Рішення № 92871851, 10.11.2020, Василівський районний суд Запорізької області

311/2615/20

2/311/919/2020

10.11.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Дудка Н.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Костенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання. В позові зазначив, що з 14 січня 1988 року позивача було прийнято на шахту «Експлуатаційна» Запорізького залізорудного комбінату імені 60-ліття СРСР підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання з повним робочим днем на підземних роботах. З 20.11.1988р. по 04.12.1990р. позивач проходив службу у Радянський армії, та з 24.12.1990 року продовжив працю на підприємстві відповідача. Під час роботи позивача було переведено в межах цього підприємства на посаду підземного машиніста вібронавантажувальної установки, де він працював до 03 вересня 2018 року. Наказом по підприємству від 03.09.2018р. №480 позивача ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію. Загальний стаж роботи позивача в умовах впливу особо шкідливих факторів на підприємстві відповідача складає 28 років 10 місяців 18 днів.

Під час роботи підприємство не однократно міняло форму правління. Останнім рішенням загальних зборів акціонерів від 21.05.2014р. Підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» перейменовано у Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (скорочено ПрАТ «ЗЗРК»).

Відповідно до медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 15.01.2019р. №66 позивачу ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за трьома діагнозами: 1. Вібраційна хвороба другої стадії: синдроми церебрально-периферичної ангіодистонії та полірадикулопатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу з помірно вираженою гіпотрофією м`язів плечового поясу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В».

ЛН першого-другого ступеня. 3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня ( з легким зниженням слуху).

За даними санітарно - гігієнічної характеристики умов праці, складеної Головним Управлінням Держпраці у Запорізькій області від 27.08.2018р. №08/03.2-24/6512 підтверджено працю у особо шкідливих умовах на підприємстві відповідача більше 28 років. За показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, умови та характер праці підземного електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання та машиніста вібронавантажувальної установки шахти «Експлуатаційна» відносяться до III класу 3 ступеню з визнанням цих робочих місць з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці. У зв`язку із чим Криворізьким НДІ промислової медицини встановлено зв`язок захворювання із роботою у особо шкідливих та особо небезпечних умовах праці на підприємстві Відповідача.

Згідно первинного висновку ОМСЕК №1 від 18.02.2019р. позивача ОСОБА_1 вперше визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 60% працездатності безстроково. Рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування у профпатолога, пульмонолога, невролога та сімейного лікаря, а також санаторно-курортне лікування за наявності ф.070/у.

По факту встановленого позивачу профзахворювання ПрАТ «ЗЗРК» було складено акт ф.П-4 від 01.02.2019 року, затверджений Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області від 06.02.2019 року. Пунктом 16 цього акту зазначено обставини, за яких виникло професійне захворювання, до яких віднесено перелік комплексних робіт для здійснення моїх трудових обов`язків, визначених умовами трудового договору. Втім причиною професійного захворювання (пункт 17) визнається тривалий стаж роботи в умовах шкідливих та небезпечних виробничих факторів, які перевищують нормативні значення, а саме: концентрація пилу з вмістом кремнію діоксину кристалічного складає 9,42мг/м3 при ГДК- 4,0мг/м3; концентрація пилу з вмістом заліза оксиду складає 9,15мг/м3 при ГДК- 6,0мг/м3; рівень виробничого шуму складає 82-92 дБА при ГДР- 80 дБА; рівень локальної вібрації складає 115 дБ при ГДР- 112дБ, яких протягом всього часу праці позивача на підприємстві не було усунуто.

В результаті професійного захворювання позивачу заподіяно моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Враховуючи тяжкість та глибину заподіяних фізичних страждань і моральних переживань та їх тривалість, позивач просив стягнути на його користь з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізькій залізорудний комбінат» на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті професійного захворювання одноразово 60 000 грн. без її оподаткування.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» Костенко К.В., що діє на підставі довіреності №20/46 від 30.10.2020 року, надала відзив на позов та заперечення, в судовому засіданні пояснила, що пред`явивши вимогу про стягнення моральної шкоди позивач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди та розміру заявленої моральної шкоди в сумі 60 000 грн.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 14 січня 1988 року по 09 листопада 1988 року позивач

ОСОБА_1 працював підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання з повним робочим днем на підземних роботах на шахті «Експлуатаційна» Запорізького залізорудного комбінату. З 24 грудня 1990 року по 01 квітня 1992 року позивач ОСОБА_1 працював підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання на шахті «Експлуатаційна» Запорізького залізорудного комбінату. З 02 квітня 1992 року по 03 вересня 2018 року позивач працював на посаді підземного машиніста вібронавантажувальної установки шахти «Експлуатаційна» Запорізького залізорудного комбінату.

Наказом по ПрАТ «ЗЗРК» від 03.09.2018 року №480 позивача ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію.

Відповідно до медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 15.01.2019 року №66 позивачу ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за трьома діагнозами: 1. Вібраційна хвороба другої стадії: синдроми церебрально-периферичної ангіодистонії та полірадикулопатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу з помірно вираженою гіпотрофією м`язів плечового поясу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В». ЛН першого-другого ступеня. 3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня ( з легким зниженням слуху).

За даними санітарно - гігієнічної характеристики умов праці, складеної Головним Управлінням Держпраці у Запорізькій області від 27.08.2018р. №08/03.2-24/6512 підтверджено працю у особо шкідливих умовах на підприємстві відповідача більше 28 років. За показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, умови та характер праці підземного електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання та машиніста вібронавантажувальної установки шахти «Експлуатаційна» відносяться до III класу 3 ступеню з визнанням цих робочих місць з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці. У зв`язку із чим Криворізьким НДІ промислової медицини встановлено зв`язок захворювання із роботою у особо шкідливих та особо небезпечних умовах праці на підприємстві відповідача.

Згідно первинного висновку ОМСЕК №1 від 18.02.2019 року позивача ОСОБА_1 вперше визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 60% працездатності безстроково. Рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування у профпатолога, пульмонолога, невролога та сімейного лікаря, а також санаторно-курортне лікування за наявності ф.070/у.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції Українижиття і здоров`я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

На всіх підприємствах, в установах, організаціях згідно з положеннями ст.153 КЗпП України повинні створюватися безпечні і нешкідливі умови праці. При цьому забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається виключно на власника або уповноважений ним орган. Ця норма закону кореспондується з нормою, викладеною у ст.13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому ч.2 ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна

шкода відшкодовується, зокрема, незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як вбачається зі змісту ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), зазначено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважені ним органи незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно пункту 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року у справі №1-9/2004, визначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні і фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Суд вважає, що позивачеві ОСОБА_1 дійсно заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок професійного захворювання він зазнавав і продовжує зазнавати страждань і фізичного болю, проходив тривале лікування, втратив 60% професійної працездатності, став інвалідом третьої групи безстроково, тобто ушкодження його здоров`я мають не відновлювальний характер, що безумовно змінило звичний уклад його життя та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Отже, вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди є правомірними та підлягають задоволенню.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

За роз`ясненнями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року (зі змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача,

ступінь вини підприємства, що завдало моральну шкоду, та самого позивача, істотність вимушених змін у способі життя позивача та інші обставини, які мають вагоме значення, в тому числі, наслідки втрати професійної працездатності та набуття інвалідності позивачем, стан його здоров`я на теперішній час та медичні рекомендації, додержання яких тягне за собою внесення коректив у звичайний спосіб життя позивача.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З урахуванням характеру і ступеню моральних страждань, суд, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, вважає обґрунтованими заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання у розмірі 60 000 гривень.

Згідно із пп. 164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Таким чином стягнута моральна шкода в зв`язку із ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку.

Частина 3 ст.88 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.2 п. 1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. На підставі ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Отже, розмір судового збору, який підлягає стягнення з відповідача становить 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 274, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання - задовольнити.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191218, місцезнаходження: 71674, Запорізька область, Василівський район, с.Мала Білозерка, Веселівське шосе, 7 км) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень, без її подальшого оподаткування.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191218, місцезнаходження: 71674, Запорізька область, Василівський район, с.Мала Білозерка,

Веселівське шосе, 7 км) в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений і підписаний 16 листопада 2020 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова