Рішення № 92849821, 13.11.2020, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 755/10312/20

Провадження № 2/484/1322/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2020р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання -Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

До Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю 18.09.2020р. надійшов позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі - ТОВ «Алекскредит») про визнання виконавчого напису, вчиненого 29.04.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрованого в реєстрі за №10850, за яким стягнуто з неї на користь відповідача заборгованість за кредитним договором №29088047 від 15.11.2019р. в сумі 7164грн., таким, що не підлягає виконанню.

Мотивуючи вимоги позивачка вказала, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду віл 22.02.2017р. у справі №826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. залишена без змін визнано незаконною та не чинною Постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підстав виконавчих написів нотаріусів» в частині, в тому числі п.2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Отже, станом на дату вчинення вказаного вище виконавчого напису кредитний договір вже не був тим документом, за яким стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку.

Крім того, згідно умов кредитного договору кінцева дата його виконання 10.06.2020р., отже на момент вчинення виконавчого напису строк виконання за договором не закінчився. Також, сума боргу по кредиту у договорі вказана 2219,40грн., отже не зрозуміло, чому сума заборгованості у виконавчому написі вказана 7164грн. Вважає, що сума заборгованості не є безспірною.

Ухвалою від 22.09.2020р. позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі та витребувані у приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича документи щодо вчинення 29.04.2020р. нотаріального напису, зареєстрованого в реєстрі за №10850, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» грошових коштів на підставі Кредитного договору №2908804 від 15.11.2019р.

Вказана ухвала була направлення для виконання поштою. Ухвала не виконана, оскільки згідно повідомлення пошти приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович відмовився від отримання кореспонденції.

09.10.2020р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача зазначив, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки спірний виконавчий напис є законним та підлягає виконанню. Безспірність заборгованості позивача перед ТОВ «Алекскредит» підтверджена документами, наданими нотаріусу. Позивачка отримала вимоги ТОВ «Алекскредит» щодо сплати заборгованості за кредитним договором, однак не висловила свої заперечення щодо суми заборгованості, отже погодилась з неї.

Ухвалою від 16.10.2020р. з Київського обласного державного нотаріального архіву витребувані документи щодо вчинення спірного виконавчого напису.

28.10.2020р. позивач надав суду відповідь на відзив, у якому вказав, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив факти наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.

Згідно повідомлення Київського державного нотаріального архіву від 27.10.2020р. приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович не передав документи на зберігання до архіву.

02.11.2020р. до суду надійшли пояснення від приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, згідно яких 29.04.2020р. ТОВ «Алекскредит» звернулось до неї із заявою про вчинення виконавчого напису, на підставі якої було відкрите виконавче провадження. Документи, які були надані приватному нотаріусу з метою вчинення оскаржуваного виконавчого напису ТОВ «Алекскредит» їй не надавались. Просила ухвалити рішення на розсуду суду.

На судове засідання позивачка не з`явилась, її представник надав суду заяву в якій позов підтримав, просив розглянути справу без його участі та участі позивачки.

Представник ТОВ «Алекскредит» у відзиві на позов просив розглянути справу без участі представника товариства та відмовити в задоволенні позову.

Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович та приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віра Леонідівна до суду не з`явились, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Клопотання про відкладення розгулу справи суду не надані.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних вище осіб за наявними доказами.

Оскільки учасники справи на засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши докази, надані учасниками процесу, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 15.11.2019р. між сторонами укладений кредитний договорів №2908804, згідно умов якого позивачка отримала кредит в сумі 1500грн. Умовами договору встановлені декілька строків повернення кредитних коштів, в залежності від яких встановлювались різні процентні ставки за користування кредитом (5 календарних днів, 28 календарних днів з 15.11.2019р. до 13.12.2019р., з 14.12.2019р. до 10.06.2020р.), отже кінцевий термін повернення кредиту визначений як 10.06.2020р. Орієнтовна загальна вартістю кредиту при використання загальних умов кредитування вказана в розмірі 2219,40грн.

29.04.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №10850, яким нотаріусом стягнуто з позивача на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором №2908804 від 15.11.2019р. строк платежу якого настав, за період з 14.12.2019 року по 31.01.2020р. у розмірі: 7164 грн, в тому числі 1500грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5664грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також стягнута плата за вчинення виконавчого напису в сумі 1800грн.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 вкакзаного Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнана незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня 22 лютого 2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусі, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича 29.04.2020року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до зазначеного кредитного договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Алекскредит» у простій письмовій формі.

Крім того, згідно вимог п.п.2.3 п.2 глави 16 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Докази про отримання позивачем такої повідомлення вимоги про наявність заборгованості суду не надані.

Враховуючи наведене, подану нотаріусу заборгованість позивача перед ТОВ «Алекскредит» не можна вважати безспірною, тому спірний виконавчий напис належить визнати таким, що не підлягає виконанню.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Згідно ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-3 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача . При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В позовній заяві позивачка зазначила орієнтовну суму судових витрат: витрати по сплаті судового збору за позовну заяву в сумі 840,80грн та за заяву про забезпечення позову - 420,40грн., 2000грн. витрат на правову допомогу, 402 грн. витрат на копіювання документів та 45 грн. витрат на банківську комісію.

Відповідно до ч.4 ст. 136 ЦПК України, разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову. Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» таке зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, у тому числі при об`єднанні їх в один процесуальний документ.

За матеріалами цивільної справи позивачем було сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 840,80 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн. Обидві заяви були подані в один день.

Відтак, з урахуванням зменшення судового збору з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн.

До позовної заяви додані договір про надання правової допомоги, укладений 11.06.2020р. між позивачкою та адвокатом Восковенком В.М. з метою підготовки позовної заяви, представництва інтересів у суді; окрема угода, згідно якої сторони узгодили вартістю послуг за складання позовної заяви в сумі 1000грн. та складання заяв, клопотання тощо - 500грн; акт наданих послуг та рахунок-фактуру від 15.07.2020р., згідно яких ОСОБА_1 сплатила адвокатові 1000грн. за складання позовної заяви та 1000грн. за складання клопотань про витребування доказів та забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що витрати позивачки, пов`язані з правничою допомогою адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони. Отже, суд вражає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки такі витрати в сумі 2000грн.

Витрати позивачки на копіювання документів та на банківську комісію, на думку суду, відшкодуванню не належать, оскільки такі витрати не витратами, що пов`язані з розглядом справи в аспекті ст.. 133 ЦПК України.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Виконавчий напис, вчинений 29.04.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за №10850, щодо стягнення з ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором №2908804 від 15.11.2019р. та плати за вчинення виконавчого напису в сумі 8964 грн., визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2000грн., всього 2840 (дві тисячі вісімсот сорок) 80 коп.

У стягненні коштів на відшкодування інших витрат позивача відмовити.

Місце проживання позивача: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Місцезнаходження відповідача: вул. Якова Самарського, 12А, м. Дніпро, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41346335.

Місцезнаходження приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни: вул. Раїси Окіпної, 4А, офіс 71-А, м.Київ.

Місцезнаходження приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича: вул. Грушевського, 15 оф.6 м. Бровари, Київська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Н.А.Медведєва