Рішення № 92847164, 13.11.2020, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/2444/20

Провадження № 2/317/907/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Ільїної Г.О.,

представника позивача Коняшина А.М.,

представника відповідача, адвоката Жовніренко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 16.05.2008, згідно з якою йому відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 3700 грн.

16.05.2008 відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій він власним підписом підтвердив про ознайомлення з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів.

14.06.2018 відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК».

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором № б/н від 16.05.2008 відповідач станом на 31.05.2020 має заборгованість 16366,34 грн, яка складається з наступного: 1116,80 грн - заборгованість за кредитом, 15249,54 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також стягнути судові витрати у розмірі 2102 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Жовніренко І.В. просила суд застосувати строк позовної давності, оскільки, на її думку, позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, а також вважає, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення штрафу та пені, а відтак не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16.05.2008 у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», що надалі змінив найменування на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Своїм підписом відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг (а.с.21).

За розрахунком банку ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 16366,34 грн за кредитним договором № б/н від 16.05.2008, яка складається з наступного: 1116,80 грн - заборгованість за кредитом, 15249,54 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.7-11).

Таким чином, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд виходить з наступного.

Відповідачем у справі не заперечувався факт отримання, використання, в тому числі і

погашення кредитних коштів.

За змістом розрахунку заборгованості (а.с.7-11) та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с.12-18) вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, періодично знімав кредитні кошти та вносив платежі на погашення кредиту.

Виписки по рахунках/карткам АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є належними та допустимими доказами, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 у справі № 908/4154/13 щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 1 116,80 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит у період з 22.04.2008 по 31.05.2020 суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Задля належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до погоджених сторонами в заяві від 16.05.2008 року умов кредитування сторони домовилися щодо базової відсоткової ставки за кредитом 3% на місяці, що відповідає 36% річних (а.с.21).

З наданої позивачем довідки вбачається (а.с.20), що ОСОБА_1 отримав 3 картки, а саме:

- 22.04.2008 року - № НОМЕР_1 , терміном дії до 04/2012 року;

- 03.09.2012 року - № НОМЕР_2 , терміном дії до 04/2016 року;

- 06.12.2013 року - № НОМЕР_3 , терміном дії до 08/2017 року.

Судом не приймаються до уваги твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 було отримано лише одну картку, термін дії якої сплив, оскільки із виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач використовував кредитні карти, вказані у довідці АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зараховував перекази та здійснював покупки за допомогою вказаних карток.

Отже, враховуючи, що строк кредитування договором встановлено до серпня 2017 року (строк дії останньої картки), нарахування банком процентів за період з 01.09.2017 по 31.05.2020 є безпідставним.

За приписами ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незміною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений в договорі розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За приписами ст. 2, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Оскільки за умовами договору сторони погодили відсоткову ставку в розмірі 3% на місяць (або 36 % річних), нарахування банком процентів за користування кредитними коштами починаючи з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2017 року (строк дії картки) в розмірі 43,20 % річних, не є обґрунтованим.

Посилання представника позивача на обізнаність відповідача про підвищення відсоткової ставки, що передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг, судом до уваги не приймаються, оскільки додані до позовної заяви Умови не містять підпису відповідача, а отже не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо підвищення процентів за користування кредитними

коштами.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За вказаних обставин стягненню на користь банку з ОСОБА_1 підлягають проценти за період з 01.04.2015 по 31.08.2017 в сумі 987,25 грн (1116,80 грн (заборгованість за тілом кредиту): 360 днів х 884 днів (фактична кількість днів за користування кредитними коштами) х 36 % (річна відсоткова ставка) = 987,25 грн).

Таким чином, за умовами кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 за процентами, яка підлягає стягненню на користь банку, становить 1746,82 грн (759,57 грн (заборгованість за процентами станом на 31.03.2015) + 987,25 грн (заборгованість за процентами за період з 01.04.2015 по 31.08.2017) = 1746,82 грн).

Вирішуючи подану представником відповідача заяву про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України). Зокрема, в силу п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За наданою банком випискою з особового рахунку вбачається, що останній платіж відповідачем сплачено 21 липня 2017 року шляхом переводу коштів на кредитну картку (а.с.12/зворот), строк дії останньої картки - 08/17 (а.с.20).

За вказаних обставин, беручи до уваги, що позивач звернувся до суду 26.08.2020, вбачається, що строк позовної давності не сплив.

Отже за умовами укладеного між сторонами кредитного договору загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.05.2020 складає 2863,62 грн, з яких: 1116,80 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1746,82 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а отже в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. 69, 207, 509, 526, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054,1056-1 ЦК України, ст. 2, 76, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 279, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В АЛ ИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» ( 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, НОМЕР_5 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним

договором № б/н від 16.05.2008 у розмірі 2863,62 грн (дві тисячі вісімсот шістдесят три гривні 62 коп.), яка складається з: 1116,80 грн (одна тисяча сто шістнадцять гривень 80 коп.) - заборгованість за тілом кредиту, 1746,82 грн (одна тисяча сімсот сорок шість гривень 82 коп.) - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, НОМЕР_5 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) судовий збір в розмірі 367,64 грн (триста шістдесят сім гривень 64 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 13.11.2020.

Суддя М.О. Ткаченко