Рішення № 92864166, 16.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3417/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду 30 червня 2020 року надійшов позов ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому позивач просив: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у знятті ОСОБА_1 з обліку як платника ЄСВ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зняти ОСОБА_1 з обліку в органах ПФУ як фізичну особу підприємця - платника єдиного соціального внеску.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що при зверненні до Центру зайнятості за допомогою по працевлаштуванню з`ясувала, що за даними пенсійного фонду перебуває на обліку як ФОП і не може бути визнана безробітною. Викладене суперечить відповідям ГУ ДФС в Полтавській області та Фонду соціального страхування, відповідно до яких ОСОБА_1 не перебуває на обліку як фізична особа-підприємець. Звернувшись з заявою про зняття її з обліку до відповідача, отримала відмову, у зв`язку з чим і звернулась до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що оскільки від державного реєстратора повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності не надходило, заява від позивача про проведення перевірки відсутня, у управління відсутні підстави для зняття останньої з обліку як суб`єкта підприємницької діяльності /а.с. 17-18/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

09 вересня 2020 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (що також надійшла на електронну пошту суду 04 вересня 2020 року, однак не була скріплена електронним цифровим підписом), відповідно до якої позовні вимоги викладені у наступній редакції:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у знятті ОСОБА_1 з обліку як платника ЄСВ та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зняти ОСОБА_1 з обліку в органах ПФУ як фізичну особу підприємця /а.с. 38/.

Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

07 жовтня 2020 року до суду також надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог з метою приведення позову у відповідність, яким вимоги викладено у наступній редакції:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у знятті ОСОБА_1 з обліку як страхувальника - ФОП та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зняти ОСОБА_1 з обліку в органах ПФУ як страхувальника - фізичну особу підприємця /а.с. 51/.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Від представників сторін надійшли клопотання про проведення такого засідання без їх участі.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи положення пункту 10 частини 1 статті 4, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами документи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 10 березня 2004 році була зареєстрована як фізична особа-підприємець /а.с. 21/ та з 17.03.2004 взята на облік як платник податків.

Позивач наполягає на тому, що підприємницька діяльність нею не здійснюється тривалий час.

01 червня 2020 року позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідно до якої просила зняти її з обліку як фізичну особу-підприємця /а.с. 19/.

Листом від 02 червня 2020 року № 1600-0504-8/24547 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивача про відсутність підстав для зняття її з відповідного обліку,

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Порядок взяття суб`єктів господарювання на облік в управлінні Пенсійного фонду України визначений Законом №1058 і для фізичних осіб - підприємців, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», встановлено, що взяття на облік здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду.

Зняття з обліку страхувальника здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, страхувальників - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок страхувальника та проведення остаточного розрахунку, а страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок страхувальника, звірення розрахунків з ним і проведення остаточного розрахунку (ч.6 ст.15 Закону №1058).

У той же час, суд наголошує Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV, який набув чинності з 1 липня 2004 року, (в редакції, чинній станом на 31 березня 2005 року (далі Закон України № 755-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до часини 1 статті 42 Закону № 755 для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України № 755-IV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 46 Закону України № 755-IV встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Отже, державна реєстрація засвідчує не тільки факт припинення статусу підприємця, але і його набуття.

Позивач після початку дії Єдиного державного реєстру не вчиняв жодних дій щодо набуття статусу фізичної особи-підприємця, заяв та документів державному реєстратору не подавав.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 755 Державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Суду не надано відомостей, що позивач зверталася до державного реєстратора із відповідними заявами, а тому має свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи, і свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка як передбачено Законом № 755 не отримувала.

Відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" від 01 липня 2010 року № 2390 (далі Закон № 2390):

- процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. (п. 2)

- усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. (п. 3)

- свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Закон № 2390 набув чинності 03 березня 2011 року, а тому з 03 березня 2012 року свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи, видане позивачу 10 березня 2004 року, тобто до 01 липня 2004 року, є недійсним.

Станом на дату звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про зняття її з обліку як фізичної особи-підприємця не дійсне свідоцтво про реєстрацію його як фізичної особи-підприємця в силу закону.

Повноваження на здійснення підприємницької діяльності у ОСОБА_1 в силу недійсності свідоцтва про державну реєстрацію відсутні. Крім того, відповідні відомості відсутні і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджено Витягом з останнього /а.с. 5/.

Відтак, позивач є страхувальником, на якого не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", що звернувся із заявою про зняття його з обліку з підстав відсутності й ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця.

Відповідачем докази здійснення позивачем підприємницької діяльності, як фізичною особою-підприємцем до суду не надані. Перевірки стосовно підприємницької діяльності позивача не проводилась, а також суду не надано відомостей про наявність у ОСОБА_1 як страхувальника - фізичної особи-підприємця заборгованості, встановленої за результатами звірення розрахунків з ним і проведення остаточного розрахунку.

Варто наголосити, що Постанова правління Пенсійного фонду України від 21 червня 2005 року N 10-1 "Про затвердження Тимчасового порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як платників страхових внесків" втратила чинність згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 1 березня 2013 року N 3-1, а також положення пункту 3.4 "Зняття з обліку платника страхових внесків" Розділу 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України виключено згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. N 21-6.

Відтак, станом на дату розгляду даної справи діючим законодавством не врегульовано порядок зняття з обліку страхувальника - фізичної особи-підприємця, окрім як положеннями частини шостої статті 15 Закону України №1058.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, сталою практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності, як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що право на справедливий розгляд в суді, ґарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (пункт 61).

Тож з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалася з питань застосування принципу правової певності, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини, як джерела права в Україні, зважаючи на те, що твердження позивача про припинення нею підприємницької діяльності відповідач не спростував ніяким чином.

Виходячи з викладеного, відповідачем безпідставно відмовлено у знятті з обліку позивача як фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини 1 статі 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно часини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваної вимоги на суму недоїмки, яка в ній зазначена.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, сплачені згідно квитанції №0.0.17500502918.1 від 26 червня 2020 року, у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у знятті ОСОБА_1 з обліку як страхувальника - фізичної особи-підприємця.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зняти ОСОБА_1 з обліку в органах Пенсійного фонду України як страхувальника - фізичну особу-підприємця.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський