Рішення № 92888283, 23.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 р. Справа№200/14779/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Дьяченка Є.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

23 грудня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (далі - відповідач 1, Управління), в якому позивач просила:

- визнати протиправними дії Управління, які полягають у відмові в наданні довідки та статусу внутрішньо переміщеної особи;

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління про відмову у видачі ОСОБА_2 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, викладене у листі від 04 листопада 2019 року № К-1130у/01-45;

- зобов`язати Управління прийняти рішення про взяття ОСОБА_2 на облік як внутрішньо переміщену особу, включити до реєстру внутрішньо переміщених осіб та видати довідку про підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи.

І. Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

03 січня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/14779/19-а; задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання позивача та відстрочив сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

Згаданою ухвалою суд залучив до участі у справі як другого відповідача Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 2, Департамент); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідачів докази.

31 січня 2020 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 24 лютого 2020 року; запропонував позивачу подати додаткові докази.

24 лютого 2020 року в підготовчому засіданні оголошена перерва до 16 березня 2020 року для надання позивачем додаткових доказів на підтвердження факту звернення до Управління з заявою про надання статусу внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2

03 березня 2020 року суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 173 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

16 березня 2020 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01 квітня 2020 року.

01 квітня 2020 року судове засідання відкладено до 23 червня 2020 року.

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені належним чином в порядку, визначеному КАС України, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачі явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

Відповідач 1 надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України, а також відсутність встановлених ст. ст. 205, 223 КАС України підстав для відкладення розгляду справи, справа розглянута за відсутності представників відповідачів.

На підставі ч. 1 ст. 229 КАС України здійснювалося повне фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

П. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України установлений карантин.

В подальшому Кабінет Міністрів України продовжував дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території України з урахуванням епідемічної ситуації в регіоні.

Відповідно до п. 3 Розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 47, 79, 80,114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, в тому числі розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, справа розглянута в межах строку, визначного КАС України з урахуванням положень п. 3 Розділу VІ «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що діє в інтересах своєї доньки ОСОБА_3 , яка має статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. На час виникнення спірних правовідносин донька позивача не досягла повноліття.

Позивач стверджує, що в жовтні 2019 року з метою набуття ОСОБА_3 статусу внутрішньо переміщеної особи звернулися до Управління. Незважаючи на подання всіх необхідних документів, у наданні статусу внутрішньо переміщеної особи доньці позивача відмовлено, однак відповідне рішення не надано.

Для захисту інтересів дитини позивач звернулася на урядову «гарячу лінію» і у відповідь на це звернення отримала лист Департаменту від 04 листопада 2019 року. Зі змісту цього листа позивач дізналася, що Управління відмовило її доньці в наданні статусу внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з відсутністю обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.

Позивач вважає такі дії та рішення Управління протиправними, виходячи з такого.

Покликаючись на ст. ст. 1, 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», п. п. 2, 4, 8, Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, позивач стверджує, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є саме проживання на території, де виникли обставини, зазначені у ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини є загальновідомими і не потребують доведення.

Зазначає, що до 13 вересня 2019 року її донька була зареєстрована та постійно проживала в м. Краматорську Донецької області. Це місто включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р.

Позивач стверджує, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи були надані всі необхідні документи, а саме: паспорт громадянина України ОСОБА_3 , свідоцтво про її народження, довідка про реєстрацію місця проживання, рішення про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

З огляду на викладене, позивач вважає рішення Управління про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи необґрунтованим, непропорційним і таким, що підлягає скасуванню.

На цих підставах позивач просить задовольнити позов.

Відповідач 1 - Управління позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Відповідач 1 стверджує, що ні позивач, ні її донька з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, як того вимагають Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, та наказ Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610, до Управління не зверталися. Управління не приймало рішення про відмову у наданні ОСОБА_2 статусу внутрішньо переміщеної особи.

Доводить, що твердження позивача про те, що нею (її донькою) були подані всі необхідні документи, не відповідає дійсності.

Стверджує, що з будь-якими письмовими заявами позивач до Управління не зверталася; вона була на прийомі у спеціаліста Управління, де отримала усну консультацію, однак жодних рішень про надання чи про відмову у наданні статусу внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 Управління не приймало.

Відповідач 1 зауважує на помилковості твердження позивача, що рішення про відмову у наданні статусу внутрішньо переміщеної особи викладено у листі від 04 листопада 2019 року.

Зазначає, що лист від 04 листопада 2019 року № К-1130у/01-45 - це відповідь Департаменту на звернення ОСОБА_1 , яке надійшло на урядову «гарячу лінію» 1545. Це звернення було направлено на розгляд Департаменту, який у межах своєї компетенції надав позивачу роз`яснення щодо порядку та підстав встановлення статусу внутрішньо переміщеної особи.

Відповідач 1 зауважує, що наведена в листі інформація з приводу того, що Управління відмовило ОСОБА_2 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з відсутністю обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, не відповідає дійсності.

Стверджує, що Управління надало Департаменту інформацію щодо ОСОБА_2 , однак у цій інформації не зазначалося, що стосовно цієї особи прийнято рішення про відмову у наданні статусу внутрішньо переміщеної особи, оскільки таке рішення не приймалося.

Крім того, відповідач 1 зауважує, що м. Краматорськ не включено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р. Окупація м. Краматорськ тривала близько трьох місяців у 2014 році; 05 липня 2014 року м. Краматорськ було звільнено. До м. Харкова ОСОБА_2 перемістилася з підконтрольної території у зв`язку з навчанням.

На цих підставах відповідач 1 просив відмовити в позові.

Відповідач 2 - Департамент правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Позивач подала відповідь на відзив, в якій висловила незгоду з доводами відповідача 1 про те, що ОСОБА_2 не зверталася до Управління.

Правом на подання заперечення відповідач 1 не скористався.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та відповідні на відзив, просила задовольнити позов.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 05 квітня 2001 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 13 лютого 2008 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання проставлений в її паспорті.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданого 31 липня 2017 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 є донькою позивача, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим повторно 28 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області.

З 13 лютого 2008 року постійне місце проживання ОСОБА_3 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджено витягом з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 1443-694131-2017 від 05 липня 2017 року.

Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 05 грудня 2018 року № 898 «Про надання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» ОСОБА_3 наданий статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Підставою для надання цього статусу слугував той факт, що в період з квітня 2014 року по травень 2018 року неповнолітня ОСОБА_3 мешкала у м. Краматорську, на території якого здійснювалася антитерористична операція, у зв`язку з чим вона зазнала психологічного насильства.

З 13 вересня 2019 року постійне місце проживання ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання особи, сформована Департаментом реєстрації Харківської міської ради 03 жовтня 2019 року.

В судовому засіданні позивач пояснила, що її донька змінила місце проживання у зв`язку з навчанням.

Відповідач 1 - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (ідентифікаційний код: 03196593, місцезнаходження: 61166, Харківська обл., м. Харків, пр. Науки, буд. 17-а) зареєстроване як юридична особа 14 лютого 2001 року, про що 19 липня 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений запис за номером 1 480 120 0000 027794; в стані припинення не перебуває.

Відповідач 2 - Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код: 03491286, місцезнаходження: 61022, Харківська обл., м. Харків, майдан Свободи, буд. 5) зареєстрований як юридична особа 26 жовтня 2000 року, про що 17 листопада 2005 року до ЄДР внесений запис за номером 1 480 120 0000 018212; в стані припинення не перебуває.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою Управління надати ОСОБА_3 , в інтересах якої діє позивач, статусу внутрішньо переміщеної особи.

Ухвалою від 03 січня 2020 року суд витребував у Управління заяву позивача або її доньки про статусу внутрішньо переміщеної особи та всі документи, що були подані разом з цією заявою; рішення (інший розпорядчий акт) Управління про відмову ОСОБА_3 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та всі документи, що слугували підставою для його прийняття.

Витребувані докази відповідач 1 не надав, а у відзиві на позовну заяву зазначив, що ні позивач, ні її донька з заявою про надання статусу внутрішньо переміщеної особи не зверталися, рішення про відмову ОСОБА_3 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи Управління не приймало.

Ухвалою від 31 січня 2020 року суд пропонував позивачу надати докази її звернення або докази звернення її доньки до Управління з заявою про надання ОСОБА_3 статусу внутрішньо переміщеної особи.

З цього питання позивач надала власні письмові пояснення, а також письмові пояснення ОСОБА_3 від 12 лютого 2020 року, сутність яких зводилась до такого.

Наприкінці вересня 2019 року, маючи намір набути статус внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 звернулася до Центру надання соціальних послуг адміністрації Шевченківського району м. Харкова.

Спеціалістам Центру ОСОБА_3 повідомила, що має статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та отримала відповідь, що цей факт жодним чином не впливає на можливість набуття нею статусу внутрішньо переміщеної особи.

Після цього позивач засобами телефонного зв`язку звернулася за консультацією до головного спеціаліста відділу координації діяльності служб у справах дітей та оздоровлення Міністерства соціальної політики України Крюковської І.В., яка рекомендувала зібрати необхідний пакет документів та повторно звернутися до Управління з письмовою заявою, для того щоб отримати статус внутрішньо переміщеної особи або письмову відмову у його наданні.

02 жовтня 2019 року ОСОБА_3 повторно звернулася до Центру надання соціальних послуг адміністрації Шевченківського району м. Харкова з приводу набуття статусу внутрішньо переміщеної особи, на що отримала усну відмову.

Того ж дня ОСОБА_3 повернулася до Центру, маючи намір отримати письмову відмову у задоволенні порушеного нею питання. Спеціаліст Центру рекомендувала ОСОБА_3 звернутися до сектору звернень громадян та юридичних осіб, а звідти її направили до відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова.

Позивач стверджує, що у відділі реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова її донька знову отримала усну відмову в наданні статусу внутрішньо переміщеної особи. Після чого ОСОБА_3 повернулася до спеціаліста Центру, яка дозволила сфотографувати монітор свого комп`ютера, на якому був відображений перелік статей закону, що слугували підставою для відмови.

Крім того, за твердженням позивача, доказом звернення її доньки до Управління є фотознімки інформаційних оголошень з даними геолокації, датою та часом.

На підставі наявних у справі письмових доказів суд встановив, що з метою набуття її донькою статусу внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зверталася на урядову «гарячу лінію».

На це звернення позивача отримала відповіді Міністерства соціальної політики України (лист від 30 вересня 2019 № 641/0/142-19/371) та Управління з питань внутрішньо переміщених осіб та гуманітарного співробітництва Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (лист від 15 листопада 2019 року № 22/К-687-5.1-920).

За дорученням Харківської обласної державної адміністрації звернення ОСОБА_1 на урядову «гарячу лінію» в межах своєї компетенції розглядав і відповідач 2 - Департамент.

На телефонний запит Департаменту від 24 жовтня 2019 року Управління повідомило, що оскільки ОСОБА_3 перемістилася до м. Харкова з підконтрольної Україні території за власним бажанням, законних підстав для видачі їй довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи немає.

Ці обставини встановлені на підставі листа Управління від 25 жовтня 2019 року № 5938/02.

При цьому інформації про прийняття Управлінням рішення про відмову у наданні ОСОБА_3 статусу внутрішньо переміщеної особи цей лист не містить.

Як свідчить лист від 04 листопада 2019 року № К-1130у/01-45 у відповідь на звернення позивача на урядову «гарячу лінію» Департамент навів положення ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 і повідомив, що за інформацією Управління ОСОБА_3 відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з відсутністю обставин, що спричинили внутрішнє переміщення у значенні ст. 1 цього Закону.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування, зокрема, заяву про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610, рішення Управління про відмову у видачі ОСОБА_3 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, учасники справи не надали.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 27 березня 2018 року.

Поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 1706 адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у ч. 1 цієї статті.

Облік внутрішньо переміщених осіб регламентує ст. 4 Закону № 1706.

Відповідно до ч. 1 ст. 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення, що визначено ч. 2 ст. 4 Закону № 1706.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1706 для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 4 Закону № 1706 заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник).

Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява (абз. 5 ч. 4 ст. 4 Закону № 1706).

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону № 1706 студенти, які здобували певний освітньо-кваліфікаційний рівень та мали реєстрацію місця проживання в гуртожитках, після зняття з реєстрації мають право на отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у випадку, якщо не бажають повернутися до попереднього місця проживання через обставини, зазначені у ст. 1 цього Закону.

Абз. 1 ч. 7 ст. 4 Закону № 1706 установлено, що разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 4 Закону № 1706 у разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у ст. 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

Абз. 3 ч. 7 ст. 4 Закону № 1709 установлено, що у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у ст. 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених ст. 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абз. 3 цієї частини випадку уповноважений орган, визначений ч. 3 цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу (абз. 4 ч. 7 ст. 4 Закону № 1706).

Згідно з ч. 9 ст. 4 Закону № 1706 порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Підстави для відмови у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи визначає ч. 10 ст. 4 Закону № 1706.

Так, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у ст. 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені ч. 7 цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у ст. 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у ст. 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи визначає Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509).

На час виникнення спірних правовідносин Порядок № 509 діяв у редакції від 24 серпня 2019 року.

Згідно з абз. 2 п. 1 Порядку № 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

П. 3 Порядку № 509 визначено, що заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім`я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абз. 5 п. 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

Згідно з абз. 19 п. 3 Порядку № 509 заява про взяття на облік підписується заявником або особою, зазначеною в абз. абз. 3-6 п. 2 цього Порядку, які дають згоду на обробку, використання, зберігання та надання Адміністрації Держприкордонслужби, Мінфіну для верифікації персональних даних заявника та особи, від імені якої подається заява, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

Відповідно до абз. 1 п. 4 Порядку № 509 під час подання заяви про взяття на облік заявник пред`являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

Згідно з абз. 2 п. 4 Порядку № 509 у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у ст. 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).

П. 6 Порядку № 509 визначено, що у день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абз. 2 п. 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.

У випадках, передбачених абз. 2 п. 4 цього Порядку, уповноважений орган зобов`язаний розглянути заяву протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу довідки або відмову в її видачі.

Підстави для відмови у видачі довідки визначає п. 8 Порядку № 509. Ці підстави є аналогічними тим, що визначені ч. 10 ст. 4 Закону № 1706.

Рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абз. 2 п. 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.

Форма заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджена п. 1 наказу Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2017 року за № 89/29957.

V. Висновки суду по суті позовних вимог.

Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що для отримання довідки особі слід подати заяву встановленої форми, а також документ, що посвідчує особу заявника, його громадянство (чи інший документ, який підтверджує особливий статус). Для цього необхідно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання. Повнолітні та неповнолітні особи з заявою звертаються особисто, а від імені малолітніх дітей, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, звертається законний представник. Форму заяви затверджує Мінсоцполітики. Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік.

При цьому, законодавець вимагає особистої участі особи при оформленні їй особливого статусу.

Саме таких висновків щодо застосування Закону № 1706 та Порядку № 509 дійшов Верховний Суду, про що свідчить його постанова від 25 березня 2020 року у справі № 808/2824/16.

Позивач звернулася до суду з вимогою про визнання протиправними дій Управління, які полягають у відмові в наданні довідки та статусу внутрішньо переміщеної особи.

При цьому докази особистого звернення ОСОБА_3 до Управління з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610, як це передбачено ч. 3 ст. 4 Закону № 1706 та п. п. 2, 3 Порядку № 509, суду не надані.

Так саму суду не надані докази звернення позивача в інтересах ОСОБА_3 до Управління з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610.

Звернення ОСОБА_1 на урядову «гарчу лінію», усні звернення ОСОБА_3 до Центру надання соціальних послуг та інших виконавчих органів Харківської міської ради не є підставою для розгляду Управлінням питання про взяття ОСОБА_3 на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Оскільки позивач та її донька з заявою про надання статусу внутрішньо переміщеної особи в порядку, визначеному Законом № 1706 і Порядком № 509, не зверталися, а Управління не розглядало це питання та не приймало за наслідками його розгляду будь-якого рішення, вимоги позивача про визнання протиправними дій Управління, які полягали у відмові в наданні довідки та статусу внутрішньо переміщеної особи, задоволенню не підлягають.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління про відмову у видачі ОСОБА_3 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, викладене у листі від 04 листопада 2019 року № К-1130у/01-45.

Суд зауважує, що лист органу державної влади чи місцевого самоврядування, який містить відповідь на звернення особи, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не створює правових наслідків.

Лист від 04 листопада 2019 року № К-1130у/01-45 не є рішенням про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

На підставі наявних у справі письмових доказів суд встановив, що автором листа від 04 листопада 2019 року № К-1130у/01-45 є не Управління, як про це зазначає позивач, а Департамент. Цей лист є відповіддю Департаменту на звернення ОСОБА_1 на урядову «гарячу лінію».

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Управління про відмову у видачі ОСОБА_3 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, викладеного у листі від 04 листопада 2019 року № К-1130у/01-45, також не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про зобов`язання Управління прийняти рішення про взяття ОСОБА_3 на облік як тимчасово переміщену особу, включити до реєстру внутрішньо переміщених осіб та видати довідку про підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи мають похідний характер від вимог про визнання протиправними дій та рішення Управління, у задоволенні яких суд відмовив.

До того ж суд не може покладати на Управління обов`язки щодо видачі ОСОБА_3 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, включення її до реєстру внутрішньо переміщених осіб тощо, оскільки з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610, ні особисто ОСОБА_3 , ні позивач як її законний представник до Управління не зверталися.

Таким чином, і ці вимоги позивача задоволенню не підлягають.

При цьому суд не надає оцінки доводам і запереченням сторін з приводу наявності (відсутності) підстав для набуття донькою позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, оскільки у встановленому законом порядку ОСОБА_3 до Управління не зверталася, а останнє з цього приводу жодного рішення не приймало.

V. Розподіл судових витрат.

Ухвалою від 03 січня 2020 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судовий збір належить стягнути з позивача на користь держави.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), яка діє в інтересах ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (ідентифікаційний код: 03196593, місцезнаходження: 61166, Харківська обл., м. Харків, пр. Науки, буд. 17-а), Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код: 03491286, місцезнаходження: 61022, Харківська обл., м. Харків, майдан Свободи, буд. 5) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030160) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривні 40 копійок.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу VІ «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

5. Повне судове рішення складено 02 липня 2020 року.

Суддя Т.О. Кравченко