Рішення № 92887681, 13.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/13316/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (далі - Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА, Управління, відповідач) про визнання неправомірними дій щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2018 - 2019 роки; зобов`язання нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 вказаного Закону України за 2018 - 2019 роки; зобов`язання нараховувати та виплачувати цю допомогу у такому ж розмірі у 2020 році та у подальшому.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що перебуває на обліку в Управлінні як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, щодо якого встановлений причинний зв`язок з Чорнобильською катастрофою; постійно проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач вважає, що відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат. Однак відповідач нараховує та виплачує вказану допомогу у розмірі 120,00 грн. Як зазначив позивач, у травні 2020 року він звернувся до Управління із заявою про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат за 2018 - 2020 роки. Відповідач листом від 28 травня 2020 повідомив про виплату такої допомоги в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова №562): для потерпілих громадян, віднесених до 1 категорії, зокрема для осіб з інвалідністю ІІ групи, - 120,00 грн. Позивач з такою позицією відповідача не погоджується та вважає, що застосування Постанови №562 при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення є безпідставним з огляду на визнання рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 неконституційними положень підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI, яким повноваження щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення надавалося Кабінету Міністрів України.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.10).

Копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 15 вересня 2020 року разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами була надіслана відповідачу рекомендованим порядком та її відповідач отримав 24 вересня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11, 14).

Відповідач відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією 06 червня 2019 року (а.с.7); він є особою з інвалідністю ІІ групи; на обліку перебуває в Управлінні соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА.

На звернення ОСОБА_1 відповідач листом від 25 травня 2020 року №Л-817/04/2-20 повідомив, що йому, як особі, яка постраждала в Чорнобильській катастрофі, віднесеній до категорії 1 (з інвалідністю ІІ групи), виплачується щорічна допомога на оздоровлення, встановлена Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, визначеному Постановою №562, - 120,00 грн, а також роз`яснив про відсутність підстав для виплати допомоги в іншому розмірі (а.с.4).

Позивач, вважаючи неправомірними дії щодо виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, що не відповідає розміру п`яти мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).

Статтею 48 Закону №796-XII передбачено виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, а також щорічної допомоги на оздоровлення.

Частиною четвертою статті 48 в редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було установлено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам I і II групи в розмірі п`ять мінімальних заробітних плат.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (частини п`ята-сьома статті 48 цього Закону).

Дію статті 48 цього Закону на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати було зупинено згідно із Законом України від 20 грудня 2005 року №3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію положень статті 48 Закону №796-XII та тим самим відновлено їх дію.

Разом з тим, підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 48 Закону №796-XII викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону №107-VI.

Надалі підпунктом 8 пункту 4 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" статтю 48 викладено у такій редакції: "Стаття 48. Компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім`ям за втрату годувальника. Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Згідно з розділом ІІІ "Прикінцеві положення" Закону №76-VIII в зазначеній частині цей Закон набирає чинності із 01 січня 2015 року.

Отже, починаючи з 01 січня 2015 року стаття 48 Закону №796-XII не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.

Законом України від 21 квітня 2016 року №1339-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї", який набрав чинності з 22 травня 2016 року, статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено в новій редакції, згідно з якою щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 06 червня 2017 року №2082-VIII "Про внесення зміни до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтю 48 №796-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої, зокрема, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3рп/2012 у справі № 1-11/2012 за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частини першої, другої та третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з окремими положеннями Конституції України нормативно - правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України.

Отже, суди під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

На виконання вимог статті 48 Закону №796-XII Кабінетом Міністрів України 12 липня 2005 року прийнято постанову №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Постанова №562). Пунктом 1 вказаної постанови установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: особам з інвалідністю I і II групи - 120 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №760 "Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян" відповідно до статті 48 №796-XII затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (Порядок №760).

Цей Порядок регулює питання здійснення виплати передбачених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі - одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі - щорічна допомога) деяким категоріям громадян (пункт 1 вказаного Порядку).

Пунктом 2 Порядку №760 визначено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Відповідно до пункту 10 Порядку №760 щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 2005 р., № 28, ст. 1636).

У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав допомога надається за однією з таких підстав за вибором особи.

Як вже зазначалося судом, позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), особою з інвалідністю ІІ групи, отже, відповідно до статті 48 Закону №796-XII та Постанови №562 у 2018-2019 роках йому підлягала виплаті щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 120,00 грн. У такому розмірі йому виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2018 - 2019 роки, про що слідує з листа Управління від 28 травня 2020 року №Л-817/04/2-20 (а.с. 4).

Отже, вказана допомога ОСОБА_1 виплачена відповідачем на підставі чинного на час здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2018-2019 роки законодавства, яким не передбачено виплату такої допомоги у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.

Такі ж висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №202/4104/17, від 11 вересня 2019 року у справі №674/181/17, від 13 листопада 2019 у справі №331/4450/17.

При цьому суд наголошує, що норми Закону України від 06 червня 2017 року №2082-VIII "Про внесення зміни до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неконституційними не визнавалися, положення Постанови №562 також є чинними. Зміни до нормативно-правових актів в частині визначення розмірів вказаної допомоги на 2020 рік не вносилися.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах, більших ніж ті, що встановлені Кабінетом Міністрів України.

З наведених підстав суд відхиляє доводи позивача, що щорічна допомога на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону №796-XII виплачується особам з інвалідністю ІІ групи у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 у справі №1-42/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Поряд з вказаним, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Asmundsson v. Iceland) від 12 жовтня 2004 року.

Таким чином, на підставі аналізу норм законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та обставин справи, перевірених письмовими доказами, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному Постановою №562, діяв правомірно та право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення не порушено. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (44500, Волинська область, Камінь-Каширський район, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 03192023) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк