Рішення № 92887690, 16.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/12195/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення суми недоотриманої допомоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі довідки про наявний страховий стаж; зобов`язання зарахувати до страхового стажу по записах трудової книжки періоди роботи з 20 квітня 1979 року по 20 жовтня 1979 року (записи трудової книжки від 30 листопада 1977 року без порядкової нумерації), з 29 травня 1983 року по 10 березня 1989 року (запис трудової книжки №10-11) та з 29 березня 1991 року по 25 червня 1992 року (запис трудової книжки №14-15); зобов`язати видати довідку про наявний страховий стаж з урахуванням спірних періодів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1098 «Про затвердження Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату»; стягнення недоотриманої соціальної допомоги за період з 01 травня 2020 року по місяць видачі довідки про наявний страховий стаж.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07 травня 2020 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про видачу довідки про наявний страховий стаж для призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла пенсійного, але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1098 Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Листом від 29 липня 2020 року ГУ ПФУ у Волинській області позивачу відмовлено у видачі довідки з посиланням на те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 20 квітня 1979 року по 20 жовтня 1979 року (записи трудової книжки від 30 листопада 1977 року без порядкової нумерації), з 29 травня 1983 року по 10 березня 1989 року (запис трудової книжки №10-11) та з 29 березня 1991 року по 25 червня 1992 року (запис трудової книжки №14-15) у зв`язку з виявленням неточних записів про роботу в трудовій книжці. У зв`язку з невидачею довідки про страховий стаж, позивач не може звернутися до управління праці за призначенням допомоги і відповідно втрачає виплату допомоги уже з 01 травня 2020 року.

Позивач вважає такі дії ГУ ПФУ у Волинській області протиправними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують його конституційне право на соціальний захист.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те тривалість страхового стажу позивача складає 9 років 1 місяць 11 днів. Записи трудової книжки у яких виявлені неточності, не підтверджені первинними документами. У зв`язку з відсутністю у позивача 15 років страхового стажу для видачі довідки за формою встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1098 «Про затвердження Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату» немає підстав.

Інших заяв по суті справи та клопотань про розгляд справи в судовому засіданні не надходило.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07 травня 2020 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про видачу довідки про наявний страховий стаж, передбаченої Порядком призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсію від 27 грудня 2017 року №1098.

Листом від 29 липня 2020 року ГУ ПФУ у Волинській області відмовило у видачі довідки, затвердженої вищевказаним Порядком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (15 років). Страховий стаж позивача становить 9 років 1 місяць 11 днів. При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи з 20 квітня 1979 року по 20 жовтня 1979 року, з 29 травня 1983 року по 10 березня 1989 року (за винятком періоду з 15 липня 1985 року по 15 грудня 1985 року); з 29 березня 1991 року по 25 червня 1992 року у зв`язку з виявленням неточних записів про роботу в трудовій книжці.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Зі змісту частини третьої статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1098 затверджено Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - Порядок №1098).

В силу пункту 1 Порядку №1098 цей Порядок визначає механізм призначення у період з 1 січня 2018 р. по 31 грудня 2020 р. тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі - тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №1098 під час досягнення пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особа звертається до органів Пенсійного фонду України із заявою про видачу довідки про наявний страховий стаж.

Довідка про наявний страховий стаж за формою згідно з додатком видається органами Пенсійного фонду України за заявою особи, до якої додаються копія трудової книжки та у разі потреби документи, що підтверджують трудовий стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (ЗП України, 1993 р., № 12, ст. 273).

Обчислення страхового стажу проводиться відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, передбачена Порядком №1098 довідка видається в разі досягнення особою пенсійного віку та наявності у неї страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Як встановлено судом, станом на день подання заяви про видачу довідки про наявний страховий стаж ОСОБА_1 досяг 60 річного віку.

Відповідач листом від 29 липня 2020 року відмовив у видачі такої довідки, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (15 років). Страховий стаж позивача становить 9 років 1 місяць 11 днів. При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи з 20 квітня 1979 року по 20 жовтня 1979 року, з 29 травня 1983 року по 10 березня 1989 року (за винятком періоду з 15 липня 1985 року по 15 грудня 1985 року); з 29 березня 1991 року по 25 червня 1992 року у зв`язку з виявленням неточних записів про роботу в трудовій книжці.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VІІІ трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

На момент заведення трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (30 листопада 1977 року) порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20 червня 1974 року (далі - Інструкція).

Пунктом 2.3. Інструкції встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або міститься неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Також суд звертає увагу на положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Більше того, суд зауважує, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.

Отже, період роботи ОСОБА_1 роботи з 20 квітня 1979 року по 20 жовтня 1979 року (записи трудової книжки від 30 листопада 1977 року без порядкової нумерації), з 29 травня 1983 року по 10 березня 1989 року (запис трудової книжки №10-11); з 29 березня 1991 року по 25 червня 1992 року (запис трудової книжки №14-15) на переконання суду підтверджені згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 . Крім того, відповідачем не оспорюється той факт, що вказана трудова книжка належить саме ОСОБА_1 .

При цьому, суд зауважує, що період роботи позивача 29 травня 1983 року по 10 березня 1989 року частково зараховано відповідачем до страхового стажу - з 15 липня 1985 року по 15 грудня 1985 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що посилання відповідача на неналежне оформлення трудової книжки, як на підставу для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, відповідно до записів у трудовій книжці є безпідставним.

Крім того, суд зазначає, що оскільки трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а записи у трудовій книжці позивача наявні, тому підстави не враховувати вказані у трудовій книжці спірні періоди роботи позивача у відповідача відсутні.

Як вже зазначалося судом, обчислений пенсійним органом страховий стаж ОСОБА_1 становить 9 років 1 місяць 11 днів, у зв`язку з чим відсутні підстави для видачі довідки відповідно до Порядку №1098.

Водночас, як встановлено судом, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20 квітня 1979 року по 20 жовтня 1979 року, з 29 травня 1983 року по 14 липня 1985 року, з 16 грудня 1985 по 10 березня 1989 року, з 29 березня 1991 року по 25 червня 1992 року, так як вказані періоди роботи позивача підтверджується належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи, що страховий стаж позивача в загальній сукупності становить більше 15 років, тому суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права для видачі йому довідки про наявний страховий стаж, внаслідок чого дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у видачі довідки, передбаченої Порядком №1098, є протиправними.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволенню шляхом прийняття судом рішення про визнання дій відповідача щодо відмови у видачі довідки про наявний страховий стаж протиправними; зобов`язання зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 20 квітня 1979 року по 20 жовтня 1979 року, з 29 травня 1983 року по 14 липня 1985 року, з 16 грудня 1985 року по 10 березня 1989 року та з 29 березня 1991 року по 25 червня 1992 року; зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку про наявний страховий стаж відповідно до Порядку №1098.

Крім того, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з ГУ ПФУ у Волинській області недоотриманої соціальної допомоги за період з 01 травня 2020 року по місяць видачі довідки про наявний страховий стаж, оскільки відповідно до пункту 2 Порядку №1098 призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) (крім мм. Києва та Севастополя) рад, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення, виконавчими органами рад об`єднаних територіальних громад. Пунктами 22, 23 Порядку №1098 передбачено, що виплата тимчасової допомоги і відшкодування витрат на її доставку проводяться за рахунок коштів державного бюджету. Контроль за правильністю призначення і виплати тимчасової допомоги здійснює орган соціального захисту населення, у тому числі через соціальних інспекторів. Відтак, на ГУ ПФУ у Волинській області не покладено обов`язок щодо призначення та виплати тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, а тому за призначенням вказаної допомоги позивач має право звернутися відповідно до Порядку №1098.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 148, ідентифікаційний код юридичної особи 03191974) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення суми недоотриманої допомоги, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про наявний страховий стаж відповідно до Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1098.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20 квітня 1979 року по 20 жовтня 1979 року, з 29 травня 1983 року по 14 липня 1985 року, з 16 грудня 1985 року по 10 березня 1989 року та з 29 березня 1991 року по 25 червня 1992 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області видати ОСОБА_1 довідку про наявний страховий стаж відповідно до Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1098.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот соток грн 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк