Рішення № 92887957, 16.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Справа № 160/5502/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, відповідача-2: Олександрівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подано адвокатом Карлаш І.А. до відповідача-1: ГУ МВСУ в Донецькій області, відповідача-2: Олександрівський РВ ГУ МВСУ в Донецькій області, в якій позивач просить суд:

- зобов`язати ГУ МВСУ в Донецькій області, відповідача-2: Олександрівський РВ ГУ МВСУ в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 41 375 грн. в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 p. залишеного без змін постановою Третього апеляційною адміністративного суду від 11.12.2019 р. та постановою Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 р. у справі № 804/16489/15 наказ ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №369 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ визнаний незаконним та скасований. На виконання зазначених судових рішень, згідно з наказом ГУМВС України в Донецькій області від 15.01.2020 року № 1 о/с скасовано наказ ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №369 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, тобто фактично поновлено на роботі. Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 15.05.2020 року № 12 о/с лк звільнено позивача зі служби у зв`язку зі скороченням штатів з 18.05.2020 р. Згідно з п. 1 витягу з наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №369 о/с позивач вважається такою, що приступила до виконання службових обов`язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною з 06.11.2015 року з посадовим окладом 750 грн., тобто з 06.11.2015 року позивач не є такою, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід проводити виходячи з установлених позивачу посадового (місячного) окладу. Згідно з довідкою Олександрівського МВ від 23.04.2020 р. № 10 л/к, посадовий оклад позивача складає 750 грн. Таким чином, правильним є розрахунок середньою заробітку позивача за час вимушеного прогулу: 750 грн. (посадовий оклад) : 30 (середня кількість днів у місяці) * 1655 днів вимушеного прогулу (з 06.11.2015 року по 18.05.2020 року) = 41 375 грн.

09.07.2020 року від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 проходила службу в Олександрівському РВ ГУМВС України в Донецькій області, звідки була звільнена наказом ГУМВС України Донецькій області від 06.11.2015 № 369 о/с за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення. На виконання судового рішення наказом ГУМВС України в Донецькі області від 15.01.2020 № 1 о/с лк позивач поновлена на посаді слідчої слідчого відділення Олександрівського РВ ГУМВС України в Донецькі області з 06.11.2015 та в подальшому - звільнена за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 18.05.2020 (наказ ГУМВС України в Донецькій облас від 15.05.2020 № 12 о/с лк). Під час проходження служби в ОВС грошове забезпечені ОСОБА_1 отримувала безпосередньо за місцем служби. Олександрівський районний відділ ГУМВС України в Донецькій області є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба Украй та своїм найменуванням, рахунки в органах Казначейства, ідентифікацій коди органів статистики, ДФС, Пенсійного фонду України. На даний час Олександрівський РВ ГУМВС України в Донецьк області перебуває в стадії ліквідації та знаходиться в стані припинення. Вказане зумовлює висновок про відсутність у ГУМВС України в Донецькій області обов`язку з виплати ОСОБА_1 грошових коштів.

Відповідач також зазначає, що позивач з 15.07.2014 до 16.05.2017 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ці обставини не заперечувались представниками учасників справи №804/16489/15 під час її розгляду судом. Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п. 3.6.2 Інструкції особам рядового і начальницького складу за час перебування у відпустці по догляду за дитиною грошове забезпечення не виплачується. Таким особам призначається державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно із Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми". Отже, до 16.05.2017 позивач отримувала призначену їй допомогу при народженні дитини. Тому період перебування ОСОБА_1 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не може відноситися до часу вимушеного прогулу в розумінні виплати грошового забезпечення.

Відповідач стверджує, що ГУМВС України в Донецькій області інформацією щодо можливого працевлаштування позивача з часу звільнення в інших установах (організаціях) та отримання нею заробітної плати (грошових виплат) не володіє. Позивач ігнорує письмові повідомлення ГУМВС України в Донецькій області про необхідність отримання документів про звільнення, тим самим штучно створює умови для подальшого оскарження дій посадових осіб. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком (згідно з додатком 1) та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком (згідно з додатком 2), у тому числі, ГУМВС України в Донецькій області, Олександрівський РВ ГУМВС України в Донецькій області. У зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІІ органи внутрішніх справ України з 07.11.2015 припинили здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у відповідній законодавчо визначеній сфері. Статтею 2 Закону України від 30.06.1999 № 783-ХІV «Про джерела фінансування органів державної влади» передбачено, що ці органи здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування і в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання ГУМВС України в Донецькій області та його територіальних органів своїх функцій та досягнення результатів визначаються основним плановим фінансовим документом - кошторисом на 2020 рік, що затверджений Міністерством внутрішніх справ України. У зв`язку з тим, що ГУМВС України в Донецькій області та територіальні органи МВС перебувають у процесі припинення, кошторисом на 2020 рік витрати на грошове забезпечення працівникам не передбачені. Отже, відсутність бюджетного призначення та відповідного асигнування виключає можливість проведення виплат.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідачем-2: Олександрівським районним відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у визначений законодавством строк відзиву на позовну заяву не подано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 27.05.2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

У період з 03.08.2020 року по 28.08.2020 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, а у період з 31.08.2020 року по 04.09.2020 року перебував на лікарняному.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року розгляд справи №160/5502/20 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Судом у строк до 28.09.2020 року зобов`язано ГУ МВС України в Донецькій області та Олександрівський районний відділ ГУ МВС в Донецькій області подати до суду засвідчені належним чином відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та оригінали: 1) копію наказу від 12.08.2014 року ГУ МВС України в Донецькій області № 310 о/с, яким позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15.07.2014 року 16.05.2017 року; 2) інформацію або довідку стосовно грошового забезпечення, з якого здійснювався розрахунок середньої заробітної плати (із зазначенням середньоденної заробітної плати) за останні два місяці до 15.07.2014 року, та на момент звільнення до 15.05.2020 року; 3) інформацію та докази стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення на момент звільнення позивача – 15.05.2020 року (зазначити дату перерахування коштів позивачу); 4) інформацію та відповідні докази стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення на момент звільнення позивача-06.11.2015 року (зазначити дату перерахування коштів позивачу); 5) інформацію стосовно з якої дати позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, з якого здійснювався розрахунок середньої заробітної плати після її поновлення на посаді з 06.11.2015 на підставі наказу від 15.01.2020 №1 о/с лк (чи враховувався період позивача знаходження у декретній відпустці, якщо враховувався, то який це період). Зобов`язано ОСОБА_1 подати до суду засвідчені належним чином відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України або оригінали: 1) інформацію або відповідні довідки щодо отримання допомоги у зв`язку із вагітністю та пологами, допомоги при народженні дитини від відповідного органу соціального захисту населення (із зазначенням дати початку отримання допомоги та кінцевою датою отримання). Судом попереджено ОСОБА_1 , ГУ МВС України в Донецькій області та Олександрівський районний відділ ГУ МВС України в Донецькій області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Карлаша І.А. про витребування доказів задоволено. Витребувано від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної у місті Кривому Розі ради (50096, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 37 В) та зобов`язано у строк до 20.10.2020 року надати до суду: інформацію про те, чи отримувала ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) будь-які соціальні виплати з УПСЗН Покровської районної у місті Кривому Розі ради, в період часу з 06.11.2015 р. та по теперішній час, якщо так, то які саме та в якому розмірі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ГУ МВС України в Донецькій області Віціної О.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року витребувано від Департаменту соціального населення Дніпропетровської області державної адміністрації: інформацію про те чи отримувала ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) будь-які соціальні виплати з за період часу з 01.07.2016 р. та по теперішній час, якщо так, то які саме та в якому розмірі. Витребувано від ОСОБА_1 : довідки Пенсійного фонду України (форма ОК-5) та (форма ОК-7) щодо отримання доходів за період з 01.01.2015 року по теперішній час. Вказані витребувані письмові докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 03.11.2020 року до 15:00 год. Судом попереджено Департамент соціального населення Дніпропетровської області державної адміністрації, Міністерство соціальної політики України та ОСОБА_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

У судове засідання 04.11.2020 року учасники справи не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Слід зазначити, що за приписами ч. 2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.

В свою ж чергу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 205 КАС України).

Частина 4 статті 229 КАС України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 з 29.05.2012 року проходила службу в органах внутрішніх справ, остання посада - слідчого слідчого відділення Олександрійського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області, спеціальне звання – старший лейтенант міліції.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 12.08.2014 року № 310 о/с позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.77, т. 1).

У подальшому наказом ГУ МВС України в Донецькій області с від 06 листопада 2015 року №369 о/ ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (а.с. 7, т. 1).

Як убачається із матеріалів справи, Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Page/2), сайту Судова влада України (https://court.gov.ua) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року в справі №804/16489/15 ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції оскаржила його в апеляційному порядку, та 24.06.2016 року позивачем було доповнено апеляційну скаргу вимогами щодо скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року у справі №804/16489/15.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 року апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04. 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано частину 1 наказу ГУ МВС в Донецькій області №396 о/с від 06.11.2015 року (по особовому складу), де зазначено “вважати такими, що приступили до виконання службових обов`язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення Олександрівського районного відділу”, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач у справі оскаржила вищезазначені рішення суду першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку та постановою Верховного суду від 14.02.2019 року у справі №804/16489/15 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 року в справі № 804/16489/15 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.019 року залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ МВС України в Донецькій області щодо видання наказу № 369 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади слідчого слідчого відділення Олександрівського РВ ГУ МВС України в Донецькій області з 06.11.2015 року;

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ МВС України у Донецькій області №369 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Олександрійського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області з 06.11.2015 року.

Зобов`язано ГУ МВС України в Донецькій області вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 у задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Задовольняючи частково позовну заяву суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 №369о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через його необґрунтованість.

Відмовляючи частково в задоволенні позову суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки всі штатні посади ГУ МВС в Донецькій області скасовані (скорочені), вимоги позивача про поновлення її на попередній посаді з 06 листопада 2015 року задоволенню не підлягають, і з урахуванням фактичних обставин справи належним способом захисту порушених прав позивача в силу приписів частини третьої статті 184 КЗпП України є покладення на ГУ МВС в Донецькій області обов`язку вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 у зв`язку з її незаконним звільненням.

Щодо вимог позивача, які спрямовані до ГУНП у Донецькій області, то внаслідок ненадходження від ОСОБА_1 до Національної поліції України заяви про прийняття її на службу, позовні вимоги про зобов`язання ГУ НП в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Олександрівського відділу поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області або надати іншу рівнозначну посаду визнано таким, що не підлягають задоволенню, з урахуванням також того, що прийняття осіб на службу до поліції є дискреційними повноваженнями ГУ НП в Донецькій області, а тому задоволення вказаних позовних вимог фактично є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

Постановою Верховного суду від 08.04.2020 року касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та ОСОБА_1 залишені без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року в справі № 804/16489/15 залишені без змін.

Судовим розглядом встановлено, що 15.01.2020 року за №1 о/с лк наказом ГУ МВСУ в Донецькій області «По особовому складу» скасовано пункт 2 наказу НУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 №369 о/с в частині звільнення: старшого лейтенанта ОСОБА_1 (М-199154) – слідчого слідчого відділення Олександрівського районного відділу з 06.11.2015 року. Підстава: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року у справі №804/16489/15, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року.

15.05.2020 року за №12 о/с лк наказом ГУ МВСУ в Донецькій області «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил: (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-199154) - слідчого слідчого відділення Олександрівського районного відділу з 18.05.2020 року. Вважено вислугу років на 18.05.2020 року у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги - 11 років 09 місяців 14 днів.

Разом з цим, оскільки позивачу не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, остання звернулася до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби (п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України).

Кодекс законів про працю України (далі - «КЗпП України») регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 3 вказаного Закону передбачено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема: 1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини.

Відповідно до змісту п.п. 1, 5, 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 № 1751, цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", зокрема: 1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами (пункти 3 - 9 цього Порядку); 2) допомога при народженні дитини (пункти 10 - 16 цього Порядку). Допомога у зв`язку з вагітністю та пологами призначається, зокрема: якщо звернення за нею надійшло не пізніше ніж через шість місяців з дня закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 - 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів і 90 - після пологів). Допомога обчислюється сумарно та призначається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. У разі ускладнених пологів зазначена допомога донараховується на підставі довідки встановленого зразка, виданої лікувально-профілактичним закладом. У разі працевлаштування отримувача допомоги або виходу на роботу виплата допомоги у розмірі 130 гривень припиняється.

З аналізу змісту вказаних норм видно, що у період перебування особи у вказаній відпустці та отримання нею таких видів державної допомоги, як допомога у зв`язку з вагітністю та пологами, а також допомоги при народженні дитини, заробітна плата роботодавцем не нараховується та не виплачується (за тим виключенням, коли є можливою праця на умовах неповного робочого часу або вдома).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно п.1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (п.п. л).

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100 у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Слід зазначити, що 28.10.2020 року до суду від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної у місті Кривому Розі ради надійшов лист від 28.10.2020 року за № 01-22/8686 (а.с. 121, т. 1), в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 отримано допомогу при народженні на сина за період з 01.05.2014 по 30.05.2016 у розмірі 30 960 грн., отримано допомогу по догляду за дитиною до 3-х років за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 в розмірі 130 грн.

Отже, у даному випадку, заборгованість із середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід обраховувати з 01.07.2016 року по 18.05.2020 року, а не з 06.11.2020 року по 18.05.2020 року, як того просить позивач.

Згідно довідки про середній розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) станом на 15.07.2014 від 24.09.2020 року №17л/к плати, яка видана Оександрівським районним відділом Головного управління МВС України в Донецькій області (а.с. 80, т. 1), середньомісячний розмірі грошового забезпечення складає 2719,32 грн. (із розрахунку (2719,32 грн. (травень 2014 року) +2719,32 грн. (червень 2014 року)/2 місяці. Середньоденний розмір грошового забезпечення складає 89,16 грн. (із розрахунку (2719,32 грн.+2719,32 грн.)/(31 доба+30 доба)).

Отже, весь час вимушеного прогулу за період з 01.07.2016 року (наступний день за днем закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) по 18.05.2020 (день звільнення позивача) становить 989 робочих днів.

З огляду на викладене, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 88 179,24 грн., який утворюється шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу (989 робочих днів) на розмір середньоденного заробітку (89,16 грн).

Таким чином, стягненню з Олександрівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за весь час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає середньомісячний заробіток у розмірі 88 179,24 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, а докази понесення ним інших судових витрати відсутні, виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Частиною 2 статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 4 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Положеннями частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що розгляд справи по суті розпочато з 04.11.2020 року в порядку письмового провадження та враховуючи положення статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено розгляд справи по суті протягом тридцяти днів, датою ухвалення судового рішення 16.11.2020 року.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, відповідача-2: Олександрівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Стягнути з Олександрівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08671857) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2016р. по 18.05.2020р. в розмірі 88 179,24 грн. (з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів).

У решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник