Рішення № 92841647, 13.11.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року Справа № 925/1215/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради, м. Ватутіне, Черкаської області

до фізичної особи – підприємця Козоріза Василя Михайловича,

м. Ватутіне, Черкаської області

про стягнення 9 155 грн. 89 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради до фізичної особи – підприємця Козоріза Василя Михайловича про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 9 155 грн. 89 коп., а саме: 8 947 грн. 20 коп. основної заборгованості, 61 грн. 24 коп. пені, 45 грн. 64 коп. інфляційних втрат та 101 грн. 81 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов в якому останній позов не визнає та зазначає, що на утримання приміщення магазину “Стимул” відповідачем укладено наступні договори: договір на постачання теплової енергії №50-Ф від 01 лютого 2014 року; договір на постачання електричної енергії №387 від 14 листопада 2012 року; договір на водопостачання та водовідведення №170 від 23 травня 2006 року; договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 21 січня 2008 року.

На виконання зазначених договорів відповідачем щомісячно у встановлений договорами та законодавством строк, здійснюється плата, як за надані житлово-комунальні послуги і будь-яка заборгованість по даним платежам відсутня.

Належне відповідачу на праві власності нежитлове приміщення обладнане окремими від загального будинку водовідведенням, теплопостачанням та електропостачанням.

Обслуговування приладів та комунікацій за зазначеними забезпеченнями здійснюються виконавцями по договорам на платній умові.

Відповідачем особисто здійснюється утримання прибудинкової території - благоустрій (озеленення, асфальтування, обкладення тротуарною плиткою, освітлення входу/виходу та оплачується відповідно до виставлених рахунків).

Тобто, відповідач в повній мірі та належно виконує вимоги законодавства щодо оплати комунальних послуг та утримує і обслуговує майно відповідно до своєї частки в багатоквартирному будинку, в належному стані.

На звернення позивача від 06 листопада 2019 року за №605 відповідач письмово надав відповідь листом від 03 грудня 2019 року, що вимога про нараховані боргові зобов`язання є необґрунтованими, оскільки розрахунок зроблено без будь-яких попередніх звернень щодо надання послуг та необхідності їх оплати.

Пропозиція по наданню послуги ВВУЖКГ відповідачу ніколи не надходила і відповідно будь-яких дій з боку позивача по її наданню не здійснювалось.

Відповідач не приймав по акту ніяких робіт проведених відносно обслуговування (утримання) технічних комунікацій, які облаштовані окремо для його приміщення, не погоджував кошторису таких робіт, не знайомився з колективним договором (якщо такий є).

У відповідь на лист відповідача, позивач не надав звіту (акту) про проведені ним роботи щодо утримання та обслуговування будинку по вул. Миру, 6 в м. Ватутіне, Черкаської області, не обґрунтував строк заборгованості, не надав рахунку на який, за позицією позивача, відповідач мав оплачувати послугу.

Отже, вимоги позивача щодо сплати боргу за договором №40 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком укладеним 28 грудня 2018 року між ВВУЖКГ та першим заступником міського голови Кубявки Ю.Б., який діяв на підставі рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради, на думку відповідача, є необґрунтованими та безпідставними.

Як наслідок, є безпідставними вимоги стосовно стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У визначені судом строки від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній вказував, що законодавством України визначено учасників у сфері надання житлово-комунальних послуг, а саме: споживач, управитель і безпосередньо виконавці комунальних послуг.

Договори, які додані до відзиву підтверджують факт наявності правовідносин відповідача із виконавцями комунальних послуг.

Позивач не є виконавцем комунальних послуг, а є управителем багатоквартирного будинку, призначений на підставі рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради №395 від 26 грудня 2018 року та надає послугу з управління будинком.

Специфіка житлово-комунальних послуг виключає можливість коригування виконавцем послуг обсягу (переліку) послуг з утримання спільного майна багатоквартирного будинку для кожного споживача окремо, та відповідно виключає можливість відмовитися споживачу від оплати відповідних послуг.

Оскільки відповідач являється співвласником багатоквартирного будинку за адресою: вул. Миру, 6, то відповідно до роз`яснень Міністерства розвитку громад та територій України кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного та капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки як співвласника.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” частка співвласника - це частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно зі ст. 12 зазначеного Закону, невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Крім того, відповідно до п. 3 Правил утримання території м. Ватутіне, затверджених рішенням Ватутінської міської ради від 31 травня 2006 року № 2-69/V (з подальшими змінами), відповідальність за утримання в належному санітарному стані та благоустрій, відповідно до вимог щодо благоустрою та санітарії вулиць, прибережних зон, парків, скверів, ринків, кладовищ та інших об`єктів на території міста покладається:

п.п. 3.1.10 Території, що прилягають до магазинів, кіосків, павільйонів, торгових точок та підприємств побуту, закріплених в установленому порядку за ними територій - на керівників підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування усіх форм власності.

Зазначені підприємства, крім прибирання територій, зобов`язані забезпечити встановлення урн біля своїх підприємств, чистоту вікон та вітрин.

Саме на виконання вимог даних Правил відповідачем здійснюється благоустрій території біля входу в приміщення магазину.

ВВУЖКГ здійснює прибирання всієї прибудинкової території багатоквартирного будинку, яка є значно більша ніж вхідна зона біля приміщення відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 28 грудня 2018 року між Ватутінським виробничим управлінням житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Ватутіне, будинок №6 по вул. Миру (далі – співвласник) було укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 40.

Список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності, станом на дату укладення договору, зазначаються у додатку 1 до договору, що є невід`ємною його частиною (п. 2 договору).

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу №180960 від 05 жовтня 2001 року.

Згідно додатку 1 до договору “Список співвласників будинку АДРЕСА_1 і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності” значиться і ОСОБА_1 , як власник нежитлового приміщення (порядковий номер 79).

Судом враховано, що відповідач є підприємцем, який використовує нежитлове приміщення у своїй господарській діяльності, що підтверджується листом Звенигородського управління Головного управління ДПС у Черкаській області від 03 вересня 2020 року №1866/23-00-53-55-014.

Даний факт також вбачається із пояснень відповідача наведених у відзиві на позов.

Водночас, ОСОБА_1 є власником і квартири АДРЕСА_2 . площею 30,6 кв.м. (порядковий номер 62 у додатку до договору).

Заборгованість зі сплати послуг з управління багатоквартирним будинком в частині житлової площі (квартири), яка належить відповідачу не є предметом розгляду по даній справі.

Відповідно до п. 1 вищевказаного договору управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі – послуга з управління), що розташований за адресою: м. Ватутіне будинок №6 по вул. Миру (далі – будинок), а співвласники зобов`язалися оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Відповідно до п. 3 даного договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Послуга з управління включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, обслуговування ліфтів, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем);

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Послуга з управління надається відповідно до вимог до якості згідно з додатком 4 до цього договору, що є його невід`ємною частиною

Відповідно до положень п. 6 та п. 7 договору кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором, а управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та строки, встановлені цим договором.

Ціна послуги з управління становить 4,66 грн. в т.ч. ПДВ на місяць за 1 кв. м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку, відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься в додатку 5 до цього договору; винагороду управителю (п. 10 договору).

Таким чином розмір щомісячної плати з управління за нежитлове приміщення складає 447 грн. 36 коп. в місяць (4,66 грн. х 96 кв.м.).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п.6 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону).

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 10 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (в редакції чинній на момент укладення договору) житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами статті 13 цього ж Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини третьої цієї ж статті обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, а відсутність письмово оформленого договору не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Відповідно до ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Отже, надання комунальних послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача.

Тобто такі договори не є господарськими у розумінні ГК України.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року зі справи №920/50/19.

Також Верховним Судом у наведеній вище постанові наведено висновок, що юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

За період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2020 року відповідачу нараховано плату з надання послуг з управління багатоквартирним будинком в розмірі 8 947 грн. 20 коп.

В зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 947 грн. 20 коп. боргу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим на особові (розрахункові) рахунки співвласників (споживачів), відкритих у ВВУЖКГ, через банківські або поштові установи міста. За бажанням співвласника, оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (п. 11 договору).

Таким чином строк оплати наданих позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору від 28 грудня 2018 року розрахунку з позивачем за надані послуги з управління нерухомим майном.

Стосовно доводів відповідача, що викладені ним у відзиві на позов суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як вже зазначалося вище, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, а відсутність письмово оформленого договору не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Отже, у разі неукладення сторонами договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідне підприємство повинно довести фактичне надання таких послуг споживачу.

В даному випадку між сторонами було укладено відповідний договір і його умови є обов`язковими для сторін.

Договір від 28 грудня 2018 року №40 не визнавався недійсним в судовому порядку і до нього не вносилося будь-яких змін, зокрема щодо ціни послуг.

Перелік послуг наведено також безпосередньо в договорі.

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно чинного законодавства України співвласники багатоквартирного будинку не позбавлені можливості створити ОСББ, а також в односторонньому порядку відмовитися від договору укладеного з позивачем як управителем та укласти новий договір з іншою організацією, або самостійно управляти майном.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо своєчасності та якості наданих послуг, то у строки встановлені договором будь-яких зауважень від споживача послуг до управителя не надходило і якість отриманих послуг не є предметом розгляду даного спору.

Відповідно до ч.1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підписання окремих актів приймання-передавання отриманих послуг із кожним споживачем договір не передбачає.

Водночас, періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання будинку та прибудинкової території встановлено в додатку №4 до договору.

Пунктом 12 договору передбачено, що управитель щороку не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії цього договору звітує перед співвласниками про виконання кошторису витрат відповідно до пункту 15 цього договору та подає співвласникам на погодження новий кошторис витрат.

Новий кошторис витрат погоджується співвласниками шляхом прийняття відповідного рішення у порядку, встановленому законом, з подальшим внесенням змін до цього договору. У випадку, якщо новий кошторис витрат співвласниками не погоджено, продовжує діяти раніше погоджений кошторис витрат.

Згідно п. 15 договору інформацію, пов`язану з виконанням цього договору, управитель доводить до відома співвласників шляхом розміщення відповідних інформаційних матеріалів на дошках оголошень біля кожного під`їзду. Під час розміщення інформаційних матеріалів управитель враховує вимоги законодавства про захист персональних даних.

Укладення відповідачем на свій розсуд та за власним бажанням будь-яких інших правочинів з третіми особами не є підставою для припинення зобов`язань, що виникли з договору №40 від 28 грудня 2018 року.

Крім того, предметом договору №40 від 28 грудня 2018 року не є надання відповідачу послуг з вивезення твердих побутових відходів утворених за результатами його господарської діяльності.

Також не є предметом вказаного вище договору купівля-продаж (постачання) електричної та теплової енергії, водопостачання та водовідведення до нежитлового приміщення відповідача.

Договір передбачає, що послуга з управління включає обслуговування внутрішньобудинкових систем крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 8 947 грн. 20 коп. заборгованості за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 24 договору передбачено, що за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню в розмірі 0,01 відсотка суми простроченого платежу, яка нараховується за кожен день прострочення, але не вище 0.01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.

Позивачем було заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 61 грн. 24 коп. пені нарахованої за період з 11 червня 2019 року по 11 березня 2020 року на борг, який виник з травня 2019 року по січень 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення 101 грн. 81 коп. 3% річних та 45 грн. 64 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 11 лютого 2019 року по 11 березня 2020 року.

Відповідно до ч. 2 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” до 1 липня 2020 року зупинити дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Тобто, нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних здійснюється до моменту запровадження заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) - до 12 березня 2020 року.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що річні нараховані вірно, відповідачем розрахунок не спростовано, а тому заявлена до стягнення сума річних підлягає задоволенню.

Проте, позивачем при нарахуванні пені на борг, який виник у травні – серпні 2019 року порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що п. 24 договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так за період з 11 червня 2019 року по 10 грудня 2019 року (закінчення шестимісячного строку встановленого законом) розмір пені складає 8 грн. 19 коп.;

за період з 11 липня 2019 року по 10 січня 2020 року (закінчення шестимісячного строку встановленого законом) розмір пені складає 8 грн. 23 коп.;

за період з 12 серпня 2019 року (дата вказана позивачем) по 10 лютого 2020 року (закінчення шестимісячного строку встановленого законом) розмір пені складає 8 грн. 19 коп.

за період з 11 вересня 2019 року по 10 березня 2020 року (закінчення шестимісячного строку встановленого законом) розмір пені складає 8 грн. 14 коп.

розмір пені на борг, який виник у вересні 2019 року - січні 2020 року нараховано позивачем вірно.

Таким чином, з урахування викладеного з відповідача підлягає стягненню 53 грн. 06 коп. пені, а в решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

При нарахуванні інфляційних втрат позивачем не було враховано показників дефляції.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За період з 11 червня 2019 року по 11 березня 2020 року розмір дефляції складає -0.94 грн.,

за період з 11 листопада 2019 року по 11 березня 2020 року розмір дефляції складає -0.90 грн.,

за період з 11 грудня 2019 року по 11 березня 2020 року розмір дефляції складає -1.34 грн.,

за період з 13 січня 2020 року по 11 березня 2020 року розмір дефляції складає -0,45 грн.,

за період з 11 лютого 2020 року по 11 березня 2020 року розмір дефляції складає -1.34 грн.

Розмір інфляційних втрат на борг, який виник у січні – квітні, червні – вересні 2019 року нараховано вірно.

Таким чином з урахуванням вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню 40 грн. 67 коп. інфляційних втрат, а в решті вимог про стягнення інфляційних слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи – підприємця Козоріза Василя Михайловича, АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради, вул. Звенигородська,6, м. Ватутіне, Черкаської області, ідентифікаційний код 03356884– 8 947 грн. 20 коп. основного боргу, 53 грн. 06 коп. пені, 40 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 101 грн. 81 коп. 3% річних та 2 099 грн. 06 коп. судового збору.

3. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13 листопада 2020 року.

Суддя А.В.Васянович