Рішення № 92888144, 10.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 р. Справа№200/5007/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., при секретарі судового засідання Дяченка А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу, зустрічний позов фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

за участю сторін:

від позивача - Яковлєва А.С. (згідно витягу)

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг в розмірі 236 065,67 грн., а саме: орендна плата з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900) в сумі 236 065,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб, раніше не заявлений до суду у розмірі 236 065,67 грн. У зв`язку з несплатою платником податків ОСОБА_1 узгоджених податкових зобов`язань, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 12.04.2019 № 57341-47, яка направлена поштою на адресу боржника, та поштове відправлення вручене 18.04.2019. Вказана вимога не оскаржувалась та не відкликалась. Враховуючи те, що зазначена сума заборгованості перед бюджетом в розмірі 236 065,67 грн. самостійно відповідачем не сплачена, у ГУ ДПС у Донецькій області виникли правові підстави для стягнення боргу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/5007/20-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

17 липня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано зустрічний позов, в якому просить суд:

- скасувати в повному обсязі прийняті ГУ ДФС у Донецькій області податкове повідомлення-рішення № 8748110-1301 від 30.06.2017 року податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн.; податкове повідомлення-рішення № 76360-4710-0522 від 17.04.2018 року податковий період 2018 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн.; податкове повідомлення - рішення № 1880633-4710 від 15.04.2019 року, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що про існування зазначених податкових повідомлень-рішень позивач за зустрічним позовом дізнався з матеріалів справи №200/5007/20-а. Вважає податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті ГУ ДФС у Донецькій області з порушенням норм Закону та підлягають скасуванню, з огляду на те, що ГУ ДФС у Донецькій області безпідставно визначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях суми податкового зобов`язання за період 2017-2019 роки у розмірі 54 212,73 грн. на рік. При цьому, посилаючись правові висновки Верховного Суду наведені у постановах від 13.06.2018 у справі № 925/1016/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19 зазначає, що зміна нормативної грошової оцінки земель внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом у справі №200/5007/20-а за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28 липня 2020 року о 14:00 год.

28 липня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується з доводами, викладеними у позові. В обґрунтування заперечень зазначає аналогічні підстави, які викладені у зустрічному позові.

У підготовчому засіданні 28 липня 2020 року судом оголошено перерву до 16 вересня 2020 року.

11 серпня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником Головного управління ДПС у Донецькій області надано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, з огляду на те, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПКУ). Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (пункт 289.1 статті 289 ПКУ). Згідно з договором оренди землі від 16.02.2012, укладеним Слов`янською міською радою та громадянкою ОСОБА_1 , в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 141410004000112 загальною площею 0,2387 га. Відповідно до умов договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 693 245,67 гривень. Строк дії договору 10 років. Ставка податку 3 %. Відповідно до даних Держгеокадастру індексація НГО земель становила за 2012 рік -1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, 2017 рік-1,0, 2018 рік-1,0, 2019 рік. Враховуючи лист відділу Держземагенства від 22.07.2015 №529/01-17 та часткову сплату, податковий борг становить 208 774,87 грн.

У підготовчому засіданні 16 вересня 2020 року судом оголошено перерву до 01 жовтня 2020 року.

16 вересня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником Головного управління ДПС у Донецькій області надано клопотання про долучення до матеріалів справи копію листа про індексацію нормативно грошової оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську від 2101.2019 №52/116-19 та листа Держгеокадастру від 03.01.2020 №6-28-0.22-38/2-20 про індексацію нормативно грошової оцінки земель за 2019 рік.

28 вересня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником ОСОБА_1 надані пояснення, в яких останній зазначає, що однією із підстав для скасування податкових повідомлень-рішень є відсутність заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди від 16 лютого 2012 року.

У судовому засіданні 01 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27 жовтня 2020 року.

22 жовтня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником Головного управління ДПС у Донецькій області надані пояснення щодо розрахунку ППР та розрахунку пені.

У судовому засіданні 27 жовтня 2020 року оголошено перерву до 29 жовтня 2020 року.

У судовому засіданні 29 жовтня 2020 року відкладено розгляд справи до 10 листопада 2020 року.

3 листопада 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником Головного управління ДПС у Донецькій області надані пояснення, в яких зазначено, що згідно листа відділу Держземагенства від 22.07.2015 р. №529/01-17 нормативно грошова оцінка земельної ділянки у 2015 р. за 1 кв. м. складає 590,26 грн., тобто за 0,2387 га 1408950,62 грн. Таким чином, орендна плата за 2015 р. складає 42268,52 грн. (1408950,62 * 3%). Нормативно грошова оцінка у 2014 р. складає 1128063 (1408950,62 : 1,249 - коефіцієнт індексації на 2015 р.) та орендна плата - 33841,89 грн. (1128063 * 3%). Орендна плата за 2016р.: нормативно грошова оцінки 1408950,62 з урахуванням коефіцієнта індексації (1,433) складає 2019026,31 помножити на 3% = 60570,79грн. Орендна плата за 2017р.: нормативно грошова оцінки 2019268,23 з урахуванням коефіцієнта індексації (1,06) складає 2140424,33 помножити на 3% = 64212,73грн. Орендна плата за 2018р.: нормативно грошова оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації (1) складає 2140424,33 помножити на 3% = 64212,73грн. Орендна плата за 2019р.: нормативно грошова оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації (1) складає 2140424,33 помножити на 3% = 64212,73грн.

У судове засідання, призначене на 10 листопада 2020 року з`явився повноважний представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області, діє на підставі положення про Державну податкову службу України та у своїй діяльності керується Податковим кодексом України.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідач, фізична особа ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з несплатою платником податків ФО ОСОБА_1 узгоджених податкових зобов`язань, ДФС було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 12.04.2019 року №57341-47 станом на 11.04.2019 року, яка направлена поштою на адресу боржника 15.04.2019 року та поштове відправлення №8412205133122 отримано відповідачем 18.04.2019 року.

Як вбачається з наданого до суду Головним управлінням ДПС у Донецькій області розрахунку ціни позову, податковий борг у розмірі 236 065,67 грн. складається з наступного:

- 18.09.2017, нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 8748110- 1301 від 20.07.2017 терм.спл. 18.09.2017 за 2017 рік у розмірі 64 212,73 грн.,

- 20.08.2018, нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 76360-4710- 0522 від 21.06.2018 терм.спл. 20.08.2018 за 2018 рік у розмірі 64 212,73 грн.,

- 18.12.2019, нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 1880633- 4710-0522 від 19.10.2019 терм.спл. 18.12.2019 за 2019 рік у розмірі 64 212,73грн.,

- пеня у розмірі 43 427,48 грн.

Підставою для прийняття зазначених рішень слугувало наступне.

16 лютого 2012 року між Слов`янською міською радою, як орендодавцем та ОСОБА_1 , як орендарем укладено Договір оренди землі №112-12.

Пунктом 1 Договору визначено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення - землі комерційного використання (згідно рішення Слов`янської міської ради №28-XV-6 від 07.10.2011 року), яка знаходиться у АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка (1414100000:01:008:0021) загальною площею 0,2387 га, в тому числі 0,0590 га - капітальна двоповерхова забудова, 0,0006 га - тимчасова, 0,0042 га - під спорудами, 0,1411 га - під проїздами, проходами та площадками, 0,0338 га - інші.

Відповідно до пункту 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 693 245,67 гривень (290,43 грн. за м-2).

Пунктом 8 Договору, передбачено, що Договір укладено на 10 (десять) років.

Пункт 9 Договору, визначає, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 відсотків грошової оцінки землі, що складає: Всього річна: 20 797,37 грн. (8,71 грн.за 1 м-2).

Згідно пункту 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 13 Договору, встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 36 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

На підставі Акту приймання-передачі об`єкта оренди від 16 лютого 2012 року виконано передачу земельної ділянки загальною площею 0,2387 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1 .

З розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 26.10.2011 року вбачається:

категорія земель - землі комерційного використання,

площа, гектарів - 0,2387

нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 24.10.2011 (гривень) - 693 245,67

ставка земельного податку, встановлена Законом України «Про плату за землю», відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 1,

добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки - 1,58,

прийнятий для розрахунку розміру орендної плати, відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 3,

розмір земельного податку (річний), гривень - 6 932,46

розмір орендної плати (річна), гривень - 20 797,37.

Згідно Витягу від 24.10.2011 року №23/3173 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер - 1414170500:01:008:0021, власник земельної ділянки, землекористувач: громадянка ОСОБА_1 , місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки: 0,2387 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає: 693 245 гривень 67 копійок.

Згідно розрахунку грошових зобов`язань з орендної плати за землю по ОСОБА_1 , інтегрована картка платника податків НОМЕР_1 за 2017 рік, сума грошового зобов`язання складає 64 212,73 грн.(2 140 424,33 (нормативно грошова оцінка ділянки) x 3% (орендна ставка)).

30.06.2017 року податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №8748110-1301, яке було направлено поштою на адресу боржника та поштове відправлення №8412206356826 отримано позивачем 20.07.2017 року.

Згідно розрахунку грошових зобов`язань з орендної плати за землю по ОСОБА_1 , інтегрована картка платника податків НОМЕР_1 за 2018 рік, сума грошового зобов`язання складає 64 212,73 грн.(2 140 424,33 (нормативно грошова оцінка ділянки) x 3% (орендна ставка)).

17.04.2018 року податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №76360-4710-0522, яке було направлено поштою на адресу боржника та поштове відправлення №8412203002098 отримано позивачем 15.06.2018 року.

Згідно розрахунку грошових зобов`язань з орендної плати за землю по ОСОБА_1 , інтегрована картка платника податків НОМЕР_1 за 2019 рік, сума грошового зобов`язання складає 64 212,73 грн.(2 140 424,33 (нормативно грошова оцінка ділянки) x 3% (орендна ставка)).

15.04.2019 року податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №1880633-4710-0522, яке було направлено поштою на адресу боржника та поштове відправлення №8412205408156 отримано позивачем.

До матеріалів справи, ОСОБА_1 надані копії квитанцій про сплату орендної плати за Договором оренди землі від 16.02.2012 року №112-12 на загальну суму 107 500,00, а саме:

- квитанція № 0.0.1360625605.1 від 21 травня 2019 року на суму 14000,00 грн., № 0.0.1360635522.1 від 21 травня 2019 року на суму 14000,00 грн., № 0.0.1360642877.1 від 21 травня 2019 року на суму 14000,00 грн., № 0.0.1360648655.1 від 21 травня 2019 року на суму 14000,00 грн., № 0.0.1360656433.1 від 21 травня 2019 року на суму 2000.0 грн., № 0.0.1593228305.1 від 23 січня 2020 року на суму 14900,00 грн., № 0.0.1593237154.1 від 23 січня 2020 року на суму 14900,00 грн., № 0.0.1593242731.1 від 23 січня 2020 року на суму 14900,00 грн., № 0.0.1593254108.1 від 23 січня 2020 року на суму 4800,00 грн.

Окрім того, у судовому засіданні 27 жовтня 2020 року повноважним представником відповідача надана квитанція про сплату орендної плати від 21.11.2016 року №0.0.656342656.1 на суму 33 841,89 грн.

Згідно листів міськрайонного управління у Слов`янському районі та м.Слов`янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 21.01.2019 року та Держгеокадастру від 03.01.2020 №6-28-0.22-38/2-20, коефіцієнт індексації нормативно-грошової оцінки земель становить:2012 рік-1,0, 2013 рік- 1,0, 2014 рік- 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік- 1,0.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до ч.1, 2 ст.84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (ст.17 ЗК України).

Згідно з ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно п.288.5 ст.288 розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

3) може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

4) для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

5) для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Окрім того, статтею 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином суд звертає увагу що, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною другою зазначеної статті зокрема визначена така підстава виникнення цивільних прав і обов`язків як договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлений принцип «свободи договору», відповідно до якого на підставі ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що в пункті 13 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у січні у разі: зміни умов господарювання, передбаченим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, змін коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавством. Пунктом 36 Договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Отже, з огляду на вищевикладене суд погоджується з доводами позивача, що в п.36 Договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Тобто, одностороння зміна умов договору не допускається.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Суб`єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Відтак, суд зазначає, що податковий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, шляхом зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Таким чином, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2017, 2018 та 2019 роки за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 року справа №813/3819/17.

До суду не надано доказів того, що зобов`язання за договором оренди землі, укладеним між Слов`янською міською радою та ОСОБА_1 , в частині розміру орендної плати змінилися, та визначений договором оренди землі розмір орендної плати у 2017, 2018 та 2019 роках становить 64 212,73 грн.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, як і жодних доказів правомірності здійснення нарахування розміру орендної плати на підставі інформації стосовно грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 1414170500:01:008:0021 у 2017, 2018 та 2019 роках, яка надана відділом Держземагенства.

З огляду на позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку про невірний розрахунок відповідачем суми зобов`язань, нарахованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже, суд вважає неправомірним винесення податкових повідомлень-рішень № 8748110- 1301 від 30.06.2017 за 2017 рік у розмірі 64 212,73грн., № 76360-4710- 0522 від 17.04.2018 у розмірі 64 212,73 грн., № 1880633- 4710-0522 від 15.04.2019 за 2019 рік у розмірі 64 212,73 грн.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене та приписи ч. 2ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому зустрічний позов підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог у зустрічному позові, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в зустрічному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 8748110- 1301 від 30.06.2017, № 76360-4710- 0522 від 17.04.2018, № 1880633- 4710-0522 від 15.04.2019 є такими, що підлягає скасуванню судом.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке, як і наведені вище рішення ЄСПЛ, згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення.

Стосовно стягнення податкової заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Відповідно до п. 6.1 ст.6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом була сформована податкова вимога від 12 квітня 2019 року №57431-47 на суму 262 478,08 грн., яка була отримана особисто відповідачем 18.04.2019 року.

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Як встановлено судом, податковий борг заявлений відповідачем до стягнення складається з податкового повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 8748110- 1301 від 30.06.2017 за 2017 рік у розмірі 64 212,73грн., податкового повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 76360-4710- 0522 від 17.04.2018 за 2018 рік у розмірі 64 212,73 грн., податкового повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 1880633- 4710-0522 від 15.04.2019 за 2019 рік у розмірі 64 212,73 грн.

Враховуючи, що за результатом розгляду зустрічного позову, судом було визнано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 8748110- 1301 від 30.06.2017, № 76360-4710- 0522 від 17.04.2018, № 1880633- 4710-0522 від 15.04.2019 такими, що підлягає скасуванню, суд не вбачає підстав для стягнення податкового боргу на підставі зазначених податкових повідомлень-рішень.

Щодо заявленої податковим органом до стягнення пені, суд зазначає наступне.

Нарахування пені врегульовано ст. 129 Податкового кодексу України.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Податковим кодексом України пеня визначена, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, самі норми щодо порядку нарахування та сплати пені встановлені окремою Главою 12, у той час як штрафні (фінансові) санкції, штрафи передбачені Главою 11 «Відповідальність». Пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, загальна сума пені, яка підлягає стягненню визначається у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Тобто суд приходить до висновку, що сума пені, яка підлягає сплаті платником податків, визначається у день погашення суми податкового боргу (частини податкового боргу).

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Підставою для нарахування пені податковий орган визначив пп. 129.1.1 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України, що відображено у інтегрованій картці платника податків.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інтегрованої картки платника податків, додаткових пояснень податкового органу від 23.10.2020 року, борг зі сплати платником податків пені у розмірі 43 427,48 грн. складається з наступних періодів:

4 952,36 грн. Нараховано пенi IКП на борг мин.р (п.п.129.1.1ст.129ПКУ) невизначений документ № AUTOPEN17 з 19.02.2017 по 21.05.2019 на Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') № 94763-1304 вiд 21.09.2016,

2 404,50 Нараховано пенi IКП на борг мин.р (п.п.129.1.1ст.129ПКУ) невизначений документ № AUTOPEN17 з 19.02.2017 по 21.05.2019 на Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') № 94763-1304 вiд 21.09.2016,

2 547,86 Нараховано пенi IКП на борг мин.р (п.п.129.1.1ст.129ПКУ) невизначений документ № AUTOPEN17 з 19.02.2017 по 21.05.2019 на Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') № 94762-1304 вiд 21.09.2016,

4 952,36 Нараховано пенi IКП на борг мин.р (п.п.129.1.1ст.129ПКУ) невизначений документ № AUTOPEN17 з 19.02.2017 по 21.05.2019 на Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') № 94762-1304 вiд 21.09.2016,

4 952,36 Нараховано пенi IКП на борг мин.р (п.п.129.1.1ст.129ПКУ) невизначений документ № AUTOPEN17 з 19.02.2017 по 21.05.2019 на Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') № 94762-1304 вiд 21.09.2016,

707,48 Нараховано пенi IКП на борг мин.р (п.п.129.1.1ст.129ПКУ) невизначений документ № AUTOPEN17 з 19.02.2017 по 21.05.2019 на Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') № 94762-1304 вiд 21.09.2016,

6 896,31 Нараховано пені ІКП на борг мин.р (п.п.129.1.1ст,129ПКУ) невизначений документ № AUTOPEN17 на Податкове повідомлення- рішення (форма 'Ф') № 94762-1304 від 21.09.2016 за період з 19.02.2017 по 23.01.2020,

3 919,40 Нараховано пені ІКП на борг мин.р (п.п. 129.1.1ст. 129ПКУ) невизначений документ № AUTOPEN17 на Податкове повідомлення- рішення (форма 'Ф') № 94762-1304 від 21.09.2016 за період з 19.02.2017 по 23.01.2020,

2 976,91 Нараховано пені ІКП на борг мин.р (п.п. 129.1.1ст. 129ПКУ) невизначений документ № AUTOPEN17 на Податкове повідомлення- рішення (форма 'Ф') № 94764-1304 від 21.09.2016 за період з 19.02.2017 по 23.01.2020.

6 896,31 Нараховано пені ІКП на борг мин.р (п.п.129.1.1ст,129ПКУ) невизначений документ № AUTOPEN17 на Податкове повідомлення- рішення (форма 'Ф') № 94764-1304 від 21.09.2016 за період з 19.02.2017 по 23.01.2020,

2 221,63 Нараховано пені ІКП на борг мин.р (п.п.129.1.1ст,129ПКУ) невизначений документ № AUTOPEN17 на Податкове повідомлення- рішення (форма 'Ф') № 94764-1304 від 21.09.2016 за період з 19.02.2017 по 23.01.2020.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

В даному випадку пеню нараховував не платник, а контролюючий орган (в зв`язку з нарахуванням ним грошового зобов`язання).

Суд зазначає, що нарахована контролюючим органом сума пені може стати податковим боргом (непогашеною пенею, як вказано у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), за умови, що контролюючий орган визначив її у відповідному рішенні (як це передбачено статтею 55 Податкового кодексу України), встановив платнику податків строк для сплати суми пені, а платник податків, за умови неоскарження ним такого рішення, не сплатив суму пені у визначений строк.

При цьому, як вказано вище, пеню в сумі 43 427,48 грн. позивач нарахував на підставі податкових повідомлень-рішень від 21.09.2016 № 94763-1304 на суму 33 841,89 грн., №94762-1304 на суму 60 570,79 грн, №94764-1304 на суму 42 268,52 грн., що підтверджується інтегрованою карткою платника податків. Оскільки ОСОБА_1 відповідні податкові зобов`язання в загальній сумі 136 681,20 грн. не декларувала (вони були визначені саме контролюючим органом у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях), нарахування відповідачем пені на частину сплати такого боргу, суд визнає безпідставним.

При цьому, суд зазначає, що при розгляді даної справи позивачем необґрунтовано підстави застосування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2016 № 94763-1304 на суму 33 841,89 грн., №94762-1304 на суму 60 570,79 грн, №94764-1304 на суму 42 268,52 грн., відповідно до яких нараховано пеню, також до суду не надано розрахунок суми пені.

В контексті викладеного, суд зазначає, що звертаючись до суду податковий орган не довів склад податкового правопорушення, яке дозволяє прийняти його позицію щодо правомірності нарахування пені, а саме об`єкт обчислення, термін прострочення включаючи день погашення податкового боргу, величини річної облікової ставки Нацбанку України, яка використана для розрахунку пені. Відтак, заявивши до стягнення пеню, Головне управління ДПС у Донецькій області не довів її розмір, що у будь-якому випадку унеможливлює її стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №802/1389/16-а (адміністративне провадження №К/9901/2535/17).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 236 065,67 грн. необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, судові витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору у сумі 1 926,39 гривень підлягають стягненню з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Зустрічний адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 8748110-1301 від 30.06.2017 року, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн.; податкове повідомлення-рішення № 76360-4710-0522 від 17.04.2018 року податковий період 2018 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн.; податкове повідомлення - рішення № 1880633-4710-0522 від 15.04.2019 року, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн.

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59) до фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення з платника податків податкового боргу - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 926 (одна тисяча дев`ятсот двадцять шість гривень) 39 копійок.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 10 листопада 2020 року в присутності представника позивача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова