Постанова № 92845170, 13.11.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2150/20

Провадження №3/226/985/2020

ПОСТАНОВА

іменем України

10.11.2020 суддя Димитровського міського суду Донецької області Салькова Віра Сергіївна, за участю захисника Сакуна В.А., та особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Мирноградського ВП Покровського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №235170 від 20.08.2020, 20.08.2020 о 09-05 напроти будинку №2 по вул. Вороб`євського у м. Мирнограді Донецької області ОСОБА_1 керував автомобілем «ZX AUTO CANDMARK», д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6810» та у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, що є адміністративним правопорушенням, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В суді ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 20.08.2020 на вул. Вороб`євського у м. Мирнограді Донецької області він знаходився в автомобілі, двигун якого був вимкнутий. В цей час до нього підійшли працівники поліції, які запитали у нього, куди він їде, та запропонували пройти тест. При цьому працівники поліції запитали, чи вживав він алкоголь, на що він повідомив про те, що напередодні ввечері випив пива. У службовій машині працівників поліції ОСОБА_1 дихав у трубку, поліцейські сказали, що на екрані приладу не показало напису «Щасливого шляху» та повідомили, що його машину будуть ставити на стоянку у м. Краматорську. Після цього запропонували йому підписати протокол. Оскільки у нього з собою не було паспорту, він сів за кермо автомобіля та поїхав за ним додому. Після повернення із паспортом працівники поліції сказали йому, що необхідно говорити на камеру, і тоді в присутності свідків через необізнаність у законах він проговорив про те, що пив пиво напередодні, що відмовляється дихати у прилад та їхати до лікарні на обстеження. Документ, який надали йому працівники поліції, він не читав, просто підписав, гадав, що це була постанова за керування транспортним засобом без документів. Додав, що працівники поліції не роз`яснювали йому його прав, не повідомляли, який вимірювальний прилад вони будуть використовувати. Пояснення у протоколі він писав під диктування поліцейських, вважає, що був введений в оману поліцейськими щодо обставин події, наслідків тих чи інших дій. Підтримав клопотання протоієрея Релігійної громади Святої Трійці Харківської єпархії Української православної церкви про своє звільнення від адміністративної відповідальності та передання матеріалів справи на розгляд громадській організації для застосування заходів громадського впливу.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Сакун В.А. в суді також підтримав зазначене вище клопотання та окремо від цього звернув увагу судді на те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені поліцейськими його права та обов`язки, не надана можливість заявляти клопотання, не давати пояснень щодо себе, залучити захисника. Немає доказів, що від нього вимагалося пройти у встановленому порядку медичний огляд. Поліцейський не оголосив підстав для проведення огляду, не розпочав огляд по суті із залученням свідків, не зазначив, який технічний засіб для проведення огляду буде застосований, не роз`яснив наслідків відмови від проведення огляду, не склав та не залучив до матеріалів справи направлення для проведення огляду у медзаклад. Також відсутні відомості про відсторонення ОСОБА_1 від керування через наявність підозри на стан сп`яніння. Є відсутніми і докази того, що його було проінформовано про порядок застосування спеціального технічного засобу (вимірювальної техніки), він був позбавлений права вимагати надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу конкретної вимірювальної техніки. Просив закрити провадження у справі без визначення конкретної законодавчо передбаченої підстави.

За клопотанням сторони захисту суддею допитані свідки у справі.

Так, свідок ОСОБА_2 , який був допитаний у суді 12.10.2020, повідомив, що десь місяць тому чи більше, точної дати не пам`ятає, вранці разом із своїм тестем їхав на автомобілі «ВАЗ-2103» в районі шахти Центральної біля ставка, рухався в бік Даманського. Їх зупинили працівники поліції, попросили засвідчити факт керування транспортним засобом нетверезим водієм. Цим водієм був ОСОБА_1 , він говорив, що їхав за якимось товаром, права забув вдома, працівники поліції запропонували йому продути прилад або пройти медичний огляд, на що він відмовився. Права йому зачитували, швидко. Потім він як свідок розписався в протоколі і поїхав додому. Вимірювальних приладів в руках працівників поліції він не бачив, також не бачив направлення на медичний огляд. Ознак сп`яніння у ОСОБА_1 він не помітив, поводив себе ОСОБА_1 адекватно. Другим свідком у справі був його тесть ОСОБА_3 , який зявитися до суду не може, бо зараз хворіє і мешкає в іншому місті.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що з ОСОБА_1 вони познайомилися в церкві. Напередодні подій, що є предметом розгляду у цій справі, увечері ОСОБА_1 попросив його допомогти встановити паркан, на що він погодився. Розпочали працювати вранці 20.08.2020. ОСОБА_1 кудись уїхав, коли повернувся, повідомив, що його зупинили працівники поліції, взяв паспорт, і знову уїхав. Запаху алкоголю від нього він не чув.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що товаришує з ОСОБА_1 , і той попросив його встановити ліхтар на дверях у нього вдома. Домовилися зустрітися 20.08.2020 у ОСОБА_6 . Вранці 20.08.2020 він приїхав і ОСОБА_6 сказав, що йому необхідно купити матеріали, уїхав на своєму автомобілі. Повернувся приблизно через 30-40 хвилин, повідомив, що його зупинили працівники поліції, знову уїхав. Ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не було.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , позицію його захисника, покази свідків, вивчивши матеріали справи та переглянувши відеозапис, доданий до них, вважаю, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, знайшов своє беззаперечне підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно зі ст.7 КпАП України провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За положеннями ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України визначає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до частини першої статті 130 КпАП України відповідальність наступає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно з п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Таким чином, в разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.ч.1-4 ст.130 КпАП України, до нього долучаються докази перебування особи у стані сп`яніння або відмови від проходження такого огляду.

Так, відмова ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння підтверджена відомостями адміністративного протоколу, в якому власноруч ОСОБА_1 виконано запис про згоду з правопорушенням, а також така відмова висловлена ним у присутності двох свідків і на відеозапису, який був долучений до справи і переглянутий в суді у присутності ОСОБА_1 і його захисника.

Обставини, відображені на відеозапису, спростовують твердження захисника про порушення працівниками поліції вимог закону під час фіксації правопорушення, оформлення матеріалів справи, твердження про недотримання ними Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В матеріалах справи наявне направлення на огляд ОСОБА_1 до КУЦРЛ Покровський наркологічний диспансер, в якому здійснено запис «от наркологии отказываюсь» з підписом, власна належність якого ОСОБА_1 не спростована.

Заперечення винуватості у даній справі фактично ОСОБА_1 зводиться до його необізнаності у законах та неповідомлення йому про наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Разом із тим, в Україні презюмується знання законодавства (Ignorantia juris non excusat), і кожен вважається таким, що знає закони. Правова основа презумпції знання законодавства – це обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. В свою чергу, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання, і згідно з ч.2 ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Будучи особою, яка має право керування транспортними засобами, ОСОБА_1 зобов`язаний знати та неухильно додержуватися Правил дорожнього руху, законодавства, що регулює дорожній рух та встановлює відповідальність за порушення ПДР, і його посилання на необізнаність у цьому, враховуючи суспільну значимість та підвищену небезпеку даної сфери діяльності, є неспроможними і такими, що не звільняють його від відповідальності за свої дії.

Доказів умисного введення ОСОБА_1 в оману працівниками поліції в ході розгляду справи здобуто та вивчено не було.

Врахувавши характер вчиненого адміністративного правопорушення та особу ОСОБА_1 , щодо якого наявні позитивні характеристики з колишнього місця роботи, церкви та місця мешкання, суд відмовляє у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадській організації, виходячи з такого.

У відповідності до вимог ст.21 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ зауважив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вирішуючи клопотання, суддя виходить з того, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, відноситься до категорії підвищеної суспільної шкідливості, грубо порушує правила дорожнього руху та несе реальну і очевидну загрозу для учасників дорожнього руху. Вчинене ОСОБА_1 діяння характеризуються умисною формою вини та скоєне особою, яка керує джерелом підвищеної небезпеки.

Матеріали справи не містять жодних виняткових обставини, за яких було скоєно таке правопорушення та наявність яких істотно знижує ступінь його тяжкості, сукупність яких поза всяким розумним сумнівом свідчила б про те, що до ОСОБА_1 доцільно застосувати захід громадського впливу. Виключно позитивні характеристики правопорушника не можуть слугувати єдиною підставою для цього.

Крім того, клопотання не містить конкретних зобов`язань, які бере на себе релігійна організація для здійснення заходів виховного впливу, спрямованих на недопущення вчинення особою, що притягається до адміністративної відповідальності, нових правопорушень. Відсутні докази наявності впливу на ОСОБА_1 релігійною громадою з метою його перевиховання і виправлення шляхом залучення до активної роботи вже під час тривання провадження у справі, проведення з ним профілактичних заходів, перевірки дотримання ним правомірної поведінки після вчинення правопорушення.

Таким чином, враховуючи те, що застосування положень ст.21 КпАП України до особи є правом, а не обов`язком судді, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, а також з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами, вважаю відсутніми підстави для передачі справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на розгляд громадській організації для застосування заходів громадського впливу за клопотанням протоієрея Релігійної громади Святої Трійці Харківської єпархії Української православної церкви.

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке становить підвищену загрозу заподіяння шкоди й посягає на громадську безпеку, особу правопорушника та його ставлення до вчиненого, вважаю необхідним застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст.401 КпАП України з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.33-35, ч.1 ст.130, ст.ст.221,256,268,283,284,287 КпАП України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вимірі на день постановлення рішення у справі становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 зазначений штраф у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вимірі на день постановлення рішення у справі становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, в дохід держави, перерахувавши його на розрахунковий рахунок UA198999980313090149000005001, отримувач коштів: Донецьке ГУК/м. Донецьк/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп., який перерахувати на розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її прийняття.

Суддя: В.С. Салькова