Рішення № 92864158, 16.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4375/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання Лубенської міської ради Полтавської області видати ОСОБА_1 персоніфікованої електронної картки в міському транспорті загального користування без обмежень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність встановлених відповідачем обмежень до 10 поїздок при введенні персоніфікованих електронних карток в міському транспорті загального користування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16 вересня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача наголошуючи на безпідставності позовних вимог, зазначив, що рішення Лубенської міської ради від 19.12.2019 є чинними /а.с. 45-46/.

23 вересня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач, наполягаючи на задоволенні його вимог, зазначав про неодноразові звернення до відповідача по суті даного спору /а.с. 57-59/.

28 вересня 2020 року до суду надійшли заперечення, відповідно до яких представник відповідача наголошував, що згадані позивачем звернення стосувались відповідної Програми на 2019 рік /а.с. 69/.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

13 липня 2020 року позивач звернувся до Лубенської міської ради стосовно введеного обмеження у кількості поїздок пенсіонерів міста безкоштовного проїзду в міському транспорті загального користування /а.с. 28/.

Листом від 23 липня 2020 року №В01-34/150 відповідачем повідомлено, що Програма відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян у м.Лубни на 2020 рік, яка затверджена рішенням сорок дев`ятої сесії сьомого скликання 19.12.2019 направлена на розв`язання проблем соціального захисту громадян, які мають право пільгового проїзду згідно діючого законодавства та забезпечення своєчасної компенсації збитків від пільгових перевезень окремих категорій громадян автомобільним транспортом маршрутами загального користування м. Лубни.

Програма визначає порядок і умови компенсації за перевезення пільгових категорій громадян, а не встановлює та не звужує право громадян на пільговий проїзд.

Завданням Програми відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян у м.Лубни є зниження соціальної напруги серед пільгової категорії населення та компенсація вартості перевезень окремих пільгових категорій громадян автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування м.Лубни згідно з укладеними з перевізниками договорами.

Право пільгового проїзду на міських автобусних маршрутах загального користування гарантовано державою окремим категоріям громадян низкою законів України.

Пільговий проїзд пенсіонерів за віком визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», яка визначає фінансування таких витрат за рахунок коштів державного бюджету.

Починаючи з 2016 року кошти з державного бюджету У країни на покриття витрат за пільгове перевезення громадян не виділялись.

Компенсаційні виплати за пільгове перевезення громадян здійснюються повністю з міського бюджету, виходячи з його фінансових можливостей.

Кількість пільгових поїздок можуть бути переглянуті Лубенською міської радою за результатами показників фактичного обсягу перевезених пільговиків фінансових можливостей місцевого бюджету та у разі відновлення фінансування на зазначені цілі з державного бюджету /а.с. 7/.

Вважаючи за необхідне зобов`язати Лубенську міську раду Полтавської області видати ОСОБА_1 персоніфікованої електронної картки в міському транспорті загального користування без обмежень, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян встановлено, зокрема, Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування».

Ці законодавчі акти закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та встановлюють безумовний обов`язок транспортних підприємств надавати пільги визначеним категоріям громадян, у зв`язку чим органи державної влади і місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством, зобов`язані відшкодувати збитки підприємств від застосування пільг незалежно від наявності укладених договорів про відшкодування відповідних витрат.

Згідно з підпункту «ґ» пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання - затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання (пп.17 ч. 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Так, з метою реалізації права пільгового проїзду на автобусних маршрутах загального користування у м.Лубни окремих пільгових категорій громадян, керуючись ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням сорок дев`ятої сесії сьомого скликання Лубенської міської ради від 19 грудня 2019 року затверджено Програму відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян у м.Лубни на 2020 рік /а.с. 48-49/.

Відповідно до останньої є забезпечення реалізації прав окремих категорій громадян на пільговий проїзд автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування м.Лубни та відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян перевізникам за рахунок коштів міського бюджету м.Лубни.

Завданням Програми є зниження соціальної напруги серед пільгової категорії населення та компенсація вартості перевезень окремих пільгових категорій громадян автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування м.Лубни згідно з укладеними з перевізниками договорами.

Компенсаційні виплати перевізникам за здійснене пільгове перевезення громадян проводяться за осіб, які проживають на території м.Лубни.

Обліку підлягають поїздки пільгових категорій громадян, яким відповідно до законодавства України, надано право пільгового проїзду в автомобільному транспорті загального користування.

Фінансування на виконання зазначеної програми здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету в обсягах визначених у бюджеті міста на 2020 рік.

Рішення станом як на дату звернення позивача до суду з даним позовом, так і станом на дату постановлення даного рішення суду є чинним, доказів його оскарження, скасування або визнання нечинним суду надано не було.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; е) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Підсудність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 № К/9901/1141/18.

Отже, згідно наведеного, право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Водночас, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позивач не надав суду доказів того, що діями (бездіяльністю) відповідачів були порушені його права, свободи та інтереси в сфері публічно-правових відносин.

Позивач зазначає, що є пенсіонером за віком та відповідно має право на пільговий проїзд в громадському транспорті. Суд погоджується з тим, що для такої категорії громадян, до якої в даній справі відноситься позивач, чинним законодавством України передбачено право пільгового проїзду в громадському транспорті. Зокрема це врегульовано в Постанові Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» та Законі України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". В той же час, Рішенням сесії Лубенської міської ради від 19 грудня 2019 року затверджено Програму відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян у м. Лубни на 2020 рік. Як зазначає відповідач, вказаною Програмою врегульовано питання щодо компенсації перевізникам за перевезенням пасажирів, які мають право на пільгове перевезення за рахунок коштів місцевого бюджету та не обмежувалося право позивача на пільгове перевезення. В даному випадку, рішення відповідача компенсовувати перевізникам певне число поїздок пасажирів не може автоматично відмінити, встановлене у чинному законодавстві право окремих категорій громадян на пільговий проїзд в громадському транспорті, а може визначати певну максимальну суму коштів, яку відповідач компенсує перевізникам, незалежно від того, що такий пасажир може скористатися більшою кількістю поїздок.

Відтак, позивач не надав доказів в підтвердження порушення саме його прав, а також визначив спосіб захисту, який не зможе призвести до мети, яку визначає сам позивач, оскільки для пільгового проїзду в громадському транспорті у позивача, як пенсіонера є посвідчення пенсіонера, у той час, як вимога зобов`язати відповідача видати персоніфіковану електронну картку для проїзду в міському транспорті загального користування без обмежень є безпідставною, у тому числі з врахуванням того, що саме рішення Лубенської міської ради, яким затверджено Програму відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян у м.Лубни на 2020 рік є чинним.

Доказів порушення прав позивача на пільговий проїзд у громадському транспорті саме на підставі Програми відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян у м.Лубни на 2020 рік, яка затверджена рішенням сесії Лубенської міської ради від 19 грудня 2019 року, як і не заявлено позовних вимог про визнання нечинним вказаного рішення органу місцевого самоврядування.

Виходячи з викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Я.Мудрого,33, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 04057439) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський