Рішення № 92866780, 12.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Київ № 826/8471/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (надалі - Відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відповідача від 25.01.2016 ВП №49895985 про відкриття виконавчого провадження;

- визнання протиправними дій Відповідача щодо винесення постанови від 25.01.2016 ВП №49895985 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що Відповідачем не направлено на адресу боржника оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, чим позбавлено боржника права на добровільне виконання виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2017 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2017 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №753/12583/17.

Судом встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07.11.2019 №753/12583/17 позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», треті особи: приватний нотаріус Чуловський Володимир Анатолійович, Дарницький районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишено без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 відмовлено Позивачу у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Відповідачем право на надання відзиву на позов не використано. На виконання вимог суду надано до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження.

В судовому засіданні 10.06.2020 на підставі заяви представника Позивача про розгляд справи без його участі та у зв`язку із неявкою Відповідача судом, керуючись положеннями частини 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 23.11.2015 вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 16384, яким запропоновано стягнути з Позивача на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором №6106492 від 28.02.2008 на загальну суму 1414455,22 грн.

На підставі заяви ПАТ «ПУМБ» від 18.01.2016 щодо примусового виконання вказаного виконавчого напису Відповідачем 25.01.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49895985 (т. І а.с. 41).

Позивачем зазначено, що Відповідачем не направлено на адресу боржника вказану постанові про відкриття виконавчого провадження, а тому просить її скасувати.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, в редакції, що діяла до 05.01.2017 (надалі - Закон України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Пунктом 4 частини 2 статті 17 названого Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Згідно із частинами 1, 2 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Матеріали справи свідчать про те, що Відповідачем винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви ПАТ «ПУМБ» щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 23.11.2015 №16384.

Судом встановлено, що виконавчий напис від 23.11.2015 №16384 та заява стягувача від 18.01.2016 відповідали вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до наведених норм, відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця та за відсутності підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Позивачем зазначено, що державним виконавцем не виконано вимоги законодавства щодо надіслання боржнику постанови від 25.01.2016 ВП №49895985 про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів направлення Відповідачем на адресу боржника вказаної постанови.

Разом з тим, суд зазначає, що порушення державним виконавцем порядку направлення сторонам виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставою для визнання протиправною та скасування такої постанови.

Судом встановлено, що при винесенні постанови від 25.01.2016 ВП №49895985 про відкриття виконавчого провадження Відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому така постанова відповідає законодавству та підстави для її скасування відсутні.

При цьому, суд зазначає, що Позивачем у даному спорі не оскаржуються дії Відповідача щодо не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, а виключно дії щодо винесення такої постанови.

Гідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному спорі суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34968768, адреса: 02099, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, 16).

Суддя Н.М. Клименчук