Рішення № 92888852, 16.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. справа № 300/2450/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинен, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.09.2020, яка надійшла до суду 05.10.2020, просить: скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 07.09.2020 №1858; зобов`язати здійснити перерахунок страхового стажу та призначити пенсію за віком з 21.05.2020.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що період його роботи з 25.12.1993 по 10.05.1994 в КП «Зорепад» та періоди роботи з 10.12.1996 по 31.03.1997, з 01.01.2000 по 31.01.2000 та з 01.04.2000 по 04.09.2002 в ПСП «СТЕФ» не враховано до страхового стажу у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України та відсутністю відомостей в системі персоніфікованого обліку. Таку позицію пенсійного органу вважає протиправною, оскільки він як застрахована особа не повинен відповідати за невиконання своїх обов`язків страхувальником і ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду України з його заробітної плати, за відсутності його вини, тобто все це не є підставою для відмови у зарахуванні йому стажу роботи у згадані періоди. Також звертає увагу, що відповідачем не враховано певні періоди його роботи, незважаючи на підтвердження такого стажу згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачений доходів та утриманих податків №1294/10-19-55-64-01 від 04.09.2020. Таким чином, просив скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 07.09.2020 №1858 та зобов`язати здійснити перерахунок страхового стажу та призначити пенсію за віком з 21.05.2020.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.10.2020, відповідно до якого Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заперечило щодо заявлених позовних вимог (а.с.71-75). Представник відповідача зазначив, що для приведення до актуального стану даних в обліковій картці ОСОБА_1 головним управлінням надіслано листа від 18.08.2020 №0900-0603-8/14701 до ПСП «СТЕФ», однак станом на 13.10.2020 відповіді не надходило. Також вказав, що період роботи в КП «Зорепад» з 25.12.1993 по 03.12.1996 не може бути врахований при призначенні пенсії, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків та відомості в системі персоніфікованого обліку. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком без врахування спірних періодів, а право на пенсію за віком при наявному страховому стажі 20 років 9 місяців позивач набуде у віці 63 роки.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 60-річного віку звернувся 04.08.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 16).

За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком та поданих документів на підтвердження трудового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в області 11.08.2020 прийнято рішення №1645 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.13-14). Як свідчить зміст даного рішення, органом пенсійного фонду обчислено страховий стаж позивача, який становить 20 років 9 місяців, не врахувавши при цьому період роботи з 25.12.1993 по 03.12.1996 в КП «Зорепад» та періоди роботи з 10.12.1996 по 14.01.1998 та з 16.12.1999 по 04.09.2002 в ПСП «СТЕФ», оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків та відомості в системі персоніфікованого обліку.

В подальшому пенсійним органом прийнято рішення від 07.09.2020 №1858 про відмову в призначенні пенсії. Так, відповідно до змісту даного рішення від 07.09.2020 №1858 позивачу не зараховано до страхового стажу період його роботи з 25.12.1993 по 10.05.1994 в КП «Зорепад» та періоди роботи з 10.12.1996 по 31.03.1997, з 01.01.2000 по 31.01.2000 та з 01.04.2000 по 04.09.2002 в ПСП «СТЕФ», з аналогічних підстав, зокрема, через відсутність відомостей про сплату страхових внесків та відсутність відомостей в системі персоніфікованого обліку щодо зазначених періодів.

Не погоджуючись із відмовою Головного управління ПФУ в області у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058- IV (далі, також - Закон №1058).

Частиною 1 статті 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, серед іншого, що починаючи з 1 січня 2020, право на призначення пенсії за віком, після досягнення віку 60 років, мають чоловіки за наявності страхового стажу - не менше 27 років.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 статті 14 цього Закону визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058-IV).

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Таким чином законодавством передбачена відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Згідно статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, відповідно до довідки колективного підприємства «Зорепад» №01 від 02.03.2011 ОСОБА_1 працював у колективному підприємстві « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 25.12.1993 (наказ на зарахування №2-к від 25.12.1993) по 03.12.1996 (наказ на звільнення №33-к від 03.12.1996) (а.с 29).

Також зі змісту довідки приватного спеціалізованого підприємства «СТЕФ» №1/02 від 28.02.2011вбачається, що ОСОБА_1 працював у приватному спеціалізованому підприємстві «СТЕФ» з 10.12.1996 (наказ на зарахування №01-к від 10.12.1996) по 04.09.2002 – наказ на звільнення №46-к від 04.09.2002 (а.с. 30).

Однак при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком, пенсійним органом не взято до уваги дані довідки та не зарахованого до страхового стажу періоди роботи з 25.12.1993 по 10.05.1994 в КП «Зорепад» та періоди роботи з 10.12.1996 по 31.03.1997, з 01.01.2000 по 31.01.2000 та з 01.04.2000 по 04.09.2002 в ПСП «СТЕФ», оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків та відомості в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, факт перебування позивача у трудових відносинах з КП «Зорепад» та ПСП «СТЕФ» у спірні періоди відповідачем не заперечується. Так, єдиною підставою для неврахування таких періодів роботи до страхового стажу є відсутність відомостей про сплату страхових внесків та відомостей в системі персоніфікованого обліку.

Разом з тим, як випливає зі змісту аналізованих вище норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Фактично, внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, відсутність сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а та від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17.

Також частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства ("Stretch v. The United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Maltazan (Freiherr Von) and others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не підтверджено належними доказами у встановленому законом порядку правомірність свого рішення.

Також суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей. Органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач спірним рішенням від 07.09.2020 №1858 протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з підстав незарахування до страхового стажу періоду його роботи з 25.12.1993 по 10.05.1994 в КП «Зорепад» та періодів роботи з 10.12.1996 по 31.03.1997, з 01.01.2000 по 31.01.2000 та з 01.04.2000 по 04.09.2002 в ПСП «СТЕФ», через що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії від 07.09.2020 №1858 є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги висновок суду про протиправність незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 25.12.1993 по 10.05.1994 в КП «Зорепад» та періодів роботи з 10.12.1996 по 31.03.1997, з 01.01.2000 по 31.01.2000 та з 01.04.2000 по 04.09.2002 в ПСП «СТЕФ» з підстав відсутності сплати страхових внесків, суд вбачає за необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати дані періоди роботи до страхового стажу ОСОБА_1 .

Таким чином, з урахуванням спірних періоду роботи з 25.12.1993 по 10.05.1994 в КП «Зорепад» та періодів роботи з 10.12.1996 по 31.03.1997, з 01.01.2000 по 31.01.2000 та з 01.04.2000 по 04.09.2002 в ПСП «СТЕФ» та стажу позивача 24 роки 4 місяці, який визнається відповідачем у спірному рішенні від 07.09.2020 №1858, страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 6 місяців, що, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є достатнім для призначення пенсїї за віком.

За змістом вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 04.08.2020, тобто в межах тримісячного строку з моменту досягнення 60-річного віку, то, з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підлягає призначенню позивачу пенсія з 22.05.2020, а не з 21.05.2020, як помилково вважає позивач.

Із огляду на наведене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення підлягає частковому задоволенню шляхом скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії від 07.09.2020 №1858, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.12.1993 по 10.05.1994 в КП «Зорепад» та періоди роботи з 10.12.1996 по 31.03.1997, з 01.01.2000 по 31.01.2000 та з 01.04.2000 по 04.09.2002 в ПСП «СТЕФ» та призначити пенсію за віком з 22.05.2020. В частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію за віком з 21.05.2020 до 22.05.2020 слід відмовити.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а позивач, квитанцією за №0.0.1843041487.1 від 20.09.2020 підтвердив сплату судового збору в розмірі 840,80 гривень за подання даного адміністративного позову, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 832,39 гривні (виходячи із 99 % задоволених вимог). Інших доказів понесення сторонами судових витрат суду не подано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 07.09.2020 №1858.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.12.1993 по 10.05.1994 в КП «Зорепад», періоди роботи з 10.12.1996 по 31.03.1997, з 01.01.2000 по 31.01.2000 та з 01.04.2000 по 04.09.2002 в ПСП «СТЕФ» та призначити пенсію за віком з 22.05.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) сплачений судовий збір в розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) гривні 39 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Главач І.А.