Ухвала суду № 92866581, 16.11.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/5298/20

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Шевченка, буд. 118, м. Чернігів, 14027) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 07.07.2020 № 37057725 на суму 5961,99 дол. США.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Позовна заява подана з порушенням вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

- до позовної заяви не додано оригіналу документа про сплату судового збору у порядку та розмірі, визначених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510,00 грн.) (пункт 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

За практикою Європейського суду з прав людини, вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яка впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою (Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Як вбачається з позовної заяви, позивачем оскаржується постанова про стягнення виконавчого збору від 07.07.2020 № 37057725 на суму 5961,99 дол. США, що в свою чергу породжує підстави для зміни майнового стану позивача, у зв`язку з чим має майновий характер.

Даний висновок щодо майнового характеру позовних вимог позивача узгоджується з практикою Верховного суду, висловленою в ухвалах від 26.12.2017 у справі № 814/1557/17, від 04.01.2018 у справі № 805/3249/17-а.

При цьому, сума майнової вимоги в національні валюті становить – 169082,03 грн. (5961,99 дол. США * 28,36 грн. (офіційний курс Національного банка України станом на день звернення до суду).

Тому, в даному випадку, належною сплатою судового збору при поданні до суду адміністративного позову майнового характеру вважається сплата судового збору в розмірі 1690,82 грн.

За таких обставин, оскільки позивачем сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн., тому позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 850,02 грн. (1690,82 грн. - 840,80 грн.) на рахунок UA028999980313161206084025002, отримувач - УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 22030101, код ЄДРПОУ - 38054398, банк - Казначейство України (ЕАП);

- згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до вимог пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зокрема, суд звертає увагу, що у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Частиною третьою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

За приписами абзацу першого частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Тобто, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право вибору особи порядку оскарження рішень державного виконавця. При цьому, такі оскарження є альтернативним способом захисту своїх прав.

Скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження рішень державного виконавця, а саме зверненням з позовною заявою до суду, де відповідачем є відповідний орган державної виконавчої служби позивач повинен керуватися статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено десятиденний строк для звернення.

Позивачем в позові заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтовування якого зазначає, що про наявність оскаржуваної постанови він дізнався 16.07.2020, яку оскаржував до Центрального відділу ДВС у м. Чернігові, а тому після отримання 05.11.2020 негативної відповіді та копії постанови, він звернувся до суду з позовом.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки про порушення своїх прав та інтересів позивачу було відомо 16.07.2020, водночас позовна заява подана до суду лише 06.11.2020 (відповідно до штампу на поштовому конверті), що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду.

Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням вищевикладеного, вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду: 1) оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 850,02 грн.; 2) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням інших підстав та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови – залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Непочатих