Рішення № 92889740, 17.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3429/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання усунути порушення та перевести на рівнозначну посаду, вирішив адміністративний позов задовольнити .

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Одеської митниці Держмитслужби, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про:

- визнання незаконними дій Одеської митниці Держмитслужби по перешкоджанню в реалізації права на подальше проходження державної служби при введенні в дію штатного переліку змін до організаційної структури Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік відповідно до наказу №78 від 10 березня 2020 року, штатного переліку від 11.04.2020 та штатного розпису відповідно до наказу №240 від 28 липня 2020 року протиправним та скасування рішення;

- зобов`язання Одеської митниці Держмитслужби усунути порушення вимог ст.43 Конституції України та ст.87 Закону України «Про державну службу» та перевести ОСОБА_1 на рівнозначну посаду старшого інспектора Відділу оперативного реагування №1 Управління забезпечення протидії митним правопорушенням Одеської митниці Держмитслужби України відповідно до штатного розпису, введеного наказом №240 від 28 липня 2020 року.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при здійсненні ним змін до організаційної структури Одеської митниці протиправно не вирішив питання з працевлаштування позивача, не попередив його про наступне звільнення у письмовій формі, не запропонував будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі, водночас, коли станом на дату введення в дію переліку змін від 03.08.2020 посади старшого інспектора відділу оперативного реагування №1,2,3,4 були вільні.

Так, відповідно до змін в структурі Одеської митниці виведено відділ оперативного реагування №1 Управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил, в якому позивач перебував на посаді старшого державного інспектора, та введено відділ реагування того ж управління. При цьому штатна чисельність збільшилася на одиницю (29 замість 28). Зміни стосувалися тільки назви відділу, при цьому функції та обв`язки залишені ті ж самі. На ці посади позивач призначив інших осіб без визначених критерій добору. В подальшому відповідач неодноразово змінював назви відділу та у зв`язку з цим вводив нові штатні розписи, однак до цих пір утримує позивача поза штатом, що не передбачено законом. Такі дії, на думку позивача, грубо порушують його трудові права в частині не забезпечення реалізації права позивача на переведення в іншу установу при зміні назви.

(б) Позиція відповідача

10.07.2020 відповідач надав до суду відзив на позов. Відповідач не визнає позовні вимоги, просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначав, що право визначити чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу. Затвердження переліку змін до штатного розпису митниць відноситься до компетенції Голови Державної митної служби України. Пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом, а не обов`язком.

Також представник відповідача посилався на те, що при звільнення державних службовців через припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення норми Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Крім того, на думку відповідача, суд не вправі втручатись у дискрецією суб`єкта владних повноважень, перебираючи на себе функції уповноваженого органу.

(в) Пояснення третьої особи

Третя особа, ОСОБА_2 , в призначені судові засідання не з`являвся, своїм правом на подання пояснень не скористався. Про розгляд справи був повідомлений вчасно та належним чином, жодної інформації про поважність причин неприбуття та неподання пояснень до позову до суду не надавав.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

12.05.2020 суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

12.05.2020 суд витребував ухвалою від відповідача належним чином засвідчені копії наказів №01, №143-0, №190-о, посадової інструкції старшого державного інспектора відділу оперативного реагування №1; переліку змін №1, положення про відділ оперативного реагування №1, положення про відділ реагування №1, особової справи позивача, особової справи ОСОБА_2 , довідки про наявність вакансій.

13.05.2020 суд ухвалою відмовив у клопотанні позивача забезпечити позов.

10.06.2020 суд ухвалою повторно витребував у відповідача документи та зупинив провадження у справі.

13.07.2020 суд ухвалою поновив провадження у справі, залучив, витребувані документи в матеріали справи.

25.09.2020 суд усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, прийняв зміни підстав позову.

08.10.2020 суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

IV. Обставини, встановлені судом

02.10.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №858 «Про утворення територіальних органів Держмитслужби України».

23.10.2019 Держмитслужба України наказом №18 затвердила положення про Одеську митницю Держмитслужби.

12.12.2019 на підставі зазначених вище нормативних актів відповідач видав наказ №01-0, яким призначив позивача на посаду старшого державного інспектора Відділу оперативного реагування №1 Управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил Одеської митниці Держмитслужби в порядку переведення з Одеської митниці ДФС та присвоєний сьомий ранг Державного службовця (а.с.4).

06.03.2020 голова Держмитслужби України затвердив перелік змін № 1 до організаційної структури Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік.

10.03.2020 відповідач видав наказ №78 «Про введення в дію переліку змін до організаційної структури Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік» (а.с.22).

Відповідно до цих змін виведено відділ оперативного реагування №1 Управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил, в якому позивач перебував на посаді старшого державного інспектора (штатна чисельність97), та введено Відділ реагування №1 того ж Управління (штатна чисельність 99).

Наказом №190 від 18.03.2020 відповідач у зв`язку із введенням в дію наказом №79 від 10.03.2020 переліку змін №1 до штатного розпису Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік перевів ряд державних інспекторів із відділу оперативного реагування №1 Управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил до відділу реагування №1 Управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил. Серед інспекторів, які були переведені відсутні дані позивача (а.с.28).

28.07.2020 відповідач наказом №240 ввів у дію новий штатний розпис. Введено нову назву управління, а саме: «Управління забезпечення протидії митним правопорушенням» та замість двох відділ реагування створено чотири.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.

V. Джерела права та висновки суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Згідно з абз. першим та другим ст.43 Конституції: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб».

Відповідно до абз. шостого статті 49-1 Кодексу законів про працю: «Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень».

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулюються Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі – Закон №889-VIII).

Сфера дії Закону №889-VIII вказана в ч.1 статті 3даного Закону, а саме: «Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця».

Відповідно до п.1 ч.1 статті 87 Закону №889-VIII скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно з ч.3 статті 87 Закону №889-VIII: « Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Враховуючи приписи п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII, суд зазначає, що зміст даних спірних правовідносин становить вирішення питання чи iснували законнi умови припинення позивачем державної служби, зокрема, реорганізація державного органу, що поєднана зі скороченням штату/чисельності державних службовців та/або змінами в організації роботи (служби), унаслідок яких позивач об`єктивно не може виконувати посадових обов`язків за посадою, яку обіймав до запровадження змін в організації роботи, а щодо переведення на іншу посаду він або заперечував, або для цього об`єктивно немає можливості.

При цьому суд зазначає, що сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.

Таким чином, для вирішення питання про правомірність фактичного припинення з боку відповідача проходження позивачем державної служби суд повинен з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації служби, зокрема, реорганізація або перепрофілювання державної установи, скорочення чисельності або штату державних службовців.

Повертаючись до спірних правовідносин даної адміністративної справи, суд встановив, що відповідно до постанови КМУ від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено територіальні органи Державної митної служби за переліком, зокрема, утворено Одеську митницю Держмитслужби. Згідно з п.2 цієї постанови реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби, в т.ч. і Одеську митницю Держмитслужби.

Пунктом 7 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою КМУ від 063.03.2019 №227 передбачено, що Держмитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Держмитслужби належать митниці та спеціалізовані органи.

Таким чином, по-перше, суд робить висновок, що в даному випадку на підставі постанови КМУ від 02.10.2019 №858 мала місце реорганізація державного органу.

По-друге, переведення позивача на посаду старшого державного інспектора відділу оперативного реагування №1 управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил Одеської митниці Держмитслужби безпосередньо пов`язане із здійсненням реорганізації юридичної особи відповідача ( на підставі постанови КМУ №858 «Про утворення територіальних органів Держмитслужби України»).

По-третє, суд погоджується з аргументом позивача про те, що внаслідок затвердження переліку змін №1 до організаційної структури Одеської митниці Держмитслужби, непереведення позивача на іншу рівнозначну посаду, внаслідок чого позивач на даний час знаходиться поза штатом, фактично припинило проходження ним державної служби, припинило його трудову діяльність. При цьому суд звертає увагу, що затвердження відповідачем 06.03.2020 переліку змін № 1 до організаційної структури відбулося вже після того, як була здійснена реорганізація юридичної особи відповідача та після того, як була змінена організаційна структура у зв`язку з проведенням реорганізації.

Таким чином, суд робить висновок, що фактичне припинення державної служби відповідача не пов`язане з проведенням реорганізації юридичної особи відповідача на підставі постанови КМУ №858 «Про утворення територіальних органів Держмитслужби України».

Що стосується питання, чи мав місце факт скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби суд робить наступні висновки.

Відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України №114/06/187-11 від 07.04.2011 : « […] Чисельність працівників – це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників – це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами».

Як вже суд встановив вище по тексту, у зв`язку з проведеною реорганізацією відповідач наказом №1 від 02.12.2019 ввів в дію організаційну структуру та штатний розпис Одеської митниці Держмитслужби на 2019 рік. До даного штатного розпису була включена посада старшого державного інспектора відділу оперативного реагування №1 управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил Одеської митниці Держмитслужби, на яку відповідно до наказу 361-0 від 12.12.2019 було переведено позивача.

06.03.2020 голова Держмитслужби України затвердив перелік змін № 1 до організаційної структури Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік. Вказані зміни відбулися вже після того, як була здійснена реорганізація юридичної особи відповідача.

З огляду на зміну організаційної структури відповідача на 2020 рік було виведено відділ оперативного реагування №1 Управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил (штатна чисельність 28) та введено відділ реагування №1Управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил (штатна чисельність 29). Тобто фактично було виключено тільки одне слово з назви відділу - «оперативного» реагування. При цьому штатна кількість посад не зменшилася, а навпаки збільшилася на одну одиницю.

Також порівнюючи основні посадові обов`язки старшого державного інспектора відділу оперативного реагування №1 Управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил у посадовій інструкції, затвердженій наказом начальника Одеської митниці Держмитслужби 05.12.2019 та обов`язки цієї ж посади в інструкції, затвердженій вже 20.02.2020, суд встановив їх тотожність ( здійснення митного контролю, складання протоколів про порушення митних правил, запобігання незаконному переміщенню товарів, взаємодія з правоохоронними та іншими органами (а.с.13-21)). Вимоги до компетенції також є тотожними (ступень вищої освіти не нижче бакалавра, молодшого бакалавра. Вільне володіння державною мовою, знання чинного законодавства).

Дані факти, на думку суду, свідчать про подібність завдань та функцій структурної одиниці в період до та після перебування позивача на посаді старшого державного інспектора відділу оперативного реагування №1 управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил Одеської митниці Держмитслужби .

Далі, відповідно до наказу відповідача №250 від 03.08.2020 відбулася знову зміна назви структурного підрозділу на Управління забезпечення протидії митним правопорушенням та збільшено кількість відділів оперативного реагування до чотирьох.

Таким чином, аналізуючи дані документи та порівнюючи функціональне призначення структурних підрозділів, які існували, коли позивач проходив службу та після цього, а також порівнюючи кількість штатних одиниць, суд встановив, що фактично відбулася зміна назви структурного підрозділу. Зміни завдань та функціонального призначення відповідного управління та відділу не відбулося. Так само кількість штатних одиниць у цих відділах не зменшилася. Зміна істотних умов державної служби не відбулася. Принаймні протилежного відповідач не довів належними та допустимими доказами чим не дотримався, як суб`єкт владних повноважень, свого обов`язку доказування правомірності вчинення ним дій, встановленого ч.2 ст.77 КАСУ.

Отже на підставі викладених обставин, суд робить висновок, що фактичне припинення державної служби позивача на посаді старшого державного інспектора відділу оперативного реагування №1 управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил Одеської митниці Держмитслужби відбулося за відсутності правових підстав, встановлених ч.1 ст.87 Закону №889-VIII. Зокрема, за відсутності реорганізації юридичної особи відповідача на момент фактичного припинення ним служби, за відсутності скорочення чисельності або штату державних службовців, за відсутності зміни завдань та функцій відділу, в якому працював позивач. А відтак – знаходження позивача на даний момент поза штатом, через його не переведення на рівнозначну посаду, фактичне припинення ним проходження державної служби за ініціативою відповідача є протиправним.

Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача про те, що він наділений правом, а не обов`язком пропонувати державному службовцю вакантну посаду державної служби.

Відповідно до абз. другий ст.3 Конституції: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави».

Згідно з абз. першим ст. 6 Конституції: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй».

Стаття 43 Основного Закону України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Також громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Отже приписи абз. другого статті 3, статей 6, 43, частини другої статті 19 Основного Закону України, перебуваючи у взаємозв`язку, зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України гарантій, зокрема, гарантії права на працю. Нi з букви, нi з духу Конституції України не можна висновувати про те, що суб`єкт владних повноважень в питаннях звільнення може дiяти на власний розсуд. Повноваження вiдповiдача для дотримання гарантiй права на працю, захисту від незаконного звільнення повиннi бути спрямованi на досягнення конституцiйних цiлей, виражаючи сутнiсть Конституції. Іншими словами, реалізація суб`єктом влади своїх повноважень не повинна означати його свавілля, а навпаки – накладає на такий орган додатковий обов`язок щодо обґрунтування обраного ним способу дії з урахуванням критеріїв добросовісності, розсудливості, безсторонності тощо.

Твердження відповідача про те, що питання переведення службовця на рівнозначну посаду є дискрецією суб`єкта владних повноважень, коли суд не може перебирати на себе функції уповноваженого органу, є безпідставним. Дискреційні повноваження виникають, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

В даному ж випадку суд констатував порушення відповідачем законних підстав для припинення подальшого проходження позивачем державної служби. Тому питання зобов`язання відповідача щодо подальшого переведення позивача на рівнозначну посаду не стосується права відповідача пропонувати чи ні вакантну посаду, а стосується відсутності підстав як таких щодо фактичного припинення відповідачем проходження публічної служби та необхідності у зв`язку з цим відновити порушене право позивача.

Бажання позивача продовжувати проходження публічної служби на рівнозначній посаді підтверджується самим фактом звернення позивача з даним позовом до суду.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ст.2 КАС України діяльність адміністративного суду спрямована на здійснення ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Стаття 245 КАС України серед інших повноважень суду, встановлює, що при вирішення справи по суті суд може у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити певні дії.

Таким чином, оскільки відповідач не дотримався конституційних гарантій, вимог Закону України «Про державну службу», чим порушив право позивача на працю, суд вважає необхідним відновити порушене право шляхом зобов`язання відповідача усунути порушення вимог ст.43 Конституції України та ст.87 Закону України «Про державну службу» та переведення позивача на рівнозначну посаду старшого інспектора Відділу оперативного реагування №1 Управління забезпечення протидії митним правопорушенням Одеської митниці Держмитслужби України відповідно до штатного розпису, введеного наказом №240 від 28 липня 2020.

VI. Судові витрати

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 842 (вісімсот сорок ), 80 грн. Даний факт підтверджується квитанцією №2742 від 12.05.2020 (а.с. 54). З урахуванням висновку суду про задоволення позову, сплачений та документально підтвержений позивачем судовий збір належить до відшкодування. Адже відповідно до ч.1 статті 139 КАС України: «При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати незаконними дії Одеської митниці Держмитслужби по перешкоджанню в реалізації права на подальше проходження державної служби при введенні в дію штатного переліку змін до організаційної структури Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік відповідно до наказу №78 від 10 березня 2020 року, штатного переліку від 11.04.2020 та штатного розпису відповідно до наказу №240 від 28 липня 2020;протиправним та скасування рішення.

3.Зобов`язати Одеську митницю Держмитслужби усунути порушення вимог ст.43 Конституції України та ст.87 Закону України «Про державну службу» та перевести ОСОБА_1 на рівнозначну посаду старшого інспектора Відділу оперативного реагування №1 Управління забезпечення протидії митним правопорушенням Одеської митниці Держмитслужби України відповідно до штатного розпису, введеного наказом №240 від 28 липня 2020.

4.Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок ), 80 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , вид. Київським РВ УМВС України в Одеській області, 16.09.1996.

Відповідач – Одеська митниця Держмитслужби , адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А; код ЄДРПОУ 43333459.

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О.Я. Бойко

.