Рішення № 92885704, 17.11.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020м. ДніпроСправа № 904/5092/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКОРТ", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ", м. Дніпро

про стягнення 7 720,46 грн., заборгованості за поставлений товар

Без виклику (повідомлення) учасників.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАКОРТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" заборгованості за поставлений товар у сумі 7 720,46 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки, укладеного в спрощений спосіб, в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач відзив на позов не надав, про наявність справи у суді знав, що підтверджується підписом його представника у поштовому повідомленні № №4903816418130, правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору поставки у спрощений спосіб, встановлення факту поставки товару та факту порушення умов договору відповідачем в частині оплати купованого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАКОРТ» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" (далі - відповідача) досягнуто домовленість щодо купівлі-продажу товару, тобто укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

В позовній заяві зазначено, що позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 7 720,46 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 9-24), які підписані представником відповідача без заперечень.

У зв`язку з несплатою відповідачем поставленого товару у останнього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 7 720,46 грн., що підтверджується актом звірки за період з 01.06.2020 по 17.06.2020, який підписаний сторонами без заперечень (а.с. 25).

Позивач на адресу Відповідача направив претензію 10/08 від 10.08.2020 з вимогою оплатити суму боргу протягом семи днів (а.с. 26).

Претензія отримана відповідачем 11.08.2020, що підтверджується підписом представника відповідача на накладній № 213908 (а.с. 27).

Відповідач відповіді на претензію не надав суму боргу не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

В силу приписів ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Підписані позивачем та відповідачем вищевказані товарно-транспортні накладні, які одночасно підтверджують факт досягнення сторонами домовленості щодо предмету та ціни такого правочину, а також, факт передачі та одержання товару, свідчить про виникнення між сторонами відносин з поставки, які регулюються Параграфом 3 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки, сторонами не передбачено строк оплати поставленого товару, з огляду на вище викладені положення закону, товар повинен бути оплачений замовником (відповідачем) після його прийняття

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свій обов`язок щодо здійснення оплати поставленого товару не виконав, належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог не надав, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 7 720,46 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 7 720,46 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового зору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКОРТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" про стягнення 7 720,46 грн., заборгованості за поставлений товар – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, б. 10/14, кімн. 106, код ЄДРПОУ 38461580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКОРТ" (79069, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, б. 313, корп. 8, прим. 242, код ЄДРПОУ 36394005) суму боргу у розмірі 7 720,46 грн. та 2 102,00 - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.11.2020

Суддя Н.Г. Назаренко