Рішення № 92889797, 17.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8993/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, 83, 13-й поверх, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправною відмову та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за результатом якої позивач просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10 березня 2020 року № 15-3561/13-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), за заявою від 06 травня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що ОСОБА_1 через свого представника звернулась до головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Вигодянської сільської ради Біляївськогорайону Одеської області (за межами населеного пункту).

За результатами розгляду клопотання позивача ГУ Держгеокадастру надало лист «Про надання відповіді» від 23.05.2019 р. №Ф-5301/0-3130/0/37-19 у якому міститься повідомлення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

У листі-відмові від 23.05.2019 р. №Ф-5301/0-3130/0/37-19 зазначено, що при розгляді клопотання з`ясовано, що у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області відсутні будь-які відомості про бажану земельну ділянку, які могли б підтвердити можливість або неможливість її передачі у приватну власність шляхом безоплатної приватизації.

Шляхом моніторингу Публічної кадастрової карти позивач пізніше дізналася, що з метою продажу прав оренди на земельних торгах у формі аукціону щодо земельної ділянки, яка включає запитувану для відведення позивачем земельну ділянку, ГУ Держгеокадастру надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно копії наказу від 04.07.2019 р. №15-3535/13-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Вищевказаний наказ було видано на підставі заяви в.о. директора ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 04.07.2019 р. №1802, відповідно до якої заявник з метою підготовки лотів та проведення земельних торгів просив надати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 18,9 га, на території Вигодянської сільської ради Біляївського району, за межами населеного пункту.

Позивач вважає за необхідне наголосити, що станом на момент звернення до суду відповідачем не видавалося жодного наказу, яким би бажану до відведення Позивачем земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок, продаж права оренди на які, виставляється (виставлятиметься) на земельні торги.

З метою оскарження рішення Відповідача про відмову, оформленого у вигляді листа, позивач звернулася до Одеського окружного адміністративного суду, який, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, ухвалив рішення від 31.01.2020 р. у справі №420/7531/19 про часткове задоволення позовних вимог та вирішив: Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо не прийняття рішення (наказу) за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.05.2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) та прийняти за результатами розгляду розпорядчий індивідуальний правовий акт у формі наказу, з урахуванням висновків суду; викладених у даному рішенні. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати до суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення. В іншій частині позовних вимог відмовити.

16 березня 2020 року до суду від ГУ Держгеокадастру надійшов звіт про виконання Рішення від 31.01.2020 р., в якому на підтвердження виконання Відповідачем було надано наказ від 10.03.2020 р. №15-3561/13-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Згідно змісту наказу відмова зумовлена такими підставами - невідповідність місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства. Ухвалою суду від 15.06.2020 р. у справі №420/7531/19 прийнято вищевказаний звіт.

З метою з`ясування того, яким саме вимогам законодавства не відповідає зазначене Позивачем бажане місцезнаходження ділянки, отримання відповідного документального підтвердження чи будь-яких доказів в обґрунтування відмови саме з таких підстав, представником ОСОБА_1 було направлено Відповідачу відповідний адвокатський запит

З відповіді на адвокатський запит від 19.06.2020 р. за вих. №29-15-0.3-6438/2-20 (копія додається) вбачається, що з огляду графічної частини, долученої до клопотання, а також згідно інформації наявної у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області встановлено, що наказом від 04.07.2019 р. №15-3535/13-19-СГ на бажану до відведення земельну ділянку вже надано дозвіл іншій особі.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області наказом від 10.03.2020 р. №15-3561/13-20-СГ відмовлено заявнику у зв`язку з невідповідністю місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства.

Таким чином під невідповідністю місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства, зазначеною як підстава для відмови згідно оскаржуваного наказу, Відповідач фактично має на увазі надання дозволу іншій особі наказом від 04.07.2019 р. №15-3535/13-19-СГ для формування ділянки з метою подальшого продажу права її оренди на земельних торгах (аукціоні)

Відтак, не погоджуючись з відмовою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оформленою Оскаржуваним наказом, ОСОБА_1 звертається за захистом своїх прав до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді від 21.09.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача 12.10.2020 №42203/20 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі № 420/7531/19, Головним управлінням прийнято наказ від 10.03.2020 № 15-3561/13-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_2 з підстави - невідповідність місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства. Окремо відповідач зазначає що, земельна ділянка яку бажає отримати Позивач у власність, входить до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Між Головним управлінням та Державним підприємством «Одеський і Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено договір від 04.03.2019 № 34 на підготовку лотів. Вказаним договором передбачено, що виконавець за дорученням організатора бере на себе зобов`язання виконати роботи із землеустрою з метою підготовки лотів до проведення земельних торгів.

Земельна ділянка площею 18,9000 га, на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населених пунктів), включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, згідно додатку № 1 до Договору, і Головним управлінням прийнято наказ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 04.07.2019 № 15-3535/13-19-СГ.

Оскільки спірна земельна ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, то розгляд питання про надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту і землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність, включення її в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах віднесено до компетенції відповідача і проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів із визначенням, зокрема, переліку земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, а також місця і розташування земельних ділянок, цільового призначення, площі, кадастрового номеру тощо.

Тобто, Головне управління, як розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, є організатором земельних торгів та відповідно до вимог чинного законодавства наділений повноваженнями визначати перелік земельних ділянок державної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги.

З урахуванням наведеного, Головне управління правомірно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки.

Відповідач звертає увагу суду на те, що Договір № 34 між Державним науково-дослідний та проектний інститут землеустрою та Головним управлінням, укладено раніше, ніж звернулась Позивачка з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до Головного управління, тому твердження останньої, щодо пріоритетності тої чи іншої заяви у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління надати дозвіл Позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), відповідач зазначає, що прийняття рішення Головним управлінням у спірних правовідносинах ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, відповідач вважає, що вказана вимога Позивача є формою втручання в дискреційні повноваження Головного управління, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та вказані заяви, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що представник ОСОБА_1 06.05.2019 року звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

До поданого клопотання представник ОСОБА_1 додав наступні документи: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію паспорта громадянина України; копію довіреності.

Листом від 23.05.2019 року № Ф-5301/0-3130/0/37-19 ГУ Держгеокадастру в Одеській області фактично відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за наслідками розгляду клопотання від 06.05.2019 року, оскільки дані про земельну ділянку, бажану отримати у власність позивачем, не внесені до Державного земельного кадастру, а відтак неможливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства та запропоновано позивачу визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку у площі, висвітленій на сайті Головного управління, та подати клопотання відповідно до вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Також судом встановлено, що 04.07.2019 року за результатами розгляду запиту В.о. директора ДП “Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” В.Петрушка Вих.№1802, на виконання умов договору на підготовку лотів та проведення земельних торгів №34 від 04.03.2019 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області видало наказ №15-3535/13-19-СГ “Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою”, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки 18,90 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач не погодившись із протиправним, на її думку, рішенням відповідача, оскаржила його до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2020, яке набрало законної сили 03.03.2020, позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо не прийняття рішення (наказу) за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.05.2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) та прийняти за результатами її розгляду розпорядчий індивідуальний правовий акт у формі наказу, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати до суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

16 березня 2020 року до суду від ГУ Держгеокадастру надійшов звіт про виконання Рішення від 31.01.2020 р., в якому на підтвердження виконання відповідачем було надано наказ від 10.03.2020 р. №15-3561/13-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Згідно змісту наказу відмова зумовлена невідповідністю місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства.

Позивач не погодився з правомірністю відмови їй в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та звернулась до суду з цим позовом.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про особисте селянське господарство” для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Згідно із п. “б” ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст.121, ч. 6, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

При цьому, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.

При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено рішенням суду від 31.01.2020 року по справі №420/7531/19, яка набрала законної сили 03.03.2020 року, представник ОСОБА_1 06.05.2019 року звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту). До поданого клопотання представник ОСОБА_1 додав наступні документи: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію паспорта громадянина України; копію довіреності.

Також судом встановлено, що позивач у клопотанні від 06.05.2019 року зазначила цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додала графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, тобто вимоги ч.6 ст.118 ЗК України щодо таких клопотань позивачем дотримано. Викопіювання з схеми розташування бажаної земельної ділянки містить посилання на адресу цієї земельної ділянки, на зазначеній схемі виділено її місце розташування.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, зазначена заява з додатками відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідачем підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, яка зазначена в листі №15-3561/13-20-СГ від 10.03.2020 року зазначено невідповідність місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства.

Однак відповідних доказів невідповідності місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства відповідачем не зазначено. Відповідач зазначає, що надано дозвіл іншій особі наказом від 04.07.2019 р. №15-3535/13-19-СГ для формування ділянки з метою подальшого продажу права її оренди на земельних торгах (аукціоні).

Також суд вважає необхідним зазначити, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою 06.05.2020 року, наказ №15-3535/13-19-СГ ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, прийнято 04.07.2019 р. Таким чином на момент звернення позивача до відповідача із заявою надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на спірну земельну ділянку не було надано дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі.

Крім того, суд додатково зазначає, що виходячи з приписів ст.ст.116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку, тобто, законодавством не заборонено отримання одночасно декількома особами дозволу на розроблення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку.

В даному випадку, як позивач, так і інша особа мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування на ділянку. Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а.

За відсутності підстав для відмови у задоволенні клопотання від 06.05.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства Відповідач мав би прийняти рішення про його задоволення, проте Відповідачем було прийнято рішення про відмову.

Заперечуючи проти задоволення позову Відповідач посилається на дискреційність його повноважень, яка виражається в компетенції суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Проте відмова у задоволенні клопотання позивача з порушенням вимог Земельного кодексу України не може трактуватися як “в межах визначених законодавством”.

Як зазначено у рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді №R(80)2, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, суб`єкт може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернатив, кожна з яких буде правомірною. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки, дискреційні повноваження відсутні.

Таке тлумачення суті дискреційних повноважень адміністративного органу наведено у Постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року по справі №826/22282/15.

Передбачені ст. 118 Земельного кодексу України повноваження Відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні не належать до дискреційних, оскільки тільки одне з цих двох видів рішень може мати правову підставу. Обидва варіанти цих рішень не можуть бути одночасно юридично допустимими, оскільки наявність підстав для одного рішення автоматично виключає можливість прийняття іншого рішення, а тому фактично відсутній вільний вибір між ними. Правомірним може вважатися тільки одне з цих двох рішень - те, що відповідає визначеним у законодавстві підставам.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що при виконані вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у Відповідача відсутні дискреційні повноваження на власний розсуд обирати одне з двох передбачених цією статтею рішень, то у даній справі суд має можливість обрати такий спосіб захисту як зобов`язання Відповідача прийняти конкретне рішення на користь позивача.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що обраний ним спосіб захисту порушених прав є обґрунтований, оскільки інші способи захисту вже були застосовані попереднім судовим рішенням, однак вони не призвели до усунення спору між сторонами, і відповідачем не були виконані вимоги Земельного кодексу України, що і стало причиною для звернення позивача до суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.

Суд вважає, що у відповідача існує обов`язок на виконання вимоги Земельного кодексу України прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, оскільки відсутні докази, які б вказували на існування обставин, з якими Закон пов`язує неможливість надання такого дозволу.

Враховуючи, що такий обов`язок Відповідачем не виконується, суд погоджується з доводами позивача про те, що його права та інтереси мають бути захищені судом шляхом зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Одеській області надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), за заявою від 06 травня 2019 року.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, 83, 13-й поверх, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправною відмову та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10 березня 2020 року № 15-3561/13-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), за заявою від 06 травня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) на користь позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1681 (тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. та 60 (вісімдесят) коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.