Рішення № 92872758, 12.11.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Дата ухвалення
12.11.2020
Номер справи
210/4774/20
Номер документу
92872758
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4774/20

Провадження № 2/210/1909/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"12" листопада 2020 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Ступак С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гузєв І.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди працівнику внаслідок ушкодження здоров`я.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 серпня 2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - Гузєв І.Г. зазначив, що позивач ОСОБА_1 протягом 23 років працювала в Новокриворізькому державному гірничо-збагачувальному комбінаті, який реорганізовано в Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», правонаступником яких на сьогоднішній день являється Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Так, позивач в період часу з 25.11.1974 р. по 28.02.1986 р. працювала на посаді слюсаря з ремонту обладнання; з 28.02.1986 р. по 01.04.1994 р. працювала на посаді слюсаря з ремонту металургійного обладнання; з 01.04.1994 р. по 31.01.1998 р. працювала на посаді слюсаря-ремонтника. Під час виконання покладених на неї трудових обов`язків на зазначених робочих місцях, виконувала роботи, які характеризуються тяжкими умовами праці, а також 95,7% робочого часу знаходилась під впливом на організм шкідливих виробничих факторів, таких як пил, шум, незадовільний мікроклімат.

Зазначив, що внаслідок тривалої дії на організм позивача шкідливих виробничих чинників, позивачем отримано професійне захворювання - «хронічна безперервно рецидивна попереково-крижова полірадікулопатія». Поряд з цим, вказав, що зазначені шкідливі фактори мали місце з вини відповідача, який порушив законодавство в сфері охорони праці - не створив безпечні і нешкідливі умови праці для своїх працівників.

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням 27.04.1998 року позивач вперше пройшла огляд лікарсько-трудовою експертною комісією, за результатами якого їй встановлено втрату працездатності в ступені 40 %, визначено третю групу інвалідності, рекомендовано оздоровлення в профілакторії. В подальшому позивач неодноразово проходив огляди експертних комісій, за результатами яких йому встановлювався ступінь втрати працездатності 40%. За результатами огляду медико-соціальною експертною комісією 25.05.2006 року позивачу встановлено безстрокову втрату професійної працездатності в ступені 40%, визначено третю групу інвалідності, встановлено потребу в санаторно-курортному та медикаментозному лікуванні.

Вказав, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в зміні звичного способу життя, необхідності залучення додаткових ресурсів для його організації, неможливості повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, професійні захворювання супроводжується суттєвим порушенням функцій організму, постійними больовими відчуттями.

Зазначив, що вказані негативні явища призводять до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати працездатності. Позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в сумі 188 920 грн., вважаючи, що дану шкоду слід відшкодувати за рахунок роботодавця, який не виконав покладений на нього законодавством обов`язок по створенню нешкідливих умов праці.

У зв`язку з наявністю професійного захворювання порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями. У зв`язку з чим, просить суд стягнути на його користь 188 920 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Представник Відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Ботвінко О.А. подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що підприємство не погоджується з доводами та вимогами Позивача, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те що, в позовній заяві Позивач зазначає, що відповідно до Акту розслідування професійного захворювання від 09.04.1998 року, у ОСОБА_1 було виявлено професійне захворювання, причиною якого визнано його тривалу роботу, яка пов`язана з підніманням та переміщенням тяжкого вантажу, а також тривале вимушене положення тіла, проте представник Відповідача зазначає, що при укладені трудового договору з ОСОБА_1 , відповідно до ст. 29 КЗпП України їй було роз`яснено її права і обов`язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де вона буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, її права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Тож, представник Відповідача зазначає, що ОСОБА_1 свідомо прийняла запропоновані їй умови праці і усвідомлювала можливість ушкодження її здоров`я та пов`язані з цим наслідки, а тому, представник Відповідача зазначив, що обов`язковими передумовами виникнення правовідносин з відшкодування моральної шкоди є неправомірні дії чи бездіяльність та вина власника або уповноваженого ним органу. ПАТ «АМКР» не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між професійною хворою Позивача і роботою у Відповідача.

Позивач оцінив свої моральні страждання в розмірі, що становить 188920 гри., що жодним чином не аргументовано та не обґрунтовано, сума завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої стверджує Позивач. Вказана сума позовних вимог абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості.

У зв`язку з чим, представник Відповідача заперечував проти задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, на які посилається позивач та відповідач, суд прийшов до наступного висновку.

При вирішенні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан її здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у її життєвих стосунках.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудових книжках виданих на ім`я ОСОБА_1 , остання з 25.11.1974 року по 28.05.1986 року - працювала на посаді слюсаря з ремонту обладнання Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату; з 28.05.1986 року по 01.04.1994 року - працювала на посаді слюсаря з ремонту металургійного обладнання Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату; з 01.04.1994 року по 31.01.1998 року - працювала на посаді слюсаря-ремонтника Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату, який з 01.12.1996 року реорганізовано в Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжгаз», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (надалі - Відповідач). (а.с. 34-40).

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 09.04.1998 року, причинами виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 є тривала робота, яка пов`язана з піднімання та переміщенням тяжкого вантажу, а також тривале, вимушене положення тіла. Позивачу встановлено діагноз - хронічна безперервно рецидивна попереково-крижова полірадікулопатія. (а.с.16-18)

Відповідно до Характеристики умов праці ОСОБА_1 на посаді слюсаря-ремонтника в аглоцехі з 1975 року, 95,7 % робочого часу вона знаходилася безпосередньо в умовах впливу на організм шкідливих виробничих факторів, зокрема: пил, який містить двоокись кремнію - 23,6 мг/м3, при гранично - допустимій 4,0 мг/м3, двоокизь азоту більше 10%, несприятливий мікроклімат: температура повітря +26 С і більше, шум - 104 дБ, при гранично - допустимому рівні - 92 дБ. (а.с. 41-42)

У зв`язку із заподіянням шкоди, Позивач, 27.04.1998 року, вперше пройшла огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де їй визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та встановлено третю групу інвалідності, рекомендовано оздоровлення в профілакторії що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 9-10)

11.06.1999 року, Позивач повторно пройшла огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де їй визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та встановлено третю групу інвалідності, рекомендовано оздоровлення в профілакторії що підтверджується витягом з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: МСЕ-ДНА-01 № 118745, виданого на ім`я ОСОБА_1 (а.с.9-10)

13.06.2000 року, Позивач повторно пройшла огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де їй визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та встановлено третю групу інвалідності, рекомендовано оздоровлення в профілакторії що підтверджується витягом з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: МСЕ-ДНА-01 № 193066, виданого на ім`я ОСОБА_1 (а.с.9-10)

26.04.2002 року, Позивач повторно пройшла огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та встановлено третю групу інвалідності, рекомендовано оздоровлення в профілакторії що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: МСЕ-ДНА-01 № 303021, виданою на ім`я ОСОБА_1 (а.с.11-12)

08.05.2003 року, Позивач повторно пройшла огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та встановлено третю групу інвалідності, санаторно-курортне лікування один раз в три роки та медикаментозне лікування, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: МСЕ-ДНА-01 № 348097, виданою на ім`я ОСОБА_1 (а.с.11-12)

12.05.2004 року, Позивач повторно пройшла огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40%, рекомендовано санаторно-курортне лікування один раз в три роки, медикаментозне лікування, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я ОСОБА_1 (а.с.11-12)

25.05.2006 року, Позивач пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією ( надалі - МСЕК), де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% та встановлено третю групу інвалідності з 01.05.2006 року - безстроково, рекомендовано медикаментозне лікування та санаторно-курортне лікування один раз в три роки, виробах медичного призначення, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: ДНА-02 № 012629, виданою на ім`я Позивача.(а.с. 13)

Так, наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими виписними епікризами, з яких вбачається що вона проходила лікування в закладах охорони здоров`я, що підтверджується випискою з історії хвороби № 598/349 УКР НДІ ПРОММЕД від 05.03.2004 року, випискою з історії хвороби № 690/362 УКР НДІ ПРОММЕД від 11.03.2005 року, випискою з історії хвороби № 1326/647 УКР НДІ ПРОММЕД від 26.04.2006 року, виписними екіпризами з Криворізького міського відділу охорони здоров`я Міської лікарні № 1, виписки з Комунального закладу Міська лікарня № 2. (а.с. 20-27).

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Таким чином, судом встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач тривалий час працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання втратив професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, вона не може вести нормальне життя.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача не покращився. Постійний характер фізичних страждань через постійні болі позивача знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що вона переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, вона вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, вперше встановлена висновком ЛТЕК 27.04.1998 року, тобто мала місце до набрання чинності Цивільного кодексу України 01 січня 2004 року, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення Цивільний кодекс Української РСР 1963 року та законодавства, яке було чинним на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності первинно.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 17 Закону України «Про охорону праці» передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Враховуючи зазначені положення законодавства, Відповідач мав створити Позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За правилами ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14,№ 6-188цс14та №6-207цс14.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 00 грн.

Тобто, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди визначений на законодавчому рівні (ст. 440-1 ЦК УРСР) складає 23 615 грн.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Наведені вище докази свідчать, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачу під час виконання нею трудових обов`язків, спричиняє їй моральні й фізичні страждання, які полягають в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні незручностей у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Матеріали справи чітко доводять, що позивач являється жінкою та у зв`язку із професійним захворюванням вона систематично переносить біль, захворювання призвело до безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 40 %, встановлення третьої групи інвалідності,погіршенні функцій організму, тому суд приходить до висновку, що Позивачу заподіяна моральна шкода.

Суд відхиляє заперечення Відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено факт втрати позивачем працездатності внаслідок професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника Відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що втратив працездатність внаслідок професійного захворювання.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у її житті, неможливість відновлення стану, який мала потерпіла до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємствах відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 75 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності їй спричинена моральна шкода.

При цьому, суд наголошує, що відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики. Адже ст.4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України "Про охорону праці», ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 83, 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року,ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження її здоров`я, у розмірі 75 000 (сімдесят п`яти тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь держави судовий збір 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ступак

Часті запитання

Який тип судового документу № 92872758 ?

Документ № 92872758 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 92872758 ?

Дата ухвалення - 12.11.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 92872758 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 92872758 ?

В Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу
Попередній документ : 92872756
Наступний документ : 92872764