Рішення № 92889088, 16.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року № 320/6678/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

до суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з вимогами про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №ф-16792-55-у, винесену 04.03.2020 ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу у розмірі 11016,69 грн.; зняття арешту з її рахунків, накладеного виконавчою службою в межах ВП №62651409.

В обґрунтування позову зазначила, що спірна вимога суперечить нормам законодавства, оскільки вона є інвалідом ІІ групи з дитинства; з 10.10.2019 їй була встановлена інвалідність І групи підгрупи "Б", як особа з інвалідністю з дитинства отримує пенсію по інвалідності, відтак, на підставі п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", звільняється від сплати єдиного внеску.

05.02.2020, позивачкою був помилково сформований та зданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми Д5 (річна) за 2019 рік на загальну суму 11016,72 грн.

28.07.2020, позивачка зверталась до відповідача із заявою про зняття актуальності з цього звіту як наданого помилково, оскільки вона не відноситься до суб`єктів сплати ЄСВ через наявність інвалідності І групи з дитинства. Однак, відповідач не врахував даного звернення та здійснив визначення ЄСВ на підставі самостійно поданих нею звітів, тому правові підстави для їх скасування відсутні.

З вказаних мотивів позивачка вважає оскаржувану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 07.09.2020 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними доказами.

Відповідач позов не визнав, надіслав відзив на позовну заяву, у якому пояснив, що позивачка була зареєстрована як ФОП з 06.05.1999 та є платником єдиного податку від 01.04.2020. Базою нарахування ЄВ для позивачки є суми, що визначаються таким платником самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями. Так, 05.02.2020 позивачкою було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, у якому позивачка самостійно визначила суму ЄСВ в розмірі 11016,72 грн., а враховуючи її несплату, у позивачки наявна непогашена заборгованість зі сплати ЄСВ. Додає, що самостійно визначені платником зобов`язання зі сплати єдиного внеску не підлягають оскарженню. З вказаних підстав, просив у задоволенні позову відмовити.

Частиною 5 ст. 262 КАСУ, передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Згідно з ч.2 ст. 262 КАСУ, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 06.05.1999, є платником єдиного внеску, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №563340 від 06.05.1999, довідкою про взяття на облік платника податків та випискою з ЄДР.

З 01.04.2020 вона перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 2 групи, що визнано сторонами.

Позивачка була інвалідом з дитинства 2 групи з 09.02.1999, а з 10.10.2019 позивачці встановлена інвалідність 1 групи, підгрупи «Б», вона перебуває на обліку УСЗН та, отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 02.06.1999, довідкою до акту МСЕК серії АВ №0082628 від 10.10.2019 та довідкою відділу обслуговування громадян № 3 ГУ ПФУ у Київській області від 10.11.2020.

05.02.2020 позивачка подала відповідачеві звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, у якому самостійно визначила суму чистого доходу (прибутку) у розмірі 37557 грн., суму доходу, на яку нараховується ЄВ - 50076 грн. та суму нарахованого ЄВ у розмірі 11016,72 грн.

Згідно даних інтегрованої картки платника податків станом на 29.02.2020 за позивачкою обліковується заборгованість по сплаті ЄВ у сумі 11016,72 грн.

У зв`язку з несплатою зазначеної суми ЄВ, 04.03.2020 ГУ ДПС у Київській області прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) № «Ф»-16792-55 на загальну суму 11016,69 грн., яку в подальшому звернув до виконання.

Постановою в.о. начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Прізовим В.І. від 27.07.2020 в межах ВП№62651409 про стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску у розмірі 11016,69 грн., був накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника - ОСОБА_1

28.07.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила зняти з неї помилково вказані в звіті нарахування за 2019 рік (а.с.7).

Проте, зазначена заява була проігнорована відповідачем.

Не погоджуючись із прийняттям зазначеної вимоги та вважаючи її такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного:

відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом №2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 статті 2).

Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч. 1 ст. 12 Закону №2464-VІ). Адміністрування єдиного соціального внеску включає в себе ідентифікацію, облік платників ЄСВ та об`єктів оподаткування, сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою ЄСВ відповідно до законодавства. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 "Про Державну фіскальну службу України", ДФС здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.

Положеннями частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною четвертою статті 4 цього Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пп. 3 п. 1 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 6 розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 5 розділу VI вищенаведеної Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

Аналіз вище викладених положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Ідентична правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а.

Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у частині третій статті 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений Інструкцією №449.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах, є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Будь-яка інформація про наявність такого договору в матеріалах справи відсутня, відповідний договір щодо добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідачем, суду не наданий.

Суд констатує, що подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові 04.09.2019 у справі № 806/1503/16.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи, отримує пенсію по інвалідності, є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, та зважаючи на відсутність доказів, що підтверджують добровільну участь позивачки у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд дійшов висновку, що позивачка звільнена від сплати за себе єдиного внеску відповідно до закону.

Прийняття податковим органом оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) направлене на примусове в подальшому стягнення єдиного соціального внеску, суперечить вищенаведеним приписам Закону №2464-VI та є порушенням прав позивачки.

Наведені твердження відповідача про наявність зобов`язання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплати єдиного соціального внеску не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а отже позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16792-55 від 04.03.2020 року є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про зняття арешту з рахунків позивачки та надання відповідного наказу для виконавчої служби, суд зазначає наступне:

відділ Обухівського МРВ ДВС ГТУ юстиції у Київській області є уповноваженим органом для прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, рахунки боржника та зняття цього арешту. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та вирішувати питання відкриття виконавчого провадження.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в ч.2 ст. 2 КАС України.

Суб`єкти владних повноважень, відповідно до законодавства України, наділені свободою розсуду при вирішенні питань, віднесених до їх компетенції, тобто дискреційними повноваженнями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Зазначене відображається у положеннях ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, оскільки вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, розгляд скарги на бездіяльність органу ДВС, сповіщення стягувача про прийняття процесуального рішення, накладення арешту на майно, карткові рахунки боржника, скасування цього арешту належить до виключної компетенції органу державної виконавчої служби, тому у суду відсутні підстави втручатися у дискреційні повноваження виконавчої служби як суб`єкта владних повноважень, тим більше, що вона не була залучена до участі у даній справі, а відтак і для задоволення вимоги позивачки в частині зобов`язання зняття арешту з рахунків позивачки та надання відповідного наказу для виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідачем неправомірно було винесено вимогу про сплату позивачкою боргу з ЄСВ, яку в подальшому було скеровано на виконання до відділу ДВС, суд вважає, що позивачкою обрано належний спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання та скасування вищезазначеної вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАСУ України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Наведене узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-6792-55 від 04.03.2020 Головного управління Державної податкової служби в Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-а) про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 11016,69 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.