Рішення № 92871440, 27.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/15460/19

Провадження №2/522/2119/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 10.0.2019 року надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк до ОСОБА_1 , згідно якого просили стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 249665, 28 грн..

Згідно обґрунтування позовних вимог, що відповідно до укладеного договору N б/н від 14.01.2016 року ОСОБА_1 (далі - Відповідач) отримала кредит у розмірі 1872, 67 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на дані умови, що підтверджується тим, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, складає між нею та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві. Посилались, що банк свої зобов`язання виконав та надав відповідачці кредитні кошти. У свою чергу, відповідач порушила зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї станом на 31 травня 2019 року виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 601 041, 02 грн.. Посилалась на те, що на даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому вважає за можливе звернутись із даним позовом із вимогами про стягнення заборгованості лише за тілом кредиту у розмірі 249 665,28грн..

До суду 20.09.2019 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2017 року змінила прізвище на ОСОБА_1 , зареєстрована з 31.03.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07.10.2019 року провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Судове засідання 06.11.2019 року було відкладено у зв`язку з неявкою сторін по справі та поданого клопотання представника позивача про необхідність надання виписку по рахунку боржника.

05.12.2019 року до суду надійшла уточнена позовна заява банку, згідно якої просили стягнути із відповідачки заборгованість за відповідним кредитним договором лише за тілом кредиту у сумі 249 665, 28 грн. та судовий збір у розмірі 3744, 98 грн. (а.с.57-72).

До суду 05.12.2019 року надійшла заяви представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи. У зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 04.02.2020 року.

Представником відповідача 30.01.2020 року до суду було подано відзив на позов, а також клопотання про перехід з спрощеного провадження до загального та витребування доказів (а.с.85а-93).

Ухвалою суду від 05.02.20 року здійснено перехід у загальне провадження та справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 06.02.2020 року вирішено питання про витребування доказів по справі.

Розгляд справи відкладено на 02.03.2020 року.

Через неявку сторін розгляд справи 02.03.2020 року був відкладений на 27.04.2020 року.

Представника банку 13.03.2020 року було подано до суду відповідь на відзив представника відповідача (а.с.117-132).

13.04.2020 року представником позивача було подано до суду випивку по рахунку (а.с.138-142).

Ухвалою суду від 27.04.2020 року по справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 30.06.2020 року.

У зв`язку з перебування суддя у відпустці розгляд справи 30.06.2020 року був відкладений на 27.10.2020 року.

У судовому засіданні 27.10.2020 року були присутні представник позивача - Акрабова О.М. та представник відповідача - ОСОБА_5 ..

Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, посилаючись на те, що 09.06.2016 року відповідачка помилково зарахувала кошти у сумі 251000 грн. не на той номер банківської картки (кредитну) замість дебетової картки. Потім вона зверталась до банку із проханням перерахувати кошти на дебетову картку та зазначене було здійснено ними 22.06.2016 року (згідно ордеру сума 246 665, 20 грн.). На дебетовій картці станом на 22.06.2016 року залишок був 501889 грн., а 23.06.2016 року відповідачка зняла спочатку 250 000 грн. і через 10 хв. ще 225 000 грн.. Отже, відповідачка двічі через касу банку отримала дві суми коштів. Представник позивача посилались на те, що відповідачка зняла більше коштів, ніж перевела, а тому вважає, що залишок боргу становить 249 665, 28 грн., які і просила стягнути.

Представник відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Посилався на те, що відповідачкою дійсно було помилково зараховано кошти у сумі 251 000 грн. на кредитну картку та за проханням банк перерахував дану суму на дебетову картку. Проте, відповідачка знімала кошти лише одним раз на суму 250 000 грн., хто знімав ще раз кошти їм невідомо. Отже, вважає, що банком не доведено обставини отримання відповідачкою вказаної суми коштів двічі, а тому просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Із матеріалів справи суд вбачає, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву № б/н від 14.01.2016 року, відповідно до якої приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг від АТ КБ «Приватбанк».

14.01.2016 року між банком та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію по кредитному договору №SAMDN40000015279455 від 03.08.2007 року, відповідно до якої отримала кредит у розмірі 1872, 67 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строк кредитування 6 місяців із 14.01.2016 року по 31.07.2016 року. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку, починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Що не заперечувалось та визналось сторонами, банк виконав свої зобов`язання та надав позичальнику ОСОБА_1 гроші у кредит.

При підписанні договору реструктуризації банком було списано проценти на суму 1368,51 грн., комісію на 0,0 грн., пеню на 0,0 грн. та штраф на суму 495. 34 грн.. Загальна сума заборгованості після підписання договору реструктуризації складала 2072, 68 грн. із урахуванням суми першого внеску у розмірі 200 грн. (п.1.4 генеральної угоди).

Також за розглядом справи судом встановлено, що 09.06.2016 року відповідачкою було помилково здійснено поповнення зі своєї картки НОМЕР_1 на суму 251 000 грн. на кредитну картку № НОМЕР_2 . Відповідно до заявки (ордер №5542347) від 22.06.2016 року, у подальшому, дану суму коштів у розмірі 249 665, 28 грн. було перераховано на дебетову картку відповідачки № НОМЕР_3 .

Зазначене підтверджується матеріали справи, а саме згідно виписки по рахунку на мові оригіналу:

22/06/2016 13:44:22 22/06/2016 P33 S CR 249,665.28 UAH 249,665.28 252,224.18 128886 CP980048 UKR ПЕРЕЧИСЛЕНИЕ СРЕДСТВ СОГЛАСНО ОРДЕРА 5542347 КРЕДИТНАЯ ЧАСТЬ P2P ПЕРЕВОДА

22/06/2016 16:23:42 22/06/2016 P33 S CR 249,665.28 UAH 249,665.28 501,889.46 147545 CP980C00 UKR ПЕРЕБРОСКА СРЕДСТВ ПРИ РАСТОРЖЕНИИ ДОГОВОРА {{DACD=26257623053321}}{{DACC=4149437859205658}} КРЕДИТНАЯ ЧАСТЬ P2P ПЕРЕВОДА.

Як вбачається з пояснень відповідача, 23.06.2020 року вона зняла суму коштів у розмірі 250 000 грн. зі своєї дебетової картки у касі банку один раз.

Між тим, згідно пояснень представника банку та обґрунтувань позову, того ж дня 23.06.2020 року позивачка повторно через 10 хвилин ще раз зняла через касу банку суму коштів у розмірі 250 000 грн., - не тільки суму коштів, яку самостійно зарахувала, а ще й ту суму, яку банк помилково зарахував на дебетову картку, у зв`язку з чим банк у подальшому зарахував вказану суму у рахунок заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження чого надають виписку по рахунку на мові оригіналу:

23/06/2016 11:32:52 23/06/2016 B15 S DB -252,500.00 UAH -250,000.00 - 2,500.00 229,369.46 972007 6010 BODVIH02 UKR ЮЖНОЕ ГРУ, ОТДЕЛЕНИЕ VIP-ЦЕНТР АЛЬБАТРО (УКРАИНА, ОДЕССКАЯ, ОДЕССА, УЛ.УСПЕНСКАЯ, Д.22А) ВЫДАЧА НАЛИЧНЫХ ДЕНЕГ Выдача наличных в отделении

23/06/2016 11:43:15 23/06/2016 B15 S DB -227,250.00 UAH -225,000.00 - 2,250.00 2,119.46 378008 6010 BODVIH02 UKR ЮЖНОЕ ГРУ, ОТДЕЛЕНИЕ VIP-ЦЕНТР АЛЬБАТРО (УКРАИНА, ОДЕССКАЯ, ОДЕССА, УЛ.УСПЕНСКАЯ, Д.22А) ВЫДАЧА НАЛИЧНЫХ ДЕНЕГ.

Згідно розрахунку банку станом на 31.05.2109 року заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 601 041, 02 грн. і складається з наступного:

- 249 665.28 грн. - заборгованість по кредиту;

- 0,00 грн. - заборгованості по відсотками;

- 349 531, 35 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

- 1844, 39 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного банком розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачки після підписання 14.01.2016 року договору реструктуризації склала 2072, 68 грн. із урахуванням суми першого внеску у розмірі 200 грн. (п.1.4 генеральної угоди). Строк дії даного договору був визначений сторонам до 31.07.2016 року.

Зазначене суд вважає належним чином встановленим та таким, що знайшло належне підтвердження у матеріалах справи та за розглядом справи.

У свою чергу, посилання представника банку та обставини того, що відповідачка 23.06.2020 року двічі зняла зі своєї дебетової картки № НОМЕР_3 суми коштів по 250,000.00 грн., першу суму, яку самостійно помилково зарахувала, а ще й ту суму, яку банк помилково зарахував на дебетову картку, не знайшли свого підтвердження за розглядом справи.

Будь-яких доказів, окрім виписки по рахунку, того, що саме відповідачка другий раз зняла вказану суму коштів через касу банку, представника банку до суду не надав. Викладене не вбачається із матеріалів справи.

Отже, суд вважає, що дані обставини не були доведенні належним чином стороною позивача, а отже і суд не вбачає підстав вважати, що заборгованості за кредитним договором відповідачки була у розмірі 249 665, 28 грн., та відмовляє в задоволенні вимог про стягнення даної суми коштів як тілу кредиту.

Окрім того, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.01.2016 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15), у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, у постанові від 27.07.2020 року по справі №188/1815/17.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За наведених підстав, суд приходить до висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати пені та штрафів за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 141 та п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, у задоволенні вимог про стягнення судових витрат суд також відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 203, 207, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України; суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Приморського районного суду м. Одеси протягом 30 днів (ст.ст.354, 355 ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 09.11.2020 року.

Суддя: Домусчі Л.В.