Рішення № 92888811, 16.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Справа № 280/7747/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Косінова Ігоря Вікторовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.10.2020 ВП №63111414 та скасувати її;

зобов`язати відповідача здійснити виконавче провадження ВП №63111414, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», у розумний термін.

Ухвалою суду від 02.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Розгляд адміністративної справи проводиться з урахуванням строків перебування головуючого судді у відрядженні, у період з 09.11.2020 по 15.11.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/2556/20 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.02.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га. для її подальшої передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту в районі с.Новопрокопівка Токмацького району Запорізької області, з урахуванням висновків суду. Зазначає, що на виконання зазначеного рішення суду відповідачем було відкрито виконавче провадження №63111414, яке протиправно закінчено 10.10.2020, відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із нібито виконанням у повному обсязі рішення суду. Разом з тим, позивач вважає, що рішення суду не виконано, оскільки боржник не виконав вимог виконавчого документа, оскільки відмовив у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з нових надуманих підстав, оскільки нібито місце розташування земельної ділянки не відповідає ч.7 ст.118, ч.3, 4 ст.136 Земельного кодексу України. Разом з тим, позивач зазначає, що такі обставини не існували на момент подачі позивачем первісного клопотання. Позивач зазначає, що боржник не врахував висновків суду, а отже не виконав вимоги виконавчого документа в повному обсязі у спосіб і порядок встановлений виконавчим документом, а відповідач помилково виніс незаконну постанову про закриття виконавчого провадження. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 01.10.2020 до Відділу надійшло клопотання ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 29.09.2020 про закінчення виконавчого провадження, в якому зазначено про те, що боржником повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 та видано наказ №8-5558/15-20-СГ, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. За таких обставин, відповідач вважає, що ним правомірно винесено спірну постанову, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2020 по справі №280/2556/20 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме:

визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 16.03.2020 №8-2191/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.02.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га. для її подальшої передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту в районі с.Новопрокопівка Токмацького району Запорізької області, з урахуванням висновків суду.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2020 по справі №280/2556/20 набрало законної сили 07.08.2020.

02.09.2020 позивачу видано виконавчий лист.

22.09.2020 до Відділу примусового виконання рішень надійшла заява про примусове виконання рішення суду по справі №280/2556/20.

23.09.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63111414, яким боржника зобов`язано протягом 10 днів виконати рішення суду.

05.10.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, за якою закінчено виконавче провадження №63111414, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з правомірністю закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – Закон №1404).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Для належного виконання повноважень з примусового виконання рішень виконавець наділений низкою прав та обов`язків.

Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 передбачає, серед іншого, обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Також, частиною 3 статті 18 визначено права виконавця, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 63 Закону №1404 передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що виконавець зобов`язаний здійснювати примусове виконання рішень у відповідності до встановленого таким рішенням способу та порядку, для виконання покладених на нього обов`язків виконавець проводить перевірку виконання рішень. Рішення про закінчення виконавчого провадження приймається виконавцем лише в разі фактичного виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Суд зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2020 по справі №280/2556/20 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.02.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га. для її подальшої передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту в районі с.Новопрокопівка Токмацького району Запорізької області, з урахуванням висновків суду.

Отже, при перевірці виконання судового рішення державний виконавець повинен був встановити факт повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.02.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га. для її подальшої передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту в районі с.Новопрокопівка Токмацького району Запорізької області, з урахуванням висновків суду викладених в рішенні по справі №280/2556/20.

Як встановлено з матеріалів справи, 01.10.2020 на адресу відповідача від ГУ Держгеокадастру надійшло клопотання про закінчення виконавчого провадження, до якого надано завірену копію наказу від 04.08.2020 №8-5558/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Так, зі змісту наказу ГУ Держгеокадастру від 04.08.2020 №8-5558/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з таких підстав:

- місце розташування земельної ділянки не відповідає ч.7 ст.118, ч.3 ст.136 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до обсягу наданих повноважень, визначених частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», при вирішенні питання про закінчення виконавчого провадження державний виконавець встановлює факт виконання рішення, проте не наділений повноваженнями надавати оцінку правомірності рішень органів виконавчої влади, зокрема обґрунтованості прийняття наказу ГУ Держгеокадастру від 04.08.2020 №8-5558/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Суд звертає увагу на те, що наказ від 04.08.2020 №8-5558/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» є актом індивідуальної дії та оцінка його правомірності може бути надана або Держгеокадастром України або судом.

Більш того, під час дослідження змісту наказу від 04.08.2020 №8-5558/15-20-СГ встановлено, що він є відмінним від наказу від 16.03.2020 №8-2191/15-20-СГ, а також в ньому зазначені інші підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, які не досліджувались під час розгляду адміністративної справи №280/2556/20.

В свою чергу, відповідач не має права перевіряти правомірність видання ГУ Держгеокадастру наказу з підстав, яким не була надана оцінка судом, тобто фактично державний виконавець має право перевірити чи усунуто недоліки індивідуального акту зазначені в рішенні суду та чи враховано боржником під час повторного розгляду клопотання позивача висновки суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що отримавши від боржника наказ від 04.08.2020 №8-5558/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», у відповідача виникли правові підстави для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що під час прийняття спірної постанови про закінчення виконавчого провадження відповідач діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 164, код ЄДРПОУ 43314918) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.11.2020.

Суддя І.В. Новікова