Рішення № 92889389, 11.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7315/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (Відповідач-1), Державної податкової служби України (Відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 158 від 15 липня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 159 від 15 липня 2020 року;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 158 від 15 липня 2020 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (код ЄДРПО України 38047993);

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 159 від 15 липня 2020 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (код ЄДРПО України 38047993);

- стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 15408,00 грн., з яких 8408,00 грн. – сплачений судовий збір та 7000,00 грн. – витрати на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до приписів пункту 200.10 статті 201 Податкового кодексу України склав та 27 липня 2020 року подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних такі накладні: № 158 від 15 липня 2020 року на суму 12985,00 грн., в тому числі ПДВ 2164,17 грн; № 159 від 15 липня 2020 року на суму 17293,80 грн., в тому числі ПДВ на суму 2882,30 грн.

Згідно отриманих квитанцій податкові накладні прийняті, реєстрація зупинена та зазначено аналогічні підстави зупинення цих двох податкових накладних, а саме коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2517 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції». Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження операції, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до вимог пункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України позивач направив до ДПС України в електронному вигляді повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 3 від 30 липня 2020 року із прикріпленим листом-поясненням № 30/07_01 від липня 2020 року та скан-копіями підтверджуючих здійснення господарських операцій документів щодо податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року.

За результатами розгляду пояснень та копій підтверджуючих документів Головне управління ДПС у Львівській області прийняло: рішення № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 158 від 15 липня 2020 року; рішення № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 159 від 15 липня 2020 року. Підставою прийняття указаних рішень є ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання-придбання товарів, послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунки-фактури, інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Позивач уважає зазначені рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, зважаючи на таке:

- контролюючий орган не навів обґрунтування того, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначених у податкових накладних/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який було подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних дорівнює або перевищує величину залишку, що свідчить про необґрунтованість квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування;

- у квитанціях про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування не зазначено, які саме документи необхідно надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165;

- з оскаржуваних рішень вбачається, що контролюючий орган визначив загальні підстави прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних і такі не містять конкретної інформації щодо причин та підстав їх прийняття;

- контролюючий орган не сформував конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних, не зазначив, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Також позивач зауважує, що безпідставними є твердження відповідача про те, що обсяг постачання товару дорівнює або перевищує величину залишку обсягу здійснення операцій, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» на постійній основі здійснює реалізацію аналогічного товару і на момент виписки податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року у його власності знаходився значний обсяг такого товару, який був придбаний раніше, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по бухгалтерському рахунку № 281 за липень 2020 року.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідачів викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідачі вказують, що згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27 липня 2020 року реєстрація податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2517, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції. Контролюючий орган запропонував платнику податків надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, повідомив позивача про те, що особистий ключ електронного підпису розміщений на незахищеному носії інформації.

Таким чином, відповідачі вважають, що дотримали усіх вимог, які визначені у пунктах 10, 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.

Також відповідачі зазначають про те, що відповідно до рішень комісії про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року та № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року позивачу відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Відповідачі зазначають, що відсутність вищезазначених копій документів підтверджується також тим, що до матеріалів позовної заяви позивач долучив значно більшу їх кількість, порівняно з тією, що була надана ним разом з повідомленням про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року, реєстрацію яких зупинено.

Зауважують, що позивач до матеріалів справи не додав жодного доказу, який би підтверджував направлення та отримання контролюючим органом тих копій документів, які долучені до позовної заяви.

Крім того, відповідачі просять звернути увагу на платіжне доручення № 43088 від 28 липня 2020 року відповідно до якого призначенням платежу є оплата за щебінь згідно рахунку № 1623 від 15 липня 2020 року, № 1622 від 15 липня 2020 року, № 1542 від 14 липня 2020 року на суму 44054,80 грн. Однак, з долученої копії рахунку № 1622 від 15 липня 2020 року неможливо встановити, що оплата згідно цього рахунку є за щебінь, оскільки у ньому зазначено про те, що це оплата за «Відсів 0х5», а копія рахунку № 1542 від 14 липня 2020 року відсутня у додатках до позовної заяви.

Враховуючи наведене, відповідачі вважають, що були законні підстави для прийняття оскаржуваних рішень № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року та № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року про відмову позивачу у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року, а тому такі рішення є правомірними.

У зв`язку з цим просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачі зазначають про те, що розмір таких витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Крім того, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг критеріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У відповіді на відзив, позивач додатково зазначає таке.

Щодо посилань відповідачів на «розміщення ключа електронного підпису на незахищеному носії інформації» позивач звертає увагу на те, що чинне законодавство України не передбачає такої підстави для зупинення реєстрації податкової накладної.

Щодо тверджень відповідачів про відсутність доказів подання копій документів позивач зауважує, що відповідачі, будучи обізнаними із специфікою функціонування системи електронного документообігу між контролюючим органом та платником податків в ситуації щодо реєстрації/блокування податкових накладних, зокрема, в частині того, що кожен документ підлягає окремому скануванню та завантаженню в систему, а у квитанції, що надсилається платнику податків про прийняття документу відображається лише його внутрішній реєстраційний номер, а не офіційні реквізити (як то назва, дата, номер) вводять суд в оману щодо відсутності відповідних доказів. При цьому, відповідачі не лише не доводять законності оскаржуваних рішень, а й не подають жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що документи не були подані позивачем до контролюючого органу.

Щодо тверджень відповідачів про неналежність платіжного доручення № 43088 від 28 липня 2020 року позивач вказує, що такі твердження є безпідставними, оскільки до матеріалів справи долучено рахунок № 1623 від 15 липня 2020 року згідно якого оплата проводилась за щебінь 40х70, як і вказано у платіжному дорученні, та рахунок № 1622 від 15 липня 2020 року згідно якого оплата проводилася за відсів 0х5 та саме зазначені позиції товарів наведені у податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. Рахунок № 1542 від 14 липня 2020 року не долучався до матеріалів справи, оскільки такий був виставлений для оплати за відсів 0х5 згідно видаткової накладної № 1542 від 14 липня 2020 року. Щодо цього товару також сформовано податкову накладну, проте така була зареєстрована контролюючим органом, а відтак не є предметом дослідження у цій справі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 11 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року, яка занесена в протокол судового засідання, в задоволенні клопотання представника відповідача про перехід в загальне позовне провадження відмовлено.

В судовому засіданні, яке відбулося 22 жовтня 2020 року суд заслухав усні пояснення представника позивача та представника відповідачів, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задоволити.

Представник відповідачів проти позову заперечив у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити. Проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечив.

Суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

15 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (постачальник (продавець)) склало та 27 липня 2020 року направило до ДПС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 158 від 15 липня 2020 року, яка виписана для Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтотранс Львів» (отримувач (покупець)) на суму 12985,00 грн., у тому числі податок на додану вартість на суму 21164,17 грн. (а.с.14).

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27 липня 2020 року (а.с.15) податкова накладна прийнята, реєстрація зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної зазначено: «Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2517, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій».

Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

15 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (постачальник (продавець)) склало та 27 липня 2020 року направило до ДПС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 159 від 15 липня 2020 року, яка виписана для Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтотранс Львів» (отримувач (покупець)) на суму 17293,80 грн., у тому числі податок на додану вартість на суму 2882,30 грн. (а.с.29).

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27 липня 2020 року (а.с.30) податкова накладна прийнята, реєстрація зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної зазначено: «Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2517, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій».

Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою подальшої реєстрації податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач до контролюючого органу направив: лист-пояснення щодо податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року, реєстрацію яких зупинено № 30/07_01 вих. від 30 липня 2020 року (а.с.18-19); договір купівлі-продажу № 130720-13 від 13 липня 2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавтотранс Львів» (Покупець), предметом якого є наступний товар: щебінь гранітний, відсів та інш. (пункт 1.2 цього Договору) (а.с.40-43); видаткову накладну № 1622 від 15 липня 2020 року на суму 12985,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2164,17 грн. (а.с.44); видаткову накладну № 1623 від 15 липня 2020 року на суму 17293,80 грн., у тому числі ПДВ на суму 2882,30 грн. (а.с.45); платіжне доручення № 43088 від 28 липня 2020 року на суму 44054,80 грн., у тому числі ПДВ на суму 7342,17 грн. (призначення платежу: оплата за щебінь згідно рахунків № 1623 від 15 липня 2020 року; № 1622 від 15 липня 2020 року; № 1542 від 14 липня 2020 року) (а.с.50); договір поставки 19-2020/Р-UA від 04 лютого 2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар`єр» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (Покупець), предметом якого є щебенева продукція (пункт 1.1 цього Договору) (а.с.51-55); видаткову накладну № 19136 від 15 липня 2020 року на суму 26082,32 грн., у тому числі ПДВ 5216,46 грн. (а.с.57); товарно-транспортну накладну № Р19047 від 15 липня 2020 року (а.с.60).

04 серпня 2020 року Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 1796095/38047993 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким позивачу відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 158 від 15 липня 2020 року з підстав ненадання платником податку копій документів: «первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (а.с.20).

06 серпня 2020 року позивач подав до Державної податкової служби України скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року з вимогою його скасувати (а.с.21).

Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України від 14 серпня 2020 року № 42666/38047993/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 158 від 15 липня 2020 року без змін, з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки-фактури/інвойси (а.с.27).

04 серпня 2020 року Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 1796096/38047993 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким позивачу відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 159 від 15 липня 2020 року з підстав ненадання платником податку копій документів: «первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (а.с.31).

06 серпня 2020 року позивач подав до Державної податкової служби України скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року з вимогою його скасувати (а.с.32).

Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України від 14 серпня 2020 року № 42629/38047993/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 159 від 15 липня 2020 року без змін, з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки-фактури/інвойси (а.с.38).

Уважаючи рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року та № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року про відмову в реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка: правомірності рішень Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року та № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року про відмову в реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року; наявності підстав для зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (тут – і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У силу вимог підпунктів «а» та «б» підпункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із абзацами першим-третім пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із абзацом першим пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Як установлено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом першим пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із абзацом першим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

За змістом абзацу десятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до абзацу 22 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Необхідно зазначити, що згідно із підпунктом 14.1.160 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі – Порядок № 1246).

За змістом абзацу першого пункту 2 Порядку № 1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Згідно із пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктами 13-14 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Згідно із пунктом 17 Порядку № 1246 у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджений Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 5 Порядку платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Порядку у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку).

Перелік критеріїв ризиковості здійснення операцій наведений в Додатку 3 до Порядку.

Пунктом 1 зазначеного Додатку передбачено такий критерій ризиковості здійснення операцій як: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як встановив суд вище, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних № 158 від 15 липня 2020 року та № 159 від 15 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних у квитанціях про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено наступне: «Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2517, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій».

З цього приводу суд звертає увагу на те, що пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відносить операцію до ризикових, зокрема, у разі відсутності товару/послуги, зазначених у податковій накладній, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначених у податковій накладній, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою).

Проте, на підтвердження обставин щодо відсутності у таблиці даних платника податку на додану вартість кодів УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2517, як товарів/послугів, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та перевищення або рівності обсягу постачання величини залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання доказів відповідачами суду не надано, як і не наведено будь-яких мотивів, які б дозволяли дійти таких висновків.

Якою саме була величина залишку обсягу придбання товару та в який спосіб і на підставі яких документів вона була визначена, відповідачі не довели та належними і допустимими доказами під час розгляду справи не підтвердили. А відповідно до вимог підпункту 2 пункту 11 Порядку, на контролюючий орган покладений обов`язок не лише зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування критерію (критеріїв) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, а й розрахованого показника за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Крім того, у квитанціях про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних запропоновано платнику податків надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, у вказаних квитанціях контролюючий орган не конкретизував, які саме документи необхідно надати платнику податків, та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, щоб реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованих квитанцій вимогам, які встановлені пунктом 11 Порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що контролюючий орган безпідставно зупинив реєстрацію вищезазначених податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520) прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 4 Порядку № 520).

За змістом пункту Порядку № 520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вжите у цій нормі словосполучення «може включати» переконує, що у кожному окремому випадку перелік таких документів є індивідуальним.

Саме тому форма рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачена у додатку до Порядку № 520 чітко встановлює, що «документи, які не надано» необхідно підкреслити. А отже контролюючий орган повинен визначити конкретно ті документи, яких не надано платником податків.

Відповідно до абзацу першого пункту 6, пункту 7 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Під час розгляду справи суд встановив, що з метою подальшої реєстрації податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач до контролюючого органу направив: лист-пояснення щодо податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року, реєстрацію яких зупинено № 30/07_01 вих. від 30 липня 2020 року; договір купівлі-продажу № 130720-13 від 13 липня 2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавтотранс Львів» (Покупець), предметом якого є наступний товар: щебінь гранітний, відсів та інш. (пункт 1.2 цього Договору); видаткову накладну № 1622 від 15 липня 2020 року на суму 12985,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2164,17 грн.; видаткову накладну № 1623 від 15 липня 2020 року на суму 17293,80 грн., у тому числі ПДВ на суму 2882,30 грн.; платіжне доручення № 43088 від 28 липня 2020 року на суму 44054,80 грн., у тому числі ПДВ на суму 7342,17 грн. (призначення платежу: оплата за щебінь згідно рахунків № 1623 від 15 липня 2020 року; № 1622 від 15 липня 2020 року; № 1542 від 14 липня 2020 року); договір поставки 19-2020/Р-UA від 04 лютого 2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар`єр» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (Покупець), предметом якого є щебенева продукція (пункт 1.1 цього Договору); видаткову накладну № 19136 від 15 липня 2020 року на суму 26082,32 грн., у тому числі ПДВ 5216,46 грн.; товарно-транспортну накладну № Р19047 від 15 липня 2020 року.

Проте, надані платником податків документи контролюючий орган не взяв до уваги та оскаржуваними рішеннями № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року та № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року відмовив позивачу в реєстрації податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, як свідчить зміст указаних вище рішень підставою для їх прийняття слугувало ненадання платником податку копій документів, а саме:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних;

- розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних суд зазначає про те, що контролюючий орган визначив лише загальні підстави прийняття таких рішень, не зазначивши конкретної інформації щодо причин та підстав їх прийняття. Адже контролюючий орган не сформував конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних, не вказав яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Крім того, контролюючий орган жодним чином не вказав, чому саме надані позивачем пояснення та первинні документи не враховані ним при прийнятті оскаржуваних рішень.

Суд відзначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Враховуючи те, що оскаржувані рішення контролюючого органу є правовими актами індивідуальної дії, суд констатує невідповідність таких рішень критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначні трактування, які, у свою чергу, перешкоджають платнику податків своєчасно і повністю виконати власні обов`язки та скористатися своїми правами, передбаченими податковим законодавством, що регулює порядок реєстрації податкових накладних.

У відзиві на позовну заяву відповідачі зазначають про те, що відповідно до рішень комісії про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року та № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року позивачу відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Вказують, що відсутність вищезазначених копій документів підтверджується також тим, що до матеріалів позовної заяви позивач долучив значно більшу їх кількість, порівняно з тією, що була надана ним разом з повідомленням про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року, реєстрацію яких зупинено.

З цього приводу суд зауважує, що знову ж таки відповідачі посилаються лише «на відсутність вищезазначених документів», однак і у відзиві на позовну заяву не вказують чітко на те, яких саме документів не надав позивач для того, щоб реєстрація зупинених податкових накладних стала можливою.

Крім того, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18, від 18 лютого 2020 року у справі №360/1776/19, від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19, від 18 червня 2020 року у справі № 824/245/19-а та ряді інших наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Також у відзиві на позовну заяву відповідачі просять суд звернути увагу на платіжне доручення № 43088 від 28 липня 2020 року відповідно до якого призначенням платежу є оплата за щебінь згідно рахунку № 1623 від 15 липня 2020 року, № 1622 від 15 липня 2020 року, № 1542 від 14 липня 2020 року на суму 44054,80 грн. Однак, з долученої копії рахунку № 1622 від 15 липня 2020 року неможливо встановити, що оплата згідно цього рахунку є за щебінь, оскільки у ньому зазначено про те, що це оплата за «Відсів 0х5», а копія рахунку № 1542 від 14 липня 2020 року відсутня у додатках до позовної заяви.

З цього приводу суд зазначає про те, що до матеріалів справи долучено рахунок на оплату № 1623 від 15 липня 2020 року, згідно якого оплату проведено за щебінь 40х70, а також та рахунок на оплату № 1622 від 15 липня 2020 року згідно якого оплату проведено за відсів 0х5 і саме зазначені позиції товарів (щебінь 40х70 та відсів 0х5) наведені у податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року, реєстрацію яких зупинено.

Стосовно твердження відповідачів про ненадання копії рахунку на оплату № 1542 від 14 липня 2020 року суд враховує аргументи позивача про відсутність необхідності його долучення до матеріалів справи, оскільки такий рахунок був виставлений для оплати за відсів 0х5 згідно видаткової накладної № 1542 від 14 липня 2020 року, щодо якого сформовано податкову накладну, яка не є предметом дослідження у цій справі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача та не навели обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваних рішень, якими відмовлено позивачу у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.

В той же час, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також беручи до уваги те, що такі документи були надані контролюючому органу разом з листом-поясненням щодо податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено, суд доходить висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у їх реєстрації в Єдиному реєстрі.

За таких обставин оскаржувані рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року та № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року, якими позивачу відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних № 158 та № 159 від 15 липня 2020 року не відповідають критеріям, які визначені у частині 2 статті 2 КАС України та в контексті яких суд має надавати оцінку оскаржуваним рішенням, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а тому такі належить визнати протиправними та скасувати.

Тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та їх належить задоволити повністю.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 158 від 15 липня 2020 року та № 159 від 15 липня 2020 року, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» суд зазначає таке.

Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України обов`язок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних покладений на платника податків.

В той же час, суд зауважує, що наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.

За приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної податкової служби України.

У справі, яка розглядається, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних № 158 від 15 липня 2020 року та № 159 від 15 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд не встановив.

За змістом частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з метою дотримання судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 158 від 15 липня 2020 року та № 159 від 15 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів судові витрати у розмірі 15408,00 грн., з яких 8408,00 грн. – сплачений судовий збір та 7000,00 грн. – витрати на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до правил частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення № 2476 від 27 серпня 2020 року при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 8408,00 грн.

Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань кожного з суб`єктів владних повноважень, які виступають відповідачами у справі – Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» належить стягнути по 4204,00 грн. сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення № 2476 від 27 серпня 2020 року.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень суд враховує таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог вказаної норми позивач подав суду:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1034074 від 31 серпня 2020 року, виданий адвокатським об`єднанням «МС ПАРТНЕРС» (а.с.13);

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000168 від 30 січня 2015 року;

- копію договору про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «МС ПАРТНЕРС» (Об`єднання) (далі – Договір) (а.с.71).

Відповідно до пункту 1.1 Договору за цим Договором Об`єднання зобов`язується надати Клієнту правову допомогу, визначену цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити Об`єднанню гонорар та відшкодувати понесені фактичні витрати, якщо це передбачено Договором, а також здійснювати повне сприяння Об`єднанню у виконанні покладених на нього обов`язків.

Згідно із підпунктами 5.1-5.4 Договору Клієнт зобов`язується оплачувати гонорар відповідно до виставлених рахунків протягом трьох банківських днів після їх отримання, якщо інше не обумовлено Сторонами; гонорар за цим Договором становить 5000,00 грн. без ПДВ; у випадку задоволення, у тому числі часткового задоволення судом першої інстанції позову Клієнта, Клієнт сплачує Об`єднанню «гонорар успіху» у розмірі 2000,00 грн. без ПДВ; доказом підтвердження оплати гонорару є платіжне доручення (квитанція) банківської установи про здійснення переказу коштів; якщо послуги надаються на умовах повної чи часткової післяплати, то здійснення такої оплати є підтвердження їх прийняття Клієнтом.

- специфікацію (детальний опис робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року (а.с.72) згідно якого адвокат виконав такі роботи та витратив на них такий час:

1. Зустріч з Клієнтом, обговорення обставин справи, визначення стратегії – 1 година;

2. Аналіз чинного законодавства та актуальної судової практики по аналогічних справах – 1 година;

3. Підготовка позовної заяви – 3 години;

4. Оформлення позовної заяви та додатків – 1 година;

5. Участь у судових засіданнях (орієнтовний час) – 2 години;

Загалом: 8 годин.

Відповідно до указаної специфікації загальна сума витрат на професійну правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року становить 7000,00 (сім тисяч) гривень та складається з наступного:

1. Витрати на професійну правничу допомогу (гонорар за Договором про надання правової допомоги, п. 5.2) – 5000,00 грн.;

2. Витрати на професійну правничу допомогу («гонорар успіху» за Договором про надання правової допомоги, п. 5.2.1) – 2000,00 грн.

Разом: 7000,00 грн.

Також у специфікації зазначено про те, що сплата гонорару у розмірі 5000,00 грн. підтверджується рахунком на оплату № 1 від 26 серпня 2020 року та платіжним дорученням № 2478 від 27 серпня 2020 року; сплата «гонорару успіху» у розмірі 2000,00 грн. здійснюватиметься у випадку задоволення, в тому числі часткового, судом першої інстанції позову ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ» та набрання відповідним рішенням законної сили на підставі додаткового рахунку.

- рахунок № 1 від 26 серпня 2020 року на оплату гонорару за надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року на суму 5000,00 грн.(а.с.73);

- платіжне доручення № 2478 від 27 серпня 2020 року (а.с.74) відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (платник) сплатило на рахунок Адвокатського об`єднання «МС ПАРНЕРС» (отримувач) гонорар за надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року в сумі 5000,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (гонорару за Договором про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року) у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає таке.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

Щодо складності справи суд зазначає, що ця адміністративна справа відповідно до положень статей 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна значна кількість судових рішень судів різних інстанцій, в тому числі й Верховного Суду, постановлених у справах, предмет спору та обставини в яких, аналогічні предмету спору та обставинам, які розглядаються у цій справі, що значно полегшувало роботу адвоката під час підготовки позовної заяви.

Також суд враховує, що визначені у специфікації (детальному описі робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року такі види послуг, наданих адвокатом, як зустріч з Клієнтом, обговорення обставин справи, визначення стратегії – 1 година; аналіз чинного законодавства та актуальної судової практики по аналогічних справах – 1 година; оформлення позовної заяви та додатків – 1 година охоплюються фактично однією послугою адвоката – підготовка позовної заяви.

Загальний час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви у цій справі згідно специфікації (детальному описі робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року становить 6 годин.

З урахуванням того, що ця адміністративна справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження, а також за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень значної кількості судових рішень судів різних інстанцій, в тому числі й Верховного Суду, постановлених у справах, предмет спору та обставини в яких, аналогічні предмету спору та обставинам, які розглядаються у цій справі, суд вважає, що визначений у специфікації (детальному описі робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року загальний час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви тривалістю 6 годин є завищеним.

Щодо участі адвоката у судових засіданнях (орієнтовний) час – 2 години суд зазначає таке.

Тривалість судового засідання 06 жовтня 2020 року, у якому брала участь представник позивача – адвокат Шимборська О.А. становила 07 хвилин.

Тривалість судового засідання 22 жовтня 2020 року, у якому брала участь представник позивача – адвокат Шимборська О.А. становила 22 хвилини.

Таким чином, загальна тривалість двох судових засідань, у яких брала участь представник позивача – адвокат Шимборська О.А. становила 29 хвилин.

Відтак, суд констатує, що визначений у специфікації (детальному описі робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року витрачений адвокатом час на участь у судових засіданнях (2 години) є завищеним порівняно з тим часом, який адвокат фактично витратила на участь у двох судових засіданнях, які відбулися 06 жовтня 2020 року та 22 жовтня 2020 року.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу (гонорару за Договором про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року) у розмірі 5000,00 грн. суд дійшов висновку, що такі витрати не є співмірними по відношенню до складності справи та не відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

За таких обставин, на думку суду, на користь позивача належить присудити судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3500,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу («гонорару успіху» за Договором про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року) у розмірі 2000,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі «Баришевський проти України», пункту 80 рішення у справі «Двойних проти України», пункту 88 рішення у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд, з огляду на рішення Європейського Суду з прав людини (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» зауважує, що такі угоди, як сплата «гонорару успіху», якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові.

В той же час, суд бере до уваги постанову Великої Палати Верховного суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та враховує правову позицію, викладену у пунктах 5.42-5.44 цієї постанови, а саме «У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

Варто зазначити, що статтею 27 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу. При виконанні доручення адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва.

Суд також зауважує, що поняття «гонорар успіху» не закріплене на законодавчому рівні. При цьому, як убачається з Правил адвокатської етики, адвокат зобов`язаний приділяти розумно необхідну увагу для успішного виконання кожного доручення, незалежно від розміру обумовленого гонорару. Отже, уклавши договір про надання правової допомоги адвокат визначає гонорар, тобто вартість своїх послуг за виконання доручення (надання послуг) і при цьому адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту та успішно здійснити його захист або представництво.

Виходячи з викладеного, суд не встановив, що такі витрати як «гонорар успіху» були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим у цій справі.

Окремо слід відзначити, що положеннями частини 5 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з цієї позиції, суд вказує на відсутність факту неминучості та обґрунтованості понесення таких витрат, як «гонорар успіху».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу («гонорару успіху» за Договором про надання правової допомоги № 16 від 26 серпня 2020 року) у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов – Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (вул. Польова, 20, с. Косівець, Городоцький район, Львівська область, 81555) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1796095/38047993 від 04 серпня 2020 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 158 від 15 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1796096/38047993 від 04 серпня 2020 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 159 від 15 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43143039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (вул. Польова, 20, с. Косівець, Городоцький район, Львівська область, 81555, код ЄДРПОУ 380479993) 4204,00 грн. сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення № 2476 від 27 серпня 2020 року та 1750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 430053938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (вул. Польова, 20, с. Косівець, Городоцький район, Львівська область, 81555, код ЄДРПОУ 380479993) 4204,00 грн. сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення № 2476 від 27 серпня 2020 року та 1750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 16 листопада 2020 року.

Суддя Клименко О.М.