Вирок № 92864481, 16.11.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4879/19

Провадження по справі № 1-кп/752/1242/20

В И Р О К

іменем України

"16" листопада 2020 р. Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Єсауленко М.В.

при секретарі - Царанковій Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження, данні про яке 22.02.2019р. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019000000000045 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Таборів Сквирського району Київської області, громадянина України, із повною базовою середньою освітою, одруженого, що має на утриманні малолітню дитину, працюючого адміністратором в ТОВ «Промоушен», який постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Зінов`єва Н.Е.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисників - Родіна Р.В., Колесника Д.В.,

встановив:

03.09.2018 ОСОБА_1 , маючи умисел на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за раніш вчинений ним вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження №42018100010001719), який був його знайомим, а саме за отримання офіційного документу щодо транспортного засобу TOYOTA RAV 4 н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, перебуваючи о 19 годині 25 хвилин поруч із супермаркетом «Велика Кишеня» по вул. Лятошинського у м. Києві, діючи умисно з корисливих мотивів отримав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США.

Таким чином, суд визнає винуватими ОСОБА_1 в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі. Пояснив суду, що навесні-влітку 2018р. під час розмови із знайомим ОСОБА_2 , останній повідомив про те, що його знайома має певні проблеми з автомобілем TOYOTA RAV 4, який в неї викрали. Їй потрібна довідка про те, що автомобіль, якій знайдений у Греції, їй не належить. Отримання такої інформації вимагало терміновості. Він пригадав, що його знайомий на ім`я ОСОБА_3 служить у поліції в Інтерполі, має звання полковника, та запропонував спитати у нього, чи зможе він допомогти вирішити зазначену проблему. Коли ОСОБА_3 погодився допомогти, він повідомив про це ОСОБА_2 . Після цього протягом певного періоду часу він спілкувався як з ОСОБА_3 , так із ОСОБА_2 , як особисто, так і по мобільному зв`язку. Вони обмінювалися певною інформацією, зокрема, ОСОБА_2 передав йому данні на автомобіль та запит, які він в свою чергу віддав ОСОБА_3 . Він розумів, що за таку його «допомогу» можна отримати певну грошову суму, та домовився із ОСОБА_2 , що вона буде складати 2 тис. доларів США. Така сума також влаштовувала знайому ОСОБА_2 , для якої потрібна була ця довідка. Певну частину з цієї суми він мав намір передати ОСОБА_3 в якості подяки. ОСОБА_3 також знав про зазначену суму, але розмір подяки для себе не визначав та покладався на його розсуд.

03.09.2018р. біля супермаркету «Велика Кишеня» по вул. Лятошинського в м. Києві він передав ОСОБА_2 раніш отриманий від ОСОБА_3 офіційний документ, в якому зазначалося що автомобіль TOYOTA RAV 4, який був знайдений у Греції, не належить тій особі, яка була знайомою ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_2 надав йому 2000 доларів США і його було їз ними затримано.

Він визнає свою вину у тому, що отримав гроші за те, що ОСОБА_3 , з яким він мав дружні стосунки та якій працював у Інтерполі, виконав його прохання та надав для ОСОБА_2 довідку з певною інформацією. Він хотів у такий спосіб заробити. Не знав, що це є злочин, але розумів, що отримання доходу у такий спосіб є незаконним. Визнавав свою винуватість також під час досудового розслідування, у зв`язку із чим укладав угоду про визнання винуватості, між тим у її затверджені судом було відмовлено.

Кається у вчиненому, пояснюючи, що йому потрібні були гроші, оскільки у нього було складне матеріальне становище, що було пов`язано із народженням дитини.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, визнано судом недоцільним. При цьому суд виходив з того, що згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту своїх прав. Сторона захисту в судовому засіданні неодноразово наполягала на тому, що визнає винуватість у пред`явленому обвинуваченні. В судовому засіданні, після допиту обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_1 правильно розуміє зміст обставин, які зазначені в обвинувальному акті, та які сторона обвинувачення вважає такими, при яких відбулося вчинення злочину. Доведеність такої ознаки як вплив на прийняття рішення особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, суд ґрунтує на тому, що показання обвинуваченого та визначені у обвинувальному акті обставини, хоча і не викладені у вироку, доводять, що безпосередньому одержанню ОСОБА_1 неправомірної вигоди, передували певні події, а саме його спілкування із особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та надання останнім певного документу.

Сумніви у добровільності позицій обвинуваченого у суду відсутні, наслідки неможливості оскаржити обставини, що були ним визнані в судовому засіданні, в апеляційному порядку - роз`яснені.

Обставини, які передували отриманню неправомірної винагороди та про які зазначено в обвинувальному акті, суд виключає з доведеного обвинувачення, оскільки докази, що їх доводять в судовому засіданні не досліджувалися, між тим, як в акті, зокрема, зазначалося, що вони мали місце в результаті дій третіх осіб, між тим, як суд не здійснював провадження відносно них. Також суд враховує, що під час розгляду даного провадження, вирішувалося питання про доцільність об`єднання даного провадження з кримінальним провадженням №42018100010001719 відносно ОСОБА_3 та останній категорично заперечував проти такого об`єднання, навіть будучи обізнаним про те, що ОСОБА_1 визнає винуватість у пред`явленому обвинуваченні. Ухвалою суду від 13.11.2020р. було відмовлено в об`єднані проваджень.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, є доведеною.

При обранні покарання ОСОБА_1 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, данні про його особу, згідно яких обвинувачений працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебуває під наркологічним або психіатричним наглядом, за місцем колишнього проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття у вчиненому. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої обставини і відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність наслідків від вчиненого ним злочину, його ставлення до вчиненого, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у межах санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України та відповідно до вимог ч.2 ст. 4 КК України в редакції Закону від 13.05.2014р., яка діяла на момент вчинення злочину. Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Речові докази судом не досліджувалися та перебувають у кримінальному провадженні №42018100010001719. Про судові витрати стороною обвинувачення не було заявлено. Після набрання вироком суду законної сили, запобіжний захід у вигляді застави підлягає скасуванню, а сума застави в розмірі 52860грн., внесена 06.09.2018р. відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києві від 05.09.2018р., підлягає поверненню заставодавцю - ОСОБА_7 .

Керуючись ст. 370, 371, ч.2 ст. 373, ст. 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону №1261-VII від 13.05.2014р.) , і призначити йому покарання у виді 1000 (Одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (Сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави.

Після набрання вироком суду законної сили скасувати запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у вигляді застави. Суму застави в розмірі 52860грн., яка внесена 06.09.2018р. ОСОБА_7 за квитанцією 0.0.1126260630.1 на р/р ТУДСА в місті Києві № 37318005112089, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, код отримувача 26268059, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києві від 05.09.2018р., повернути ОСОБА_7 за її вимогою.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його оголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Відповідно до частин 3 і 6 ст.376 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження їх права на ознайомлення із журналом судового засідання і подання на нього письмових зауважень, а також отримання копії вироку, із її врученням обвинуваченому негайно після оголошення.

Суддя М.В. Єсауленко