Рішення № 92881951, 09.11.2020, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/2957/20

Провадження № 2/686/2288/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Козак О.В.,

при секретарі – Слободянюк А.Ю.,

за участі: позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

представника третьої особи – Хиря В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про захист честі, гідності та ділової репутації,

встановив:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про захист честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування позову позивач вказав, що о 09 год. 20 хв. 13.01.2020 року в міжнародний пункт пропуску для повітряного сполучення «Львів» рейсом сполученням «Стамбул-Львів» до України прибули чотири громадяни Республіки Туреччини, яких за результатами аналізу та оцінки ризиків та на підставі наказу МВС від 14.05.2018 року №392 «Про затвердження Порядку проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну» було запрошено в окреме службове приміщення для проведення процедури контролю другої лінії для встановлення мети запланованого перебування в Україні, так як дані громадяни вперше прибули на територію України.

Оскільки процедура проведення співбесіди має на меті отримання відповідей на поставлені іноземцю запитання, вивчення підтверджуючих документів, а також під час співбесіди перевіряються та уточнюються усі пояснення особи щодо правових підстав перетинання державного кордону, даним громадянам Республіки Туреччини було поставлено ряд запитань. З громадянами Республіки Туреччини капітан ОСОБА_4 спілкувалась на англійській та турецькій мовах. Оскільки, дані громадяни не володіли англійською мовою, а також для унеможливлений двоякого тлумачення поставлених їм запитань, на співбесіду з числа пасажирів рейсу «Стамбул-Львів» було запрошено громадянина Республіки Туреччини, який володіє і турецькою і англійською мовами. За результатами бесіди було встановлено, що громадяни Республіки Туреччини прибули з метою працевлаштування в Україні, хоча жодної інформації про підприємство не надали, запрошення або інших документів від підприємства не мали, а вказали лише номер мобільного телефону, так званої, зустрічаючої особи, яка може надати всю необхідну інформацію. Зателефонувавши за вказаним номером телефону було з`ясовано, що зустрічаючою особою виявився громадянин Республіки Туреччини, який на момент проведення співбесіди в аеропорту був відсутній, а лише повідомив, що даних громадян зустрічає водій. До того ж громадяни Республіки Туреччини не знали скільки часу будуть в Україні, не могли назвати адресу проживання та дату їхнього повернення в Республіку Туреччина, не мали достатнього фінансового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 04.12.2013 року №884 «Про затвердження Порядку підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в`їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення» (мали лише близько 100 доларів США у кожної особи).

За результатами процедури контролю другої лінії, відповідно до статті 8 та статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», відносно чотирьох громадян Республіки Туреччини було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцям, яке складено у відповідності до наказу АДПСУ від 14.12.2010 року №967 «Про затвердження форм рішень про відмову в перетинанні державного кордону України», про що їм було доведено на турецькій мові. Громадяни Республіки Туреччини, після доведення їм рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, особисто підписались про ознайомлення з даними рішеннями.

Після процедури контролю другої лінії, чотирьох громадян Республіки Туреччини було направлено в зал очікування «Відліт» в пункті пропуску «Львів» для очікування зворотного рейсу до Республіки Туреччина сполученням «Львів-Стамбул», який згідно плану польотів вилітав о 21 год. 10 хв. 13.01.2020 року та повідомлено представника авіакомпанії «TURKISH AІRLANES».

Близько 16 год. 30 хв. 13.01.2020 року в міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького прибули дві дівчини, зі слів, юристи підприємства «Голді» і через Інформаційну службу ДП МА «Львів» вимагали роз`яснення причини не пропуску громадян Туреччини. В телефонному режимі капітан ОСОБА_4 пояснила їм порядок в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства та причину відмови у перетинанні державного кордону України громадянам Республіки Туреччини.

В подальшому, в ході бесіди, представники підприємства «Голді» показали запрошення для чотирьох громадян Республіки Туреччини на англійській мові та підписане 13.01.2020 року (тобто безпосередньо в день прибуття громадян Туреччини до України, що ще раз підтверджує, що підприємство «Голді» не готувалось завчасно до зустрічі даних іноземців).

Крім того, під час бесіди, співробітники підприємства «Голді» так і не змогли конкретно вказати мету перебування в Україні громадян Республіки Туреччини. Зокрема, під час спілкування вони зазначили: «Дані працівники, не працівники їдуть пробувати працювати на обладнанні. Тому, що ми не просто так берем турків, а не українців... але вони фахівці, їдуть до нас на співбесіду».

В подальшому співробітникам підприємства «Голді» було надано можливість ознайомитись з рішеннями про відмову, зробити фотокопії та роз`яснено порядок їх оскарження. ОСОБА_5 неодноразово наголошувала, що в неї відсутні повноваження щодо перегляду прийнятих рішень.

Громадяни Республіки Туреччини, відносно яких було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону, о 21 год. 10 хв. 13.01.2020 року вилетіли до Стамбулу рейсом «Львів-Стамбул» за рахунок авіакомпанії.

20 січня 2020 року близько 12:45 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» прибули 9 автобусів з рівненською реєстрацією, з яких вийшли близько 300 мітингуючих осіб з плакатами такого змісту: «Бережіть кордон, а не корупцію». Попередньо встановлено, що мітингувальники є працівниками ТОВ «T-Стиль» (Рівненський льонокомбінат TM Goldi), які висловлювали невдоволення щодо прийнятого 13.01.2020 р. рішення про відмову в перетинанні державного кордону чотирьом громадянам Республіки Туреччина.

Близько 13:00 на відстані 200 метрів від будівлі аеропорту розпочався мітинг, на якому виступав відповідач ОСОБА_6 (засновник TOB «Т- Стиль»).

Близько 13:20 мітингувальники зайшли всередину будівлі аеропорту, де до них вийшов він, та надав обгрунтовані відповіді на їх запитання і висловив позицію Державної прикордонної служби України по факту не пропуску 4-х громадян Республіки Туреччина 13.01.2020 р. при цьому були присутні представники місцевих та регіональних ЗМІ («Сфера ТВ», «Перший Західний», «UА Суспільне», «24» «ZAXID.NET»).

Під час зазначеного заходу відповідач ОСОБА_7 постійно вів себе з неважливо та не тактовно. В ході розмови відповідач ОСОБА_7 допустився до публічних звинувачень в образливій формі, а саме в присутності великої кількості людей та ЗМІ сказав: «Хабара дати» «Взагалі, на роботу не ходите» «Та ви поки що говорите. Ви задовбали, весь колектив прийшов, ви говорите, говорите, не говорите ви брешете, прямим текстом брешете. ОСОБА_8 , вам не соромно носити пагони. Я вас не ображаю, а кажу, що ви брешете» «Навчилися брати хабарі, хапуги. Та ви вже задовбали всю Україну, що вам показувати, скоти ви просто скоти, це запрошення на подивися ще раз.» «А ти посадова особа, ти в формі я, як хочу так тебе і називаю, тому, що ти брехун і твої підлеглі брехуни, хабарники і це вся Львівська область знає, а ти мені тут став і розказуєш, пітушара».

Потім ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook відповідач ОСОБА_7 розмістив інформацію наступного змісту:«Президенту України ОСОБА_3 ....Натомість полковник навіть не захотів взяти до рук документи, які ми намагалися представити. ОСОБА_9 брехня, яку він висловлював у присутності журналістів та всього нашого робочого колективу, не могла мене не обурити. Я не міг повірити, що офіцер який займає таку високу посаду, може так лицемірно брехати. Окремо хочу відмітити, що ці емоції мали відношення лише до двох працівників прикордонної служби ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ). З огляду на те, що дотепер відсутня будь-яка реакція на наші прохання, можливий один висновок: корупція в нашій країні непереможна.».

Загалом, в повідомленнях власника компанії було чимало маніпулятивної інформації. Зокрема, що громадян Туреччини затримали та утримували 12 годин без перекладача та пояснень. Після співбесіди в приміщенні проведення контролю Другої лінії громадяни Туреччини знаходились у транзитній зоні аеропорту, де мали можливість спілкуватися, харчуватися, курити, відпочивати (як і решта звичайних пасажирів). Також власник підприємства написав, що громадян Туреччини повернули додому бюджетним коштом. Насправді вони відбули в Стамбул коштом авіакомпанії, як це передбачено ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» та додатком 9 до ІКАО.

Вважає, що інформація, яка поширена ОСОБА_12 під час публічного висловлювання на мітингу ІНФОРМАЦІЯ_2 в Міжнародному аеропорту «Львів», під час проведення якого були присутні засоби масової інформації, є недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію, як посадової особи (начальника Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України), офіцера, з огляду на те, що вона містить стверджувальні вислови, які вказують на вчинення ним тих чи інших протиправних дій, які чинним законодавством кваліфікуються як злочини та дискредитують його в очах оточуючих, формуючи у них відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону.

У розповсюдженій інформації відповідач характеризує його як лицеміра, брехуна, як особу, що не має високих моральних цінностей.

Таким чином ОСОБА_6 розповсюдив звинувачення його у брехні та хабарництві у образливій, принизливій, цинічній формі. Жодне слово, сказане під час публічного висловлювання на мітингу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також конкретизоване, 22 січня 2020 року розміщеним на особистій сторінці в соціальній мережі Facebook, зверненням до Президента України ОСОБА_13 , не відповідає дійсності, а поширена інформація є недостовірною, порушує його особисті немайнові права, ганьбить честь та гідність та завдає значної шкоди його діловій репутації як офіцера, посадової особи органу охорони державного кордону - начальника Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Розповсюджена інформація порушує його особисті немайнові права, що виражається у формуванні негативної думки про нього, як керівника органу охорони державного кордону з боку осіб серед яких була розповсюджена дана інформація. У розповсюдженій інформації відповідач характеризує його як лицеміра, як брехуна, як особу, що не має високих моральних цінностей. У зв`язку з неправомірним поширенням відповідачем широкому колу осіб недостовірної інформації він знаходиться у стані постійного нервового напруження та стресу, що в свою чергу негативно впливає на виконання посадових обов`язків. Оскільки розповсюджена інформація не підтверджена жодним доказом, вона є недостовірною, а відомості зазначені у ній ганьблять його репутацію в очах невизначеного кола осіб.

Поширення недостовірної інформації набуло значного резонансу, загалом неправдива інформація була поширена в мережі Інтернет за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Недостовірна інформація поширена ОСОБА_14 під час публічного висловлювання на мітингу ІНФОРМАЦІЯ_2 в Міжнародному аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та конкретизована ним на особистій сторінці в соціальній мережі ІНФОРМАЦІЯ_8 у зверненні до Президента України, містить звинувачення в протиправній діяльності. При цьому зміст висловлювань свідчать про те, що негативна інформація стосовно нього доведена до відома великої кількості осіб з метою формування негативної думки з боку останніх щодо моєї діяльності, а не з метою ініціювання проведення передбачених законодавством перевірок.

Враховуючи наведене, положення ст.ст. 16, 94, 277, 299 ЦК України, ст.31 Закону України "Про інформацію", ст. 32 Конституції України, позивач просить: визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію інформацію стосовно нього як начальника Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, поширену ОСОБА_14 під час публічного висловлювання на мітингу ІНФОРМАЦІЯ_2 в Міжнародному аеропорту «Львів», а також викладену ним на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook у зверненні до Президента України ОСОБА_13 ; зобов`язати ОСОБА_15 не пізніше наступного дня від набрання рішенням суду у цій справі законної сили спростувати інформацію, поширену ним під час публічного висловлювання на мітингу ІНФОРМАЦІЯ_2 в Міжнародному аеропорту «Львів», а також викладену ним на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook у зверненні до Президента України ОСОБА_13 шляхом розміщення на особистій сторінці в соціальній мережі Facebook резолютивної частини рішення та заяви зі змістом «Поширена мною, ОСОБА_14 , АДРЕСА_1 , 22 січня 2020 року інформація щодо протиправних дій ОСОБА_16 та його підлеглих» не відповідає дійсності».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти задоволення позову, суду пояснив, що відповідач вважає, що словом "брехло" він не образив позивача. Він висловлював власну думку щодо ситуації, яка сталась. Щодо хабарництва, то всі обізнані, що держава корумпована, він озвучив оціночні судження. Також незрозуміло, яким чином постом у Фейсбуці порушено честь і гідність позивача.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 січня 2020 року в будівлі ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» відбувся мітинг, під час якого відповідач ОСОБА_7 в ході розмови з позивачем ОСОБА_1 - начальником Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в присутності великої кількості людей та ЗМІ сказав: «Хабара дати» «Взагалі, на роботу не ходите» «Та ви поки що говорите. Ви задовбали, весь колектив прийшов, ви говорите і говорите, ви не говорите, ви брешете, просто прямим текстом брешете, брешете. Тепер слухайте сюда. ОСОБА_8 , вам не соромно носити пагони. Я вас не ображаю, я просто кажу, що ви брешете» «Навчилися брати хабарі, хапуги. Та ви вже задовбали всю країну, що вам показувати ще, скоти ви, просто скоти, це запрошення, на подивися ще раз тобі, запрошення, почитай, на ще тобі переписку, на дивись, уроди». «Я не посадова особа взагалі, що ти плетеш….., а ти посадова особа, ти в формі, я, як хочу так тебе і називаю, тому, що ти брехун і твої підлеглі брехуни і хабарники, і це вся Львівська область знає, а ти мені тут став і розказуєш …».

Потім ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook відповідач ОСОБА_7 розмістив інформацію наступного змісту:«Президенту України ОСОБА_3 ....Натомість полковник навіть не захотів взяти до рук документи, які ми намагалися представити. ОСОБА_9 брехня, яку він висловлював у присутності журналістів та всього нашого робочого колективу, не могла мене не обурити. Я не міг повірити, що офіцер який займає таку високу посаду, може так лицемірно брехати. Тому, звісно не стримався і зірвався на емоційні вислови. Окремо хочу відмітити, що ці емоції мали відношення лише до двох працівників прикордонної служби ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ). З огляду на те, що дотепер відсутня будь-яка реакція на наші прохання, можливий один висновок: корупція в нашій країні непереможна.».

Факт розповсюдження вищевказаної інформації відповідачем підтверджується відеозаписом сюжету, долученим до позовної заяви. Також вказана інформація була поширена ЗМІ на інтернет сторінках: ІНФОРМАЦІЯ_9 ; https:// zaxid.net/kilka _ soten _ rivnenchan _ piketuvali _ lvivskiy _ aeroport _ n1496280; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; https:// suspilne. media / 9829 - pracivniki - rivnenskogo - lonokomdinatu - protestuut -u- lvovi/; ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відеозаписами та роздруківками з мережі інтернет.

Також, товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" звернулось з листом №03/2560 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України з вимогами: звільнити капітана ОСОБА_17 ; компенсувати збитки, завдані підприємству в розмірі 57000 грн.; принести офіційні вибачення за неправомірні дії капітана ОСОБА_17 (а.с.14).

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ст. 299 ЦК України).

Згідно зі ст.34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що ст.32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У п. 19 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

У п.21 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , будучи начальником Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144), є публічною особою, а тому свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його особою, як з боку пересічних громадян так і ЗМІ.

Згідно ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інформація, поширена відповідачем, яку позивач просить визнати недостовірною, стосується його професійної діяльності, а не його приватного життя,є оціночним судженням, критикою (не містить безспірних тверджень про достовірні факти). З вищевикладених норм вбачається, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 161/4052/16-ц (провадження № 61-7181св18).

Щодо спростування інформації викладеної відповідачем на особистій сторінці у соціальній мережіу соціальній мережі Facebook у зверненні до Президента України ОСОБА_13 , також слід зазначити наступне.

Із роз`яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до ст.106 Конституції України, Президент України серед інших повноважень: є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Отже, звернення відповідача до Президента України ОСОБА_13 є реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, на звернення.

Також слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про інформацію", якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Разом з тим, позивачем вимог до відповідача про відшкодування йому моральної шкоди з відповідним її обгрунтуванням не заявлено.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Не надано позивачем суду належних та допустимих доказів і на підтвердження позовних вимог в частині розповсюдження відповідачем недостовірної інформації 15,17 січня 2020 року, яку позивач просить спростувати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про захист честі, гідності та ділової репутації, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.3,21,34,106 Конституції України, ст.ст.201,297,299 ЦК України, ст.30 Закону України «Про інформацію», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст.2,12,13,76,81,258,259,263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про захист честі, гідності та ділової репутації, відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , житель: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (житель: АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 14321653, пошт.індекс:79010, м.Львів, вул.Личакіська, 74).

Дата виготовлення повного тексту рішення суду - 16.11.2020р.

Суддя: