Рішення № 92880384, 16.11.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1775/20

Номер провадження 2/573/442/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Федорченко Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до договору від 05 грудня 2013 року ОСОБА_1 отримала у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який в подальшому змінив назву на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», кредит у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та отримав у користування кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 500 грн. Відповідачка свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 15 вересня 2020 року у неї утворилася заборгованість у сумі 86663,43 грн, яка складається з такого: 500 грн - заборгованість за кредитом, 84540,59 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1622,84 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. У добровільному порядку відповідач не вчиняє дій, спрямованих на повернення заборгованості за кредитом та процентами. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача заборгованість по кредиту та судовий збір, сплачений ним при зверненні з позовом до суду.

Ухвалою від 07 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача Дашко В.М. у судове засідання не з`явився, одночасно з позовом надіслав заяву про розгляд справи в його відсутність, позов підтримує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Надіслала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову заперечує, зазначає, що Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не підписувала, просить застосувати строки позовної давності, передбачені ст. 257 ЦПК України.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 05 грудня 2013 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а. с. 11).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами у справі був укладений кредитний договір приєднання.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вищевказаної анкети-заяви ПАТ КБ «ПриватБанк», який змінив свою назву на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відкрив відповідачці картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а саме: 500 грн та видав кредитну картку (а. с. 9-10).

Відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток для картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (яка з 01 січня 2013 року переведена на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового період») базова % ставку в місяць становила - 3 % та для картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова % ставка становила - 2,5 %, пізніше встановлено базову % ставку в місяць: за тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року, - 2,9 %, за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року, - 3,6 %. Для картки «Універсальна Contrakt» (з 01 вересня 2014 року проводиться зміна тарифного плану на «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» або «Універсальна Gold») - базова % ставка в місяць становила - 1,7%. Для картки «Універсальна Gold» базова % ставка в місяць становила - 2,5 %, за тратами, здійсненими з 01 квітня 2013 року - 2,3 %, за тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року, - 2,7 %, за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року, - 3,5 %. Для усіх видів карток встановлено однакову суму штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, а саме: 500 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а. с. 16).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 05 грудня 2013 року, відповідачці встановлено кредитний ліміт в сумі 500 грн на картку, станом на 24 січня 2020 року кредитний ліміт складає 0,00 грн (а. с. 9).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідачка отримала: 05 грудня 2013 року кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до вересня 2016 року (а. с. 10).

З розрахунку позивача вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та не погашала заборгованість за кредитним договором, станом на 15 вересня 2020 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 86663,43 грн, яка складається з такого: 500 грн - заборгованість за кредитом, 84540,59 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1622,84 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а. с. 6-8).

Таким чином, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт надання банком кредитних коштів відповідачці та порушення останньою зобов`язань за кредитним договором.

Неналежне виконання відповідачкою зобов`язань по договору нею не заперечується.

Отримання коштів, розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 не оспорюється, але нею оспорюється строк позовної давності терміном 50 років, на що суд зазначає таке.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на Умови та Правила банківських послуг, які є невід`ємною частиною Кредитного договору, яким встановлено строк позовної давності у 50 років. Однак, суд вважає, що дане посилання Банку не заслуговує на увагу та не підтверджує наявність збільшеної позовної давності за спірним договором, з огляду на таке.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, термін позовної давності щодо вимог Банку з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат Банку складає 50 років.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умовами ознайомилася і погодилася відповідачка, підписуючи Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.

У Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку посилання на домовленість сторін щодо збільшення строку давності відсутнє. В матеріалах справи відсутній і окремий договір про збільшення строку давності.

Суд вважає, що Умови, які знаходяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, у Анкеті-Заяві відсутнє посилання на збільшення строку давності, а тому відсутні підстави вважати, що сторони збільшили позовну давність за вимогами про стягнення кредитної заборгованості до п`ятдесяти років.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови, зокрема про збільшення позовної давності, прямо не передбачені в Анкеті-Заяві, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 .

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 202/26885/13-ц та у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, а також Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року по справі № 637/105/17.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати загальний строк позовної давності у три роки.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Аналізуючи надані у справі докази в їх сукупності, та враховуючи, що строк позовної давності сплив у грудні 2016 року, оскільки з грудня 2013 року відповідачка жодного разу не погашала кредит, остання заявила про застосування позовної давності, тому у задоволенні позову АТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 86663,43 грн відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя