Рішення № 92849501, 11.11.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3322/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"11" листопада 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі

головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 26 грудня 2008 року між ним та відповідачкою був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав останній кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту в розмірі 500 грн. з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, а відповідачка зобов`язалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним - 30 % річних від розміру заборгованості, а також передбачені договором комісії.

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов`язань позичальником є обов`язок останньої сплачувати неустойку (пеню, штрафи).

Крім цього, в разі порушення позичальником взятих на себе зобов`язань, банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.

Проте позичальник умови договору належним чином не виконувала у зв`язку з чим станом на 31 серпня 2020 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 23 870,86 грн., в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 499,20 грн.;

- заборгованість за процентами - 18 350,80 грн.;

- заборгованість за комісією - 30 грн.;

- нарахована пеня за порушення умов договору в розмірі 4 990,86 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її зареєстрованого проживання, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в своїй заяві проти цього не заперечував.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що 26 грудня 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» (на час розгляду справи - АТ КБ «ПриватБанк») уклав у письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір б/н в якому сторони узгодили його умови.

Договір складається із акцептованої банком заяви позичальника про видачу кредиту з лімітом у 500 грн. та підписаної нею довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з узгодженою процентною ставкою 30 % річних та комісіями за надання додаткових послуг (зняття готівки; моніторинг неактивної карти; отримання балансу на чек тощо).

Згідно довідки про умови кредитування, в разі порушення позичальником умов договору, остання зобов`язалася сплачувати неустойку: пеню в розмірі базової процентної ставки/30; пеню в розмірі 1 % від заборгованості, але не менше 10 грн. на місяць; штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

Кредитний договір діє з моменту його укладення до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Нараховану заборгованість банк мотивує тим, що кредитний договір складається із акцептованої банком заяви позичальника про видачу кредиту, довідки про умови кредитування, а також Умов і правил надання банківських послуг, банківських тарифів (до яких приєдналася позичальник), якими передбачено право позивача за визначеною договором процедурою змінювати встановлені тарифи. Відповідачка, уклавши кредитний договір, погодилася з встановленими банком тарифами, в тому числі з усіма подальшими змінами до встановлених тарифів, користувалася кредитними коштами, проте взяті на себе зобов`язання не виконала.

Аналізуючи вказані вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами(ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов`язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов`язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається, що Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними.

В той же час Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17 прийшла до наступних правових висновків: «Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

З врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, оскільки Умови і правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного сторонами 26 грудня 2008 року.

Також не є частиною кредитного договору підписана 19 лютого 2018 року позичальником, та наявна в матеріалах справи, інформаційна довідка про умови кредитування за різними кредитними продуктами (а.с. 15-16), оскільки цей документ містить лише загальну інформацію про встановлені банком умови кредитування за різними кредитними програмами та не стосується кредитного договору від 26 грудня 2008 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодної інформації та доказів, що АТ КБ «ПриватБанк» протягом строку кредитування змінював тарифи за кредитним договором, належним чином доводив їх до позичальника та узгоджував із ним, не зазначено підстав для зміни вказаних тарифів та застосування їх в кредитних зобов`язаннях сторін (з врахуванням того, що ОСОБА_1 востаннє скористалася кредитними коштами 17 січня 2009 року, що унеможливлює застосування змінених тарифів після цієї дати).

При цьому, боржник вважається належно повідомленим про зміну тарифів за кредитним договором в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року по справі №6-57цс12, від 30 листопада 2016 року по справі №308/22362/13-ц та від 11 жовтня 2017 року по справі № 347/1910/15-ц.

Тому банк, з врахуванням вище встановлених обставин, має право лише на стягнення з позичальника заборгованості за первісно узгодженими та підписаними позичальником умовами та тарифами, а саме:

- заборгованості за кредитом у розмірі 499,20 грн., оскільки вказана заборгованість підтверджується розрахунком боргу;

- заборгованості за процентами за період виникнення заборгованості за кредитом, на яку нараховуються проценти (з 26 лютого 2009 року по 31 серпня 2020 року), обрахованими за узгодженою сторонами ставкою 30 % річних, що становить 1 724,91 грн. (499,20 грн. (заборгованість за кредитом) х 30 % річних / 365 (днів у році) х 4204 (днів користування кредитом));

- пені за порушення зобов`язань (виходячи з обраного банком варіанту нарахування неустойки) у розмірі 1 % від заборгованості, але не менше 10 грн. на місяць за період прострочення платежу та нарахування банком (з квітня 2009 року по серпень 2019 року (включно)), що становить 1 250 грн. (10 грн. (щомісячний розмір пені) х 125 (місяців прострочення)).

Що стосується вимоги про стягнення комісії, то вона не підлягає стягненню, оскільки в позові відсутнє будь-яке обґрунтування щодо виду нарахованої банком комісії (з переліку, узгодженого сторонами в кредитному договорі) та її розміру, що перешкоджає суду перевірити її обґрунтованість та відповідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також слід стягнути 305,84 грн. судового збору (2 102 грн. (розмір сплаченого позивачем судового збору) х 14,55 % (процент задоволених вимог)).

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 26 грудня 2008 року, що утворилася станом на 31 серпня 2020 року, а саме заборгованість за кредитом - 499 (чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 20 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1 724 (одна тисяча сімсот двадцять чотири) гривні 91 копійка, пеню за порушення умов договору в розмірі 1 250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) гривень, а всього 3 474 (три тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 11 копійок, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), а також в повернення 305 (триста п`ять) гривень 84 копійки судового збору, перерахувавши вказану суму на цей же рахунок.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О. В. Вуїв