Рішення № 92860687, 10.11.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.11.2020 Справа № 554/7165/20

Провадження №2/554/2131/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

при секретарі Таран В.І.,

за участю учасників справи:

представник позивача: Стасовська Н.І.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за отриману без договору теплову енергію,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за отриману без договору теплову енергію, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 4006,22 гривень - вартість фактично отриманої теплової енергії, 204,77 гривень - 3% річних та 423,06 гривень - втрати від інфляційних процесів, а всього - 4634,05 гривень, а також сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 30.12.2010 року укладено договір №1707 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 з метою забезпечення опалення нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 . Вказане приміщення згідно з актом вводу в експлуатацію є вбудовано-прибудованим до 120-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 144,9 кв.м за адресою: будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу державної частки у майні спільного підприємства «Протон» Полтавського технічно-торгового центру від 26.12.2000 року.

За зверненням ОСОБА_1 представником ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» 18.12.2013 року була проведена перевірка фактичного стану системи опалення нежилого приміщення по АДРЕСА_1 .

Приміщення відповідача є вбудовано-прибудованим і його частина розташована на першому поверсі житлового будинку. При введенні вказаного приміщення в експлуатацію система опалення змінена не була. Тож, на сьогодні нежитлове приміщення має спільну систему опалення з житловим будинком.

У позові зазначає, що при самовільному відключенні від системи централізованого опалення будинку ОСОБА_1 порушено вимоги чинного законодавства України. Проведеною перевіркою встановлено, що всі прилади опалення, які були підключені до стояків внутрішньобудинкової системи теплопостачання демонтовані. Транзитні стояки не ізольовані. Відключення даного приміщення від систем централізованого опалення виконано самовільно.

У зв`язку з цим, позивачем підготовлено додаткову угоду №3 до Договору №1707 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.12.2010 року з додатком «Розрахунок кількості теплової енергії, яка надходить від неізольованих транзитних трубопроводів загальнобудинкової системи опалення нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 », відповідач не погодився з умовами та в подальшому звернувся до суду.

Зокрема, Полтавський апеляційний суд у постанові від 10.01.2019 року дійшов до таких висновків: «як вбачається з умов спірного договору, термін на який укладався даний договір визначено сторонами з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року. На виконання вимог п.22 договору 22.11.2015 року ОСОБА_1 було подано заяву про припинення договірних відносин. Таким чином, даний договір є припиненим в частині постачання теплової енергії на опалення з 31.12.2015 року, відповідно до п.22 договору та додаткового визнання його припинення в судовому порядку не потребує. В той же час, п.22 даного договору передбачено, що в частині розрахунків, договір діє до його повного завершення.»

Тобто, з 10.01.2019 року сторони дізналися про припинення дії договору №1707 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.12.2010 року. На сьогодні залишається не сплаченою вартість фактично отриманої теплової енергії в розмірі 4006,22 гривень. Розрахунок теплових надходжень від відкрито прокладених трубопроводів виконується згідно закону Ньютона - Ріхмана.

Ухвалою суду від 04.09.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що 01.04.2019 року Октябрським районним судом м.Полтави було розглянуто тотожний позов за участю тих же сторін і рішенням суду позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не були задоволені, а 16.07.2019 року Полтавським апеляційним судом зазначене рішення суду залишено без змін. Позивач не визначив власників трубопроводу; не надав та не має доказів визначення температури в нежитловому приміщенні, де проходять трубопроводи, також температура відсутня і в розрахунках позову, тоді як законодавчо визначено, що при температурі нижче +14о С оплата за послуги не нараховується. Термін дії договору №1707 закінчився 31.12.2015 року, тому розрахунки не можуть діяти у зворотному часі. Позивач не надав доказів вини споживача і також не надає відповіді, хто повинен ізолювати трубопроводи. Тоді як труби двічі покрашені, що є першим ступенем ізоляції, і це впливає суттєво на тепловіддачу. Відновлення теплової ізоляції є обов`язком власників теплових господарств. Власник не виконав упродовж 2010-2018 років наведені обов`язки, також не реагував на заяви відповідача про вимоги щодо ізоляції трубопроводів. Відносини сторін у справі не є житлово-комунальними. Нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 немає ніякого відношення до житлового фонду м.Полтави, що підтверджується рішенням від 19.02.2015 року Полтавського апеляційного суду.

Згідно з відповіддю на відзив позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю. Зокрема, зазначив, що оскільки ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» немає ніякого відношення до внутрішньо будинкових мереж будинку АДРЕСА_1 , то межею розподілу нежитлового, вбудовано-прибудованого приміщення відповідача є спільна система опалення з житловим будинком. Щодо неврахування площі нежитлового приміщення при розрахунку, то в даному випадку мова йде саме про втрати теплової енергії у приміщенні відповідача через неізольовані транзитні труби, що не передбачає врахування площі приміщення, в яких вона втрачається. Щодо визначення температури в нежитловому приміщенні зазначає, що це після самовільного втручання власника в систему опалення шляхом демонтажу приладів опалення від внутрішньобудинкової системи опалення будинку є неможливим, оскільки теплової енергії, яка втрачається через неізольовані транзитні трубопроводи, недостатньо для цієї мети. Заміри нормативної температури не проводилися.

В силу норм актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання, у відповідача щомісячно виникає обов`язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не заперечує проти того, що договір №1707 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.12.2010 року припинив свою дію. В той же час, п.22 даного договору передбачено, що в частині розрахунків договір діє до його повного завершення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що рішенням суду в 2019 році припинено дію договору; позивач не є власником трубопроводів; відповідач є власником всіх внутрішніх мереж. Аналогічної справи не було, позивач раніше звертався до суду про стягнення збитків. Існує окрема формула розрахунків подачі тепла трубами. Відключитися можна всім будинком, тому ОСОБА_1 незаконно відключився від теплопостачання. В даному випадку позивач просить стягнути оплату за фактичне користування послугами теплопостачання, про що є висновки Верховного Суду.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Пояснив, що позивач не має відношення до внутрішніх мереж; він їм не замовляв послугу; договір свою дію припинив в 2015 році; він не є співвласником багатоквартирного будинку, це є окреме нежитлове приміщення, тому лише договірні вимоги повинні бути. Позивач повинен ізолювати труби і про це відповідач неодноразово його прохав. Відповідач розмістив у цьому нежитловому приміщенні склад, опалює його електричним обігрівачем і за ці послуги сплачує кошти. Тому, цивільно-правові відносини відсутні в даному випадку. Крім того, температура та площа приміщення не враховані при розрахунках, договір позивач йому не направляв, з 31.12.2015 року не вручені платіжні документи, без договору та лічильника не може бути відносин.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, площею 144,9 кв.м, розташованого за адресою:будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу державної частки у майні спільного підприємства «Протон» Полтавського технічно-торгового центру від 26.12.2000 року.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 30.12.2010 року за №1707 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, за умовами якого теплопостачальна організація взяла на себе постачання тепловою енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі за вищевказаною адресою.

Відповідно постанови Полтавського апеляційного суду від 10.01.2019 року, рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 06.11.2018 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про визнання припиненими зобов`язань за договором про надання послуг з теплопостачання - відмовлено.

За змістом зазначеної постанови, згідно з умовами договору від 30.12.2010 року за №1707, термін, на який укладався даний договір, визначено сторонами з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року. На виконання вимог п.22 договору 22.11.2015 року ОСОБА_1 було подано заяву про припинення договірних відносин. Таким чином, даний договір є припиненим в частині постачання теплової енергії на опалення з 31.12.2015 року, відповідно до п.22 договору та додаткового визнання його припинення в судовому порядку не потребує. В той же час, п.22 даного договору передбачено, що в частині розрахунків, договір діє до його повного завершення (а.с.116 - 117).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідач, вважаючи, що він не є споживачем послуг позивача, провів відключення належного йому нежитлового приміщення від системи централізованого опалення, в зв`язку з припиненням дії спірного договору у 2015 році.

За твердженнями позивача, з 10.01.2019 року сторони дізналися про припинення дії договору №1707 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.12.2010 року. На сьогодні залишається несплаченою відповідачем вартість фактично отриманої теплової енергії в розмірі 4006,22 гривень. Розрахунок теплових надходжень від відкрито прокладених трубопроводів виконано згідно закону Ньютона - Ріхмана.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч.1 ст.1Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Відповідно до п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення також передбачено обов`язок споживача оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.8Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Як вбачається з висновків, викладених у постанові Полтавського апеляційного суду від 10.01.2019 року, укладений між сторонами договір №1707 від 30.12.2010 року припинений в частині надання послуг з опалення нежитлового приміщення відповідача з 31.12.2015 року.

Однак, стороною позивача не надано до суду жодного доказу з приводу того, що відповідачу направлялась пропозиція щодо укладення нового договору про надання житлово-комунальних послуг. Крім того, не доведено те, що ОСОБА_1 відмовився від укладення такого договору.

Відповідач вважає, що він не є споживачем послуг позивача, оскільки ним було проведено відключення належного йому приміщення від систем централізованого опалення в зв`язку з припиненням дії договору у 2015 році після подання відповідної заяви, та у його власності знаходиться нежитлове приміщення, питання відносно якого не можуть вирішуватися в порядку житлово-комунального законодавства.

Договору між сторонами про надання послуг з централізованого опалення (теплопостачання) укладено не було та проект такого (пропозиція укладення такого) складений на основі типового позивачем відповідачу не надсилався та ним отриманий не був, що сторонами не оспорено.

Отже, відсутній договір, який врегульовує спірні правовідносини.

Ураховуючи викладене, в період відсутності договірних відносин (зобов`язань) між сторонами, обов`язок доведення факту надання таких послуг з теплопостачання (централізованого опалення), відповідної кількості та якості, а так само правильності нарахування заборгованості за надану послугу покладається на виконавця.

Позивач зазначає у відповіді на відзивпро втрати теплової енергії у приміщенні відповідача через неізольовані транзитні труби. Відповідач заперечує, що указана в позові втрата тепла транзитними стояками є послугою, яка підлягає оплаті.

Отже,в даному випадку мова йде про втрати теплової енергії у приміщенні відповідача через неізольовані транзитні труби, що повинно стосуватися виключно квартир у багатоквартирних будинках, під`єднаних до централізованого опалення, а не нежитлових приміщень.

Загальновідомо, що послуга - це дія або діяльність когось на користь іншої особи. В комерції це трудова доцільна діяльність, результати якої відображаються у корисному ефекті, особливій споживній вартості. Особливістю послуги є збіг у часі та в просторі процесів виробництва, реалізації і споживання її споживної вартості.

Така „послуга", як втрати тепла жодним нормативним актом не передбачена, має нульову споживну вартість, ніким не замовляється, не надається і не отримується.

Позивач у відповіді на відзив відповідача посилається фактично на відшкодування вартості втрат теплової енергії, у свою чергу, не наводить будь-яких відомостей та переконливих даних про те, що відповідачем отримано (спожито) послуги з теплопостачання в нежитловому приміщенні.

Згідно з ст. 20 Закону України „Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Отже, технологічні (неминучі) втрати тепла транзитними трубопроводами закладені у тариф і оплачуються споживачами під час оплати послуги з централізованого опалення, а не окремо від неї.

Згідно наказу №209 від 22 червня 2006 року Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про скасування наказу Державного Комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 червня 2005 року №95», наказ від 17 червня 2005 року N 95 Про затвердження галузевих комунальних норм України "Розрахунок кількості теплової енергії, яка витрачається стояками в квартирах та стояками і нагрівальними приладами приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку при відключенні окремих квартир (за власним бажанням мешканців) від системи централізованого опалення" був скасований як такий, що не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Крім того, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 підстави і порядок оплати споживачами послуг з централізованого опалення транзитних трубопроводів взагалі не передбачений. Методика нарахування плати за користування ізольованими транзитними трубопроводами теж відсутня.

Отже, оплата послуг за втрати тепла існуючими трубопроводами та методика розрахунку цих послуг нормативно-правовими актами не передбачена.

Позивачем розрахунок теплових надходжень від відкрито прокладених трубопроводів виконано згідно закону Ньютона - Ріхмана, заборгованість розрахована з жовтня 2017 року по квітень 2018 року. Позивачем в розрахунку враховано температуру зовнішнього повітря у м.Полтава: -0,8 оС та температуру внутрішнього повітря приміщення: 18оС. Однак, як представник позивача, так і відповідач заперечували вимір температури у нежитловому приміщенні.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки, договір припинив свою дію відповідно до рішення суду, новий договір між сторонами не укладено, а нормативно-правовими актами не визначено розрахунок оплати зазначених послуг та їх оплату, позивач не обґрунтував саме такий спосіб розрахунку, а наведені позивачем розрахунки є теоретичними, містять між собою суперечності, а тому суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення 4006,22 гривень - вартості фактично отриманої теплової енергії з відповідача.

Таким чином, з огляду на те, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до суду не надав жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на підставність здійснення нарахувань оплати за тепловіддачу від транзитних трубопроводів, які проходять по нежитловому приміщенню в будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за отриману без договору теплову енергію, в зв`язку з недоведеністю їх належними та переконливими доказами. Також не підлягають задоволенню вимоги позову про стягнення 204,77 гривень - 3% річних та 423,06 гривень - втрат від інфляційних процесів, оскільки вони є похідними від основного позову та нараховані на прострочену заборгованість, факт, якої позивачем не доведений.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 6,15, 16,525,610,611,625 ЦК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за отриману без договору теплову енергію.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач:Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», місцезнаходження: м.Полтава, вул.Комарова,2-а, код ЄДРПОУ: 03338030;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 13.11.2020 року.

Суддя: А.М.Чуванова