Рішення № 92862545, 16.11.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/51/18

2/264/504/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , за участю секретаря судового засідання Волоніц О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі за текстом АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору № MRA0AN07196709 від 21.08.2008 року ОСОБА_1 того ж числа отримала кредит у розмірі 17316,13 доларів США на термін до 20.08.2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15,00 % річних. Однак, у порушення умов договору відповідач не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв`язку із чим, станом на 27.11.2017 року має заборгованість у сумі 13294,00 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 4361,72 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 517,52 доларів США, заборгованості за комісією 140,08 доларів США, а також пені за несвоєчасність виконання зобов`язань 8274,68 доларів США. Однак, позивач наполягав на стягнення лише тіла кредиту у сумі 4361,72 доларів США.

На підставі цього, АТ КБ «ПриватБанк» був вимушений звернутися до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 4361,72 доларів США та судовий збір у розміру 1762 грн.

Рішенням Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 21.05.2018 року було задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № MRA0AN07196709 від 21.08.2008 року у розмірі 4361,72 доларів США, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 грн.

Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 11.02.2019 року рішення суду від 21.05.2018 року було скасовано та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Відповідачка позовні вимоги не визнала та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки обставини, викладені у позові, вважає необґрунтованими. 21.08.2008 року вона уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитно – заставний договір № MRA0AN07196709, відповідно до умов якого отримала кредит у розмірі 12788,87 доларів США, а не як зазначає позивач у своєму позові – 17316,13 доларів США. Вона не заперечує, що дійсно укладала з банком кредитно – заставний договір, в той час, як позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між ними було укладено кредитний договір. Крім того, рішенням Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 03.02.2015 року було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на автомобіль. Так, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MRA0АN07196709 від 21.08.2008 року у сумі 5369,75 доларів США, що за курсом 12,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від.09.10.2014 року складає 69430,82 грн., у неї було вилучено та передано в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави автомобіль «Chery», модель SQR7130S21, рік випуску 2008, тип ТЗ, легковий автомобіль № кузова\шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належав на праві власності ОСОБА_1 та комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля «Chery», модель SQR7130S21, рік випуску 2008, тип ТЗ, легковий автомобіль № кузова\шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належав на праві власності ОСОБА_1 . Рішенням суду було звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль «Chery», модель SQR7130S21, рік випуску 2008, тип ТЗ, легковий автомобіль № кузова\шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належав на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобілю з органах ДАЇ України. Також, з неї було стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 694 грн. 31 коп. Рішення суду було ухвалено за її відсутності. Про судовий розгляд не повідомлялась. Навесні 2016 року її почали переслідувати та погрожувати. У травні 2016 року коли вона зі своїм чоловіком з`явилась до відділення ПАТ КБ «Приватбанк», розташованого в м.Маріуполі по вул. Енгельса, 54-а, для того, щоб розібратись у ситуації, що склалась, обманом та застосуванням сили та погроз застосування фізичної сили, утриманням без її згоди та волевиявлення, у неї було відібрано вказаний автомобіль. Було складено акт, який не відповідає нормам діючого законодавства. Вона звернулась до відділку поліції із заявою про застосування до неї противоправних дій. Їй було повідомлено у відмові у порушенні кримінального провадження. Перебуваючи у стресовому стані та у зв`язку з різким погіршенням здоров`я вона більше нічого не робила, оскільки вважала, що після продажу автомобіля заборгованість буде повністю погашено. У квітні 2019 року вона звернулась до АТ КБ «Приватбанк» із заявою з проханням повідомити, де знаходиться її автомобіль та надати можливість доступу. Проте, на теперішній час вона так і не отримала відповідь. Вважає, що вказаний автомобіль було вилучено в неї незаконно без достатніх правових підстав. Вказала, що кредитно-заставний договір було укладено з грубим порушенням діючого законодавства та норм права. На підставі викладеного, просила відмовити банку у задоволенні позовних вимог.

У відповідь на відзив на позовну заяву представник позивача надала до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначила, що кредитно – заставний договір було укладено відповідно до норм діючого законодавства. На підставі рішення суду від 03.02.2015 року банком було звернуто стягнення на заставне майно, а саме автомобіль, що належав відповідачці. На теперішній час заставне майно не реалізовано, але банком вживаються всі необхідні заходи, спрямовані на реалізацію автомобіля. Таким чином, раніше винесене рішення суду не припиняє дію кредитного договору та не позбавляє відповідача відповідальності за взяті зобов`язання за договором. Станом на теперішній час за договором рахується заборгованість, відповідачем не надано доказів належного виконання умов кредитного договору. Також, відповідачкою особисто було передано предмет застави – автомобіль, про що свідчить акт передачі автомобіля співробітникам банку. Голослівні звинувачення відповідачки співробітників банку є неприйнятними, оскільки відповідач власноруч підписала акт передачі автомобіля, відповідно до якого жодних претензій не мала та вчиняла дії добровільно. Заперечення відповідачки не мають жодного смислового навантаження та нічим не обґрунтована та є такими, що вводять суд в оману для уникнення відповідальності за зобов`язанням.

У відповідь на відповідь на відзив відповідачка надала письмові заперечення.

Сторони у судовому засіданні надали розгорнуті пояснення.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ретельно проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 21.08.2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № MRA0AN07196709, відповідно до якого, відповідачка того ж числа отримала кредит у розмірі 12788,87 доларів США на термін до 20.08.2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15,00 % річних.

Відповідно до п.п.17.1.3 кредитно – заставного договору частина кредиту в розмірі 11739,41 доларів США надається з метою придбання позичальником автомобіля; 646,75 доларів США надається з метою оплати перших страхових внесків за договором страхування на перший рік дії договору; 7,38 доларів США надається з метою оплати коштів за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі; 352,18 доларів США надається з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту; 43,14 доларів США надається з метою оплати вартості полісу обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності, що сплачується в момент видачі кредиту.

Згідно п.п. 17.1.8 кредитно – заставного договору винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 352,18 доларів США сплачується в момент видачі кредиту; винагорода за надання фінансового інструменту, яка сплачується щомісяця в період сплати у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту; винагорода за проведення додаткового моніторингу, яка сплачується відповідно до ст.16.9; винагорода за резервування ресурсів в розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати з 10 по 15 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 278,97 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, винагороди, комісії.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03.02.2015 року № 264/8568/14-ц було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

Відповідно до вказаного рішення суду в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MRA0АN07196709 від 21.08.2008 року у сумі 5369,75 доларів США, що за курсом 12,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від.09.10.2014 року складає 69430,82 грн., вилучено у ОСОБА_1 та передано в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави автомобіль «Chery», модель SQR7130S21, рік випуску 2008, тип ТЗ, легковий автомобіль № кузова\шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля «Chery», модель SQR7130S21, рік випуску 2008, тип ТЗ, легковий автомобіль № кузова\шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль «Chery», модель SQR7130S21, рік випуску 2008, тип ТЗ, легковий автомобіль № кузова\шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобілю з органах ДАЇ України. Також, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 694 грн. 31 коп.

Рішення суду набрало законної сили 13.02.2015 року.

Згідно акту прийому автомобіля боржника ОСОБА_1 , у останньої працівниками банку було вилучено предмет застави - автомобіль «Chery», № кузова\шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право достроково вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачкою та її представником в ході судового розгляду було надано клопотання про застосування до позовних вимог строків позовної давності.

Вивчивши письмові матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як зазначалося вище, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов`язань із щомісячним погашенням платежів.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідно до п. 14.11. кредитно-заставного договору сторони встановлюють строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 5 років.

На переконання суду, зверненням до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом, комісії, та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, штрафів, у жовтні 2014 року кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання в повному обсязі і з того часу розпочався перебіг позовної давності для банку.

Судом встановлено, що відповідачкою порушення умов кредитно-заставного договору відбулось 16.10.2013 року, що підтверджується письмовими матеріалами справи, дата погашення кредиту – 20.08.2015 року, до суду банк звернувся в жовтні 2014 року, рішення про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості було ухвалено судом 03.02.2015 року, банк повторно звернувся до суду 04.01.2018 року, тобто в межах строку позовної давності, визначеною ст. 257 ЦК України та кредитно-заставним договором, у зв`язку із чим, клопотання відповідачки та її представника не підлягає задоволенню.

Тому, відсутні правові підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин в частині стягнення суми заборгованості за кредитно-заставного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , який позивачем додано до позовної заяви, заборгованість відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» складається із заборгованості за кредитом 4361,72 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 517,52 доларів США, заборгованості за комісією 140,08 доларів США, а також пені за несвоєчасність виконання зобов`язань 8274,68 доларів США., а всього на суму 13294,00 доларів США.

Однак, позивач наполягав на стягнення лише тіла кредиту у сумі 4361,72 доларів США.

У відповідності до норми ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, рішення суду від 03.02.2015 року є обов`язковим для виконання, всі повноваження щодо продажу автомобіля покладені на АТ КБ «Приватбанк».

З матеріалів справи вбачається, що з моменту ухвалення судового рішення 03.02.2015р. і до моменту повторного звернення із позовом до суду у січні 2018 року та на час винесення судом рішення, АТ КБ «Приватбанк» не виконує судове рішення належним чином, але продовжує нараховувати проценти та пеню.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що маючи рішення суду, маючи в закладі сам автомобіль, АТ КБ «Приватбанк» зобов`язаний був виконати своєчасно та належним чином судове рішення, укласти належним чином договір купівлі-продажу, а отримані кошти направити на погашення заборгованості.

Так, статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов`язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах. Якщо обтяжувачі, на користь яких встановлені зареєстровані обтяження, не скористалися правом на його придбання, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен продати предмет забезпечувального обтяження особі, яка запропонувала найвищу ціну. Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом. Протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов`язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.

Статтею 616 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання з вини кредитора, а саме:

1. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

2. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

У даному випадку має місце прострочення виконання судового рішення саме з вини кредитора – АТ КБ «Приватбанк», і відповідно до статті 613 ЦК України, якою передбачені наслідки прострочення кредитора, відповідно до яких кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Відповідно до статті 587 ЦК України, обов`язками володільця предмета застави визначено:

1. Особа, яка володіє предметом застави, зобов`язана, якщо інше не встановлено договором:

1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;

2) утримувати предмет застави належним чином;

3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

2. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов`язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

3. Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов`язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

Частиною 4 ст. 591 ЦК України встановлено, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за змістом статті 24 Закону України «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Так, згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що тільки після реалізації предмета застави, якщо суми вирученої від продажу предмета застави недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право на звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості, яка залишилась непогашеною.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 20.11.2019 року у справі № 467/395/16-ц.

З огляду на викладене, аналізуючи наведені правові норми у їх сукупності, суд приходить до висновку про неможливість стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором, оскільки у спірних правовідносинах мало місце неправомірна поведінка кредитора, що встановлено в ході судового розгляду, а саме неправомірна нереалізація заставного майна – автомобіля.

Отже, не реалізувавши заставне майно – автомобіль, кредитор не знав і не може знати, що коштів від реалізації цього майна буде недостатньо для повного погашення кредитної заборгованості, у зв`язку із чим, звернення банку до суду до реалізації заставного майна є передчасним та неправомірним.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що на теперішній час відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, то і у задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат по справі, суд також вважає необхідним відмовити, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 623, 629, 634, 1046 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № MRA0АN07196709 від 21.08.2008 року, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області або безпосередньої до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. М. Іванченко