Рішення № 92889302, 17.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3590/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Сєвєродонецьк Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач після уточнення остаточно просила суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, оформлене у вигляді повідомлення від 25.03.2020, яким заяву ОСОБА_1 про виплату допомоги при народжені дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 15 лютого 2018 року видане Одеським міським відділом актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 15 лютого 2018 року видане Одеським міським відділом актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, не задоволено, та не призначено вказані виплати на підставі п.1, абз. 33 Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2011 «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» в призначенні державної допомоги при народженні дітей»;

-зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області призначити, нарахувати та виплатити заборгованість з 24 квітня 2017 року по теперішній час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 21 серпня 2003 року, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , допомогу при народженні дітей - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 15 лютого 2018 року видане Одеським міським відділом актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 15 лютого 2018 року видане Одеським міським відділом актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.34-39).

В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила синів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З метою отримання гарантованої допомоги при народженні дітей позивач перемістилась на контрольовану Українській владі територію, та зареєструвала своє місце проживання за адресою АДРЕСА_2 . Після реєстрації та отримання довідки тимчасово переміщеної особи позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради з заявою щодо призначення виплати їй допомоги при народженні дітей. Вказану заяву Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради було прийнято, однак повідомленням про відмову в призначенні соціальної допомоги за № 481707 від 16.03.2020, та підписану начальником Управління 25.03.2020 А.А. Гавриленко позивачу було відмовлено, посилаючись на Постанову КМУ (п.1 абз. 33) № 1751 від 27.12.2001 «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми». Позивач зазначила, що з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з даною заявою протягом дванадцяти місяців з часу припинення надання державної допомоги при народженні дитини, оскільки до 05.02.2020 фактично проживала на тимчасово окупованій території в м. Луганську Луганської області. Звернутися до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради мала змогу лише тоді, коли фактично переїхала разом з дітьми на тимчасове місце проживання до м. Сєвєродонецьк в березні 2020 року. Враховуючи викладені обставини, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 23.10.2020 за вхідним реєстраційним номером 43260/2020 надав відзив на позовну заяву від 22.10.2020 №9879/03 (а.с.48-49), в якому заперечував проти задоволення позову.

В обґрунтування зазначив, що 05.02.2020 позивача було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради разом з чоловіком ОСОБА_4 та синами ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач зазначив, що відповідно до статті 11 Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” та статті 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Діти позивача ОСОБА_2 і ОСОБА_3 народилися 24.04.2017. Свідоцтво про народження видано Одеським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 15.02.2018. 16.03.2020 позивач звернулась із заявою про призначення державної соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Заяву було розглянуто та рішенням УптаСЗН від 25.03.2020 в призначенні зазначеної допомоги було відмовлено, оскільки строк звернення за її призначенням становить більше ніж 12 календарних місяців після народження дитини. Поновлення строку для звернення за державною допомогою чинним законодавством не передбачено. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) (а.с.41-42).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 21.08.2003 Артемівським РА у м.Луганську УДМС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.11,12).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання якої є АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 05.02.2020 №919-5000264764 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.10).

Позивач є матір`ю двох дітей, а саме ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13,14).

16.03.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про признання соціальної допомоги, зокрема, допомоги при народженні двох дітей (а.с.50-52).

Рішенням УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради від 25.03.2020 про призначення допомоги сім`ям з дітьми вирішено, що ОСОБА_1 не має права на допомогу при народженні дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.75).

Згідно повідомлення про відмову в призначенні соціальної допомоги від 25.03.2020, ОСОБА_1 державна допомога при народженні дітей не призначена згідно (п.1 абз.33) Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» (а.с.7).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей визначає Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII), який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811-XII одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

Крім того, суд зазначає, що допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку об`єднана в один вид допомогу при народженні дитини з 1 липня 2014 року.

Статтею 6 Закону № 2811-XII передбачено, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Відповідно до статті 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно зі статтею 11 Закону № 2811-XII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Умови призначення і виплати видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок).

Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини визначено пунктами 10-16 Порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається:

1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Заява, зазначена у підпункті 1 цього пункту, може бути подана в електронній формі (з використанням засобів телекомунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема з використанням електронного цифрового підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін`юстом. У разі надходження надісланої з використанням засобів телекомунікаційних систем заяви без електронного цифрового підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 №345 затверджено Інструкцію щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги (далі - Інструкція), яка визначає порядок оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги в управліннях праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, структурних підрозділах з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - Управління), які працюють в умовах як централізованої, так і децентралізованої виплати коштів призначеної соціальної допомоги, пільг та компенсацій.

Пунктом 2.2 Інструкції, зокрема, визначено, що форма заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2015 року за № 475/26920.

Судом встановлено, що 16.03.2020 ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області з заявою встановленого зразка, відповідно до якої просила призначити допомогу при народженні дітей (а.с.50-52).

У свою чергу, як було встановлено судом, рішенням від 25.03.2020 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги (а.с.75).

Підставою для відмови позивачу у призначенні державної соціальної допомоги при народженні дітей, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що строк звернення за її призначенням становить більш ніж 12 календарних місяців після народження дитини.

Суд зауважує, що згідно із вимогами статті 11 Закону № 2811-XII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини та за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні із заявою про призначення допомоги при народжені дітей було надано до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради Луганської області необхідний пакет документів відповідно до Закону № 2811-XII та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, що не заперечується відповідачем.

У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, від 12 березня 2019 року у справі № 760/183158/16-а та від 16 липня 2020 року у справі № 265/4175/16-а зроблено висновок, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Суд зазначає, що позов заявлений позивачем фактично в інтересах малолітніх дітей для їх належного матеріального забезпечення.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дітей є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Згідно наявних в матеріалах доказів вбачається, що єдиною підставою для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини відповідачем зазначено порушення встановленого законодавством терміну подання вищезазначеної заяви.

При цьому суд враховує те, що позивач з об`єктивних причин не мала змоги своєчасно звернутися до відповідача з повним пакетом документів з наданням копій свідоцтв про народження дітей, виданих Державою Україною, оскільки позивач знаходилася на тимчасово непідконтрольній Україні території та змогла з неї виїхати лише у лютому 2020 року.

Тобто, судом встановлено, що позивач дійсно після отримання свідоцтв про народження дітей пропустила строк звернення із заявою про призначенням допомоги при народженні дитини.

Однак, суд наголошує, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Судом також встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» утворено військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області. Зазначений Указ набрав чинності 29 липня 2020 року.

Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» (далі - Закон № 141-VIII) визначає організацію, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій, що утворюються як тимчасовий вимушений захід з елементами військової організації управління для забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, що не має на меті зміни та/або скасування конституційно закріпленого права територіальних громад на місцеве самоврядування.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1 Закону № 141-VIII військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1 Закону № 141-VIII військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Рішення від 25 березня 2020 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини прийнято Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради.

Разом з цим, керівником Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області розпорядженням № 25 від 18 серпня 2020 року перейменовано Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради на Управлінням праці та соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області.

Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначені позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітніх дітей, які є громадянами України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції на території Луганської області, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання відповідача призначити та провести виплату позивачу допомоги при народженні дитини в порядку та розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем обґрунтовано доведено обставини, викладені у позовній заяві та підтверджено їх належними доказами.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що на момент звернення з адміністративним позовом до суду у цій справі позивачу не було відомо про наявність самого рішення відповідача від 25 березня 2020 року про відмову у призначенні допомоги при народжені дитини, суд, з`ясувавши ці обставини, визнає протиправним зазначене рішення, оскільки саме рішення, а не повідомлення (як зазначено в прохальній частині позову) створюють відповідні правові наслідки.

З урахуванням викладеного належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 25 березня 2020 року про відмову у призначені допомоги при народженні дитини, та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області призначити та виплатити позивачу державну соціальну допомогу при народженні дітей.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з корегуванням способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа має сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 19.10.2020 з метою дотримання права позивача, відстрочено останній сплату судового збору на підставі пункту 3 частини першої, частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання допомоги при народженні дітей та на підставі того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 840,80 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 25 березня 2020 року Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови в призначенні допомоги ОСОБА_1 при народженні дітей.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Сєвєродонецьк Луганської області (код ЄДРПОУ 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15Б) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) державну соціальну допомогу при народженні дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі, передбаченому Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Сєвєродонецьк Луганської області (код ЄДРПОУ 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15Б) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова