Рішення № 92888225, 18.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 р. Справа№200/5969/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними та скасування повідомлень про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання і зобов`язання повторно розглянути заяви,

встановив:

25 червня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Відділ примусового виконання рішень), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - третя особа, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення, винесене 10 червня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень, про повернення ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого листа № 200/8002/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 29 серпня 2019 року у справі №200/8002/19а;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення, винесене 10 червня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень, про повернення ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого листа № 200/10383/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 26 листопада 2019 року у справі №200/10383/19а;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень повторно вирішити питання щодо відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів № 200/8002/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 29 серпня 2019 року у справі №200/8002/19а та № 200/10383/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 26 листопада 2019 року у справі №200/10383/19а, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

І. Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

30 червня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/5969/20-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей, встановлених ст. ст. 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 27 липня 2020 року; встановив строк для подання відзиву на позовну заяву та пояснення третьої особи.

Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору; відстрочив сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 681,60 грн - до ухвалення судового рішення у справі.

27 липня 2020 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання позивача та продовжив строк розгляду справи до 31 серпня 2020 року.

Розгляд справи відкладено до 18 серпня 2020 року.

Про дату, час і місце проведення судового засідання сторони і третя особа повідомлені в порядку, визначеному ч. 1 ст. 268 КАС України.

Учасники справи/їх представники у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.

На цих підставах справа розглянута в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України повне фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснювалося.

П. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України установлений карантин.

В подальшому Кабінет Міністрів України продовжував дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території України з урахуванням епідемічної ситуації в регіоні.

Відповідно до п. 3 Розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 47, 79, 80,114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, в тому числі розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню конронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731).

Згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731 процесуальні строки, які були продовжені відповідно п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 3 Розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону № 731 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Таким чином, справа розглянута в межах строку, визначного КАС України з урахуванням положень п. 3 Розділу VІ «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 10 червня 2020 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень виніс повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Донецьким окружним адміністративним судом у справах № 200/8002/19а та № 200/10383/19-а.

Підставою для повернення виконавчих документів слугувала ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позивач вважає ці повідомлення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з таких підстав.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, відділам примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, а згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Позивач наголошує, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що визначено п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280.

Боржник за виконавчими документами - ГУ ПФУ в м. Києві є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що розташований у м. Києві, а тому виконавчі листи, видані у справах № 200/8002/19а та № 200/10383/19-а, мають виконуватися виконавцями Відділу примусового виконання рішень.

Крім того, позивач зауважує, що з заявами про примусове виконання цих виконавчих документів зверталася до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), проте виконавчі документи були повернуті без прийняття їх до виконання на тій підставі, що вони пред`явлені не за підвідомчістю.

З огляду на викладене, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Третя особа свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловила.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04 листопада 2016 року № 1090.

Фактичне місце проживання/перебування позивача після переміщення: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 , видане 22 грудня 1992 року.

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 200/8002/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення заборгованості.

29 липня 2019 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю та вирішив стягнути з ГУ ПФУ в м. Києві заборгованість зі сплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2017 року по 31 травня 2019 року включно в розмірі 27 919, 24 грн.

Рішення у справі № 200/8002/19-а набрало законної сили 29 серпня 2019 року.

29 серпня 2019 року на виконання рішення у справі № 200/8002/19-а в частині стягнення заборгованості Донецький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист.

За цим виконавчим документом стягувачем є ОСОБА_1 , боржником - ГУ ПФУ в м. Києві.

Крім того, в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 200/10383/19-а за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості.

22 жовтня 2019 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив та вирішив: стягнути з ГУ ПФУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії за період з 01 квітня 2017 року по травень 2019 року включно у сумі 17 768,50 грн; визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2019 року; зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2019 року.

Рішення у справі № 200/10383/19-а набрало законної сили 25 листопада 2019 року.

26 листопада 2019 року на виконання рішення у справі № 200/10383/19-а в частині стягнення заборгованості Донецький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист.

За цим виконавчим документом стягувачем є ОСОБА_1 , боржником - ГУ ПФУ в м. Києві.

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві з заявою про прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Донецьким окружним адміністративним судом у справах № 200/8002/19-а і № 200/10383/19-а.

Як свідчить лист від 05 лютого 2020 року № 14.2-17/1307, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві повернуло ці виконавчі документи стягувачу без прийняття до виконання на підставі пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), відповідно до якої орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Повернення виконавчих документів Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві обґрунтувало тим, що боржник - ГУ ПФУ в м. Києві не має відкритих рахунків в органах Казначейства.

В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Донецьким окружним адміністративним судом у справах № 200/8002/19-а і № 200/10383/19-а.

Як свідчать повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, 29 квітня 2020 року головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденко Н.В. розглянула заяви щодо примусового виконання виконавчих листів № 200/8002/19-а та № 200/10383/19-а про стягнення заборгованості, боржником за якими є ГУ ПФУ в м. Києві, а стягувачем - ОСОБА_1 , та дійшла висновку, що виконавчі документи пред`явлено не за підвідомчістю, що є підставою для їх повернення без прийняття до виконання відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Позиція головного державного виконавця полягала у тому, що згідно з п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Донецьким окружним адміністративним судом у справах № 200/8002/19-а та № 200/10383/19-а.

Як свідчать повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, 10 червня 2020 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амброський А.В. розглянув заяви щодо примусового виконання виконавчих листів № 200/8002/19-а та № 200/10383/19-а про стягнення заборгованості, боржником за якими є ГУ ПФУ в м. Києві, а стягувачем - ОСОБА_1 , та дійшов висновку, що виконавчі документи пред`явлено не за підвідомчістю, що є підставою для їх повернення без прийняття до виконання відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Повертаючи виконавчі листи стягувачу, старший державний виконавець Амброський А.В. виходив з того, що згідно з п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:

- боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

- сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З огляду на викладене, старший державний виконавець Амборський А.В. дійшов висновку, що виконавчі документи не можуть бути прийняті до виконання, як такі, що пред`явлені не за підвідомчістю, а тому вони підлягають поверненню стягувачу на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які не застосував суд, та мотиви їх незастосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з поверненням виконавчих листів стягувачу без прийняття їх до виконання за рішенням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амброського А.В.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців, що передбачено ч. 1 ст. 2 Закону № 1404.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 примусовому виконанню підлягають виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконання рішень іншими органами та установами регламентовано ст. 6 Закону № 1402.

Так, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 1402 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), особливості їх виконання визначає Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901).

Особливості надання державною гарантій щодо виконання рішень суду передбачені ст. 2 Закону № 4901.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 4901 держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (ч. 2 ст. 2 Закону № 4901).

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені ст. 3 Закону № 4901.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Ч. 2 ст. 3 Закону № 4901 передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону № 4901 перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) (далі - Порядок № 845).

Згідно з п. 1 Порядку № 845 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За визначеннями, наведеними у п. 2 Порядку № 845, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом № 1402;

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

На підставі наявних у справі письмових доказів суд встановив, що боржником за виконавчими листами № 200/8002/19-а та № 200/10383/19-а про стягнення заборгованості з пенсії є ГУ ПФУ в м. Києві, а стягувачем - фізична особа

ОСОБА_1 . 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з абз. 1 п. 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що виконавчі листи № 200/8002/19-а та № 200/10383/19-а передбачають стягнення грошових коштів, а боржником за ними є територіальний орган центрального органу виконавчої влади, виконання цих виконавчих документів належить до виключної компетенції органів Казначейства.

Такий висновок ґрунтується на положеннях ч. 2 ст. 6 Закону № 1402, ч. 1 ст. 3 Закону № 4901 та п. 3 Порядку № 845.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5).

Згідно з абз. абз. 3-6 п. 4 розділу І Інструкції № 512/5 відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:

боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно з п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1402 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за підвідомчістю.

З огляду на те, що в силу приписів ч. 2 ст. 6 Закону № 1402, ч. 1 ст. 3 Закону № 4901 та п. 3 Порядку № 845 виконання виконавчих листів № 200/8002/19-а та № 200/10383/19-а належить до виключної компетенції органів Казначейства, а не відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, старший державний виконавець Амборський А.В. дійшов обґрунтованого висновку, що ці виконавчі документи не можуть бути прийняті до виконання, як такі, що пред`явлені не за підвідомчістю, а тому підлягають поверненню стягувачу на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1402.

Таке застосування норм матеріального права відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 листопада 2018 року по справі № 310/2157/17 (2-а/310/80/17).

Повідомлення про повернення повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, що є предметом спору, як рішення суб`єкта владних повноважень відповідають критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Як наслідок, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування цих повідомлень.

Вимоги позивача про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень повторно вирішити питання щодо відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів № 200/8002/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 29 серпня 2019 року у справі №200/8002/19а та № 200/10383/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 26 листопада 2019 року у справі №200/10383/19а, мають похідний характер від вимог про визнання протиправними і скасування повідомлень, а тому також не підлягають задоволенню.

V. Щодо строку звернення до суду.

Позивач звернулася до суду з цим позовом 25 червня 2020 року, тобто в межах строку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України з урахуванням п. 3 Розділу VІ «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код: 43315602, місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 32) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) про визнання протиправними та скасування повідомлень про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання і зобов`язання повторно розглянути заяви - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 18 серпня 2020 року.

Суддя Т.О. Кравченко