Рішення № 92889940, 16.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5071/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

14 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі-відповідач-1, ГУ ДФС у Полтавській області), Головного управління ДПС у Полтавській області (далі-відповідач-2, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 №Ф-5949-50У Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн, у тому числі недоїмка-21030,90 грн; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 №Ф-5949-50У Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8262,54 грн, у тому числі недоїмка-8262,54 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що зареєструвавшись 10.02.1998 як фізична особа-підприємець, позивач, починаючи з 1999 року і до моменту звернення до суду з цим позовом підприємницьку діяльність не здійснювала, доходів від підприємницької діяльності не отримувала, не подавала жодних звітів та інших документів до контролюючого органу. Акцентувала увагу на тому, що державному реєстратору у встановлений пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 01.07.2010 №2390-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" строк реєстраційної картки для включення відомостей про неї до Єдиного державного реєстру (далі - ЄДР) та для зміни свідоцтва про її державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання такого свідоцтва позивач не надала. Звертала увагу на те, що з 2009 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на яку податковий орган надіслав оскаржувані вимоги. Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на висновок Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19, згідно з яким відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. За таких обставин, позивач вважала, що спірні вимоги прийняті всупереч закону, а тому є протиправними.

2. Стислий виклад позиції відповідачів

Відповідач-1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

07.10.2020 до суду від ГУ ДПС у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву /а.с.52-54/, в якому представник відповідача-2 заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з огляду правомірність та обґрунтованість спірних вимог. Відповідач акцентував увагу на тому, що ОСОБА_1 взята на податковий облік як фізична особа-підприємець 12.02.1998, а від органів Пенсійного фонду України надійшла інформація про взяття позивача на облік як платника ЄСВ 13.02.1998. Податковий орган зазначив, що в інтегрованій картці платника ЄСВ станом на 05.06.2019 обліковувалася заборгованість у сумі 21030,90 грн, на 20.02.2020 - 29293,44 грн. З огляду на викладене, контролюючим органом 05.06.2019 сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5949-50 на суму 21030,90 грн та 20.02.2020 №Ф-5949-50 на суму 29293,44 грн. Крім того, відповідач зауважував про відмінність обставин у справі №260/81/19, що розглядалася Великою Палатою Верховного Суду, на яку посилалася позивач, та у цій справі, оскільки у справі №260/81/19 позивач не здійснював самостійного подання реєстраційних карток державному реєстратору для включення у ЄДР, у той час як у цій справі позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 10.02.1998 (дата запису 01.09.2020, номер запису 2005880170000048898), тобто платником підтверджено його волевиявлення щодо його реєстрації та статусу фізичної особи-підприємця з 10.02.1998 та припинення такої реєстрації з 01.09.2020. Представником відповідача наголошено, що о ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець до 01.09.2020 була такою, що не припинена, тому доводи щодо не здійснення підприємницької діяльності не можуть бути взяті до уваги.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с.26-27/.

Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову /а.с.22-23/ шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 №Ф-5949-50У Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн; зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 №Ф-5949-50У Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8262,54 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки). Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 №Ф-5949-50У Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/5071/20. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 №Ф-5949-50У Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8262,54 грн до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/5071/20 /а.с. 29 - 30/.

24.09.2020 судом одержано заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження /а.с.35/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення /а.с.47/.

25.09.2020 судом одержано заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження/а.с.41/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від 25.09.2020 залишено без задоволення /а.с.48/.

02.10.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ДПС у Полтавській області, у якому останні просили розгляд справи здійснювати за їх участю, що було розцінено судом як клопотання про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін /а.с.52-54/.

Також, 02.10.2020 до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про витребування доказів та залишення позовної заяви без розгляду /а.с.67-68/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено /а.с.82/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Полтавській області про витребування доказів. Відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Полтавській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) /а.с.80-81/.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець з 10.02.1998, перебуває на обліку у ГУ ДПС у Полтавській області (Управління у м. Полтаві, ДПІ у м. Полтаві (м. Полтава) з 13.02.1998 як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.8, 87-89/ та не заперечується сторонами у справі.

У зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 заборгованості з ЄСВ станом на 07.08.2019, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків /а.с.63-65/, Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано вимогу від 05.06.2019 №Ф-5949-50 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 21030,90 грн /а.с.6, 58/.

Вимогу від 05.06.2019 №Ф-5949-50 надіслано 02.07.2019 податковим органом на адресу АДРЕСА_1 , однак повернуто 05.07.2019 у зв`язку з тим, що позивач не проживає за цією адресою, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням /а.с.56/.

07.08.2019 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу від 05.06.2019 №Ф-5949-50У про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 21030,90 грн /а.с. 58/, яку надіслано на примусове виконання до Шевченківського ВДВС міста Полтави /а.с. 57/.

Згідно із розрахунком вимоги від 05.06.2019 №Ф-5949-50У та відомостями інтегрованої картки платника податків /а.с.63-66/, що сума заборгованості у загальному розмірі 21030,90 грн включала недоїмку: за 2017 рік - 8448,00 грн (станом на 09.02.2018), за 2018 рік - 9828,72 грн ( 2457,18 грн за 1 квартал 2018 року; 2457,18 грн за 2 квартал 2018 року; 2457,18 грн за 3 квартал 2018 року; 2457,18 грн за 4 квартал 2018 року; за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн.

Також у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 заборгованості з ЄСВ станом на 31.01.2020, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків /а.с.63-65/, Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано вимогу від 20.02.2020 №Ф-5949-50 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 29293,44 грн /а.с. 59/, яку надіслано 14.03.2020 на адресу: АДРЕСА_1 , однак повернуто 18.03.2020 контролюючому органу у зв`язку з тим, що позивач не проживає за цією адресою, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням /а.с.60/.

27.05.2020 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано вимогу від 20.02.2020 №Ф-5949-50У про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 8262,54 грн /а.с. 62/, яку надіслано на примусове виконання до Шевченківського ВДВС міста Полтави /а.с. 61/.

Відповідно до розрахунку до вимоги від 20.02.2020 №Ф-5949-50У та інтегрованої картки платника податків /а.с.63-66/ заборгованість у загальному розмірі 8262,54 грн включала недоїмку станом на 19.07.2019 - 2754,18 грн за 2 квартал 2019 року; станом на 21.10.2019 - 2754,18 грн за 3 квартал 2019 року; станом на 20.01.2020 - 2754,18 грн за 4 квартал 2019 року.

01.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з питань реєстрації Виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та в цей же день державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Виконавчого комітету Полтавської міської ради Гончар О.А. здійснено державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису у ЄДР 2005880170000048898 від 01.09.2020), що підтверджується описом документів від 01.09.2020 /а.с.12/ та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.8, 83-85/.

Крім того, 01.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з питань реєстрації Виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням, та в цей же день державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Виконавчого комітету Полтавської міської ради Гончар О.А. здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням (номер запису у ЄДР 2005880060001048898 від 01.09.2020), що підтверджується описом документів від 01.09.2020 /а.с.14/ та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.8, 83-85/.

Позивач, не погодившись із вимогами від 05.06.2019 №Ф-5949-50У та від 20.02.2020 №Ф-5949-50У, звернулася до суду з цим позовом.

Беручи до уваги, що відповідачем надіслано спірні вимоги за адресою, за якою позивач не проживає з 2009 року ( АДРЕСА_1 ), і які повернуто без вручення, при цьому доказів фактичного вручення спірних вимог позивачеві податковим органом не надано, зважаючи на те, що позивач зазначила, що дізналася про вказані вимоги лише 09.09.2020 під час ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень в органі державної виконавчої служби /а.с.16, 18/, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду із позовом про оскарження зазначених вимог не пропущено.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі-Закон №2464-VI).

За змістом пунктів 2, 3, 5, 6, 10 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості органами доходів і зборів із страхувальників зі сплати коштів з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає також Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога). В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У пункті 7 Інструкції №449 зазначено, що якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2020 року відповідно до оскаржуваних вимог за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Отже, до предмета доказування в цій справі входить наявність можливості в особи, яка набула статусу суб`єкта підприємницької діяльності до набрання чинності Законом № 755-IV, здійснювати конституційне право на підприємницьку діяльність та отримувати дохід від такої діяльності на законних підставах у разі неподання ними реєстраційної картки відповідно до вимог цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).

Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас пунктом 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру" (далі - Закон № 1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

До того ж Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI.

З пояснювальної записки до проекту Закону № 1155-VII вбачається, що Закон № 2390-VI має низку прогалин, що негативно впливає на права та законні інтереси суб`єктів господарювання. Зокрема, Законом № 2390-VIне встановлені кінцеві терміни передачі тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб`єктів господарювання, які не включені до ЄДР, а також включення державними реєстраторами таких відомостей до ЄДР. З огляду на зазначене робота тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, а також процес включення може затягнутись на невизначений час. Водночас на законодавчому рівні не визначено механізм включення до ЄДР відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за їх зверненнями (у разі якщо відомості про них ще не передані тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам або з будь-яких обставин не включені державними реєстраторами до реєстру за результатами виконання Закону № 2390-VI). Ураховуючи, що проведення будь-якої реєстраційної дії, передбаченої Законом № 755-IV, можливо лише щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких містяться в ЄДР, суб`єкти господарювання до моменту їх включення не можуть: зареєструвати зміни до своїх установчих документів та змінити відомості про себе; припинити свою діяльність; отримати виписку, витяг, довідку з ЄДР.

Також у пояснювальній записці до проекту Закону № 1155-VII указано, що реалізація Закону № 2390-VI на практиці виявилась частково неможливою з огляду на таке:

1) за результатами звірення даних відомчих реєстрів (бази даних реєстрів, журнали реєстрації, обліку тощо) органів статистики, державної податкової служби та Пенсійного фонду України з даними ЄДР до тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій передано відомості про: 561 089 юридичних осіб, які не включені до ЄДР, в 74 886 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України; 492 808 фізичних осіб - підприємців, які не включені до ЄДР, у 177 376 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України. Зазначене унеможливлює ідентифікацію територіальної належності таких суб`єктів господарювання та включення до ЄДР за місцезнаходженням юридичної особи та за місцем проживання фізичної особи - підприємця відповідно до статті 5 Закону № 755-IV;

2) прийняття рішення тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями щодо вибору відомостей, які отримані від різних уповноважених органів та підлягають включенню до ЄДР, в разі якщо юридична особа/фізична особа - підприємець має однаковий код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків, але при цьому відомості про її місцезнаходження/місце проживання та дату реєстрації не збігаються, у більшості випадків носить суб`єктивний характер та призводить до наповнення ЄДР недостовірною інформацією.

Основною метою проекту Закону № 1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VII внесені зміни до розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання", які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Серков проти України", заява № 39766/05, пункт 43).

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

При цьому застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі "Серков проти України", оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

Отже, відсутність офіційного підтвердження у фізичної особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №260/81/19, які у силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для врахування при розгляді цієї справи.

Суд відхиляє доводи відповідача - 2 про відмінність обставин у справі №260/81/19, що розглядалася Великою Палатою Верховного Суду, та у цій справі. Відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на встановлені судом фактичні обставини, у справі 440/5071/20 підлягають застосуванню норми права, яким надано оцінку Великою Палатою Верховного Суду. Окремі відмінності фактичних обставин у справі №260/81/19, що розглядалася Великою Палатою Верховного Суду, та у цій справі, не тягнуть застосування судом інших норм права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 10.02.1998, тобто до 01.07.2004.

Доказів звернення ОСОБА_1 до державного реєстратора для включення до ЄДР відомостей про фізичну особу - підприємця, державна реєстрація якої була проведена до 01 липня 2004 року, у строк, визначений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI, сторонами не надано.

Водночас, як слідує з дослідженого судом витягу з ЄДР станом на 16.11.2020 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Виконавчого комітету Полтавської міської ради Гончар О.А. здійснено державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису у ЄДР 2005880170000048898 від 01.09.2020), тобто вже після формування спірних вимог. При цьому того ж дня зареєстровано припинення підприємницької діяльності позивача. Таким чином включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено не з метою подальшого провадження підприємницької діяльності, а з метою державної реєстрації її припинення.

Суд підкреслює, що станом на дату формування спірних вимог відомості про позивача не були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відсутність на момент формування спірних вимог у ОСОБА_1 офіційного підтвердження статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

За таких обставин, вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Полтавській області №Ф-5949-50 У від 05.06.2019 на суму 21030,90 грн та ГУ ДПС у Полтавській області від 20.02.2020 №Ф-5949-50 У від 20.02.2020 на суму 8262,54 грн, сформовані всупереч вимогам Закону №2464, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 630,61 грн, що підтверджено квитанціями №0.0.1834276169.1 та №0.0.1834274866.1 від 14.09.2020 /а.с.5, 24/.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Установлено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Згідно з пунктом 1 цього Положення Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 № 846 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України") визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно з приписами пункту 1 Положення про Головне управління ДПС у Полтавській області, затвердженого наказом ДПС України 12.07.2019 №14, ГУ ДПС є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у Полтавській області.

Отже, відбулося правонаступництво у сфері управлінської діяльності внаслідок передання адміністративної компетенції з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від ГУ ДФС у Полтавській області до ГУ ДПС у Полтавській області.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУДПС у Полтавській області на користь позивача судовий збір у розмірі 1471,41 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5949-50 У від 05.06.2019 на суму 21030,90 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5949-50 У від 20.02.2020 на суму 8262,54 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1471 грн 41 коп (одна тисяча чотириста сімдесят одна гривня сорок одна копійка).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол