Ухвала суду № 92874341, 13.11.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6065/20

Провадження № 4-с/442/33/2020

УХВАЛА

Іменем України

13 листопада 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої-судді - Курус Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дрогобичі в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, за участю заінтересованої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», -

за участі секретаря судового засідання - Тацишин Г.Б.,

скаржниці - ОСОБА_1 ,

приватного виконавця - Пиць А.А.,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову ВП №62860033 від 22.09.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для визначення в процесі примусового виконання рішення суду вартості квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 114,8 кв.м.

В обґрунтування поданої скарги посилається на те, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем було відкрито виконавче провадження ВП №62860023 від 19.08.2020р. з примусового виконання виконавчого листа №2-573/10, виданого 04.04.2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в сумі 1 859 367,48 грн. В межах даного виконавчого провадження виконавець прийняв наступні постанови, зокрема: 16.08.2020 постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення; 16.08.2020 постанову про опис та арешт майна боржника, якою накладено арешт на належне боржнику майно, а саме: нежитлове приміщення магазину загальною площею - 113,2 кв.м, що на АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 114,8 кв.м. Зазначає, що 19.08.2020 нею на адресу виконавця було надіслано декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, яку останній отримав 31.08.2020.

В даній декларації нею було вказано, що їй належить на праві власності, зокрема вищевказана квартира, яка виступає як забезпечення зобов`язань за споживчим кредитним договором в іноземній валюті №СМ-8МЕ603/016/2008 від 11.06.2008 року, договором іпотеки №РМ/8МЕ/603/2008/016 від 11.06.2008 року, укладеним між нею та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» згідно договору про відступлення права вимоги від 30.04.2010, додатку №1 до договору не перевищує 140 кв.м., використовується як місце постійного проживання, іншого нерухомого житлового майна у власності не знаходиться, тому квартира підпадає під дію «Мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів», на підтвердження чого до Декларації було долучено відповідні документи.

Незважаючи на це, 23.09.2020 нею отримано вимогу приватного виконавця про те, що 22.09.2020 ним прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Крім того, виконавець повідомив, що 25.09.2020 ним буде здійснено виїзд з СОД ОСОБА_2 для огляду майна боржника.

Проте, оскаржувану постанову виконавцем не було їй надіслано. З даних автоматизованої системи виконавчого провадження їй стало відомо про те, що виконавцем прийнято дві постанови від 22.09.2020 ВП №62860033 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, для визначення в процесі примусового виконання рішення суду вартості нежитлового приміщення та квартири. Її заяви про надання цих постанов виконавцем проігноровані.

В той же час, звертає увагу суду на те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валют, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

З огляду на зазначене, вказує про те, що належна їй квартира підпадає під дію мораторію, а тому на неї під час провадження виконавчих дій не може бути звернено стягнення без її згоди, що не було враховано виконавцем під час реалізації арештованого майна.

06.11.2020 та повторно 11.11.2020 від представника приватного виконавця Пиць АА. -адвоката Репак В.В. надійшло заперечення на скаргу та докази направлення такого іншим учасникам справи.

В обґрунтування заперечення вказує на те, що на примусовому виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. перебуває виконавче провадження №62860033 з примусового виконання виконавчого листа № 2-578/2010, виданого 04.04.2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № СМ-8МЕ603/016/2008 від 11.06.2008 р. в розмірі 1 742 626,14 грн. (один мільйон сімсот сорок дві тисячі шістсот двадцять шість грн.. 14коп.), та 116 741,34 грн. (сто шістнадцять тисяч сімсот сорок одна грн. 34 коп.) - пеня, передбачена п.3.1.1. ст. З частини №2 кредитного договору за період з 11.12.2008 р. по 29.10.2009р., всього стягнути 1859367,48 грн. (один мільйон вісімсот п`ятдесят дев`ять тисяч триста шістдесят сім грн.48 коп.). 19.08.2020 приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62860033. 26.08.2020 виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 26.08.2020 приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про опис та арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження ВП №62860033. Описано нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме: нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; загальною площею 113,2 кв.м.; приміщення магазину вбудоване в перший поверх п`ятиповерхового будинку; квартиру, що складається з чотирьох житлових кімнат та однієї кухні, загальною площею 114,8 кв.м., житлова площа квартири 77,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Вказує на те, що виконавчі дії пов`язані з описом майна боржника були проведені 25.08.2020 в період часу з 17:01 по 18:23 та у зв`язку з відсутністю технічної можливості здійснити внесення даних щодо опису нерухомого майна боржника 25.08.2020, дії пов`язані з винесенням постанови про опис та арешт майна боржника були вчинені в АСВП 26.08.202о.

Звертає увагу суду на те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, а тому 22.09.2020 року приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_2 для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного та арештованого майна, що належить боржнику, а саме квартири АДРЕСА_1 . 23.09.2020 на адресу ОСОБА_1 виконавцем було скеровано постанову про призначення оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, яка нею отримана 25.09.2020.

Крім того, 22.09.2020 та повторно 28.09.2020 року боржнику ОСОБА_1 було скеровано вимоги про те, що приватним виконавцем Пиць А.А. буде здійснюватися виїзд з СОД ОСОБА_2 для огляду майна боржника та виявлення іншого майна на яке можна звернути стягнення та надання доступу для огляду майна боржника, а саме зазначеної вище квартири.

Вказує, що доводи скаржника зводяться до того, що прийняття постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні є порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки призначення суб`єкта оціночної діяльності є реалізацією майна. Проте, прийняття даної постанови є обов`язком виконавця, встановленим ст. ст. 13, 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, винесення виконавцем постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення та надання в процесі примусового виконання рішення суду вартості майна боржника: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , не порушує вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки не є відчуженням майна боржника без його згоди, а, отже, не є примусовою реалізацією квартири шляхом електронних торгів. Просить відмовити в задоволенні скарги.

11.11.2020 від скаржника ОСОБА_1 надійшла відповідь на заперечення, в якій остання зазначає, що після складання СОД звіту щодо визначення вартості квартири виконавець не буде позбавлений можливості внести до Системи інформаційне повідомлення про електронні торги з продажу квартири, тим самим розпочати реалізацію квартири. Так, згідно ч. 1 розд. II «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Проте, оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Згідно п. 3 розд. II «Порядку реалізації арештованого майна» від 29.09.2016 № 2831/5 виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна... Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) (п.1 розд. II Порядку №2831/5).

Вважає висновки виконавця про те, що оскаржувана постанова не порушує її права є хибними, оскільки після виконання оцінювачем вимог постанови щодо визначення вартості квартири, ніщо не перешкоджатиме виконавцю передати квартиру на реалізацію шляхом продажу на публічних торгах, а у такому випадку у боржника відсутня можливість вчинити дії щодо зупинення реалізації квартири.

13.11.2020 від скаржника ОСОБА_1 надійшли письмові доповнення до скарги.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 вимоги скарги підтримала, просить її задоволити. Додатково вказала, що на пропозицію виконавця, згідно її повідомлення від 13.11.2020 вона не надала добровільної згоди приватному виконавцю на відчуження належної їй на праві приватної власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Просить скаргу задоволити.

Приватний виконавець Пиць А.А. вимоги скарги заперечив. Додатково вказав, що ним було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження». Просив відмовити в задоволенні даної скарги за безпідставністю та стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу. Звернув увагу, що за відсутності добровільної згоди боржника, ним на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не буде проводитись дій щодо реалізації спірної квартири

Представник ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» в судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча належним чином був повідомлений про слухання справи.

Вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали скарги, суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вимогами ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Суд не приймає до уваги твердження скаржника ОСОБА_1 про неналежне надсилання виконавцем прийнятої ним постанови ВП №62860033 від 22.09.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, позаяк останнім надано належні та допустимі доказів на спростування таких, а.с. 100-103.

Згідно положення ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб.

Частиною 6 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Відтак, суд доходить висновку, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем 26.08.2020 року виконано вимоги Закону та з дотриманням визначеного строку винесено постанову про опис та арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження ВП №62860033, якою описано зазначене вище нерухоме майно, а.с. 6-7.

Разом з тим, знайшли своє підтвердження доводи скаржниці про інформування виконавця шляхом подання декларації про доходи та майно про те, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 114,8 кв.м виступає як забезпечення зобов`язань за споживчим кредитом іноземній валюті, площа квартири не перевищує 140 кв.м., використовується як місце її постійного проживання, відсутність іншого нерухомого житлового майна у власності скаржника. Дану обставину скаржниця просила врахувати при провадженні виконавчих дій, а.с. 9-11.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження/а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

Матеріали справи не містять досягнутої згоди сторін виконавчого провадження з приводу вартості належного скаржниці майна, а тому доводи останньої про те, що винесення виконавцем спірної постанови призвело до порушення її прав суд вважає необґрунтованими.

Більше того, у своїй скарзі скаржниця вказує на те, що у зв`язку з прийняттям спірної постанови її право може бути порушене в майбутньому. В той же час, вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже, судовому захисту підлягає саме порушене, невизнане або оспорювань право, свобода чи інтерес.

Натомість скаржницею не доведено належними, допустимими та достовірними доказами порушення її прав.

Згідно із ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Таким чином, винесення виконавцем постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення та надання в процесі примусового виконання рішення суду вартості майна боржника: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , не порушує вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки не є відчуженням майна боржника без його згоди, а, отже, не є примусовою реалізацією квартири шляхом електронних торгів.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Згідно із п. 1 розділу 1 Порядку реалізації арештованого майна електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Пунктом 1 розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Відповідно до п. 2 розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Суд приймає до уваги твердження представника виконавця – адвоката Репак В.В. про те, що законодавством чітко передбачено момент, з якого розпочинається реалізація майна, а саме - з дати внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги за заявкою приватного виконавця. Винесення виконавцем постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності значно передує як формуванню заявки так і самій реалізації майна. Попри припущення скаржника, наявність постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності не свідчить про те, що виконавцем розпочато реалізацію майна ОСОБА_1 .

Разом з тим, п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визначено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валют, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Даний Закон набрав чинності набрав чинності 07 червня 2014 року та мав втратити чинність через один рік з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, а саме 21.10.2020. Однак, Верховною Радою України 16 вересня 2020 року прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 08 жовтня 2020 року, яким визначено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратить чинність 21 квітня 2021 року.

Встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника).

Виходячи із наведених вимог закону та враховуючи, що нерухоме житлове майно, скаржниці відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку", виступає як забезпечення її зобов`язань за споживчим кредитом, наданого їй кредитною установою в іноземній валюті, та враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 є місцем постійного проживання ОСОБА_1 , загальна площа такої не перевищує 140 кв.м., під час розгляду скарги не встановлено наявності у скаржниці у власності іншого майна, а тому на неї розповсюджуються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який діє на даний час та підлягає застосуванню.

Разом з тим, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання.

З врахуванням зазначеного, суд вважає за доцільне роз`яснити приватному виконавцю, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вимогами ст. 452 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, представником виконавця – адвокатом Репак В.В. подано суду клопотання, в якому останній вказує про те, що приватний виконавець Пиць А.А. згідно договору про надання правової допомоги №25, поніс судові витрати по справі, а саме на професійну правничу допомогу, в розмірі 10000,00 (десять тисяч гривень) та долучає зазначений договір та платіжне доручення від 05.11.2020.

Разом з тим, ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Стаття 30 ч. 3 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на викладене, враховуючи заперечення ОСОБА_1 щодо стягнення з неї на користь виконавця витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., зважаючи на характер виконаної представником виконавця роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, суд вважає за необхідне стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 258-260, 353, 447, 450, 451 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, за участю заінтересованої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Повний текст ухвали суду складено 16.11.2020.

Головуюча – суддя Курус Р.І.