Ухвала суду № 92874373, 13.11.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/7131/20

Провадження № 2/442/1677/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2020 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області – Крамар О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в :

В провадження Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла вказана вище позовна заява, в якій позивач просить: визнати за ним право власності на земельну ділянку площею, 616 кв.м на АДРЕСА_1 за набувальною давністю, на якій розташований сарай загальною площею 19,2 кв.м та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 68 кв.м на АДРЕСА_1 за набувальною давністю, на якій розташований гараж загальною площею 47,8 кв.м.

Одночасно з позовною заявою подано, заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить: заборонити Дрогобицькій міській раді та третім особам розпоряджатися, в тому числі передавати у власність земельну ділянку, площею 616 кв.м на АДРЕСА_1 , на якій розташований сарай загальною площею 19,2 кв.м; заборонити Дрогобицькій міській раді та третім особам розпоряджатися, в тому числі передавати у власність земельну ділянку, площею 68 кв.м на АДРЕСА_1 , на якій розташований гараж загальною площею 47,8 кв.м.

Позивач вважає, що вказані заходи необхідні для відновлення порушених відповідачем його прав на приватизацію земельних ділянок.

Заява розглядається у відсутності та без виклику сторін, а відтак, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України «Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи».

Враховуючи мету та призначення інституту забезпечення позову, приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України «Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду».

Згідно статті 150 ЦПК України «Види забезпечення позову» 1. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії та ін. 2. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. 3. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із керівних роз`яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006р. в якій сказано, що суд розглядаючи заяву про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Водночас ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду, а тому згідно поданої заяви ці дані ґрунтуються на особистому припущенні заявника, з огляду на викладене вище, приходжу до переконання, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки не є обґрунтованою.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260, 261 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006р., суддя –

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Крамар