Ухвала суду № 92889062, 11.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 листопада 2020 року № 320/8796/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом про визнання протиправною та скасування відмови ГУ ПФУ у Київській області та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до вимог ст.ст. 39, 50, 51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою суду від 02.10.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та було запропоновано надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, залишаючи позовну заяву без руху, суд зобов`язав позивачку також докази поважності причин пропуску нею шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

06.11.2020, на виконання вимог ухвали суду позивачкою надано клопотання про поновлення строку звернення до суду в основу якого покладена постанова Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №806/1952/18.

Дійсно, відповідно до постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: були скасовані ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі за позовом фізичної особи до ГУ ПФУ у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведення перерахунку та індексації пенсії з 01 серпня 2009 року, відповідно до статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з тих підстав, що «судами попередніх інстанцій не досліджено питання правомірності дій відповідача у контексті застосування статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме, підвищення пенсій у зв`язку з індексацією грошових доходів населення.

Верховний Суд також зазначив, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції акцентує увагу на тому, що згідно ч.1 ст.7 КАСУ, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, Україна в особі відповідних її органів влади має здійснювати застосування усієї практики ЄСПЛ, використовуючи норми Конвенції поряд з рішеннями ЄСПЛ, в яких Судом тлумачаться її положення.

Крім того, необхідно звернути увагу на відсутність офіційного перекладу ЄСПЛ рішень державною мовою. А згідно ст. 18 вищенаведеного Закону суди мають використовувати лише офіційний переклад рішення Суду, що надрукований у офіційному виданні, або, за відсутності перекладу, користуватися оригінальним текстом.

У даній справі судом було вивчено питання щодо правомірності дій відповідача і, з урахуванням його відповіді від 10.09.2020 №6155-11039/В-02/8-1000/20 не знаходить очевидних ознак його протиправності.

Частиною 2 ст.122 КАСУ передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно вищевказаної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 123 КАСУ, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 6 ст. 123 КАСУ передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до пункту 9 частини 4 ст.169 КАСУ, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

За наслідком дослідження поданих позивачкою документів слідує, що строк звернення до суду вона пропустила без будь-яких на це поважних причин, в силу того що не проявляла зацікавленості до питання нарахування та виплати їй пенсійного забезпечення у тому розмірі, на який вона претендує.

Суд вказує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» (рішення в оригіналі) Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Тобто дії суду щодо повернення позовної заяви у зв`язку з пропущенням строку звернення повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини не о д н о р а з о в о у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому, суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.

З аналізу поданої позивачкою заяви про поновлення пропущеного строку, судом встановлено, що остання не вказує жодного належного та допустимого доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку на оскарження, як і на підстави пропуску строку.

Суд також звертає увагу, що в національному судочинстві відсутнє поняття автоматичного поновлення строку звернення до суду.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд визнає неповажними підстави та причини пропуску строку для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

У відповідності до частини 1ст.123 КАСУ, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставини та наданих доказів у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви із приєднаними до неї документами.

Керуючись статтями 122-123, 171, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код 22933548, м. Київ, вул. Ярославська, 40) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачці.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.