Рішення № 92858252, 05.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4115/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області щодо невиплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки, та в неповній сумі матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2002-2005, 2009 роки;

зобов`язати Самбірський ВП ГУ НП у Львівській області нарахувати на його користь та виплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення за 2003-2005 роки, 2009 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2002-2005, 2009 роки в розмірі місячного грошового забезпечення начальника сектора превенції патрульної поліції Самбірського ВП за 2016 рік (посадою, прирівняною до посади начальника сектору ДІМ) у сумі 8546 гривень по кожному виду грошового забезпечення (згідно електронної декларації начальника сектора превенції патрульної поліції Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області) за 2003-2005 роки, 2009 рік - матеріальна допомога на оздоровлення, 2002-2005 роки, 2009 рік - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та в загальному виплатити 68368 гривень;

зобов`язати Самбірський ВП ГУ НП у Львівській області подати протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення;

зобов`язати відповідача сплатити кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 гривень.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 у справі № 813/4115/17 залишено без змін.

Не погодившись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.04.2020 було задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 в частині позовних вимог про визнання протиправними бездіяльності щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2009 роки, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за вказані періоди - скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 у справі №813/4115/17 - залишити без змін.

17.04.2020 року справа була надіслана Верховним Судом до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 08.05.2020 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу № 813/4115/17 передано на розгляд головуючій судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І.

13.05.2020 суд ухвалив прийняти до розгляду адміністративну справу та призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Даною ухвалою суд витребував у відповідача кошторис первинного відповідача Самбірському ВП ГУ НП у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії МВ ГУ МВС у Львівській області за 2003-2005 роки; доказ звернення позивача з рапортом про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2009 роки.

01.06.2020 за вх. № 27442 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про заміну відповідача на належного, оскільки зазначає, що позивач ніколи не проходив службу в поліції не був поліцейським, що суперечить ч.2 ст. 56 Закону України " Про Національну поліцію". З 2002 по 2005 рік проходив службу Самбірському ВП ГУ НП у Львівській області та 28.02.2011 був звільнений в запас.

06.06.2020 за вх. № 33395 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання, яке призначене на 09.07.2020 без його участі.

09.07.2020 за вх. № 6328 ел. засобами електронного зв`язку надійшло клопотання від відповідача по справі № 813/4115/17 про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину з метою не поширення COVID-19.

Ухвалою суду від 09.07.2020 судом витребувано у позивача належним чином завірену копію трудової книжки ОСОБА_1 та зобов`язано позивача надати оригінал трудової книжки ОСОБА_1 для огляду в судовому засіданні.

22.07.2020 за вх. № 36468 позивач на виконання вимог ухвали суду подав клопотання про долучення копії трудової книжки та просив судові засідання проводити без його участі. Позивач явки в підготовче засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

15.10.2020 суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи на 05.11.2020.

19.10.2020 за вх. № 9268 ел. представником відповідача надано письмові пояснення.

05.11.2020 засобами електронного зв`язку позивачем подано клопотання, яким позивач просить суд судове засідання призначене на 05.11.2020 провести без його участі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 2002 по 2005 рік проходив службу в Самбірському МВ ГУ МВС України в Львівській області та 28.02.2011 року був звільнений в запас, після повернення із довготривалого закордонного відрядження миротворчої місії ООН, з посади в.о. начальника сектору дільничних інспекторів міліції Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області. При цьому, при наданні відпустки йому не було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2003-2005 роки. У 2011-2013 роках він неодноразово звертався в Самбірський МВ ГУ МВС України у Львівській області з вимогою нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за вказані роки. 02.06.2011 року ОСОБА_1 отримав відповідь за вих. № 6716 про те, що видатків на дані види грошового забезпечення кошторисом передбачено не було. Позивач, посилаючись на норми Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС», затвердженої Наказом № 499 від 31.12.2007 року, обґрунтовує своє право на виплату йому вищевказаних видів матеріальних допомог. Крім цього, позивач вважає, що порушення його права на виплату матеріальної допомоги відбулося внаслідок прийняття законів, постанов, які на сьогоднішній день визнано неконституційними, а тому його вимоги є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У додатковому поясненні до адміністративного позову від 18.12.2017 року позивач зазначив, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є складовою грошового забезпечення, відтак, термін для звернення до суду з позовом не обмежується будь-яким строком, що підтверджується постановою Верховного суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-70а15, ухвалами ВАСУ від 05.07.2017 року у справі № К800/22636/17 та від 25.07.2017 року у справі № К/800/25299/17.

Відповідач заперечує позовні вимоги з підстав викладених у письмових поясненнях від 19.10.2020 за вх. № 9268 ел. В обґрунтування заперечення зазначає, що Згідно Указу Президента України від 04.10.1996 № 926/ 96 «Про грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» виплата матеріальна допомоги особам рядового і начальницького складу здійснюється в межах виділених асигнувань на підставі наказу. Зазначає, що в особових картках про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2003-2005 роки записи наказів на виплату йому матеріальної допомоги відсутні, що свідчить про те, що рапорти на виплату матеріальної допомоги за 2003-2005 роки ОСОБА_1 не подавались. Щодо 2009 року, то відповідач повідомляє, що ОСОБА_1 за 2009 рік основна чергова відпустка не надавалась і відповідно підстав для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення не було, а саме записів про накази на виплату матеріальної допомоги відсутні, рапорт позивачем на виплату матеріальної допомоги за 2009 рік не подавався.

Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

02.06.2011 за вих. № 6716 позивач отримав відповідь від Самбірського МВ ГУМВС України у Львівській області з вимогою нарахувати позивачу та виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення.

Як підтверджується відповіддю Самбірського МВ ГУ МВС України у Львівській області № 6716 від 02.06.2011 року, ОСОБА_1 проходив службу в Самбірському МВ ГУ МВС у Львівській області.

З 2002 року по 03.12.2009 року позивачу виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення в таких розмірах: 2002 рік - 462,00 грн. (в розмірі грошового забезпечення); 2003-2005 роки - не виплачувалась; 2009 рік - 950,00 грн. (в розмірі посадового окладу). Допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2002 - 2009 роки не нараховувалась та не виплачувалась, так як в кошторисі такі видатки не передбачались.

Крім цього, відповідь підтверджує, що наказом № 791 о/с МВС України від 01.11.2005 року з 01.11.2005 року ОСОБА_1 було відряджено для виконання службових обов`язків у складі українського миротворчого персоналу спостерігачів цивільної поліції місії ООН у Косово (а.с.6).

Наказами Самбірського МВ ГУ МВС України у Львівській області № 137 від 30.03.2003 року, № 88 від 30.03.2004 року, № 110 від 27.06.2005 року підтверджується, що ОСОБА_1 надавались чергові відпустки з 27.06.2003 року по 27.07.2003 року, з 22.03.2004 року по 21.04.2004 року, з 01.06.2005 року по 01.07.2005 року (а.с.6-7). Відпустки надавалися на підставі власноруч написаного позивачем рапорту, дані накази не містять інформації про виплату коштів, з такими наказами позивач погодився і не оскаржував.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про міліцію» (чинного на час виникнення спірних правовідносин у 2002-2005 роках) форми і розміри грошового утримання працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Пунктом 2 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/26 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» (далі - Указ №926/26) з метою впорядкування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ постановлено: виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік (цей Указ набирав чинності з 1 грудня 1996 року, втратив чинність 01 січня 2008 року).

Зазначеним нормативно-правовим актом виплати визначені пунктом 2, на відміну від виплат, передбачених пунктом 3 цього Указу, не обмежувались розміром асигнувань, що виділяються на утримання цих органів та їх проведення було не правом, а обов`язком керівників органів внутрішніх справ.

Разом з тим, відповідно до положень статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік», статті 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», статті 78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», статті 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», статті 64 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, (військовослужбовців), осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.

Крім того, відповідно до пункту 26 наказу МВС «Про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умови оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу» матеріальна допомога є додатковим видом грошового забезпечення і фактичні витрати на матеріальну допомогу здійснюються відповідно до вимог бюджетного законодавства і провадяться тільки в межах затвердженого фонду оплати праці.

З 01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

Підпунктом 3 пункту 5 якої було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

На виконання зазначеної постанови та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наказом Міністра внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 затверджено та введено в дію з 01 січня 2008 року «Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

Пунктом 1.18 розділу І Інструкції № 499 (в редакції до лютого 2010 року) визначено, що при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Пунктом 2.16 Інструкції №499 установлено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Указані виплати здійснюються на підставі наказу про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.

Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

Що стосується вимог позивача про виплату матеріальної допомоги, на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2009 роки слідує наступне.

Судом встановлено, що позивачу надавалася основна відпустка у 2003, 2004, 2005 році, в яких він не отримав матеріальну допомогу для оздоровлення. Матеріальна допомога на оздоровлення в 2009 році виплачена позивачу - 950,00 грн. (в розмірі посадового окладу).

Допомога для оздоровлення фактично була тим видом матеріальної допомоги, яка повинна виплачуватися працівникам органів внутрішніх справ у розмірі місячного грошового забезпечення на рік, відповідно до Указу №926/26.

Так, відповідно до положень статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік», статті 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», статті 78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», статті 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», статті 64 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, (військовослужбовців), осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.

Суд зазначає, що з 2008 року, виплата матеріальної допомоги була правом, а не обов`язком керівника органів і підрозділів внутрішніх справ, разом з тим, таке право має здійснюватися у межах асигнувань, що виділяються на утримання таких органів, та залежить, зокрема, від ефективності службово-трудової діяльності того чи іншого працівника органів внутрішніх справ.

Суд дослідивши докази, зазначає, що в особових картках про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2003-2005 роки записи наказів на виплату йому матеріальної допомоги відсутні, що свідчить про те що рапорти на виплату матеріальної допомоги за 2003-2005 роки ОСОБА_1 не подавалися. Крім того, записи наказів на виплату йому матеріальної допомоги відсутні, що свідчить про те що рапорт на виплату матеріальної допомоги за 2009 рік ОСОБА_1 не подавався. Протилежного суду не доведено. Накази про надання відпусток без зазначення сум до виплат позивач не оскаржував та інших рапортів про виплату допомоги не подавав. Виплата здійснюється на підставі рапорта і наказу.

Також зазначено, що лише згідно з Указом Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 «Про грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх страв» здійснювалась виплата матеріальної допомоги особам рядового і начальницького складу. Така виплата здійснюється в межах виділених асигнувань на підставі наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ на виплату матеріальної допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 у 2009 році на виконання до фінансової служби Симбірського МРВ УМВС України у Львівській області не надходив.

Відповідно до п.2.16.1. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 №499, матеріальна допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається один раз на рік в разі вибуття в чергову відпустку. Відпустка надається на підставі рапорту. Згідно запису в особовій картці про грошове забезпечення за 2009 рік основна чергова відпустка ОСОБА_1 за 2009 рік не надавалася і відповідно підстави для виплати відсутні. Позивачем у підтвердження зазначеного у позовній заяві не надано суду.

Суд звертає увагу, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням гарантованих виплат, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів, та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Вказана позиція знайшла своє відображення у судовій практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00, п.26 рішення).

Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними бездіяльності щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2009 роки, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за вказані періоди слід відмовити. Крім того, як з`ясовано позивач не перебував у трудових відносинах із Національною поліцією.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 13 листопада 2020 року.