Рішення № 92879006, 16.11.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2020 року

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Фалькової І.М.,

Справа № 629/4748/20

Номер провадження 2/629/1412/20

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу про відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він звернувся до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області з запитом про надання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про наявність на території м. Лозова вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідь на вказаний запит відповідачем надана не була.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року було визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області щодо ненадання публічної інформації за запитом від 04.04.2020 року; щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію; зобов`язано Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області розглянути запит від 04.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Лозова вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд відповідно до приписів ЗУ «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 р.

Зазначив, що протиправними діями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області йому була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій.

Порушення його прав з боку суб`єкта власних повноважень викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я.

На підставі вищевикладеного, просить стягнути з Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області спричинену моральну шкоду в сумі 23615 гривень, виходячи із розрахунку: 4723 грн /мінімальна заробітна плата для працездатних осіб на момент звернення до суду - у січні 2020 року/ х 5 місяців = 23615 грн.

У справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження та копію позову з доданими документами отримав, у встановлений судом строк представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вказав, що позивачем не надано доказів, що підтверджують викладені позивачем обставини щодо спричинення йому моральної шкоди та її розміру, та чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних страждань. Крім того, додана до позовної заяви копія посвідчення є неналежної якості, зокрема відсутня повна дата його видачі, ПІБ та посада особи, яка його підписала, що унеможливлює перевірку доводів позивача про звільнення його від сплати судового збору. За таких обставин підстави звільнення позивача від сплати судового збору підлягають додатковому доведенню.

Також зазначив, що згідно ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Відповідно до ч. 8 ст. 14 ЦПК України, особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (надалі ЄСІТС), можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Відповідно до ч. 13 ст. 14 ЦПК України, положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України. Так, відповідно до ч. 5, ч. 6 ст.43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно- телекомунікаційну систему. За змістом п.15 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до п.п.15.1 п.15 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Станом на дату надходження позовної заяви в електронній формі до суду, Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему не затверджено, Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему не запроваджено, що унеможливлює прийняття позовної заяви в електронній формі. Враховуючи викладене, до початку функціонування в Україні Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи всі документи мають подаватися в паперовому вигляді, а письмові заяви повинні мати власноручний підпис заявника. Ураховуючи, що позовна заява сформована позивачем в системі "Електронний суд", тобто подана не у паперовій формі, вважає, що позивач має подати до суду позовну заяву в письмовій формі та її копії, а також надати належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів, або зазначити про наявність у іншої особи оригіналу письмового доказу, відповідно до кількості учасників справи. Таким чином, зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статті 175 Цивільного процесуального кодексу, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Також зазначив, що позивач є людиною молодого віку, та, напевно, повинен, згідно свого віку, мати стійкий психоемоційний стан, навіть при наявності у нього «загостреного почуття справедливості». Вважає, що негативний вплив у питанні щодо неотримання відповіді на запит на інформацію не може мати настільки складні наслідки для психоемоційного стану людини та його життєдіяльності. Звернення з запитом до органу місцевого самоврядування, очікування відповіді, яке не мало тривалого характеру, відповідно в подальшому звернення до суду, навіть не з`являючись в судові засідання, не може так гостро впивати на порушення життєдіяльності людини та погіршення самопочуття. Так, вважає обґрунтування позивача щодо наслідків дій виконавчого комітету міської ради перебільшеними та не співрозмірними заявленій сумі моральної шкоди. Також, позивачем не доведено жодним, медичним, висновком або довідкою короткочасні розлади здоров`я, які виникли у нього внаслідок бездіяльності відповідача, зокрема наявність гіпертонічної кризи, на яку посилається у своєму позові. Постання позивача на факт наявності у нього права на першочергове отримання земельних ділянок є хибним, адже Земельним кодексом України не передбачено будь-яких пільг Учасникам бойових дій для першочергового отримання земельних ділянок.

З урахуванням, даних обставин справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, виконавчий комітет міської ради не погоджується з визначеним позивачем розміром моральної шкоди та вважає його безпідставним. Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, в тому числі і відзив відповідача на позовну заяву, доходить до наступного.

Щодо заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає на таке.

Частинами 5,6 статті 43 ЦПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У пункті 15 частини 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" № 229 (6984) 01 грудня 2018 року.

У подальшому, у газеті "Голос України" (№ 42 (7048) від 01 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно якого (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС), Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01 грудня 2018 року).

Разом з тим, Наказом Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) від 22 грудня 2018 року № 628 запроваджено тестову експлуатацію підсистеми "Електронний суд" у всіх місцевих та апеляційних судах України, під час якої усі місцеві та апеляційні суди у ході тестового режиму експлуатації підсистеми зобов`язано дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 у відповідній редакції (далі - Положення).

Так, відповідно до пункту 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року №16 передбачено, що ряд норм Положення № 30, в тому числі і розділ XI (Підсистема "Електронний суд"), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом ДСА України.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення, електронний документ (далі - ЕД) - оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) - електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).

Для проекту будь-якого електронного документу, створеного в підсистемі електронного суду на всіх стадіях його формування забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування із використанням ЕЦП автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документу. З моменту переведення документу у стан "Оригінал" такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства (пункт 5 розділу ХІ Положення). Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД та ЕКПД (електронна копія паперового документу). Суди та ОСП приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД, як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки (пункт 6 розділу ХІ Положення).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Так, з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними адміністративними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему "Електронний суд" мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку.

Зокрема, відповідно до пункту 14 розділу XI Положення № 30 всі електронні документи, що надходять до суду, автоматично розмішуються у відповідному реєстрі електронної кореспонденції автоматизованої системи документообігу суду. Їхня реєстрація здійснюється за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними відповідними інструкціями з діловодства.

Отже, відповідно до пункту 1 Розділу ХІ Положення № 30 з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми "Електронний суд". Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи (пункт 2 Положення № 30).

Електронний кабінет - захищений веб-сервіс, за допомогою якого забезпечується взаємодія авторизованого користувача з АСДС у режимі реального часу. Порядок реєстрації та роботи з електронним кабінетом встановлюється адміністратором (пункт 15 частини першої Розділу ІІ Положення № 30).

Згідно з вимогами розділу XI Положення № 30 обмін процесуальними документами в електронній формі повинен здійснюватися з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які вони мають створити в підсистемі "Електронний суд", розміщеній за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua.

Таким чином, відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми "Електронний суд" та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18, від 18 жовтня 2019 року у справі №400/2965/18, від 25 жовтня 2019 року у справі №400/1747/19.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, у відповідності до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

У позовній заяві зазначено, що документ сформований у системі "Електронний суд" 27.04.2020 року та у її графі "Підпис" зазначено прізвище, ім`я, по батькові позивача. Крім того, в графі додатки позовної заяви вказано додані до неї документи.

Позивач є учасником бойових дій і на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений. Вказане відповідачем не спростовано, останнім будь-яких доказів втрати позивачем такого статусу суду не надано.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для залишення без руху даної позовної заяви.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

В силу ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судом встановлено і дану обставину сторони не спростували, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лозівської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію.

Отже, вказаним рішенням суду встановлено наявність факту вини відповідача, заподіяної позивачу своєю бездіяльністю.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Ст. 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Таким чином, сам по собі факт визнання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020, яке набрало законної сили 27.08.2020 року, у справі №520/5491/2020, протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лозівської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит ОСОБА_1 на інформацію свідчить про завдання особі моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню незалежно від вини виконавчого комітету органу місцевого самоврядування.

Отже, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Згідно ст..25 ЗУ «Про звернення громадян», громадянину на його вимогу і в порядку встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних збитків у грошовому виразі визначається судом.

Згідно правових висновків, викладених у Постанові ВС від 18.04.2018 у справі № К/9901/10765/18, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Заподіяння шкоди позивачу діями відповідача встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду, тому позивач в порядку цивільного судочинства був наділений правом звернення до суду за захистом своїх прав.

Отже враховуючи вищевикладені норми права, всі обставини даної справи, наявність в матеріалах справи доказів, обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибину та тривалість її моральних страждань внаслідок порушення розумних строків розгляду звернення, та враховуючи те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого п`ятиденного строку надання інформації на запит позивача на інформацію, що призвело до необхідності позивача для звернення до суду , суд з урахуванням засад розумності та справедливості, вважає про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.

З урахуванням викладеного, після детального з`ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, враховуючи обставини справи суд вважає, що позивачу дійсно нанесена моральна шкода встановленою протиправною бездіяльністю відповідача, тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

При цьому суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер спірних правовідносин, тривалість моральних страждань позивача у зв`язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду його звернень, суд доходить до висновку, що відшкодування моральних збитків повинно бути визначено у грошовому виразі.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з засад розумності та справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 грн. є достатнім та співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому з боку уповноважених органів держави немайнової шкоди. Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, враховує інтереси держави, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, в якій суд касаційної інстанції допустив у визначенні розміру моральної шкоди таку величину, як розмір мінімальної заробітної плати за кожен місяць завдання шкоди, то воно не заслуговує на увагу, оскільки постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2020 у приведеній справі не містить посилання на застосування відповідних норм права, зокрема, які регламентують принцип визначення такого розміру, отже не є тим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду, який у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК підлягає врахуванню.

Крім цього, суд зауважує, що за пунктом 23 рішення Європейської комісії з прав людини від 18 липня 2006 року «Проніна проти України» (№ 2) (Заява №63566/00) визначено, що суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області на користь держави судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Лозівський міськрайонний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

відповідач - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 04058829, місцезнаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1

Суддя К.Ш.Харабадзе