Рішення № 92866332, 09.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року справа № 580/3826/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення та невиплати з 17.03.2020 позивачу пенсії за вислугу років, станом на 01.03.2020 25 років 4 місяці 8 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 18 років 1 місяць 4 дні відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII;

- зобов`язати відповідача скасувати рішення від 02.04.2020 №2300-0302-8/13003 (протокол №232730007265 від 26.03.2020) щодо відмови в призначенні та виплаті з 17.03.2020 позивачу пенсії за вислугу років, станом на 01.03.2020 25 років 4 місяці 8 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 18 років 1 місяць 4 дні відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення (розпорядження) щодо призначення та виплати з 17.03.2020 позивачу пенсії за вислугу років, станом на 01.03.2020 25 років 4 місяці 8 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 18 років 1 місяць 4 дні відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог статті 86 Закону України "Про прокуратуру". Однак відповідач відмовив у призначені пенсії та вказав про відсутність у позивача необхідної вислуги років. Відповідачем не зараховано до вислуги років позивача період участі у антитерористичній операції з 27.09.2017 по 30.04.2018 та в операції об`єднаних сил 01.05.2018 по 15.06.2020. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки на думку позивача період участі у вказаних операціях повинен зараховуватись на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Ухвалою суду від 09.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач подав 04.11.2020 до суду відзив, у якому вказав, що загальний стаж позивача на день звернення за призначенням пенсії склав 22 роки 9 місяців 12 днів, із них на посадах, які дають право на вислугу років 20 років 3 місяці 14 днів, тому відсутні законні підстави для призначення пенсії за вислугу років, оскільки відповідно до ст. 86 «Про прокуратуру» стаж роботи має складати 24 роки 6 місяців.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 17.03.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Листом від 02.04.2020 №2300-0302-8/13003 відповідач повідомив, що згідно з поданими документами загальний стаж позивача склав 22 роки 9 місяців 13 днів, тому рішенням (протокол №232730007265 від 26.03.2020) відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», так к не вистачає 24 років 6 місяців загального стажу.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиці висловлена Верховним Судом у постановах від 5 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17 та від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 у справі №185/7049/2020.

Отже, визначальною підставою для пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування до стажу роботи, який дає право прокурорам на пенсію за вислугу років є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій, для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат.

Посилання відповідача про неможливість зарахування до вислуги років для призначення пенсії згідно Закону України "Про прокуратуру" відповідної служби на пільгових умовах є хибним, оскільки можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинна пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний період часу.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки Військової прокуратури об`єднаних сил від 16.03.2020 № 15-435 вих.20, позивач в період з 27.09.2017 по 30.04.2018 брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Згідно з довідкою Військової прокуратури об`єднаних сил від 16.03.2020 № 15-436 вих.20, позивач з 01.05.2018 залучений до складу сил та засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Вказане також підтверджується довідкою Військової прокуратури об`єднаних сил від 16.06.2020 № 15-492 вих-20, де зокрема, зазначено, що в період з 01.05.2018 по 15.06.2020 позивач приймав участь в операції об`єднаних сил.

Позивач має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 07.06.2018.

Відповідно до наказу Військової прокуратури об`єднаних сил від 16.03.2020 № 214 к «Про оголошення вислуги років ОСОБА_1 станом на 1 березня 2020 року» вислуга років, що дає право на виплату щомісячної надбавки за вислугу років, включаючи ільгову вислугу років складає 25 років 4 місяці 8 днів.

Таким чином, період з 27.09.2017 по 30.04.2018 та з 01.05.2018 по 15.06.2020 підлягає зарахуванню до трудового стажу позивача для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Враховуючи викладене, відмовляючи позивачу у зарахування періоду участі в антитерористичної операції один місяць служби за три місяці, відповідач діяв протиправно.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ визначено, шо основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

За даними трудової книжки НОМЕР_2 , послужного списку ОСОБА_1 : з 01.09.1996 по 29.06.2001 - навчався в Харківській національній академії України ім. Я.Мудрого; з 05.02.2002 по 14.08.2012 - проходив службу на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури; з 15.08.2012 по 28.08.2014 - працював на посаді Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері; з 29.08.2014 по 26.03.2015 - працював на посаді військового прокурора Черкаського гарнізону; з 27.03.2015 по 12.11.2015 - працював на посаді військового прокурора Київського гарнізону; з 13.11.2015 по 18.09.2017 - працював на посаді військового прокурора Криворізького гарнізону; з 18.09.2017 по 27.09.2017 - перебував у розпорядженні військового прокурора сил антитерористичної операції; з 27.09.2017 по 10.05.2018 - працював на посаді прокурора відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції; з 10.05.2018 по 06.02.2020 - працював на посаді прокурора відділу військової прокуратури об`єднаних сил; з 06.02.2020 по теперішній час працює на посаді заступника начальника відділу військової прокуратури об`єднаних сил.

З матеріалів справи встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років становить 25 років 4 місяці 8 днів, стаж роботи в органах прокуратури станом на 01.03.2020 - 18 років 1 місяць 4 дні.

Відповідно до частини першої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

Частиною другою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Оскільки в позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії була необхідна вислуга років, передбачена Законом України «Про прокуратуру», рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.04.2020 №2300-0302-8/13003 (протокол №232730007265 від 26.03.2020), яким відмодмовлено в призначенні з 17.03.2020 позивачу пенсії за вислугу років є протиправним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсійного забезпечення за вислугу років у відповідності до статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних відносинах, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з формальних підстав порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Так, згідно з частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.2018 у справі №826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Враховуючи, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії було недостатність стажу у зв`язку із незарахуванням періодів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил, суд встановив протиправність дій органу пенсійного фонду щодо відмови у зарахуванні такого періоду у трикратному розмірі до стажу при обчисленні пенсії, а також з урахуванням того, що відносно інших періодів відповідачем заперечень не зазначено, суд вважає належним способом захисту в даному випадку задоволення вимог позову в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення (розпорядження) щодо призначення та виплати з 17.03.2020 позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, за правилами встановленими статтею 90 КАС України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо клопотання позивача про допуск судового рішення до негайного виконання, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення (розпорядження) щодо призначення та виплати пенсії за вислугу років з 17.03.2020, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.

Щодо клопотання позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом термін звіт про виконання рішення, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом суду, то з огляду на обставини справи суд не вбачає необхідності встановлювати судовий контроль за виконанням даного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 840 грн 80 коп., що підтверджується квитанцією № N0FK16175M від 30.09.2020.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 грн 80 коп. належить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо непризначення та невиплати з 17.03.2020 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області скасувати рішення (протокол №232730007265 від 26.03.2020) щодо відмови в призначенні та виплаті з 17.03.2020 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення (розпорядження) щодо призначення та виплати з 17.03.2020 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, з урахуванням, станом на 01.03.2020, стажу роботи - 25 років 4 місяці 8 днів, у тому числі стажу роботи в органах прокуратури - 18 років 1 місяць 4 дні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький