Рішення № 92858308, 09.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 р. № 400/2809/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2

до відповідача:Військової частини А1126, Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51270

про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 ( далі - позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А1126 (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористаної дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015- 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.10.2017 р.;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача з військової служби відповідачем не виплачена грошова компенсація за не використану додаткову відпустку, як учаснику бойових дії за період з 2015 року по 2017 рік, що свідчить про протиправність дій відповідача, що не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі, оскільки під час прийняття рішень керується виключно нормами чинного законодавства, та жодним чином не порушував прав та інтересів позивача.

Ухвалою суду від 17.07.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано час позивачу для усунення недоліків позовної заяви.

03.08.2020 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовився від позову в частині.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року відкрито провадження по справі правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Розгляд справи здійснено з урахуванням заяви позивача від 03.08.2020 року.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому проваджені.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, у період з 27.09.2007 року по 31.10.2017 рік проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А1126, згідно довідки від 31.03.2020 року вих.№31/оос.

В період з 2015 року по 2017 рік безпосередньо приймав участь у бойових діях по захисту територіальної цілісності України в зв`язку з чим отримав статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.03.2015 року, у зв`язку з чим відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

31.10.2017 року позивача було виключено із списків особового складу військової частини А1126 та знято з усіх видів забезпечення через звільнення з військової служби в запас, однак невиплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 р. - 2017 р.

31.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням виплатити грошову компенсацію за невикористані відпустки як учаснику бойових дій.

Листом №2586 від 11.10.2019 року відповідач повідомив позивача про те, що оскільки із відповідним клопотання позивач не звертався про звільненні, то йому необхідно з відповідним питанням звертатися в судовому порядку.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, відповідно до ч.ч. 17, 18, 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці мають право на додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення. Використання такого права гарантується як безпосередньо під час вибуття особи у відпустку так і шляхом компенсації невикористаної відпустки за відповідний рік.

Водночас, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткових, припиняється. У зв`язку з цим посилання позивача на можливість виплати компенсації при припиненні права на додаткову відпустку в особливий період в якості підтвердження права на отримання компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку є помилковим, оскільки позивач не врахував, що при застосуванні норм ч. 12 та ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" необхідно враховувати також ч.ч. 17-19 ст. 10-1 цього Закону. Так, грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки, однак, з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток позивач не набув права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки. У свою чергу, припинення в умовах особливого періоду деяких прав військовослужбовців є обґрунтованим та логічним з урахуванням тієї обставини, що в цей період їм встановлюються додаткові соціальні гарантії, пов`язані з виплатою грошових винагород за участь у заходах оборонного характеру, які компенсують гарантії, у тому числі грошову компенсацію за неотримані додаткові відпустки, які тимчасово припинені. За таких обставин, не виплативши грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень.

Як учасник бойових дій позивач відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Всупереч вимогам ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон).

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

У даному випадку спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Відповідно до ч. 8 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 10-1 цього Закону у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, відповідачем неправомірно не проведено з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2015 року по 2017 рік.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям жінкам, які мають дітей.

Тому, суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2017 рік.

Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.

В рішенні від 16.05.2019 по справі № 620/4218/18 Верховний Суд вказав ознаки типової справи. Такий самий суб`єктний склад сторін та предмет спору і в справі № 400/2393/20. Тому справа є типовою справою, і суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/19.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, то позов слід задовольнити.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 194, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Військової частини А1126 (Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51270, код ЄДРПОУ 22994874) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльності Військової частини А1126 (Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51270, код ЄДРПОУ 22994874) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористаної дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015- 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

3. Зобов`язати Військову частину А1126 (Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51270, код ЄДРПОУ 22994874) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні (42) додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.10.2017 рік.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя В. С. Брагар