Ухвала суду № 92846963, 11.11.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/590/18

1-кп/310/272/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого Вірченко О.М.,

суддів Богомолової Л.В., Білоусової О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурора Власова І.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених Панченка О.П., Лебєдєва О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене 16 січня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080130000147 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

встановила:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу – тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 діб, домашнього арешту у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 на 2 місяці, оскільки строк запобіжних заходів, обраних обвинуваченим, спливає, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні та не відпали.

Потерпілі в судове засідання не з`явились, надали заяви про судовий розгляд без їх участі.

Захисник Панченко О.П. просив змінити обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

ЗахисникЛебєдєва О.В. пояснив, що зазначені прокурором ризики не підтверджені, будь-яких порушень ОСОБА_2 скоєно не було, тому застосування до нього запобіжного заходу є недоцільним.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжних заходів по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 років до 12 років з конфіскацією майна.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами суддів неодноразово було продовжено, востаннє – ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 вересня 2020 року по 13 листопада 2020 року включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний обвинуваченому ОСОБА_1 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, даних про його особу, а також наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема – підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений не має місця роботи, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, відразу після скоєння злочину покинув місце злочину; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на теперішній час судом не допитані, що негативно вплине на швидкий, повний та неупереджений розгляд кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений систематично вчиняв кримінальні правопорушення, не має доходу, та з огляду на обставини вчинення даного злочину.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд застосовує вимоги п.п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно iз якими обмеження права на свободу i особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 в подальшому належить утримувати під вартою, оскільки саме цей вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

До обвинуваченого ОСОБА_2 під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який ухвалами суддів неодноразово було продовжено, востаннє – ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 вересня 2020 року по 15 листопада 2020 року включно.

Колегія суддів вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не перешкоджає інтересам правосуддя.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що він не має постійного місця роботи, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, тому, розуміючи тяжкість покарання, зможе переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків, що є ризиками передбаченими п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З моменту обрання обвинуваченому ОСОБА_2 домашнього арешту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з обмеженнями, встановленими під час обрання запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 197, 199, 372 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжних заходів задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів по 09 січня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з визначеними обов`язками строком на два місяці, тобто по 11 січня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Судді: О.М. Вірченко

Л.В. Богомолова

О.М. Білоусова