Рішення № 92866636, 13.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року м. Київ №826/9511/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача здійснити реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи позов тим, що садовий будинок є будівлею для сезонного використання, яка призначена для тимчасового проживання.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові, посилаючись відсутність передбачених Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця прожи-вання в Україні" та Житловим кодексом України підстав для проведення реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки за даною адресою знаходиться садовий будинок, який призначений для літнього (сезонного) використання і не включений до житлового фонду України.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що у звіті про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку від 15.05.2018 вказано, що садовий будинок відповідає вимогам державних будівельних норм, які ставляться до житлових будинків.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Сторонами визнається і підтверджується копією заяви позивача від 04.05.2018, що позивач звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію постійного місця проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви було додано копію свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) 09.02.2012 №182-С/СТ на вказаний садовий будинок, та копію витягу про державну реєстрацію прав власності, виданого КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкт нерухомого майна №33277847 від 23.02.2012, згідно з якими вказаний будинок, загальною площею 287,30 кв.м., належить позивачу на праві приватної власності, а також квитанцію про сплату адміністративного збору.

04 травня 2018р. відповідачем відмовлено у реєстрації місця проживання позивача за вказаною адресою з підстав неподання необхідної інформації, про що зазначено у заяві.

Спірні правовідносини виникли у сфері прав громадянина України на свободу пересу-вання та вільного вибору місця проживання в Україні та стосуються правомірності рішення щодо відмови у реєстрації місця проживання у садовому будинку.

Частиною 3 ст. 6 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у т.ч. через центр надання адміністративних послуг):

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила), передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослуж-бовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Статтею 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

В оспорюваному рішенні відповідач не зазначив, яких конкретно документів чи інформації, передбачених цим Законом чи Правилами, позивач не подав. Згідно з відзивом відповідача фактичною причиною для відмови є те, що садовий будинок не вважається житлом, тому відсутні підстави для реєстрації місця проживання.

Суд вважає такий висновок відповідача помилковим, зважаючи на наступне.

Як вбачається із встановлених судом обставин справи, позивач подав документи, що підтверджують його право на проживання в будинку, а саме свідоцтво про право власності на нього, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" і пп. 4 п. 18 Правил.

Частиною 8 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" і п. 18 Правил заборонено вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 31.03.2020 у справі №826/12955/18 у подібних правовідносинах Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" і п. 18 Правил не передбачають подання рішення про переведення садового будинку у жилий для реєстрації місця проживання, а ст. 9-1 цього Закону і п. 11 Правил не передбачають такої підстави для відмови у здійсненні реєстрації місця проживання через те, що будинок не є житловим. Верховний Суд зазначив, що аналіз вищенаведених вимог чинного законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла. Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше жиле примі-щення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Отже, для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них. При цьому Верховний Суд зазначив, що відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації. Необхідно враховувати, що чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових. Отже, факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому.

Згідно з наданою позивачем копією звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку від 15.05.2018 належний йому садовий будинок відповідає державним будівельним нормам, а зокрема, вимогам ДБН В.2.2-15:2015 "Житлові будинки. Основні положення" (крім тих, що зазначені у розділі І).

Даний доказ, який не заперечувався відповідачем, підтверджує призначення і придат-ність вказаного будинку для постійного або тимчасового проживання в ньому та спростовує доводи відповідача про протилежне.

Враховуючи надані позивачем докази і висновки Верховного Суду у справі в подібних правовідносинах, а також зважаючи на відсутність у ст. 13 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" обмежень вільного вибору місця проживання у садових будинках, суд дійшов висновку про неправомірність оспорюваного рішення відповідача про відмову у реєстрації місця проживання позивача.

Порушене право позивача на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , може бути поновлено шляхом зобов`язання відповідача вчинити такі дії, тому заявлена позивачем вимога підлягає задоволенню.

Виходячи з меж позовних вимог, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

З огляду на задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем згідно з квитанцією від 18.06.2018 №61 судовий збір у сумі 704,80 грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 повністю.

2. Зобов`язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Позивач: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація,

04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ 37333608.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко