Рішення № 92841701, 09.11.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/797/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Сиворакша Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНТАГРО»

до відповідача: Приватного підприємства «Смолянка – Агро»

про стягнення 129 866,35 грн.

за участю представників:

позивача: Пустовойтов Д.М., адвокат.

відповідача: Водолагін С.М., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 90316,80 грн з оплати товару, 10970,73 грн 10 % річних, 1165,21 грн інфляційних втрат та 27413,61 грн пені за неналежне виконання умов договору поставки № 24/01/2019-1 від 24.01.2019.

Ухвалою суду від 07.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 927/797/20; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду від відповідача надійшло клопотання від 14.09.2020 в якому просив суд: 1.Продовжити строк для підготовки відзиву на позовну заяву № 20/08/2020-3АДВ від 20.08.2020 ТОВ «Плантагро» до 10.10.2020; 2.Справу № 927/797/20 розглянути в порядку загального провадження; 3.Призначити почеркознавчу експертизу підпису договору поставки № 24/01/2019-1 від 24.01.2019.

Ухвалою від 16.09.2020 суд залишив без задоволення клопотання відповідача від 14.09.2020 про продовження строку для підготовки відзиву на позовну заяву до 10.10.2020 та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Судове засідання у справі призначив на 13 жовтня 2020 року 10:00.

05.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01/797 від 02.10.2020, в якому просив поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву, відмовити у задоволенні позовних вимог та підтримав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

12.10.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява від 08.10.2020 про участь у судовому засіданні 13.10.2020 о 10:00 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 12.10.2020 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 13.10.2020 суд виніс протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 28.10.2020 о 10:00.

Ухвалою від 13.10.2020 позивача викликано в судове засідання, яке відбудеться 28.10.2020 о 10:00.

19.10.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява від 16.10.2020 про участь у судовому засіданні 28.10.2020 о 10:00 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20.10.2020 заяву позивача про проведення судового засідання 28.10.2020 о 10:00 у справі №927/797/20 в режимі відеоконференції задоволено, постановлено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку “EаsyCon”.

26.10.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшло заперечення на клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні 28.10.2020 суд виніс протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 09.11.2020 о 10:10.

06.11.2020 від відповідача надійшло пояснення №02/797 від 05.11.2020.

У судовому засіданні 09.11.2020 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання про поновлення строку відповідачу на подання відзиву на позовну заяву та про відмову у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

При вирішенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для становлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може здійснити господарський суд із призначенням відповідної судової експертизи. Водночас призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2020 у справі №902/368/16 та від 03.12.2019 у справі №902/235/19).

Суд зазначає, що наявні у справі докази дають можливість суду встановити фактичні дані, які входять до предмета доказування, а тому проведення експертизи є недоцільним.

У судовому засіданні 09.11.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 24/01/2019-1 від 24.01.2019.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву №01/797 від 02.10.2020 проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що не підписував договору №24/01/2019-1 від 04.01.2019, що нарахування інфляційних, 10% річних та пені є безпідставними а нараховані суми надмірними, оскільки між сторонами не укладався договір на поставку товару та не встановлювався строк щодо оплати за товар. Зазначає, що позивачем нараховано пеню в сумі 27413,61 грн за період з 04.06.2019 та звертає увагу суду на встановлений законом строк спеціальної позовної давності в один рік який не може бути змінений.

У запереченнях на клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи позивач вказав, що ПП «СМОЛЯНКА - АГРО» самостійно вчинило дії з послідуючого схвалення та виконання умов договору поставки №24/01/2019-1 від 24.01.2019, а саме: частково оплатило замовлений товар, отримало товар за видатковими накладними, поставило на облік отриманий товар, використало право на податковий кредит з податку на додану вартість за зареєстрованими постачальником податковими накладними, які оформлювались та реєструвались на кожну господарську операцію за першою подією, а в подальшому використало товар за призначенням при проведенні польових робіт з вирощування власної продукції.

У поясненні №02/797 від 05.11.2020 відповідач зазначив, що у договорі №24/01/2019-1 від 24.01.2019 вказано прізвище директора ПП «Смолянка-Агро» ОСОБА_1 , але підпис в договорі не відповідає підпису Тищенко А.М., що оскільки між сторонами не укладався договір на поставку товару та не встановлювався строк щодо оплати за товар, то і відповідальність у відповідача відсутня, що подані позивачем докази до заперечення від 23.11.2020 не можуть бути взяті судом до розгляду, оскільки вони не подані в установлений законом строк.

Фактичні обставини справи.

24.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плантагро» (далі - Постачальник) та Приватним підприємством «Смолянка-Агро» (далі - Покупець) укладено договір поставки № 24/01/2019-1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною (п.1.2 договору).

Відповідно до п.5.3 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця. Підпис представника покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки покупця та свідчить про отримання товару покупцем: по кількості – відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості – відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження товару.

Згідно п.3.1 договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладання додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

У п.3.2 договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару. Для визначення «курсу Міжбанку» сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archivte/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору.

Відповідно до п.3.3 договору оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 договору. Термін дії рахунку на оплату складає 2 банківських дня, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу банку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Товар, що був отриманий покупцем в межах цього договору тільки за видатковими накладними (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3. цього договору, не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання (п.3.6 договору).

У п.3.7 договору сторони передбачили, що здійснюючи оплату товару, покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов`язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.

Згідно п.6.2 договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6.7 договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених п.3.2 та 3.3 цього договору, покупець відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу, пені).

У п.6.8 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст.249 ЦК України, продовжується до 3 років.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №603 від 14.05.2019 на суму 112896,00грн. з терміном сплати до 2 банківських днів, договір №24/01/2019-1 від 24.01.2019.

Відповідач платіжним дорученням №2192 від 16.05.2029 з призначенням платежу «згідно рах№603 від 14.05.2019 у т.ч. ПДВ 20% - 3763,20 грн.» перерахував позивачу 22579,20грн.

Згідно видаткової накладної №725 від 20.05.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 112896,00грн. На накладній наявний відбиток печатки ПП «Смолянка-Агро» та підпис представника відповідача Тищенко Андрія Анатолійовича в отриманні товару.

Довіреністю від 02.01.2019 директор відповідач Тищенко Анатолій Михайлович уповноважив головного інженера Тищенко Андрія Анатолійовича бути представником підприємства в усіх підприємствах, установах та організаціях з правом підпису.

Як зазначає позивач у позовній заяві ПП «Смолянка-Агро» є боржником у господарських зобов`язаннях з оплати товару, які виникли на підставі договору поставки № 24/01/2019-1 від 24.01.2019 та видатковою накладною №725 від 20.05.2019, не виконало свої грошові зобов`язання та має сплатити на користь ТОВ «Плантагро» 90316,80грн., 10% річних від простроченої суми із оплати товару станом на 20.08.2020, що в грошовому вигляді становить 10970,73грн, відшкодувати інфляційні втрати позивача у сумі 1165,21грн., пеню в сумі 27413,61грн станом на 20.08.2020 у зв`язку із простроченням оплати товару, що разом в грошовому вигляді становить 129866,35грн.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання–відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд доходить висновку, що між сторонами укладено договір поставки № 24/01/2019-1 від 24.01.2019.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності доказів здійснення господарської операції з поставки товару саме по договору поставки № 24/01/2019-1 від 24.01.2019 у зв`язку з тим, що даний договір підписаний не директором, виходячи з наступного.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

В судовому засіданні 09.11.2020 суд оглянув оригінал договору поставки №24/01/2019-1 від 24.01.2019 та встановив, що копія договору поставки, яка долучена до матеріалів справи відповідає оригіналу наданому представником позивача.

Так, договір поставки №24/01/2019-1 від 24.01.2019 підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, зокрема і юридичної особи ПП «Смолянка-Агро». Видаткова накладна №725 від 20.05.2019 містить всі необхідні реквізити поставки товару, зокрема посилання на договір №24/01/2019-1 від 24.01.2019 та підписана представником позивача Тищенко А.М., скріплена печаткою юридичної особи ПП «Смолянка-Агро». У рахунку на оплату №603 від 14.05.2019, який частково оплачений відповідачем, також міститься посилання на договір №24/01/2019-1 від 24.01.2019.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки та за відсутності доказів того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, враховуючи наявність відбитку печатки відповідача на договорі поставки №24/01/2019-1 від 24.01.2019 та видатковій накладній №725 від 20.05.2019, суд дійшов висновку про реальність господарської операції з поставки товару саме на підставі договору поставки №24/01/2019-1 від 24.01.2019.

Таким чином, приймаючи до уваги умови договору щодо оплати товару, зокрема п.3.6, суд доходить висновку, що відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар до 03.06.2020 включно.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав і повну оплату за отриманий товар не провів. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 90316,80грн.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлений товар обгрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 90316,80грн.

Позивачем на підставі п.6.7 договору поставки №24/01/2019-1 від 24.01.2019 та ст.625 ЦК України нараховано відповідачу 10970,73грн. 10% річних за період з 04.06.2019 по 20.08.2020 та 1165,21грн. інфляційних за період з 04.06.209 по 20.08.2020.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Згідно положень Цивільного кодексу проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі встановлено 10% річних, що не суперечить приписам ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно сплаті підлягають саме 10% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів оплати за поставлений товар, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 10% річних на існуючу суму боргу. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 10% річних за період з 04.06.2019 по 20.08.2020 в розмірі 10970,73 грн у зв`язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару, судом встановлено, що вказаний розрахунок 10% річних за обраний позивачем період прострочення не суперечить чинному законодавству та є вірним. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 10% річних за несвоєчасну оплату отриманого товару в розмірі 10970,73 грн.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 982,25грн. за період червень 2019 - серпень 2020.

Позивачем нараховано 27413,61грн. пені за період з 04.06.2019 по 20.08.2020 на підставі п.6.2 та п.6.8 договору.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік ( п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, за правилами частини 1 статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність, пунктом 6.8 договору сторонами погоджено строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до трьох років, в межах погоджених строків позовної давності позивачем і нараховано пеню, а тому відповідні заперечення позову судом до уваги не приймаються.

У пункті 6.8 договору сторони також домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за цим договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання. В зв`язку з чим суд приходить до висновку, що нарахування позивачем пені за період з 04.06.2019 по 20.08.2020 відповідає умовам договору та не суперечить приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, судом враховано, що понесені позивачем збитки внаслідок несвоєчасного розрахунку частково компенсуються нарахованими інфляційними витратами та 10% річних, суд, врахувавши збалансованість інтересів сторін, часткову оплату товару відповідачем, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% до 13706,81 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 13706,81 грн. слід відмовити.

Частини 2 та 3 ст.80 ГПК України зобов`язують позивача подавати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідача подати суду докази разом із поданням відзиву.

Відповідно до частини 8 цієї ж статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

До заперечень на клопотання відповідача про призначення судової експертизи, які надійшли до суду 26.10.2020, позивачем долучено додаткові докази які приймаються судом до розгляду з огляду на обгрунтованість їх не подання разом із позовною заявою (подані докази на спростування клопотання відповідача про призначення судової експертизи).

Відзив на позов відповідачем подано 03.10.2020, а до письмових пояснень від 05.11.2020 які одержані судом 06.11.2020, відповідачем долучено копію наказу №4/1 від 02.01.2019 яким анульовано довіреність від 02.01.2019, яка видана головному інженеру ПП «Смолянка Агро» Тищенко А.А. Обгрунтованих причин неподання вказаного доказу разом з відзивом на позовну заяву відповідачем не надано в зв`язку з чим вказаний доказ до розгляду судом не приймається.

Судовий збір у справі відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України покладається на відповідача внаслідок неправильних дій якого виник спір.

Керуючись ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково і стягнути з Приватного підприємства «Смолянка – Агро», вул. Козлова, 25, с. Смолянка Куликівського району Чернігівської області, ідентифікаційний код 34739782, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНТАГРО», провулок Чорновола,3, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, місцезнаходження: вул. Колгоспна, 7, с. Помоклі Переяслав-Хмельницького району Київської області, ідентифікаційний код 41157998, 90 316,80 грн боргу, 10 970,73 грн відсотків річних, 982,25 грн інфляційних втрат, 13 706,81 грн пені та 2 102 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 13.11.2020.

Суддя Ю.В. Федоренко