Рішення № 92866715, 16.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року м. Київ № 640/6353/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДепартаменту патрульної поліції Національної поліції Українипровизнання протиправними та скасування наказів від 03 червня 2019 року №408 та від 27 червня 2019 року №476 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі по тексту - відповідач, ДПП НПУ), в якому просить:

1) визнати протиправними та скасувати накази ДПП НПУ від 03 червня 2019 року №408 та від 27 червня 2019 року №476 о/с;

2) поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді лейтенанта поліції, поліцейського роти №3 батальйону №1 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції;

3) стягнути з ДПП НПУ грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 27 червня 2019 року по дату ухвалення судового рішення у даній справі.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірними наказами його звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у грубому порушенні ним процедури оформлення адміністративних матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте, вказані накази не містять опис порушення за вчинення якого його притягнуто до відповідальності. Крім того, ДПП НПУ допущені грубі порушення порядку застосування дисциплінарних стягнень, оскільки до нього не був доведений зміст наказу ДПП НПУ від 05 березня 2019 року №411 про проведення службового розслідування, у зв`язку з чим він не міг ознайомитись зі складом дисциплінарної комісії та скористуватись правом заявити відвід члену комісії у разі наявності обставин, що викликають сумнів у його безсторонності. Також, позивач зазначив, що відповідачем не дотримано строк для застосування дисциплінарного стягнення щодо нього.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

07 травня 2020 року від представника ДПП НПУ надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що на підставі внесення уповноваженими працівниками слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018100000000869 від 22 листопада 2018 року відомостей про вчинення окремими працівниками УПП у м. Києві ДПП кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, наказом ДПП НПУ від 05 березня 2019 року №411 було призначено службове розслідування. За результатами службового розслідування наказом ДПП НПУ від 03 червня 2019 року №408 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та в подальшому наказом від 02 липня 2019 року №486 о/с - звільнено зі служби в поліції. Крім того, представником відповідача зазначено, що позивача було повідомлено про початок службового розслідування та було відібрано у нього письмові пояснення. Відтак, на думку представника відповідача, твердження позивача щодо порушення його прав, визначених статтею 18 Статуту є безпідставними.

27 травня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що відзив не містить спростувань доводів його позовних вимог, а тому такий процесуальний документ є безпідставним.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

Слідчим відділом Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному 22 листопада 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018100000000869, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Наказом ДПП НПУ від 05 березня 2019 року №411 «При призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за №42018100000000869 від 22 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, до вчинення якого можуть бути причетні деякі працівники УПП у м. Києві ДПП, призначено службове розслідування, проведення якого доручено дисциплінарній комісії.

Наказом ДПП НПУ від 02 квітня 2019 року №617 «Про продовження строку проведення службового розслідування» продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом ДПП від 05 березня 2019 року №411, на один місяць.

Згідно висновку службового розслідування, затвердженого начальником ДПП Жуковим Є.О. 03 травня 2019 року, комісією встановлено факт грубого порушення службової дисципліни працівниками роти №3 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Кривохиженко Ю.В., лейтенантом поліції Стремецьким В.Ю., капралом поліції Калюжею О.С., старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 , що підриває авторитет поліцейського, органів Національної поліції України, так і держави в цілому.

Наказом ДПП НПУ від 03 червня 2019 року №408 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в грубому порушенні інспектором роти №3 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 процедури оформлення адміністративних матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, процедури огляду водія на стан сп`яніння, порушенні Правил етичної поведінки поліцейських та допущенні поведінки, яка підриває авторитет поліцейського, органів Національної поліції України, так і держави в цілому, а саме в порушенні підпунктів 1, 10, 11 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом НПУ ДПП від 05 січня 2016 року №4/11, пунктів 1, 4 та 6 розділу ІХ, пункту 4 розділу ХІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року №1395, пунктів 6 та 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, щ знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, пунктів 6, 8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС від 09 листопада 2015 року № 1452/735, абзаців 1, 2 та 5 пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1-3, 6, 10-11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, пункту 5 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних прилад відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року №1026, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13, пункту 8 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до поліцейського роти №3 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі наведеного вище наказу, наказом ДПП НПУ від 27 червня 2019 року №476 о/с «Про особовий склад» відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 поліцейського роти №3 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) звільнено зі служби в поліції з 27 червня 2019 року.

Позивач, вважаючи протиправними накази ДПП НПУ від 03 червня 2019 року №408 та від 27 червня 2019 року №476 о/с, звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Разом з цим, положеннями статті 19 вказаного Закону передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Так, Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII було затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України.

Згідно з приписами частини першої статті 11 Дисциплінарного Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Частиною третьою вказаної норми також встановлено, що поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Положеннями статті 12 вказаного нормативно - правового акта визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (стаття 14 Дисциплінарного Статуту).

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Аналогічна правова норма викладена у пункті 2 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893), а положеннями пункту 3 вказаного розділу передбачено, що службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:

- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

- повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.

Відповідно до положень пунктів 1, 4, 7 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VІ Порядку № 893).

Положеннями статті 19 Дисциплінарного Статуту передбачено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема:

документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;

вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника.

Вказаними нормами законодавства також встановлено, що уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

У разі якщо уповноважений керівник не має права на накладення конкретного виду дисциплінарного стягнення на поліцейського, він затверджує висновок службового розслідування і одночасно порушує перед старшим прямим керівником, наділеним правом накладати таке стягнення, клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до приписів статті 13 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Частиною третьою вказаної норми врегульовано, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом (стаття 20 Дисциплінарного статуту).

Керівник Національної поліції України уповноважений застосовувати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, до всіх поліцейських.

Інші керівники застосовують дисциплінарні стягнення в межах повноважень, визначених керівником Національної поліції України.

Керівник, який перевищив надані йому дисциплінарні повноваження, несе відповідальність відповідно до цього Статуту. Дисциплінарне стягнення, застосоване з порушенням вимог цього Статуту, скасовується як незаконне керівником, який його застосував, або прямим керівником.

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціалЗьному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.

Разом з цим, згідно з приписами пункту 3 розділу IV Положення «Про органи досудового розслідування Національної поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570, слідчі та інші працівники слідчих управлінь ГУНП, слідчі та інші працівники слідчих підрозділів територіальних органів поліції та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції приймаються на службу в поліцію, призначаються на посади та звільняються з посад та/або зі служби в поліції начальниками ГУНП в областях, місті Києві, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі за поданням заступників начальників ГУНП - начальників слідчих управлінь.

Згідно з приписами статей 21 та 22 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Частиною 4 вказаної норми регламентовано, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування, затвердженого начальником ДПП полковником поліції Жуковим Є.О. 03 травня 2019 року, за встановлених у ході службового розслідування обставин, вчинені позивачем дії свідчать про грубе порушення службової дисципліни, що підриває авторитет поліцейського, органів Національної поліції України, так і держави в цілому.

Вказаний висновок не оспорювався позивачем у судовому порядку, не визнавався протиправним та не скасовувався ані суб`єктом прийняття, ані судом, відтак суд не надає правової оцінки зазначеним у ньому обставинам.

Разом з тим, щодо доводів позивача про те, що до нього не був доведений зміст наказу від 05 березня 2019 року №411 про проведення службового розслідування, суд зазначає, що згідно підпису, розміщеного на останньому аркуші наказу ДПП НПУ від 05 березня 2019 року №411 «Про призначення розслідування та утворення дисциплінарної комісії», ОСОБА_1 ознайомився із зазначеним наказом 23 квітня 2019 року.

Також, щодо доводів позивача про те, що його було обмежено у праві ознайомитись із висновком службового розслідування, робити копії, надавати пояснення щодо обставин справи та докази правомірності своїх дій, тощо, внаслідок чого під час складання висновку дисциплінарною комісією не були враховані пояснення поліцейського щодо обставин справи, характер проступку та обставини, за яких він був вчинений, суд зазначає, що згідно матеріалів справи 23 квітня 2019 року ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень по суті питань, які стали підставою для проведення службового розслідування, з посиланням на статтю 63 Конституції України.

Крім того, згідно акту від 27 червня 2019 року про відмову від письмового ознайомлення та отримання наказу ДПП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 03 червня 2019 року №408, витягу з наказу ДПП від 27 червня 2019 року №476 о/с, отримання трудової книжки серії НОМЕР_1 та тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 , обхідного листа, довідки для постановки на військовий облік, поліцейський роти №3 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом ДПП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 03 червня 2019 року №408 та витягом з наказу ДПП від 27 червня 2019 року №476 о/с, під його підпис відмовився отримувати трудову книжку серії НОМЕР_1 та тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 , обхідний лист та довідку для постановки на військовий облік.

Вказана відмова зафіксована інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Бобирем Ростиславом та поліцейським роти №1 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП капралом поліції Доник Мариною на бодікамеру серії АА №00395.

Разом з тим, УПП у м. Києві ДПП листами від 27 червня 2019 року №23817/41/11/6/02-2019 та від 27 червня 2019 року №29816/41/11/6/02-2019 повідомляло позивача про прийняття спірних наказів та направляло їх на його адресу.

З урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що позивач знав про проведення відносно нього службового розслідування і не був обмежений щодо реалізації права на захист, можливості надати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та доказів правомірності своїх дій, проте не скористався зазначеним правом, а тому, суд вважає прийнятий відповідачем наказ від 03 червня 2019 року №408 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» правомірним, а позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо твердження позивача про порушення строку накладення дисциплінарного стягнення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

При цьому частиною другою статті 21 цього ж закону передбачено, що у разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у випадку проведення службового розслідування днем виявлення дисциплінарного проступку вважається дата затвердження висновку службового розслідування. Отже, дисциплінарне стягнення у такому випадку може бути накладено не пізніше одного місяця з дня затвердження висновку судового службового розслідування.

Оскільки висновок службового розслідування затверджено 03 травня 2019 року, а наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення прийнято 03 червня 2019 року, то відповідачем дотримані строки накладення дисциплінарного стягнення.

Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі в зв`язку із повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно із частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки суд не знайшов підстав для скасування наказу про звільнення позивача, вважаючи, що такий наказ був прийнятий відповідачем правомірно, позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при прийнятті спірного наказу, діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого наказу та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3)