Рішення № 92877524, 13.11.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

415/1586/20

2/415/842/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 19 979,27 грн. посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та підписала Заяву № б/н від 01 жовтня 2012 року, якою підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, однак в зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за вказаним договором станом на 28 січня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 19 979,27 грн., яка складається: 11791,72 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 347,24 грн. - нарахована заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 3 412,73 грн. - пеня; 500 грн. - штраф (фіксована складова); 927,58 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 2102,00 грн.

До позову додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача.

Ухвалою від 15 квітня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу без повідомлення сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву, копію ухвали з додатками направлено відповідачу

Відповідачка неодноразово не з`явилась в судове засідання; повідомлялась належним чином, шляхом направлення повісток за адресою її зареєстрованого місця проживання, яке збігається з зазначеним нею у заяві анкеті на видачу кредиту, відзив на позов не подала. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за її відсутності, і вона не повідомила про причини неявки.

Позивач в позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності, не заперечував проти заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, ухвалив розглянути справу заочно, згідно ст. 223 та ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за № 22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут АТ КБ «ПриватБанк».

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій остання підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між сторонами Договір про надання банківських послуг. Розмір кредиту в Анкеті-заяві зазначений 4000 грн. (а.с.17).

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості по кредиту, суд виходить з наступного.

Згідно розрахунку за договором б/н від 01 жовтня 2012 року станом на 31 травня 2015 року заборгованість за кредитом складає - 9,81 грн. Станом на 28 січня 2020 року заборгованість за тілом кредиту - 11 791,72 грн., в тому числі за простроченим тілом кредиту - 11791,72 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 3 347,24 грн., заборгованість по пені - 3 412,73 грн., загальна заборгованість за наданим кредитом - 18 551,69, заборгованість по судовим штрафам - 1 427,58 грн., а разом 19 979,27 грн. (а.с.7-16).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За замістом ст. ст. 526, 1048, 1054, 1055 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України), відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пеню, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 січня 2020 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У справі, що розглядається, міститься Витяг з Тарифів обслуговування чотирьох кредитних карт - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 01 жовтня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідний правовий висновок наданий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відтак, позивач не довів факту прийняття ОСОБА_1 запропонованих її умов щодо розміру відсотків та штрафів.

Як встановлено вище, анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені та штрафів, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Так, із розрахунку заборгованості станом на 28 січня 2020 року вбачається, що з 01 червня 2015 року по 28 січня 2020 року сума витрат клієнтом кредитних коштів фактично становить 28 119,56 грн., а сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості становить 24 505,37 грн. (а.с.10-11).

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного кредиту в розмірі 3 614,19 грн.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловлену у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 127/6915/19.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України, нарахованих позивачем станом на 28 січня 2020 року в сумі 3 347,24 грн., то з даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач з цього приводу в позовній заяві посилається на те, що з 01 квітня 2019 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг, в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконані інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредит а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд". І саме такі відсотки позивач просить стягнути з боржника.

Щодо наданого позивачем Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, на який позивач посилається як на ще один документ, який у сукупності з анкетою-заявою та Тарифами складає договір кредиту з відповідачем, то суд виходить з наступного:

Даний документ не містить підпису відповідача, не містить інших очевидних ознак того, що саме з вказаним документом був ознайомлений відповідач і що він надав згоду саме на такі умови надання йому послуг. Враховуючи обсяг документу, - детальне ознайомлення з таким документом є сумнівним, а виходячи з того, що в ньому прописані правила і умови надання всіх запропонованих банком банківських послуг, а не лише кредитних, то в жодному з наведених «документів» відсутнє визначення, з умовами саме яких послуг банку клієнт ознайомлений і їх прийняв, та до отримання яких послуг він приєднався підписанням анкети-заяви (якщо підписав таку заяву). Тому крім всього іншого даний документ - як такий, що не містить підпису сторони договору, не може розглядатись як письмовий доказ укладення договору, для якого закон встановлює обов`язкову письмову форму.

До того ж як зазначає сам позивач - такі зміни в умови та правила надання банківських послуг внесені лише в 2019 році, що означає внесення змін у вже укладений на певних умовах договір з відповідачем, але суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач як сторона договору погодився на внесення до договору таких змін, а виходячи з приписів закону, що регулює дані правовідносини, внесення змін до укладеного договору в односторонньому порядку не допускається.

Крім того, підставою для стягнення відсотків позивач зазначає ч. 2 ст. 625 ЦКУ, у відповідності до приписів якої такі відсотки нараховуються за весь час прострочення грошового зобов`язання у розмірі 3% річних, якщо інший розмір не встановлено договором. Ключовим є те, що для застосування вказаної норми закону (про 3%) грошове зобов`язання має бути простроченим. Для того, щоб визначити розмір і період прострочення грошового зобов`язання, має бути встановлений чіткий строк його виконання за умовами договору і має бути конкретно визначено розмір простроченого зобов`язання, а у разі, якщо воно виникло шляхом збільшення розміру простроченого зобов`язання у часі, то має бути визначено термін і розмір кожного платежу і відповідно прострочення кожного платежу, який увійшов у сукупність. Без встановлення таких конкретних обставин неможливо здійснити правильний розрахунок 3% річних, які мають нараховуватись саме на суму простроченого зобов`язання і лише за період його прострочення. Оскільки позивач таких відомостей ні у позовній заяві ні у доданих до неї доказах не надав, а суд не може робити свої висновки на припущеннях, то відсутні підстави для висновку, що грошове зобов`язання відповідачем є дійсно простроченим, і що у разі його прострочення воно існує саме у такому розмірі.

Позивач вказані вимоги та їх розмір не обґрунтував і не довів належними доказами.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення вказаної суми нарахованих відсотків. Принаймні позивач не обґрунтував і не надав суду достатніх належних доказів саме таких умов укладеного між сторонами договору і підстав для стягнення вказаної суми понад вже стягнуту заборгованість по кредиту і по відсоткам, нарахованим за умовами договору, в тому числі і за період прострочення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 380,24 грн. (3 614,19/19 979,27х2 102,00).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 14360570, НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 614,19 грн. та судовий збір в розмірі 380,24 грн., а всього 3 994,43 грн. (три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири грн. 43 коп.).

Відповідно до ст. 284 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.Ю. Луньова