Ухвала суду № 92865615, 16.10.2020, Оболонський районний суд міста Києва

16.10.2020 Справа № 756/6093/20

Ун.№756/6093/20

Пр.№2-зз/756/46/20

У Х В А Л А

16 жовтня 2020 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Майбоженко А.М.,

секретаря - Одягайло Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.01.2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 045,67 доларів США та судовий збір у розмірі 1 820 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року були вжити заходи забезпечення позову, а саме ОСОБА_1 було тимчасово обмежено право виїзду за межі України.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01.11.2012 року було замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «Кредекс Фінанс» у виконавчому провадженні ВП № 25853609 за виконавчим листом № 2-855/11.

В поданій заяві позивач посилається на те, що під час накладення вказаного позивачем у справі не було доведено факту ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення, оскільки транспортний засіб, який був заставним майном у вказаному кредитному договорі, вибув з її користування та був реалізований через торгівельну біржу внаслідок чого відбулося погашення заборгованості. Крім того посилається на те, що обмеження її у праві виїзду за кордон порушує її право на вільний вибір пересування та вибір місця проживання.

Враховуючи викладене, заявник просить скасувати вжиті заходи забезпечення позову.

Учасники справи до суду не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у ній.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.01.2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 045,67 доларів США та судовий збір у розмірі 1 820 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року були вжити заходи забезпечення позову, а саме ОСОБА_1 було тимчасово обмежено право виїзду за межі України.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01.11.2012 року було замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «Кредекс Фінанс» у виконавчому провадженні ВП № 25853609 за виконавчим листом № 2-855/11.

На момент звернення до суду з даною заявою відомостей щодо стану виконання рішення матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадив осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нею відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав люини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії», рішення від 26 листопада 2009(заява № 34383/03), ЄСПЛ підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, у параграфі 49 суд зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див.рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії», (Napijalo v Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (Див.рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Itali), скарга № 32190/96, §96, ECHR 2003- IX), рішення Європейського Суду за справаою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlsk v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії» § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейського Суду з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії» § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини», § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року а справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70.

Охоплення судової перевірки має дозволи суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідними змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 року за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Майере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Beigsum), Series A. N 43, § 60).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-які обставин.

Застосовуючи принципи, що викладені вище, суд зауважує, що ОСОБА_1 має невиконані грошові зобов`язання, покладені на неї рішенням суду.

Однак, самі по собі наявність невиконаних грошових зобов`язань не можуть бути підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі своєї країни.

Згідно з ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.158 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 10.12.2010 року у вигляді встановлення тимчасового обмеження права виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Суддя: А.М.Майбоженко