Рішення № 92889686, 16.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3953/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 08 травня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 13 травня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

18 травня 2020 року до суду від позивача за вх.№19264/20 надійшла належним чином оформлена позовна заява (у 2-х примірниках), в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.02.7020 № 155350004999, а також рішення викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.02.2020 вих. № 1182-791/П-02/8-1500/20 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії;

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення та невиплати позивачу пенсії (рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.02.2020 № 155350004999, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.02.2020 вих. № 1182-791/П-02/8-1500/20);

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити певні дії, а саме призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, нарахувати суми пенсії з 30.01.2017 до 30.01.2020 та виплатити пенсію за минулий час у відповідності до статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду від 22 травня 2020 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Ухвалою від 01 червня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 30 січня 2020 року у порядку, визначеному Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та подав встановленого зразку електронну заяву, а 31 січня 2020 року - письмову заяву про призначення (перерахунок) пенсії, до якої долучив усі необхідні документи. Вказує, що стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах органів прокуратури складав 11 років, а загальна вислуга років, що дає право на пенсію згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції на час звільнення з органів прокуратури за станом здоров`я), складала 16 років. Зазначає, що на підставі поданих позивачем документів до Управління Пенсійного фонду України в Одеській області йому була призначена пенсія по інвалідності та виплачувалась в період з 14.08.2012 до 14.08.2015. Після звільнення з військової прокуратури Південного регіону України позивач працевлаштувався та в період з 15.08.2012 по 15.01.2020 працював на різних адміністративних посадах в органах прокуратури. Станом на 24 січня 2017 року позивач здобув загальну вислугу - 20 років 6 місяців роботи на посадах, визначених чинним по теперішній час п. 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які дають праві на призначення пенсії працівникам, звільненим з органів прокуратури за станом здоров`я. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 10.02.2020 № 155350004999 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії. На думку відповідача, оскільки за наданими документами стаж за вислугу років становив 23 роки 3 місяці (стаж враховано по 31.12.2019) та стаж на посаді прокурора - 18 років 4 місяці, а відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців, то підстав для призначення пенсії не має. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

17 червня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за вх. №23216/20 до суду надійшов відзив на позов (а.с.119-123), в якому зазначено, що з огляду на те, що рішення Головного управління ґрунтується на нормах закону, а обчислений стаж за вислугу років позивачем не оскаржується, відсутні жодні підстави для визнання протиправним та скасування такого рішення. Позивач звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії 30 січня 2019 року, тобто у той час, коли Закон №1789 втратив чинність, а пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулювалось Законом №1697. Враховуючи це, при розгляді питання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років як працівнику прокуратури, необхідно керуватися Законом №1697, що власне і було здійснено Головним управлінням. Посилання позивача на те, що він набув право на призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону №1789 ще до втрати таким Законом чинності є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону №1789 у разі звернення з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років. Станом на 31.05.2015 (останній день чинності Закону №1789) позивач не мав необхідного стажу за вислугу років для призначення пенсії за ст. 50-1 Закону №1789, а відтак не існує жодних підстав для застосування до позивача закону, якій втратив чинність.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

23 червня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.129-158), у якій зазначено, що відповідач не надає відповідь на питання чи виникло в позивача право на пенсію 14 серпня 2012 року, як у так званої «другої» категорії прокурорів, відповідно до частини 8 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, тобто як в особи, яка звільнена з прокурорської посади органів прокуратури за станом здоров`я. Позивач вказує, що на момент звернення за призначенням пенсії позивач здобув загальну вислугу 20 років 6 місяців на посадах, перелічених у діючій частині 6 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, що в сукупності з наявним на момент звільнення стажем роботи на прокурорсько-слідчих посадах 10 років 6 місяців сформувало підстави для звернення за призначенням пенсії. Зазначає, що право позивача на пенсію виникло 14.08.2012 (у день звільнення з посади прокурора за станом здоров`я), тобто під час дії частини 8 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

30 червня 2020 року ухвалою суду доручено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду належним чином засвідчену копію всіх матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , в тому числі щодо призначення йому пенсії по інвалідності та зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії до надходження відповіді на судове доручення.

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року поновлено провадження у адміністративній справі.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 на підставі його заяви від 01.11.2012 року (а.с.109) протоколом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.08.2012 року призначено з 15.08.2012 року пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до атестата про зняття з обліку №1701 від 06.11.2017 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (а.с.219) ОСОБА_1 припинено виплату пенсії по інвалідності у зв`язку із закінченням терміну інвалідності.

30 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою №884 про призначення йому пенсії за вислугу років (а.с.97), до якої позивачем було додано наступні документи (а.с.98):

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с.104);

- паспорт НОМЕР_1 (а.с.28-44, 101-103);

- трудову книжку серії НОМЕР_2 , б/н (а.с.105-108);

- довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 р. по день звернення №810 (а.с.115-118);

- довідку про джерела доходів з 01.07.2020 р. №18/18 (а.с.113-114);

- диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_3 (а.с.109).

Також, ОСОБА_1 до відповідача було надано витяг з послужного списку (а.с.26-27, 110-112), з якого вбачається, що позивач:

1. з 24.07.1996 року по 16.06.2001 року був курсантом Відділення військової підготовки при Державному університеті «Львівська політехніка»;

2. з 16.06.2001 року по 20.07.2001 року закінчив Львівський військовий ордена Червоної Зірки інститут імені гетьмана Петра Сагайдачного при Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю - «Правознавство» (ВОС 850200), та направлений в розпорядження Генерального прокурора України;

3. з 20.07.2001 року по 01.08.2001 року працював слідчим Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України;

4. з 01.08.2001 року по 07.02.2002 року працював слідчим Військової прокуратури Болградського гарнізону Південного регіону України;

5. з 07.02.2002 року по 14.03.2003 року працював старшим слідчим Військової прокуратури Болградського гарнізону Південного регіону України;

6. з 14.03.2003 року по 11.12.2004 року працював старшим слідчим слідчого відділу Військової прокуратури Південного регіону України;

7. з 11.12.2004 року по 16.04.2007 року працював заступником військового прокурора Військової прокуратури Болградського гарнізону Південного регіону України;

8. з 16.04.2007 року по 08.10.2010 року працював заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів у військових формуваннях Військової прокуратури Південного регіону України;

- зазначено, що укладено контракт строком на 5 років з 30 липня 2007 року по 30 липня 2012 року;

9. з 08.10.2010 року по 14.06.2011 року працював начальником відділу нагляду за додержанням законів у військових формуваннях Військової прокуратури Південного регіону України;

10. з 14.06.2011 року працював начальником відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Військової прокуратури Південного регіону України;

- звільнений з військової служби у запас на підставі п. «б» ч.6 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) згідно наказу МОУ №599 від 26.07.2012 року;

- звільнений з посади, виключений із штатів особового складу Військової прокуратури Південного регіону України, усіх видів забезпечення та направлений для постановки на облік до Приморського РВК м. Одеси згідно наказу ППР № 23к від 14.08.2012 року;

- укладено контракт строком на п`ять років. Відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідну посаду згідно наказу МОУ №591 від 30.06.2016 року;

11. з 05.07.2016 року по 10.11.2018 року працював начальником відділу представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у військовій сфері Військової прокуратури Південного регіону України;

- відповідно до наказу Генерального прокурора України № 122ш від 11.10.2018 року «відділ представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у військовій сфері» перейменовано у «відділ представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі»;

12. з 11.10.2018 року по 13.06.2019 року працював начальником відділу представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі Військової прокуратури Південного регіону України;

13. з 14.06.2019 року по 14.01.2020 року працював начальником слідчого відділу управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України;

- відповідно до наказу Генерального прокурора України №3ш від 14.01.2020 року у структурі та штатному розписі Військової прокуратури Південного регіону України ліквідовано слідчий відділ управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності;

14. з 15.01.2020 року по т/ч зарахований у розпорядження військового прокурора Південного регіону України.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_4 (а.с.105-108) ОСОБА_1 :

- з 24.07.1996 року по 14.08.2012 року проходив військову службу в Збройних Силах, у тому числі з 20.07.2001 до 14.08.2012 на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури;

- 03.02.2011 року прийняв Присягу працівника прокуратури;

- 15.08.2012 року у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису органів прокуратури України відповідно до наказу Генерального прокурора України №100ш від 11.06.2012 призначений на посаду начальника відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

- 01.09.2014 року призначений на посаду начальника відділу захисту прав та свобод громадян та інтересів держави;

- 09.12.2014 року призначений на посаду начальника відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері;

- 04.07.2016 року звільнений із найманої посади у зв`язку зі вступом на військову службу (п.3 ст.36 КЗпП України).

При цьому, позивач 15.06.2001 року закінчив Львівський військовий ордена Червоної Зірки інститут імені гетьмана Петра Сагайдачного при Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю - «Правознавство», що підтверджується копією диплома НОМЕР_3 (а.с.109).

Також ОСОБА_1 31 січня 2020 року подав до відповідача заяву (вх. №791/П-1500-20), у якій просив розглянути таку заяву разом із заявою про призначення (перерахунок) пенсії та просив призначити йому пенсію за вислугу років як особі, звільненій з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров`я 14 серпня 2012 року зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури понад 20 років 6 місяців і здобутою в подальшому вислугою років 20 років 6 місяців (станом на 24 січня 2017 року) на посадах, які дають право на призначення пенсії згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції на час звільнення з органів прокуратури за станом здоров`я) в розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати (а.с.17-21).

10 лютого 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення №155350004999 «Про відмову в призначенні пенсії» (а.с.93-94, 220-221), про яке позивача повідомлено листом від 21.02.2020 року №1182-791/П-02/8-1500/20 (а.с.45), у якому зазначено, що: «…На час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років 02.09.2019р стаття 50-1 Загону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ втратила чинність, у зв`язку із набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VІ.

Згідно пункту 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VІ прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності день звернення вислуги років не менше:

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

До стажу роботи на посадах прокурорів, що дає право на пенсію згідно із цією статтею, зараховується час роботи на посадах згідно статті 15 Закону України «Про прокуратуру» від і 0.2014 р. № 1697-VІ (посади, що визначають статус прокурора) та періоди роботи на посадах помічника (старшого помічника) прокурора до 20.05.2012 р. (до внесення змін до статті 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ).

…Ваш стаж за вислугу років складає 20 років 10 місяців, стаж на посаді прокурора - 18 років 4 місяців при страховому стажі роботи - 14 років 9 місяців.

До стажу за вислугу років роботи враховано половину періоду навчання з 01.09.1996 р. по 16.06.2001 р. (дата зарахування на роботу - 20.07.2001 р. Військова прокуратура Миколаївського гарнізону Південного регіону України на посаді слідчого) на підставі витягу з послужного списку особової справи полковника юстиції Військової прокуратури Південного регіону України № б/н від 20.01.2020 р. (що становить 2 роки 4 місяці 23 дня), оскільки відповідно пункту 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею зараховується половина строку навчання у вищих навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання, та період проходження військової служби з 24.07.1996 по 31.08.1996 роки».

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача, вважаючи, що станом на момент призначення йому пенсії по інвалідності він мав право на пенсію по вислузі років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

Частина 5 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII передбачає, що працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п`ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року; 56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року.

Згідно ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Відповідно до ч.8 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

При цьому, згідно частини 6 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, яка на даний час є чинною, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у чинній редакції) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету (ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Так, позивачу на підставі його заяви 15.08.2012 року було призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії по інвалідності) прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців (ч.1).

Таким чином, з викладеного вбачається, що станом на 15.08.2012 року умовами для призначення особі пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII було наявність вислуги років не менше 20 років 6 місяців, з яких стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури повинен складати не менше 10 років 6 місяців.

В матеріалах пенсійної справи позивача наявне подання про призначення пенсії №98383 від 30.11.2012 року Одеського обласного військового комісаріату (а.с.209), з якого вбачається, що 14.08.2012 року ОСОБА_1 звільнено зі служби, що дає йому право на пенсію за вислугу років. Вислуга років станом на 14.08.2012 року для призначення пенсії складає 16 років 20 днів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на 15.08.2012 року ОСОБА_1 , маючи необхідний стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури більше 10 років, не мав достатньої вислуги років – не менше 20 років 6 місяців, а відтак доводи позивача, що він мав право на призначення йому пенсії за вислугу років з 15.08.2012 року, тобто з моменту призначення пенсії по інвалідності, є необґрунтованими.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на досягнення ним 24 січня 2017 року необхідної вислуги років 20 років 6 місяців, оскільки позивач у цей період пенсії по інвалідності не отримував, за призначенням пенсії за вислугу років не звертався, а частина 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII втратила свою чинність у зв`язку з прийняттям Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.

Суд зазначає, що у період дії ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII до 15.07.2015 року позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.03.2019 року у справі № 335/6337/17.

Крім того, зі змісту статей 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII та 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII вбачається, що право особи на пенсію за вислугу років виникає з моменту звернення особи за призначенням такої пенсії.

Так, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років 30.01.2020 року діяли норми ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, які передбачали, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.95), позивачу враховано його періоди проходження військової служби (з 24.07.1996 року по 31.08.1996 року), половину періоду навчання у вищому навчальному закладі (з 01.09.1996 року по 16.06.2001 року) та періоди роботи на посадах слідчих/прокурорів – з 20.07.2001 року по 31.12.2019 року. Розраховано стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років 20 років 10 місяців.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 (а.с.96) розраховано стаж роботи позивача на посадах прокурора 18 років 4 місяці при страховому стажі роботи 14 років 9 місяців.

Таким чином, як станом на момент призначення позивачу пенсії по інвалідності 15.08.2012 року, так станом на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років 30.01.2020 року, у ОСОБА_1 був відсутній необхідний для призначення пенсії за вислугу років стаж за вислугу років, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.02.2020 року № 155350004999 є правомірним та відповідно відповідачем не було допущено бездіяльність щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

В той же час суд зазначає, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.02.2020 року № 1182-791/П-02/8-1500/20 не є рішенням про відмову позивачу у призначенні пенсії.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вищевикладене, оцінивши надані до суду докази суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.02.7020 № 155350004999, а також рішення викладеного у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.02.2020 вих. № 1182-791/П-02/8-1500/20 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії; визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення та невиплати позивачу пенсії (рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.02.2020 № 155350004999, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.02.2020 вих. № 1182-791/П-02/8-1500/20); зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, нарахувати суми пенсії з 30.01.2017 до 30.01.2020 та виплатити пенсію за минулий час у відповідності до статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя О.А. Вовченко