Рішення № 92871541, 22.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/1711/20

Справа № 522/24078/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.12.2014 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про:

визнання недійсною довіреності від ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 від 26.01.2013р., посвідчену державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори за №7-176 від 26.01.2014р.

про визнання недійсним договір довічного утримання, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори за №7-250 від 08.02.2006р.

про припинення права власності ОСОБА_2 на 224/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , зареєстроване на підставі договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори за №7-250 від 08.02.2006р.,

про визнання нерухомого майна 224/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , спадщиною, після померлої ОСОБА_4 за законом,

про поновлення строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 , а саме на 224/1000 частин квартири АДРЕСА_1 ,

про визнання права власності на 224/1000 частин квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в порядку спадщини за законом,

про виселення ОСОБА_2 з квартири та стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_4 є її рідною тіткою по лінії матері ОСОБА_5 , у якої також були ще брат ОСОБА_6 та сестри ОСОБА_7 і ОСОБА_3 . ОСОБА_3 не мала своїх дітей, ні чоловіка, тому на старості років її доглядали племінники та племінниці, та яка проживала у неприватизованій частині комунальної квартири АДРЕСА_1 та яка в 1998р.почала процес приватизації житла. 01.02.199р. ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на житло , а саме на 224/1000 частин квартири АДРЕСА_1 . Останні роки свого життя ОСОБА_3 хворіла, тому їй був необхідний особливий догляд, тому позивач постійно проживала з нею в період з 2004р. по 2006р., а до цього позивачка 2-3 раза на тиждень робила їй базар, готувала їжу.

З 2006р. позивачка почала хворіти, виникли проблеми з зором, готувалась до операції, тому їй самій був потрібен догляд, та повернулась проживати до себе, де проживав також і її брат ОСОБА_8 , його дружина. Позивачка попросила сусідку тітки ОСОБА_9 доглядати за тіткою, які також проживали поруч. Також були і ніші рідні племінники, тому позивач не турбувалась за свою тітку. Після операції позивач майже не бачить і майже не виходить з дому. Проте з 2006р. позивач з тіткою спілкувались по телефону. Десь на початку 2007рю тітка перестала підходити до телефону. А через деякий час брат позивачки ОСОБА_8 приїздив до неї та повідомив, що все добре, тітка просто погано себе почуває.

ІНФОРМАЦІЯ_1 тітка померла, про що рідні дізналися лише за день по поховання від сусідки ОСОБА_9 , яка подзвонила брату ОСОБА_8 і розповіла, що ще одна сусідка ОСОБА_2 доглядала останні місяці тітку, та що та нібито повідомила мене та інших про смерть тітки. Про це родичі їй не повідомив брат тому вона не була на похоронах, а були родичі, які з`ясували що всі документи у ОСОБА_2 , та яка ухилялась від зустрічі з рідними позивача. Пізніше ОСОБА_2 вийшла на зв`язок з рідними та розповіла що поховала тітку на свої кошти та отримала від неї майно за договором довічного утримання, яку вона доглядала та обіцяла поховати та виявилось, що відповідачка вже встигла оформити на себе право власності на частину квартири. Проте всі родичі знали, що тітка обіцяла залишити своє майно позивачці, оскільки вона її доглядала.

Дізнавшись про смерть від родичів тітки, позивач була пригнічена, алей їй не стали розповідати про договір довічного утримання на ОСОБА_2 та що спадковим питанням займаються брати.

На початку 2014р. позивачці зателефонував син покійної сусідки ОСОБА_9 та розповів, що відповідачка звернулась до суду і прокуратури з наміром оскаржити рішення про приватизацію частини квартири, та надав позивачу копії документів на цю частину квартири, 224/100 частин та копію договору довічного утримання. Таким чином позивачка дізналася про порушення своїх прав на спадщину лише на початку 2014р. тому позивач просить поновити строк позовної давності, та її права порушені.

Тому позивач вважає, що відповідачка , скориставшись хворобою позивачки в цей період, ввела в оману її тітку в оману.

Також вказує, що договір довічного утримання від 08.02.2006р. та довіреність від 26.01.2006р. підписані не ОСОБА_4 , а іншою особою.(ч.2 ст.207 ЦК України).

Також у позивача викликає сумніви можливість ОСОБА_3 на 89 році життя і у зв`язку з інвалідністю усвідомлювати свої дії та керувати ними. (ч.1 ст.31 ЦК, ч.1 ст.255 України).

Ще однією підставою недійсності оспорюваного договору є його невідповідність внутрішній волі ОСОБА_3 під час його укладання, якщо підпис її на договорі був підробленим. (ч.3 ст.203 , ч.1 ст.215 ЦК України).

У довіреності та у оспорюваному договорі вказано, що нотаріуса ОСОБА_10 запрошували до тітки тому, що вона була хворою. Проте ОСОБА_3 була інвалідом дитинства та не була хворою і не вказано причини виклику на дом. Крім того на той момент позивачка спілкувалась з тіткою і вона не розповідала їй про надання довіреності та укладання такого договору.

Рідні брат та сестри (спадкоємці другої черги) померли ще до смерті ОСОБА_3 проте відповідно до ч.3 ст.1266 ЦК України закріплює порядок спадкування за правом представлення, а саме-племінники спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), а позивачка є донькою сестри ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 16.12.2014 року по справі було відкрито провадження (с. Свячена Ю.Б. ).

13.01.2015р. до суду представником відповідача надані заперечення на позов (а.с.55 т.1), де зазначив що позивач пропустили строк для звернення до суду з неповажних причин та законних підстав для визнання договору довічного утримання недійсним не має та цей договір укладено у відповідності до вимог ст..30 ЦК України та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

26.01.2015р. позивачка подала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, за якими просить поновити строк позовної давності, визнання недійсним договір довічного утримання, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори за №7-250 від 08.02.2006р., стягнути судові витрати. (а.с.62-63 т.1).

Згідно ухвали суду від 23.02.2015р. по справі призначалася судова почеркознавча експертиза.(а.с.123-126 т.1).

05.05.2015р. відповідач надала заперечення на позову заяву (а.с.163-168).

19.05.2015р. матеріали справи повернуті з ОНДІСЕ у зв`язку з неможливістю проведення експертизи.

Ухвалою суду від 12.08.2015р. по справі призначалася судова почеркознавча експертиза (а.с.208-211 т.1).

Згідно заяви ОСОБА_2 від 11.09.2015р. нею були втрачені оригінали договору довічного утримання та ніші документи, у зв`язку з чим нею подано до Приморського РВ ГУМВС України в Одеській області відповідну заяву (а.с.218, 228).

04.12.2015р. цивільна справу повернуто з ОНДІСЕ у зв`язку неможливістю проведення експертизи.

25.12.2015р. до суду подано ОСОБА_2 заяву про застосування строку позовної давності (а.с.237 т.1).

21.01.2016р. до суду позивачка знову подала заяву про уточнення позовних вимог. За якими просила:

поновити строк позовної давності, визнати недійсним договір довічного утримання, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори за №7-250 від 08.02.2006р., припинити право власності ОСОБА_2 на спірну частку квартири, та стягнути судові витрати. (а.с.101-107 т.2).

26.02.2016р. до суду надано з боку відповідачки заперечення на уточнення позовних вимог (а.с.135-140 т.2), яким просить відмовити у задоволенні позову.

03.08.2016р. на ухвалу суду надано Приморським ВП ГУМВС України в Одеській області копію матеріалу по заяві ОСОБА_2 (а.с.188-194 т.2).

23.01.2017р. ОСОБА_2 надала до суду пояснення (а.с.3643 т.3), згідно яких пояснила, що ОСОБА_4 , 1917р.н., є одинокою, проживала в своїй квартирі №8 будинку з 1946р. по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . В 1952р. їй було встановлено 2 групу інвалідності внаслідок перенесеного в дитинстві полом еліту, з порушенням функцій ніг, тому з дитинства ходила з 2 палками. ОСОБА_3 працювала на картонній фабриці табельщицею та вийшла на пенсію з 11-річним стажем. В 1988 р. їй було встановлено 1 група інвалідності з діагнозом-наслідки перенесено поліомеліту в дитинстві, що відповідає Акту огляду Іллічівської міжрайонної ВТЕК від 08.07.1988р. у зв`язку з тим що Каванда буда одинокою та мали проблеми зі здоров`ям, вона звернулась 24.07.1988р. до віце-прем`єра міністра з завою про допомогу по догляду за нею, за результатом розгляду якого стояла на обліку з 09.12.1988р. по наданню їй допомоги 2 рази в неділю, проте ОСОБА_3 відмовилась від неї, тобто ОСОБА_3 приходилось саму себе обслуговувати в міру своїх фізичних можливостей. В 1990р. У Каванди зовсім відмовили ноги, тому на її проханням за нею доглядала сусідка ОСОБА_9 , за що вона доплачувала з пенсії, а іншу частину своєї пенсії вона віддавала своїй племінниці ОСОБА_1 в 1994р. до неї звернулась родичка, робітник КП «ОМБІ» ОСОБА_13 з проханням зареєструвати до себе свого батька ОСОБА_15 , на що ОСОБА_3 погодилась за однією умовою, що хтось з родичів буде її доглядати. Проте всі родичі відмовились, тому вона відізвала заяву про згоду на його реєстрацію. В 1995р. ОСОБА_3 викупила належну її частку в полу підвальній комунальній квартирі, що склало 46, 43 кв.м., а саме: одна кімната пл..26 кв.м., кухня пл..6 кв.м. і 13 кв.м.- кладовка, сантехнічна кімната, коридор заг. користування. За викуп вона сплатила кошти через касу Облпотребспілці за приходним ордером 11 469 000 крб. , а за отримання свідоцтва про право власності в результаті приватизації нею булл передані документи в міське управління з приватизації житла м.Одеси сплатила 1 400 000 крб. Кухнею пл.. 6 кв.м. вона користувалась 13 років, з яких також і 3 роки користувалась і відповідачка. В кінці 2004р. дуже захворіла сусідка ОСОБА_9 , у неї був сахарний діабет, ноги опухли, вона втратила зір,самостійно не могла приймати їжу. Тому ОСОБА_3 потребувала термінової допомоги, та яка звернулась до відповідачки з пропозицією переселитися до неї та доглядати її, за що вона пообіцяла залишити у спадок своє житло. На вказану пропозицію відповідачка погодилась та в 2005р. поселилася до неї, доглядала її за свої кошти. Одночасно з жалю також доглядала і за сусідкою ОСОБА_9 , за якою ніхто не доглядав, хоча та мала сина і дочку, вона жила в неопалюваній підвальній кімнаті з розбитим склом, яке закривалось подушкою. Тому це не правда, що ОСОБА_9 разом зі своїм сином ОСОБА_18 доглядали за ОСОБА_3 19.01.2006р. ОСОБА_3 залишила не відповідачку заповіт який зроблено на дому у присутності свідків. Проте потім ОСОБА_3 вирішила також укласти зі мною договір щоб упевнитись в тому що квартира залишиться мені, знаючи характер родичів, і тому 08.02.2006р. було укладено договір довічного утримання, посвідчений нотаріусом на дому. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Відповідачка одразу зателефонувала про це племінниці ОСОБА_19 яка повідомила її про те, що приїде на похорон тітки з братом ОСОБА_20 на цвинтар тільки щоб спровадити в останній путь. Всі витрати понесла відповідачка. Інших родичів відповідачка не знала, оскільки ніхто з них не приїздив. Тільки позивачка іноді приходила до тітки щоб забрати кошти, що залишала тітка з пенсії на зберігання, проте ОСОБА_1 витрачала без згоди тітки на ремонт свого будинку, у зв`язку з чим в 2005р. між ними стався сильний скандал, з того часу ОСОБА_1 жодного разу не появлялась. Після поховання вона запросила ОСОБА_1 та її брата на поминальний обід, та які були присутні на ньому разом з іншими сусідами.

Через 5 місяців ОСОБА_18 переїхав до спірної квартири тільки після смерті ОСОБА_3 та який пред`явив до відповідачки технічний паспорт, в якому викуплена ОСОБА_3 кухня пл..6 кв.м. внесена до їх площі та який закрив цю кухню на ключ разом з кухонною утвар`ю відповідачки. І з того моменту відповідачка проживає в квартирі без кухні. В 2008р. вона зверталась до суду з позовом до ОСОБА_18 , проте їй було відмовлено в позові. В 2012р. було виявлено підробку документів в КП «ОМТІтаРОН» у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження. Саме тоді і подано ОСОБА_1 даний позов через 9 років. Вважає що позивач пропустила строк позовної давності.

Ухвалою суду від 13.07.2017р. по справі призначено судову медичну експертизу (а.с.183 т.3)

07.09.2017р. до суду надійшов висновок з КУ «Одеське обласне бюро медичних експертиз» №208 від 04.09.2017р. (а.с.195 -202 т.3).

Згідно ухвали суду від 11.09.2017р. провадження по справі відновлено.

Відповідачка 24.11.2017р. подала клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення факту внесення виправлень до медичної карти ОСОБА_3 .

Згідно ухвали суду від 26.01.2018р. після повторного авто перерозподілу справа прийнята до провадження суддею Загороднюк В.І.

На підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 20.04.2018р. (справа №522/2201/18) про тимчасовий доступ до медичної карти хворої ОСОБА_3 , довідки МСЕК серії ВТЄ-30 №015173 від 20.05.188р. і протоколу вказані документи, і медична карта у вигляді звичайного зошита , кардіограму, аналіз сечі, схема зовнішнього огляду трупа та фіксування смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 було вилучено (а.с.43-48 т.4) у зв`язку з постановою слідчого СВ Портофранківського ВП Приморського ВП в м.Одесі від 09.02.2018р. про призначення судової-технічної експертизи (а.с.123-124 т.4).

Ухвалою суду від 19.11.2018р. було витребувано від слідчого Портофранківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області інформацію про стан досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12017162500002103 внесеного до ЄРДР 28.07.2017р., щодо строків повернення оригіналів медичних документів.

На підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 27грудня 2018року № 4049/0/15-18 про звільнення ОСОБА_22 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку, з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів сторін по справі, а також дотримання розумних строків розгляду справи,та на підставі службової службової записки помічника судді ОСОБА_23 та розпорядження керівника апарату суду від 04.02.2019р. здійснено повторний авто розподіл справи.

У порядку повторного авторозподілу надійшла до провадження Домусчі Л.В .

Ухвалою суду від 26.02.2019 року справа була прийнята до провадження судді та призначена до розгляду в загальному позовному провадженні в підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.11.2019р. цивільна справа прийнята до розгляду в провадження судді Домусчі Л.В. (а.с.143) з призначення підготовчого засідання 02.05.2019р.

26.04.2019р. до суду надійшло клопотання від представника позивачки - ОСОБА_31 (а.с.157 т.4), за яким просила не розглядати спочатку справу, не проводити повторний допит свідків, яких вже було допитано.

06.06.2019р. до суду слідчим Портофранківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Чебан Ю.О. повернуто оригінали медичної карти (а.с.187 т.4).

У зв`язку з неявкою учасників справи підготовче засідання відкладено на 19.06.2019р.

18.06.2019р. ОСОБА_2 надала до суду копію висновку фахівця №1 в галузі судово-медичної експертизи КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 30.01.2019р. (а.с.14-25 т.5) щодо судово-медичного дослідження висновку комісійної судово-медичній експертизи №208.

У зв`язку з неявкою учасників справи 19.06.2019р. підготовче засідання відкладено на 22.07.2019р.

22.07.2019р. в підготовче засідання з`явились представники позивачки адв. Тарасенко О.І. , відповідачка, її представник адв. Лобова Л.М. , та за клопотання представника позивача відкладено з метою ознайомлення зі справою та з`ясування питання щодо ліквідації Першої одеської державної нотаріальної контори м.Одеси на 09.09.2019р.

12.08.2019р. ОСОБА_2 подано до суду відповідь на заперечення і пояснення позивача та доповнення 05.09.2019р. (а.с.79-81, 84-90 т.5).

16.08.2019р. до суду надійшла ухвала Приморського районного суду м.Одеси від14.08.2019р. за клопотання слідчого (справа №522/2201/18) про тимчасовий доступ до речей та документів із поліклініки №12 та вилучено 04.09.2019р. слідчим Портофранківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області (а.с.189-190 т.4).

05.09.2019р. до суду надійшли письмові пояснення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (а.с.119-т.5), де пояснила, що вона виїхала за місцем проживаннм ОСОБА_3 (тричі) та 08.02.2006о. посвідчила договір довічного утримання з дотриманням всіх вимог законодавства -прочитала та переклала з української мови на російську мову у голос та був підписаний нею власноруч.

У підготовчому засіданні 09.09.2019 року були присутні представники позивача адвокати ОСОБА_31 та Тарасенко О.І., та відповідачка з представником Лобова Л..М ..

Суд протокольною ухвалою від 09.09.2019 року за клопотанням представників позивачів вилучив із кола третіх осіб Першу Одеську державну нотаріальну контору.

Ухвалою суду від 09.09.2019р. у задоволенні клопотання представника відповідача Лобової про зупинення провадження у справі відмовлено. Також відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення техніко-криміналістичної (почеркознавчої) експертизи. При цьому суд зазначив, що відповідне питання щодо дослідження медичної картки ОСОБА_3 вирішувалось у рамках кримінального провадження №12017162500002103 від 28.07.2017 року та з цього приводу призначалась відповідна судова експертиза. Копії висновків №208 від 13.06.2017 року та висновку фахівця №1 від 30.01.2019 року в галузі судово-медичної експертизи було надано до суду 29.07.2019 року (т.5). Стосовно об`єкта дослідження за постановою слідчого судді ( медична картка) проведено виїмку з метою проведення експертизи і за цим фактом проводиться кримінальне провадження згідно КПК України.

Згідно ухвали суду від 09.10.2019р. закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 04.12.2019р.

04.12.2019р. у зв`язку з неявкою позивача та її представників судове засідання відкладено на 20.02.2020р.

18.02.2020 слідчим СВ повернуто оригінали медичних карток (а.с.187).

В судовому засіданні 20.02.2020р. представник позивача ОСОБА_31 та Тарасенко О.І. надали суду свої пояснення, що позивачка є дочкою рідної сестри ОСОБА_3 , у якої не було дітей та яка проживала в комуні. З 1976р. позивачка її навідувала а з 2004 по 2006р позивачка разом нею жила , проте її стан на початку 2006р. погіршився у неї почались проблеми з зором, вона лікувалася на стаціонарі, їй провепли операцію, після чого 07.02.2006р. її забрав брат ОСОБА_8 до себе , який її доглядає. ОСОБА_3 проживала в комуні разом з сусідкою ОСОБА_9 , яка теж хворіла і у якої був син ОСОБА_18 , крім того за ОСОБА_3 також доглядали ОСОБА_8 , ОСОБА_29 рідні племінники ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що було повідомлені сусідкою ОСОБА_8 позивачка не була на похоронах, позивачка вважала, що спадщина була поділена між племінниками і сусідом ОСОБА_18 але на початку 2014р. їй зателефонував сусід ОСОБА_18 і повідомив,що тітка померла, а ОСОБА_2 подала до суду одала на нього про визнання приватизації недійсною та що надішле певні документи. Поштою вона отримала документи, з яких з`ясувала, що ОСОБА_2 отримала спадщину на підставі договору довічного утримання, що нею видавалась довіреність та залишений заповіт від 19.01.2006р. але її тітка була неграмотною і не вміла писати, лежача, інвалідом 1 групи з дитинства, але заповіт був підписаний у присутності свідків та підписувала інша особа, а догові вже особисто тітка, тому вважає що договір має бути визнаний недійсним з зазначених в позові підставах. Покійна не могла підписати договір. При цьому вона не заперечувала що тітка працювала на фабриці. Проте нотконтора надала відповідь, що у них не зберігся екземпляр спірного договору. Хто здійснював поховання тітка їй не відомо. Також їм невідомо чому вона зверталась за надання допомоги до соціальної служби. Адв. ОСОБА_31 також визнана, що ОСОБА_3 це її покійна троюрідна бабуся.

Відповідачка та адв. Лобова позов не визнали та пояснили, що відповідачка прийшла до ОСОБА_3 за її проханням, на умовах що вона залишить їй своє житло якщо я буду її доглядати, бо у неї нікого не має, родичі не хотіли за нею доглядати, так як за нею доглядала сусідка по комуні ОСОБА_9 по 2004р., та тоді у неї повністю відмовили ноги. А до неї ніхто не приходив, тільки один друг, який також був інвалідом з дитинства. А до 19990р. вона саме себе забезпечувала та доглядала, в 1988р. вона отримала 1 групу інвалідності, та зверталась за допомогою до Міністерства допомогою, та їй надавали матеріальну допомогу, но відмовили надати особу яка б за нею доглядала. В 1976р. їй надали кімнату в комуні. До неї звернулась позивачка з проханням прописати до себе свого батька, ОСОБА_3 погодилась, проте потім при умові щоб за нею доглядали родичі, але позивачка відмовилась і вони не спілкувались, так як вона давала їй гроші з пенсії, а позивачка їх витратили без її згоди. Також вона викупила свою кімнату та кухню. В 2004р. сусідка ОСОБА_9 захворіла. І тому її в2005р. запросили і відповідачка стала доглядати за ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , оскільки не могла дивитися на її страждання і неміч (без опалення, вікна вибиті), хоч у неї був син ОСОБА_18 , і дочка, проте за нею не піклувались та не жили. ОСОБА_3 добре бачила, було придбано телевізор, холодильник, брат відповідачка допомогав по господарству іноді, і вона не мала проблем з зором та з руками. В 2008р. ОСОБА_18 переїхав жити до своєї матері вже після того як померла ОСОБА_3 в листопаді 2007р. вона з неї почала жити з січня 2005р., в 2006р. вона склала на неї заповіт а потім наполягала скласти договір довічного утримання, оскільки добре знає своїх родичів і за її проханням було запрошено на дом державного нотаріуса. Договір довічного утримання було складно відповідно до законодавства, нотаріально посвідчений та його підписала особисто ОСОБА_3 , вона навчилась підписуватись, відповідачка її поховала, на похоронах були і позивачка, ї її два брати, ніякого допомоги вони не пропонували, та пішои собі і їм було відомо що відповідачка її доглядала і тоді у них до неї не було ніяких претензій. А зараз пройшло майже 8 років і тільки зараз подали позов.

по справі оголошено перерву до 12.03.2020р.

12.03.2020р. в судове засідання з`явились представник позивачки, відповідачка, її представник адв. Лобова Л.М. та свідки ОСОБА_33 , ОСОБА_34 надали свої пояснення, оголошено перерву на 19.03.2020р.

19.03.2020р. в судове засідання з`явились представник позивачки, відповідачка, її представник адв. Лобова Л.М. та свідки ОСОБА_35 надали свої пояснення, оголошено перерву на 29.04.2020р. у зв`язку з неявкою свідків, втому числі і позивачки.

29.04.2020р. в судове засідання з`явились представник позивачки, відповідачка, її представник адв. Лобова Л.М. та свідок ОСОБА_36 та експерт ОСОБА_37 надали свої пояснення, оголошено перерву на 05.05.2020р.

05.05.2020р. в судове засідання з`явились представник позивачки, відповідачка, її представник адв. Лобова Л.М. та не з`явились свідки з боку позивача,у зв`язку з чим оголошено перерву на 12.06.2020р.

12.06.2020р. в судове засідання з`явились представник позивачки, відповідачка, її представник адв. Лобова Л.М. та свідки ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , надали свої пояснення, оголошено перерву на 17.07.2020р.

17.07.2020р. в судове засідання з`явились представник позивачки, відповідачка, її представник адв. Лобова Л.М. та суд прийняв відмову представника позивача від допиту свідка ОСОБА_40 , оголошено перерву на 18.09.2020р. у зв`язку з неявкою інших свідків .

17.09.2020р. до суду надійшла заява від позивачки ОСОБА_1 з проханням не викликати її в судове засідання для дачі особистих пояснень, та врахувати раніше надані нею пояснення (а.с.124 т.6), при цьому суд зауважує, що позивачка при цьому складі суду пояснень не надавала та жодного разу не з`явилась до судового засідання.

18.09.2020р. в судове засідання з`явились представник позивачки, відповідачка, її представник адв. Лобова Л.М. оголошено перерву на 21.10.2020р. у зв`язку з неявкою інших свідків .

21.10.2020р . в судове засідання з`явились представник позивачки адв. Тарасенко О.І. , який просив позов задовольнити, відповідачка, її представник адв. Лобова Л.М. , які просили відмовити у задоволені позову та застосувати строк позовної давності.

У судове засідання не з`явилась позивачка, та її представник адв. ОСОБА_31 , які повідомлені належним чином про час і місце судового засідання.

Адв. ОСОБА_31 подала заяву з проханням відкласти судове засідання, при цьому суд зауважує, що в минуле судове засідання представник також не з`явилась, враховуючи зазначене, суд у зв`язку х повторною неявкою представника адв. ОСОБА_31 та враховуючи що у справі приймає участь інший представник позивачки, та тривалі строки розгулу справи, відмовив у клопотання про відкладання судового засідання та про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно позовних вимог предметом позову є: визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори за №7-250 від 08.02.2006р.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала за адресою АДРЕСА_1 та яка не мала за життя ні чоловіка ні дітей, була інвалідом 1 групи.

Позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 (що померла , яка була рідною сестрою ОСОБА_3 . Позивачка теж не мала дітей.

Тобто позивачка є племінецею ОСОБА_3

ОСОБА_3 належало на праві приватної власності в результаті приватизації 224/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , заг. пл.. 184,6 кв.м., у тому числі житл. пл.. 108,7 кв.м., згідно свідоцтва про право власності на житло від 01.02.1996р. (а.с.20), яка складається згідно технічного паспорту 2006р. з 2-х житлових кімнат : 9,6 та 17,3 кв.м..(а.с.21-23).

19 січня 2006р. ОСОБА_3 оформила нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської нотаріальної контори ОСОБА_10 заповіт (а.с.86 т.1) , що також підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 19.01.2006р. (а.с.70). З заповіту вбачається, що ОСОБА_3 у присутності двох свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_36 на випадок своєї смерті все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заповіт складено і записано зі слів заповідача нотаріусом, зачитано вголос свідками і відповідає дійсним намірам заповідача. У зв`язку з неграмотністю заповідача, вона власноручно розписатися не може, та не може сама прочитати, на її особисте прохання та в її, нотаріуса і свідків присутності текст цього заповіту підписано ОСОБА_43 , яка мешкає в квартирі АДРЕСА_4 . Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

26 січня 2006р. ОСОБА_3 було надано нотаріально посвідчену державним нотаріусом Першої Одеської нотаріальної контори ОСОБА_10 довіреність на ім`я ОСОБА_2 (а.с.69 т.1) для її представництва в ОМБТІ з питання отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1 . При цьому довіреність підписана ОСОБА_44 за домашньою адресою: квартира АДРЕСА_1 .

08 лютого 2006р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, який посвідчено державним нотаріусом Першої Одеської нотаріальної контори ОСОБА_10 (а.с.24), згідно якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 224/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , заг. пл.. 184,6 кв.м.. в т.ч. житл. 108,7 кв.м. ОСОБА_2 зобов`язувалась довічно повністю утримувати ОСОБА_3 , забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, а також: зобов`язувалась зберігати в його безкоштовному довічному користуванні цю частину квартири. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду і необхідної допомоги) сторонами визначена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати в місяць.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 23.11.2007р. серія НОМЕР_1 Першим Відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м.Одеси (а.с.39 т.1), та яку поховала на Западному кладовищі м.Одеси у ряду №13 місто №12, ОСОБА_2 що підтверджуються пояснення сторін та свідоцтвом про поховання № НОМЕР_2 від 11.11.20115р. (ас..38) та фотографією (а.с.40 звороті).

Згідно витягу з КП «ОМБТІтаРОН» 13.02.2006р. ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на спірну частку квартири на підставі вищевказаного договору (а.с.44 т.3). Судом також встановлено, що ОСОБА_3 станом на 20.05.1988р. мала 2 групу інвалідності, причина інвалідності дитинства - загальне захворювання, внаслідок перенесеного в дитинстві полеміоліту з порушенням функцій ніг, згідно довідки серія №038456 виписки з акту огляду (а.с.9-10 т.3).

Згідно ухвали суду від 13.07.2017р. про призначення судової експертизи 07.09.2017р. до суду надійшов висновок комісійної судово-медичної експертизи №208 від 04.09.2017р. (експерти ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 ) у відношенні ОСОБА_3 , за яким дійшли висновку:

Виходячи з результатів аналізу наданої медичної документації- ОСОБА_3 останні роки перед смертю страждала на наступні захворювання: наслідки перенесеного у дитинстві поліомієліту з млявим пара парезом, парезом правої руки, розповсюджений деформуючий спондильоз, остеохондроз хребта, анкілоз правого колінного суглоба, порушення функції ходи.

За вказаними захворюваннями ОСОБА_3 була встановлена 1 група інвалідності (інвалід дитинства) безстроково (довідка МСЕК №015173 від 20.05.1988р). Крім того в амбулаторній картці вказано що вона знаходилась на диспансерному обліку з діагнозами: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, серцева недостатність 2, церебральний атеросклероз. Також мала порушення зору: вікова розвинута катаракта обох очей, гострота зору0,01 ДП обох очей (огляд лікаря окуліста на дому 23.04.2007р.).

2. У наданих медичних документах не міститься інформації щодо наявності у ОСОБА_3 виражених порушень з боку центральної нервової системи.

3. здатність людини самостійно прочитати текст обумовлюється різними факторами. Так, діагноз «парез правої руки» має на увазі порушення функції правої руки у тій чи іншій мірі (від легкого до втрати функції), що в наданих медичних документах не конкретизується.

Порушення зору-гострота зору 0,01 Дп та наявність розвинутої катаракти обох очей фактично унеможливлює здатність до самостійного читання тексту. Крім того в матеріалах справи міститься інформація, що ОСОБА_3 була неграмотною. Таки чином з урахуванням викладеного експертна комісія вважає, що ОСОБА_3 не могла самостійно прочитати текст.

5. Остаточне встановлення здатності людини до отримання вміння читати та писати протягом певного часу не входить до компетенції судово-медичних експертів, а є компетенцією суду.

Таким чином комісія з урахуванням викладеного прийшла вважає, що ОСОБА_3 не могла самостійно прочитати текст, виконати записи. Щодо володіння лівою рукою- будь-яких записів про порушення її функції в медичних документах не міститься, внаслідок чого не можна зробити висновки про можливість або неможливість ОСОБА_3 володіти функціями лівої руки. (а.с.195-202 т.4).

З зазначеним висновком відповідачка категорично не погоджується, оскільки саме вона доглядала в період 2006-2007р.р (період дослідження експертизи) та стверджує, що ОСОБА_3 не мала парез руки, мала хороший зір, такими захворюваннями не страждала і не мала таких діагнозів, у неї не було ніякої катаракти, ніякий лікар до неї не приходив щодо зору, вона добре бачила, їй було куплено телевізор, який вона можливість дивитися навпроти кроваті, та у неї не було ніякого пареза правої руки, оскільки вона в певний час навіть працювала на фабриці, добре вміла руками все робити, готувала, у неї тільки були в останні роки хворі ноги і вона пересувалась по своїй маленькій кімнатці, вона все добре розуміла, проте рухатись їй було вже тяжко, саме тому їй викликався державний нотаріус на дом. Також зауважувала, що медична картка підроблена із тих підстав, що в неї міститься запис лікаря ОСОБА_40 від 14.04.2006р., однак на час написання такого запису цей лікар вже не працювала, оскільки 27.03.2006р. була звільнена. Також ї записи від 12 та 19 листопада 2007р. невідомим лікарем. Також не відповідає дійсності записи в медичній картці, що ОСОБА_3 не проживала за місцем свого проживання з 2006р. по жовтень 2007р. та обслуговувалась приватним лікарем. Стверджує, що цього взагалі не було.

Саме у зв`язку з цим відповідачка звернулась до правоохоронних органів з заявою про підробку та дописи в медичній документації працівниками поліклініки №12, що була надано експертам, у зв`язку з чим порушено кримінальне провадження. (а.с.211 т.4). за матеріалами кримінального провадження слідчим 09.02.2018р. призначено судову-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському НДІСЕ (а.с.123-124 т.5).

З наданого відповідачкою висновку фахівця №1 в галузі судово-медичної експертизи на підставі письмової заяви ОСОБА_2 від 21.01.2019р. лікарем судовим медиком ОСОБА_37 , кандидатом медичних наук, вищої кваліфікаційної категорії КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», який провів судово-медичне дослідження висновку експерта №208 та інших матеріалів відносно ОСОБА_3 , 1917р.н. надав слідуюче заключення:

1.Виходячи з результатів проведеної комісійної судово-медичної експертизи №208 стану здоров`я ОСОБА_3 , наданих матеріалів, слід дійти до думки, що ОСОБА_3 останні роки перед смертю страдала на наступні захворювання: наслідки перенесеного у дитинстві поліомієліту з млявим парезом нижніх кінцівок, порушенням функції ходи, ішемічну хворобу серця, церебральний атеросклероз і деформуючий артроз великих і малих суглобів, розповсюджений деформуючий спондильоз, остеохондроз хребта.

Об`єктивах даних що до наявності у ОСОБА_3 виражених порушень з боку центральної нервової системи у розпорядження фахівця немає.

Враховуючи наявність свідчень лікарів та інших осіб відносно того, що в дійсності патології верхніх кінцівок у ОСОБА_3 не було, вважає, що виставлений у медичній картці діагноз парезу правої руки не може бути прийнятий до уваги при вирішенні питань, які раніше були поставлені перед комісією експертів. Також, приймаючи до уваги той факт, що свідчень осіб медичного персоналу щодо патології органів зору у неї немає, свідки заперечують наявність у ОСОБА_3 патології органів зору, слід дійти висновку, що об`єктивних даних щодо наявності у ОСОБА_3 розвинутої катаракти не має.

Таким чином ОСОБА_3 могла самостійно виконати підпис на документі, зокрема у 2006-2007р.р. слід також взяти до уваги, що при проведення комісійної експертизи №208 у розпорядженні експертів була відсутня інформація щодо невідповідностей записів у медичній документації ОСОБА_3 фактичному стану її здоров`я (зокрема що стосується стану верхніх кінцівок та органів зору).

Таким чином фахівець судовий медик ОСОБА_37 прийшов до думки, що висновок, наданий у комісійній судово-медичної експертизі №208 відносно того, що ОСОБА_3 не могла самостійно виконувати підпис правою рукою, через парез, та через стан органів зор-наявність катаракти, є помилковим з об`єктивних причин (через брак у судово-медичній експертній комісії об`єктивних даних). При складання цього висновку фахівця усі ці дані враховані. (Т.4 а.с.55- 66).

Свій висновок як фахівця лікар ОСОБА_37 , який також є зав. Відділом судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз та з 1998р. є судовим експертом, повністю підтримав в судовому засідання 29.04.2020р. та зазначив , що це його думка як фахівця.

Також суду надано копію висновку експертів Київського НДІСЕ за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 23.12.2019р. №2535/18-34/34412+34458/19-34 дослідження медичної картки на ім`я ОСОБА_3 , з висновків яких вбачається, що у рядку 3 в місці розташування запису дати «23.04.04 (07) синьо-фіолетового кольору, в якому в другій цифрі позначення року -04 встановлено, що прямий елемент цифри 4 продовжується дописуванням вертикальної та горизонтальної в місці розташування закінчення прямого елемента цифри 4, що свідчить про те, що спочатку була виконана цифра 4, а потім її змінено на 7. Встановлене свідчить про те, що в записі дати «23.04.04 (07)» на 1 сторінці змінено первинний зміст « 23.04.04 » на «23.04.07». крім того виявлено ознаки штучного зістарювання документу для записів.

Також суду надано копію висновку експертів Київського НДІСЕ за результатами проведення почеркознавчої експертизи документів від 08.10.2019р. №29712/29713/18-32/27003+27005/19-32 дослідження медичної картки на ім`я ОСОБА_3 , з висновків яких вбачається, що рукописні записи , що містяться на аркушах №8,9,10,11 медичної карти ОСОБА_3 , виконанні не ОСОБА_50 , не ОСОБА_40 . Ці записи виконані ОСОБА_51 (а.с.235-241 т.5).

Свідок ОСОБА_52 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 це його рідна сестра, та він знаю, оскільки бував у неї, коли почала жити з бабусею ОСОБА_4 , яка не могла ходити,-інвалід дитинства, за якою нікому було доглядати, та рядом із сусідкою по комуні бабою ОСОБА_54 , та яка хоч і мала дітей сина та дочку, проте про неї також ніхто не піклувався. Тому ОСОБА_2 , та він допомогали і сусідці, яка також була хворою Ніхто до них не ходив, у бабушки ОСОБА_4 була маленька кімната, де дуже смерділо, бо в коридорі постійно горіла газова плитка, а кухня була закрита. Відповідачка в 2005р. працювала двірником в цьому будинку також, та була знайома з ОСОБА_3 , допомагала їй, та вона сама запропонувала сестрі за нею доглядати за що та залишить їй своє житло, проте оскільки у неї такі родичі, що можуть позиватися до суду, то нею і було запропоновано спочатку оформити заповіт, а потім ще й договір довічного утримання. Він також допомагав т.ОСОБА_4 з 2005р., тобто з того часу як відповідачка почала доглядати її. Тільки він один раз застав скандал з її племінницею, яка просила у неї гроші. Сестра спала там, де і т.ОСОБА_4 , тільки в іншій кімнатці, бо потрібно було прибирати за нею, оскільки та не могла ходити самостійно в туалет. Попри це ОСОБА_3 мала вправні руки, вона навіть вміла вправно робити зачіску. Він за свої кошти купив ім. холодильник в 2006р., і телевізор LD, бо його любила дивитися т. ОСОБА_4 , вона ж була лежача . Померла вона восени 2007р, всі витрати з поховання взяла на себе відповідачка , на яких була також і її племінниця , тобто позивачка по справі ОСОБА_1 разом з братом і вони були на поминках. Він разом з відповідачкою вже 13 років ходить на могилу та доглядають, і більш ніхто. Зараз там проживає відповідачка. Тому він побудував сестрі ванну, кухню, поставив плиту, почисти коридор, але у неї чомусь сусід ОСОБА_18 відібрав кухню.

Свідок ОСОБА_33 пояснила що знайома з відповідачкою давно, працювала з нею разом в домоуправлінні, і в цьому будинку бувала 2рази на неділю, а відповідачка допомагала доглядати за ОСОБА_3 , яка була інвалідом дитинства, і майже зовсім в останні роки не могла ходити, і вона також до неї заходила, проте вона все ж таки могла відчинити двері, вони балакали. Вона цікавилась її здоровєм, та розказувала і за своє життя, вона працювала на картонній фабриці, і ніколи вона не бачила у неї родичів, або щоб вони їй допомагали, і їй відомо що в 1993р. її родичі відмовились за нею доглядати, тому вона погодилась щоб за нею доглядала ОСОБА_2 . У неї була кімната, коридор, кухонька 1,5 м. до дверей, потім їй добавили ще кімнату. В 1995р. Каванда своє житло викупила кухню і кімнату, про що є квитанція, та їй видали дозвіл на приватизацію. ОСОБА_2 за нею добре доглядала, все було чисто, та яка їй розповіла, що було складено договір довічного. ОСОБА_3 була майже лежачою, на двох паличках могла відкрити вхідні двері, проте в при здоровому глузді, все розуміла, та висловлювала задоволення про те як за нею оглядає відповідачка, і що родичі відмовились за нею доглядати. Також бачила що у них потім з`явився телевізор, холодильник. В 1995-200 р. вона ще могла трохи ходити, а потім вже не могла, отримувала пенсію, не вважала її неграмотною.

Свідок ОСОБА_35 в судовому засіданні пояснила, що вона працює з 1983р. а головою Малиновського МСЕК з 1987р. та у них наявна переписка з інвалідом 1 групи дитинства ОСОБА_3 та в 2016р. був запит суду та є документи за 1988р., де не на МСЕК акту огляду, бо в архіві не збереглись. Є протокол №7 Іллічівського МСЕК за 1988р. де є запис, що ОСОБА_3 , 1917р.н., є інвалідом 2 групи з дитинства. Та оглядалась потім і їй встановили 1 групу безстроково. Також пояснила, що іі викликали до слідчого де вона давала свідчення. Вона потребувала постійний догляд т.яу була 1 група.

Свідок ОСОБА_36 , 1948р.н. в судовому засіданні пояснив, що він в буд. №3 проживає з дитинства, знав всіх мешканців, та також знав ОСОБА_3 , з 1963-1964р.р. вона жила на 1 поверсі в підвалі в маленькій кухні та в дитинстві вона їх пригощала пиріжками, хоча т.ОСОБА_4 і була інвалідом з дитинства, дітей не мал., у неї були хворі ноги, вона погано ходила за допомогою палочки, і їй всі у дворі домотали, він робив їй покупки. Потім він став дорослий і також іноді ходив, допомагав полагодити крани, електрику, вона розповідала йому що у неї є племінниця, проте вони не спілкувались. Десь в 80-х роках їй дали ще кімнату, оскільки вона жила в кухні, та вона потім перейшли жити туди біля кухні. Вона в`язала, сама готувала собі їжу. В 2004р. вона стала себе погано почувати, як і її сусідка т.ОСОБА_4, тому було питання щодо того хто зможе за нею доглядати, та він їй порадив ОСОБА_2 , як порядну людину. І вони між собою поладили і домовились, вона за нею добре доглядала , її брат купив холодильник, телевізор, який вона дивилась, та він був свідком як та залишила нею заповіт у присутності і нотаріуса, ОСОБА_18 , ОСОБА_60 , що все майно буде за ОСОБА_2 , бо тоді вона не вміла писати. Потім відповідачка навчила ї ставити підпис. в 2007р. Каванда померла, її похованням, поминальним обідом та все іншим займалась ОСОБА_2 та її брат. На похоронах та обіді була також і племінниця ОСОБА_1 . Потім ОСОБА_18 перестав її пускати до кухні, та ОСОБА_2 залишилась фактично без кухні.

Свідок ОСОБА_62 пояснила, що позивачка є 2-юрідною сестрою її чоловіка ОСОБА_63 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а позивачка є ріднею племінницею, відповідачка не знає, та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона була дуже добра та чистюлею, ніколи не жалілася, хоч і не могла ходити. Знає що тітка з позивачкою дружили та спілкувались, вона навіть доглядала на тіткою, знаю т. Дусю з 1981р. як одружилася. Бувала у неї вдома , вона жила в комунальній квартирі на вул.. Торгова, підвальне приміщення, дві кімнати., в одній з яких був телевізор. Померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і вона була на похоронах її, проте не може сказати хто її ховав, також на похоронах був її чоловік та його двоюрідна сестра, але Позивачка не була. Свідку невідомо хто доглядав за т.Дусею протягом останнього року її життя. Їй не відомо кому залишилась її квартира. Їй невідомо, щоб у неї не працювала рука. Вони іноді разом навіть готували вареники. Знаю що у неї була сусідка ОСОБА_9 ,вони дружили.

Свідок ОСОБА_65 в судовому засідання пояснив суду, що позивачка-це його рідна сестра, а ОСОБА_31 є його внучатою племінницею по лінії брата ОСОБА_66 його сестра позивачка, з 2006р. доглядала за їх рідною тіткою ОСОБА_3 , доки не захворіла , майже втратила зір в квітні 2006р, але вона попросила доглядати за нею її сусідку ОСОБА_9 тітка проживала в підвалі в маленькій кімнаті, напроти дверь вхідна, умивальник, газова плитка в коридорі. У тітки свідок бував не часто, десь 2-3 рази на рік, підтвердив придбання телевізора, холодильника, проте вважає що це купила сама ОСОБА_3 за свої кошти., вона не могла ходити, проте могла сама їсти. Про її смерть йому повідомила сусідка ОСОБА_9 . Він був особисто разом з своїм братом на похоронах, її хоронила ОСОБА_2 , де він побачив її вперше, але позивачки не було. Йому від сусіда ОСОБА_18 також відомо, що тітка складала заповіт, проте не знає на кого саме. Також пояснив, що в 2005-2006рр. покійна тітка чомусь вигнала позивачку. Позивачка проживає разом з ним в будинку. Він та позивачка не звертались з заявою до нотаріуса з приводу прийняття спадщини.

Протокольною ухвалою суду 17.07.202020р. суд викликав позивачку для дачі особистих пояснень на 18.09.2020р, 21.110.2020р., проте позивачка в судове засідання не з`явилась, надавши заяви що вона не може з`явитися в силу свого похилого віку. При цьому суд також враховує, що відповідачка також є особою похилого віку, проте з`являється кожного судового засідання та надає пояснення по суті справи. Враховуючи зазначене, надані пояснення відповідачки та свідків не спростовані.

Таким чином висновок комісійної судово-медичної експертизи №208 не можна брати до уваги, оскільки суперечать іншим матеріалам справи, поясненням свідків, відповідачки щодо відсутності у ОСОБА_3 парезу правої руки, тобто порушення функції правої руки та захворювання патології органів зору, та обґрунтованим на думку суду сумнівам щодо невідповідностей записів у медичній документації ОСОБА_3 , оригінал картки якої були надані суду представником позивача 21.09.2017р, (супровідний лист а.с.121 та відповідь КП «ЦПМСД №12» а.с. 122 т.3) та з приводу справжності та підробки записів в рамках кримінального провадження проводились слідчі дії та експертизи.

Клопотання про повторну експертизу представником позивача не заявлялось.

Виходячи з наведеного суд вважає, що будь-яких належних, обґрунтованих та допустимих доказів підроблення підпису ОСОБА_3 , парезу правої руки, а також введення в оману, суду не надано, а тому з цих підстав позов не підлягає задоволенню.

Крім того як вбачається з наданої копії постанови про закриття кримінального провадження від 11.09.2019р. слідчим Портофранківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Балан С.П. ЄДРДР №12015160500008317 від 17.09.2015р. підставою порушення якого було заява ОСОБА_8 про підробку ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на комунальну квартиру АДРЕСА_1 та використання цих підроблених документів для заволодіння зазначеною квартирою, кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. При цьому також встановлено, що з січня 2005р. ОСОБА_2 за проханням ОСОБА_3 почала здійснювати за нею догляд , що жила в кВ. №7 . Заявник ОСОБА_8 та ОСОБА_1 свою родичку не провідували, догляд за нею не здійснювали, тому ОСОБА_3 за власним бажанням запросила до дому державного нотаріуса ОСОБА_10 яка в січні 2006р.оформила заповіт на ім`я ОСОБА_2 , а в лютому 2006р. знову запросила нотаріуса та оформила договір довічного утримання, який підписала особисто. Правоздатність та дієздатність була перевірена нотаріусом. Заявник, родичі померлої ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , Заявник, родичі померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , будучі обізнані про відчуження майна ОСОБА_2 за власним бажанням тітки, питання про вступ до спадщини не підіймали (а.с.102-103 т.5).

Щодо визнання недійсним договору з підстав неграмотності, а також віку ОСОБА_3 , невідповідності внутрішньої волі, то суд, враховуючи пояснення сторін, свідків, вважає, що судом не встановлено беззаперечних доказів неграмотності ОСОБА_3 , в наслідок чого б вона не могла розуміти значення своїх дій, роз`яснень нотаріуса змісту правочину, та таким чином що могло б призвести до невідповідності внутрішньої волі ОСОБА_3 . Крім того,суд бере до уваги пояснення відповідачки суду, що у зв`язку з наполегливим бажанням ОСОБА_3 ще укласти договір довічного утримання, вона протягом майже місяця (з 19 січня по 08 лютого) вона навчила ОСОБА_3 підписуватись. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Інформації щодо наявності у ОСОБА_3 виражених порушень з боку центральної нервової системи судом не встановлено.

Суд виходить з того, що сторони у справі, діючи добровільно та розуміючи значення своїх дій, попередньо будучи ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений між ними правочин, уклали договір, згідно з яким ОСОБА_3 передала у власність відповідачці ОСОБА_2 , а відповідачка прийняла у власність спірну частину квартиру на обумовлених в договорі умовах. Після укладення договору та смерті ОСОБА_3 квартира була зареєстрована за відповідачкою, а отже настали правові наслідки відповідно до умов укладеного договору.

З приводу порушення нотаріусом Порядку вчинення нотаріальних дій, то судом встановлено, що про належне посвідчення оспорюємого правочину свідчить і надані державним нотаріусом копії сторінок з реєстру для реєстрації нотаріальних дій, в якій міститься інформація про укладання між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору довічного утримання від 08.02.2006р. за реєстровим номером 7-250. (а.с.68-98 т.2), будь-яких доказів того що підпис від імені ОСОБА_3 здійснено не нею, матеріали справи не містять. Також зважаючи на вищевикладене, матеріали справи не містять належних , достовірних та допустимих доказів того, що внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин ОСОБА_3 не могла підписати договір.

З огляду на вище встановлене суд приходить до переконання, що дії нотаріуса по складанню та посвідченню договору були правильними і такими, що узгоджуються із вимогами норм цивільного законодавства, Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ від 03.03.2004 № 20/5 і не суперечать вимогам ст. 203 ЦК України.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Згідно ч.3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ст.744 ЦК України визначено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У статті 746 ЦК України визначено, що сторонами договору довічного утримання є відчужувач та набувач.

У статті 749 ЦК України закріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду). Так, зокрема, у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша статті 749 ЦК України)..

Судом встановлено, що сторонами договору всі його умови виконувались.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Завданням цивільного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зазначені приписи, а також правила статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2 - 4, 14, 215 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. (Постанова, Верховний Суд|Касаційний цивільний суд, від 13.06.2018, № 644/2494/16-ц|61-3632св18).

Із моменту смерті ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та до подачі ОСОБА_1 позову до суду пройшло більш ніж 7 років. Крім того належних та допустимих доказів пропуску строку на подання позову протягом такого тривалого часу позивачем не надано.

У матеріалах справи відсутні докази щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 та звернення до нотаріуса у відповідності до законодавства Позивачки з заявою про прийняття спадщини у вигляді спірної частки квартири, та відмови нотаріуса у такій заяві. Також відсутні докази щодо звернення позивачки до суду з позовом про надання додаткового строку на прийняття спадщини. Таким чином суд доходить до висновку що позивачка з такою заявою не зверталась.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Матеріальний аспект захисту охоплює й положення гл. 3 ЦК, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з`ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.

Аналізуючи всі вищенаведені факти, суд не встановив факт порушення особистих прав позивача відносно спірної частки квартири,що належала ОСОБА_3 , які підлягають захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб.

Верховним Судом України по справі № 6-94цс13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, констатовано, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Судом також розглянуто та досліджено заяви позивача про поновлення строку на подання позову та представника відповідача про застосування строку позовної давності. При цьому суд враховує наступне.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» №14 від 18 грудня 2009 року роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, тільки у разі, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК і вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити у задоволенні заявлених вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із застосуванням наведеної норми ЦК).

Між тим, із урахуванням викладеного, суд не застосовує наслідки пропуску строку позовної давності, про застосування яких було заявлено представником відповідача, оскільки в позові відмовлено за його необґрунтованістю.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Також не підлягає задоволенню вимоги про припинення право власності ОСОБА_2 на спірну частку квартири, та стягнення судових витрат, оскільки ці вимоги є похідними.

Суд не вбачає підстав також для винесення окремої ухвали за заявою ОСОБА_1 на адресу АТ «Укрпошта».

На підставі викладеного та керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст.. 11, 15, 16, 202, 203-204, 207, 215-216, 225, 236, 256-258, 261, 638-640, 745, 1216, 1262, 1266, 1302-1306 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3- 13, 19, 23, 42, 43, 48, 49, 72, 76-81, 89 , 95, 174, 175, ст. 223, 229, 241, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України

Суддя Домусчі Л. В.