Вирок № 92874704, 16.11.2020, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/5739/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючої судді Румілової Н.М., при секретарі Шиманській Я.І., за участю сторін кримінального провадження: прокурора Кишка Ю.А., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника потерпілих Кісь О.М., обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника Федака Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140030000821 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, працюючого оператором швацького устаткування в ТОВ «Бадер Україна», раніше не судимого, одруженого, маючому на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 24 жовтня 2015 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем "RenaultTrafic" реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по вул. Сяйво, що у м. Львові, у напрямку до вул. Шевченка, при проїзді її ділянки в районі будинку № 11, грубо порушив вимоги Розділу 1 п. п. 1.5, 1.10 ПДР в частині визначення понять "безпечна швидкість", "небезпека для руху"; Розділу 2 п. п. 2.3 б), д); Розділу 10.1 п. 10.1; Розділу 12 п. 12.1, 12.3, 12.4, 12.9, які виразились у тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав у встановлених межах безпечної швидкості із урахуванням дорожньої обстановки та стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, рухався у межах населеного пункту із швидкістю не менше 82 км/год, що є перевищенням максимально допустимої на даній ділянці дороги швидкості 60 км/год, тобто рухався із перевищенням максимально допустимої на вказаній ділянці дороги швидкістю. З моменту виявлення небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_4 , який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухався по регульованому пішохідному переході на червоний (забороняючий) сигнал світлофора, зліва направо, по напрямку руху автомобіля "RenaultTrafic" реєстраційний номер НОМЕР_1 , його водій ОСОБА_3 своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до повної зупинки та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень перебуваючи на лікуванні у КМК ЛШМД 25 жовтня 2015 року помер. У результаті порушення ОСОБА_3 Правил безпеки дорожнього руху України пішохід ОСОБА_4 отримав наступні тілесні ушкодження: множинні садна та поверхневі рани лівої лобної, тім`яної та скроневої ділянок голови, садна правої лобної, надбрівної ділянок, правого крила носа, ділянки нижньої щелепи справа; синці на лівому плечі, правому ліктьовому суглобі, на правій кисті; садно лівої клубової ділянки, синці зовнішньої поверхні лівого колінного суглобу, внутрішньої поверхні правого стегна та колінного суглобу, правої гомілки, садна лівої гомілки та лівої стопи; уламковий перелом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа; субарахноїдальні крововиливи: обмежено-дифузний - лівої скроневої частки, плямистий - правої лобно-скроневої ділянки по полюсу та базальній поверхні; перелом акроміального (зовнішнього) кінця правої ключиці, переломи 2, 3 - го ребер справа, по передній пахвовій лінії, косо-поздовжній перелом верхньої гілки лобкової кістки та поперечний перелом сідничної кістки тазу зліва; забій легенів; розриви діафрагмальної поверхні лівої частки печінки, нижньої поверхні правої частки печінки; крововиливи печінково - діафрагмальної зв`язки; надрив капсули селезінки; забій нирок; розриви сліпої кишки та червоподібного відростка кишки; крововиливи в брижу товстої кишки; оскольчастий перелом головки лівої малогомілкової кістки; косий підвиростковий перелом верхньої третини лівої великогомілкової кістки (переломи кісток лівої гомілки на висоті 38-44 см від нижнього краю стопи). Вказані ушкодження привели до смерті ОСОБА_4 . Тобто, ОСОБА_3 , 24.10.2015 приблизно об 20.30 год. керуючи автомобілем "RenaultTrafic" реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по вул. Сяйво, що у м. Львові, у напрямку до вул. Шевченка, при проїзді її ділянки в районі будинку № 11, грубо порушивши вимоги Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень, перебуваючи на лікуванні у КМК ЛШМД ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у скоєному не визнав, зазначив, що 24.10.2015 року він перебував на виборчій дільниці, в вечорі планував їхати на ОСОБА_5 . Приблизно о 20.00 год. він сів за кермо власного автомобіля "RenaultTrafic" та разом з пасажиром на ім`я ОСОБА_6 він почав рух, наближаючись до кафе «Колобок» , він побачив зелене світло. В правому ряді зліва їхав автомобіль ВАЗ. Він їхав позаду цього автомобіля в правій смузі, а ВАЗ - в лівій. Він рухався, наздоганяючи ВАЗ, зі швидкістю приблизно65км/год. Несподівано почув звук гальм, ВАЗ різко загальмував, а він відчув удар. В момент вдару він раптово побачив пішохода з автомобіля ВАЗ, який переходив дорогу на пішохідному переході. На роздільній смузі була кнопка, обладнана для переходу. В момент його вдару пішохід відлетів на декілька метрів. Від побаченого він був шокований. Люди стояли на узбіччі чекали свого світла. Вважає, що в його діях не було порушень ПДР, а саме потерпілий порушив правила дорожнього руху, здійснивши перехід не на зелене світло. Його мати ходила в лікарню, також пропонувала потерпілим кошти, однак потерпілі відмовились від коштів. Просив суд його виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона є мати загиблого, зазначила, що мати ОСОБА_3 зверталась до неї з приводу відшкодування шкоди, пропонувала 100 000грн., однак вона відмовилась від цих коштів. Крім того, було звернення до страхової компанії про відшкодування спричиненої шкоди. Страхова компанія не відшкодувала шкоду. Просила задовольнити заявлений позов, а саме стягнути на свою користь з обвинуваченого ОСОБА_3 в рахунок спричиненої матеріальної шкоди 52350грн., в рахунок моральної шкоди - 500000грн., зі страхової компанії «Країна»- 16536грн. . З думкою прокурора стосовно покарання обвинуваченого погоджується.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому заcіданні пояснила, що вона сестра загиблого, зі смертю брата вся родина зазнала моральних страждань, матір`ю обвинуваченого ОСОБА_3 пропонувалась сума у розмірі 100000 грн., однак від цієї сума їх родина відмовилась. Просила задовольнити заявлений позов, а саме стянути з обвинуваченого ОСОБА_3 на свою користь в рахунок спричиненої моральної шкоди -400000грн., витрати за надання правової допомоги - 5000грн.. З думкою прокурора стосовно покарання обвинуваченого вона погоджується.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у пред`явленому обвинуваченні, вона повністю знайшла своє підтвердження в ході дослідження всієї сукупності доказів по даній справі.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він перед ДТП рухався на власному авто марки ВАЗ по лівій смузі по вулиці Сяйво в напрямку до вулиці Шевченка у м. Львові зі швидкістю приблизно 50-60 км/год. Автомобіль був справний, в тому числі, всі освітлювальні прилади. Безпосередньо перед баром «Колобок» він побачив, що на світлофорі горить зелене світло тому продовжив рух. В момент поки він ще не доїхав до пішохідного переходу побачив, що на проїзну частину дороги вийшов пішохід, він почав гальмувати, пішохід продовжував рухатись, не звертаючи на нього увагу, тримав в руці телефон.Він пригальмував та взяв лівіше, вивернувши кермо вліво. Одразу відчув удар з правої сторони сзаду і він одраху зупинив свій автомобіль, побачивши, що летить тіло. Він побачив, що людина відлітила, він вийшов, побачив автомобіль Рено-бус, були пошкодження на автомобілі . Автомобіль Рено зупинився. Тіло людини відлітіло на відстань приблизно 10-15 метрів, ДТП сталося на пішохідному переході. В той момент керований ним автомобіль був на пішохідному переході.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він проживає поруч з місцем події, метрів 30. В той день під`їхав до свого помешкання, заїхав на подвір`я, вийшов з автомобіля та почув скрип гальм автомобіля «Жигулі» та звуковий сигнал, глянувши в бік вулиці Сяйво, побачив , що коли автомобіль «Жигулі» зупинявся на середині пішохідного переходу був чоловік, його збив водій білого буса . В той час для людей горіло червоне світло світлофору на переході. Коли автомобіль Жигулі гальмував, одразу виїхав бус. Деякий час збитий чоловік проїхав на бусі, а потім віткатився на 10-15м на зупинку .

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що перебував в той вечір зі своїми друзями поблизу кафе «Колобок», де святкував свій день народження.. Стояв повернутий лицем до проїзної частини. Він побачив чоловіка , який стояв на острівці безпеки на протилежній стороні дороги. Для пішоходів горів червоний сигнал світлофора, він зробив один крок вперед, потім одразу назад, потім продовжив рух. Автомобіль «Жигулі» був ближче до потерпілого, рухався зліва, намагаючись пропустити його. Тут він почув звук гальм та одночасно звуковий сигнал, побачив, що бус зіткнувся з чоловіком , який раніше був на острівці безпеки..

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він є двоюрідним братом загиблого, разом із потерпілою ОСОБА_12 на наступний десь після ДТП поїхали оглядати місце події. Вони опитували людей , оглядали гальмівний шлях та встановили, що слід гальмівного шляху набагато більший, ніж це встановив слідчий вночі. Чітко було видно шлях до дорожньої розмітки, гальмивний шлях починався в правій стороні смузі, не був прерваний. Біля самого бордюру після закінчення зупинки були сліди від крові та розлитої рідини антифризу автомобіля.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він 24.10.2015 здійснювався огляд місця ДТП, на місці події встановлено наявність сліду гальмівного шляху коліс обох бортів автомобіля, проте, при додатковому огляді цей слід виявився більшим, у зв`язку із поганими умовами освітлення на місці події безпосередньо після ДТП.

Експерт ОСОБА_14 в судовому засіданні підтримав висновок судової експертизи. № 447/448 від 24.02.2016 судової транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи.

Винуватість обвинуваченого, окрім пояснень свідків, даних безпосередньо в судовому засіданні, також підтверджується й іншими письмовими доказами, перевіреними та дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від -24.10.2015 зі схемою ДТП та фото таблицею до нього ,

- висновками № 111/15 судово - медичної експертизи на предмет виявлення пошкоджень на трупі та ступеню важкості таких з додатками, № 1297/2015-ім судово - медичної експертизи зразка крові, № 3315/2015-т судово - медичної експертизи крові на наявність спиртів та № 2863/2015 судово - медичної експертизи шматочків внутрішніх органів трупа, № 106/2016-мк судово - медичної експертизи одягу потерпілого ОСОБА_4

- висновком № 1607/128 від 13.06.2016 комплексної судово - медичної та транспортно - трасологічної експертизи, в ході якої підтверджено механізм утворення ушкоджень на тілі пішохода ОСОБА_4 , зокрема, експертами зроблено висновок про те, що у первинний момент наїзду у контакт між собою увійшли передній бампер автомобіля та ліва нога пішохода. Вказане може бути зумовлене раптовим намаганням померлого уникнути наїзду автомобіля, спробою повернутись на острівець безпеки, внаслідок побаченої загрози.

- висновком № 2805 від 22.06.2016 судової транспортно - трасологічної експертизи щодо встановлення переміщення тіла пішохода після зіткнення із транспортним засобом. Зокрема, експертним шляхом встановлено, що безпосередньо після наїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_15 на пішохода ОСОБА_4 тіло останнього було відкинуте по напряму руху автомобіля, а сам автомобіль в цей момент в загальмованому стані переміщався під деяким кутом праворуч відносно правої межі проїзної частини дороги в сторону кишені для заїзду громадського транспорту.

- висновком судової автотехнічної експертизи № 4207 від 18.12.2015 з додатками на предмет встановлення працездатності системи рульового керування, гальмівної системи та системи зовнішнього освітлення автомобіля - учасника ДТП.

- протоколом додаткового огляду місця дорожньо - транспортної події від 31.10.2015 з додатками, за участі потерпілої ОСОБА_2 та її представника, в ході якого встановлено довжину сліду гальмування лівих коліс 34 метри, правих - 39,3 метра, починаються вони у правій, по ходу руху транспорту у напрямку до вул. Левандівської, смузі. Гальмівний шлях додатково може свідчити про напрям руху. При встановленні швидкості руху поза 80 км/год. можна зробити висновок про напрям руху або з лівої, або з середини дороги;

- висновком № 3803 від 27.12.2016 судової транспортно - трасологічної експертизи з додатками, щодо встановлення характерних ознак слідів гальмування та місця наїзду автомобіля на пішохода, зокрема, експертним шляхом підтверджено можливість того, що сліди гальмування виявлені при первинному огляді місця ДТП та при додатковому огляді місця події можуть належати одному автомобілю марки «Рено - Трафік», номерний знак НОМЕР_1 ;

- висновком № 3804 від 24.01.2017 судової авто технічної експертизи, на предмет встановлення швидкості автомобіля - учасника ДТП, з якого вбачається, зокрема, що при довжині гальмування вищевказаного автомобіля швидкість його могла становити біля 84-87 км/год

- висновком № 447/448 від 24.02.2016 судової транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи у провадженні, з якого вбачається, що з технічної точки зору покази водія ОСОБА_3 щодо швидкості руху автомобіля 70 км/год, рух у загальмованому стані близько 5 - 7 метрів, а також подолання пішоходом відстані в полі зору водія 0, 9 м. в темпі повільного бігу - є технічно неспроможні, виходячи, в тому числі, із зафіксованих слідів гальмування. Згідно до висновку експертизи вбачається, що у ситуації яка розглядається водій повинен був діяти у відповідності до п.п. 12.3 та 12.4 ПДРУ, а саме рухатись зі швидкістю не більше 60 км/год, а в момент виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При швидкості руху 81,5-85,2 км/год водій автомобіля не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, водночас, така можливість у нього була при русі з допустимою у населених пунктах швидкістю.З технічної точки зору, з висновку експертизи, причиною настання ДТП є обставини пов`язані із тим, що пішохід створив небезпеку для руху водія автомобіля, який рухався з перевищенням швидкості руху у населених пунктах, чим позбавив себе можливості уникнути наїзду шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування.

- висновком № 12746/17398 від 21.09.2017 комплексної судової автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи, з якого вбачається, що водій з моменту початку руху пішохода по проїзній частині мав технічну можливість попередити наїзд, виконуючи вищевказані пункти ПДРУ. Водночас, дії водія, який рухався із перевищенням дозволеної у населеному пункті швидкістю та своєчасно не застосував гальмування, не відповідали вищевказаним нормам ПДРУ та з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з вищевказаним ДТП.

Таким чином, суд діючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення , керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов однозначного висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 в скоєнні злочину в об`ємі пред`явленого обвинувачення.

Його дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та він повинен нести за це відповідальність.

Основним безпосереднім об`єктом даного злочину є безпека дорожнього руху та експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.286 КК України, включає сукупність таких обов`язкових ознак як: а) порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту; б) суспільно небезпечні наслідки; в) причинний зв`язок між порушенням і суспільно небезпечними наслідками. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог ПДР України або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом, при цьому необхідно встановити причинний зв`язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали. Причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху та наслідками, що настали. Якщо такого зв`язку немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали.

Суд критично ставиться до позиції обвинуваченого ОСОБА_3 під час його не визнання своєї вини, та враховує його свідоме ігнорування обстановки, що передувала ДТП, сигналам освітлювальних приладів автомобіля, що рухався перед ним та паралельно керованому ним автомобілю, а саме марки ВАЗ 2106 під керуванням свідка ОСОБА_7 , який перед під`їздом до пішохідного переходу гальмував, а тому обвинувачений мав бачити та відповідно реагувати на вказану обставину. Натомість, ОСОБА_3 , виходячи з обставин справи, не зреагував на стоп - сигнал автомобіля ВАЗ 2106, не зміг зменшити швидкість керованого ним автомобіля до дозволеної межі. Дії ОСОБА_3 , які виразились в порушенні ПДР України знаходяться у прямому причинно - наслідковому зв`язку із тими наслідками, які настали, а саме настанням смерті потерпілого ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 2 ст. 95 КПК України суд може ґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку ,передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посиланнями на них.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що посилання сторони захисту на те, що експертні дослідження містять припущення, суд не бере до уваги, розцінює як бажання обвинуваченого зменшити ступінь своєї провини та бажання уникнути покарання за скоєне ним. Суд враховує, що експертні дослідження нічим не спростовані, обвинуваченим не надано доказів, які б спростовували висновки наявних досліджених експертиз, вина обвинуваченого встановлюються судом в сукупності всіх доказів, наданих суду.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, також особу обвинуваченого, його позитивну характеристику, також те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має малолітню дитину на своєму утриманні, мав наміри на відшкодування шкоду , що суд відносить до обставин, що пом`якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з метою перевиховання та виправлення підсудного, попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з застосуванням вимог ст..ст.75,76 КК України.

Разом з тим, враховуючи, що на час прийняття судом рішення по даній справі вступив в дію Закон України «Про амністію в 2016 році», суд вважає, що клопотання стосовно застосування до ОСОБА_3 положень вказаного Закону підлягає задоволенню, та ОСОБА_3 від кримінального покарання слід звільнити на підставі п. «в» ст. 1 цього Закону, оскільки він скоїв злочин з необережності, має на утриманні сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не позбавлений батьківських прав відносно нього, що підтверджується наданою довідкою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 20.02.2020 року за №31-6896. При цьому суд має всі правові підстави, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 не заявляв в суді заперечення проти застосування відносно нього амністії, що підтверджується наданими ним суду для цього необхідні відомості.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд враховує положення ст. 129 КПК України .

Вирішуючи цивільні позови потерпілих в межах вимог та підстав наведених у позовних заявах, суд виходить з того, що у судовому засіданні на підставі зібраних доказів установлено, що порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля "RenaultTrafic" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням 24 жовтня 2015 року о 20.30год. дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЦПК України, у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

За правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, - розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначає законодавець в постанові Пленуму Верховного Суду України у п. 9 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає розмір такої шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Так, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлений позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на свою користь спричинену моральну шкоду у розмірі 400000грн. та про стягнення 5000 грн. за надання правової допомоги.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлений позов до обвинуваченого ОСОБА_3 та страхової компанії «Країна», яким вона просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в рахунок спричиненої матеріальної шкоди 52350грн., моральної шкоди - 500000грн., зі страхової компанії 16536грн. у виді затрат на поховання в розмірі 12 мінімальних заробітних плат.

Суд вважає, що потерпілим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 безумовно діями спричинені моральні страждання смертю рідної людини. Враховуючи роз`яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості, та враховуючи, що в діях загиблого ОСОБА_4 також містяться порушення правил дорожнього руху, а саме рух по регульованому пішохідному переході на червоний забороняючий сигнал світлофора, вважає заявлену потерпілими суму відшкодування моральної шкоди завищеною, тому в якості компенсації моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 підлягає стягненню сума в розмірі 200 000,00 грн., на користь ОСОБА_2 - 100000,00грн.

Щодо заявлених потерпілими цивільних позовів про відшкодування матеріальної шкоди , суд керується вимогами.ст.ст.127, 128 КПК України.

Стосовно до вимог про стягнення матеріальної шкоди суд приходить до наступного.У відповідності до п. 27.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова компанія здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника. До витрат на поховання відносяться витрати на ритуальні послуги; оплата вінків;оплата на огорожу могили;оплата копання могили;оплата надгробного пам`ятника;придбання спеціального одягу для померлого;оплата похоронного транспорту.

Судом встановлено, що відповідно до полісу № АЕ/ 4410028 від 25.05.2015 року цивільна відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в СК «Країна» .

Тому стосовно вимог ОСОБА_1 до страхової компанії «Країна» про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 16536грн., суд вважає, що вони підлягають відмові, оскільки страховою компанією таке страхове відшкодування вже було здійснено, така сума була поділена між ОСОБА_1 та сином загиблого ОСОБА_18 , що підтверджується наданою суду страховою компанією платіжним дорученням №19923 від 16 грудня 2019 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків підлягають частковому задоволенню, стягненню підляють витрати за поминальний обід, як послуга яка не відноситься до переліку ритуальних згідно до вимог п. 27.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за який позивач ОСОБА_1 сплатила 7350грн. та, крім того, враховуючи, що страхова компанія сплатила за спорудження пам`ятника 16536,00 грн., а його фактична вартість становить 45000грн., з обвинуваченого ОСОБА_3 суд стягує на користь потерпілої ОСОБА_1 28464грн.( 45000- 16536).

Таким чином, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 35814 грн.(28464 + 7350).

Крім того суду стягує з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати за надання правової допомоги у розмірі 5000грн.

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суд стягує 200000грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 35814грн. На користь потерпілої ОСОБА_2 з обвинуваченого суд стягує в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн., матеріальної шкоди в виді витрат на правову допомогу- 5000грн.

Позовні вимоги прокурора про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави 2 106, 82 грн. за стаціонарне лікування в реанімаційному відділені Комунальної міської клінічної лікарні м.Львова ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Заявлений позов ОСОБА_19 про стягнення на її користь з ОСОБА_3 400000грн. в рахунок спричиненої моральної шкоди суд залишає без розгляду, оскільки ОСОБА_19 не визнана потерпілою по справі, не є потерпілою в розумінні п.п. 25-26 ст. 3 КПК України.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Суд вважає, що такий речовий доказ як автомобіль "RenaultTrafic", реєстраційний номер НОМЕР_1 , слід залишити під арештом, враховуючи заявлені позовні вимоги та в цілях його збереження для виконання позовів.

Керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді 4 ( чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 ( три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки :

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_3 від відбуття призначеного судом покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України « Про амністію у 2016 році».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за стаціонарне лікування в реанімаційному відділені Комунальної міської клінічної лікарні м.Львова ОСОБА_4 в сумі 2 106, 82 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди -35814грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн., матеріальної шкоди в виді витрат на правову допомогу - 5000грн.

Речовий доказ: автомобіль "RenaultTrafic" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на території ПП «Програм-сервіс», м.Львів, вул.Суботівська 13а, залишити під арештом.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 не обиралась.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту проголошення.

Суддя: Н.М.Румілова