Рішення № 92886194, 16.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2020Справа № 910/12014/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/12014/20

За позовомФізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни;доТовариства з обмеженою відповідальністю "Просат" ;простягнення 225 140,72 грн. без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Зінькевич Галина Миколаївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" про стягнення 225 140,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з внесення суборендної плати на підставі договору №18/12/17 від 02.01.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 206 536,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 472,64 грн., 3% річних у розмірі 3 905,65 грн. та заборгованість за електроенергію у розмірі 11 225,76 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 18.08.2020 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.08.2020.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/12014/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

Між ФОП Зінькевич Г.М. (суборендар 1) та ТОВ «Просат» (суборендар 2) було укладено договір суборенди №18/12/17 від 02.01.2018 року (далі - Договір). 02.02.2018р. між сторонами підписано Акт прийому-передачі приміщення, відповідно до п.1.1. договору якого суборендар передає, а суборендар 2 приймає в строкове платне користування частину даху нежилої будівлі у торговому центрі, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17-А.

Відповідно до п.2.2. договору строк суборенди становить 1 рік з моменту підписання акту прийому- передачі приміщення.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата сплачується суборендарем-2 у розмірі 7 000 грн. (сім тисяч) грн. без ПДВ за місяць оренди. Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря 2.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата сплачується суборендарем 2 щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього (поточного) місяця за наступний місяць з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції в сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць.

Відповідно до п. 3.8. договору суборендар 2 окремо від орендної плати відшкодовує суборендарю вартість комунальних послуг (електропостачання).

У випадку вчасного неотримання рахунків-фактур, Суборендар-2 оплачує вартість комунальних послуг у відповідності до рахунків-фактур за попередній місяць.

25.10.2018 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 про продовження дії Договору, строком до 31.12.2019 року. Жодних інших додаткових угод про продовження строку дії договору матеріали справи містять.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідач по сьогоднішній день користується орендованим майном, незважаючи на те, що строк договору суборенди закінчився, останній припинив свою дію.

Пунктом 2.3. договору сторони встановили, що по закінченню терміну суборенди, суборендар 2 зобов`язується звільнити приміщення та повернути його суборендарю за актом прийому-передачі не пізніше останнього дня терміну користування, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору між сторонами не підписана угода про продовження дії цього Договору. У випадку не підписання вищезгаданого акту з вини суборендаря 2 в дію вступає п.3.6 та 6.4.4 Договору.

Відповідно до п. 3.6. договору, у випадку прострочення терміну повернення приміщення (з вини суборендаря 2) суборендар 2 сплачує суборендарю орендну плату у подвійному розмірі за весь строк фактичного користування приміщенням з перевищенням встановленого терміну, а також сплачує встановлені штрафні санкції.

Кінцевою датою фактичного користування приміщенням вважається дата підписання cуборендарем акта прийому-передачі приміщення.

Відповідно до п.6.3.7. Договору по закінченню строку суборенди повернути суборендарю приміщення згідно акту прийому-передачі. Всі зміни, які були завдані приміщенню суборендарем 2 та не були, згідно п. 8.3 договору, погоджені суборендарем, мають бути усунені суборендарем 2, приміщення приведено до початкового стану. Кінцевою датою терміну оренди вважається дата підписання вищезгаданого Акту прийому- передачі.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач прострочив сплату щомісячних орендних платежів та без достатніх правових підстав (договору оренди) фактично користувався приміщенням, строк суборенди якого закінчився 31.12.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою вказаної статті передбачено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки договір суборенди вважається припиненим з 01.01.2020, а об`єкт оренди не повернуто, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та неустойки за період з квітня 2019 по серпень 2020 в сумі 206 536,67 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також підлягають задоовленню вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 225,76 грн. заборгованості за електроенергію.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Позивач за прострочення строків сплати орендних платежів, нарахував та просить стягнути з відповідача 3 472,64 грн. інфляційних втрат та 3 905,65 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 3 905,65 грн. та 3 472,64 грн. відповідно за визначений позивачем період.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 89-А; код ЄДРПОУ 33689783) на користь Фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 206 536 (двісті шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 67 коп. основної заборгованості, 11 225 (одинадцять тисяч двісті двадцять п`ять) грн. 76 коп. заборгованості за електроенергію, 3 472 (три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 3 905 (три тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 65 коп. 3% річних та 3 377 (три тисячі триста сімдесят сім) грн. 12 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко