Рішення № 92841501, 03.11.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3092/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2, м.Харків до Харківської міської ради, м.Харків , Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс", м.Харків про скасування рішення за участю представників:

від прокуратури: Клейн Л.В., посвідчення № 051089 від 02.10.2018

від першого відповідача: не з`явився

від другого відповідача: Скворцова І.І., довіреність від 14.05.2020

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 (надалі - прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (надалі - перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" (надалі - другий відповідач), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати п.5.1 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 06.07.2016 №262/16, яким затверджено ТОВ "Перехрестя Плюс" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0422га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0039) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп.Ювілейному, 26 (колишній просп.П`ятдесятиріччя ВЛКСМ).

Ухвалою від 30.09.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.10.2019.

18 жовтня 2019 року від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення вимог прокурора заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість. При цьому позивач зазначає, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. Крім того, фактично відповідачами не було допущено порушень вимог чинного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення.

Також, 18.10.2019 від першого відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України, в якій він зазначив, що прокурор безпідставно не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким у даному випадку є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Вважає, що прокурор не надав доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання, неможливість виконання або неналежне даним органом виконавчої влади владних управлінських функцій щодо захисту інтересів територіальної громади міста Харкова. Крім того, перший відповідач наголосив на тому, що виходячи з Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №1-1/99, органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються виключних повноважень таких органів.

24 жовтня 2019 року другим відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій він просив у задоволенні вимог прокурора відмовити. Зазначив, що прокурором пропущено строк позовної давності при поданні даного позову; прокурором не доведено в позовній заяві факту порушення, не визнання або оспорювання відповідачами законних інтересів держави або громадян; у позові відсутні вимоги до другого відповідача; сторонами не було порушено вимог земельного законодавства.

28 жовтня 2019 року від другого відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України. Дана заява мотивована тим, що у даному спорі Харківська міська рада виступає не як рівноправна сторона, а як носій суверенної влади, який надає дозвіл на передбачену законом діяльність. Отже, такий спір є публічно-правовим та таким, що підвідомчий адміністративним судам.

У підготовчому засіданні 29.10.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 20.11.2019.

12 листопада 2019 року прокурором подано заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, в яких він зазначив, що органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями розпорядника земель комунальної власності з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а також похідними від них позовними вимогами. Органи прокуратури України є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням органом місцевого самоврядування земельними ділянками, належними територіальній громаді.

У підготовчому засіданні 20.11.2019 судом оголошено перерву до 27.11.2019.

У підготовчому засіданні 27.11.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 11.12.2019.

У судовому засіданні 11.12.2019 судом оголошено перерву до 18.12.2019.

18 грудня 2019 року прокурором подано пояснення, в яких він зазначив, що органи прокуратури дізналися про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірної земельної ділянки у 2018 році, після слідчих дій у кримінальному провадженні №42018221080000412 за фактом можливого вчинення посадовими особами Харківської міської ради та її структурних підрозділів злочину, передбаченому ч.2 ст. 364 КК України. Отже, строки позовної давності при зверненні з даним позовом пропущено не було.

Ухвалою від 18.12.2019 провадження у даній справі зупинено до перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі №912/2385/18.

Ухвалою від 12.10.2020 провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 28.10.2020.

У судовому засіданні 28.10.2020 судом оголошено перерву до 03.11.2020.

02 листопада 2020 року від другого відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що фактично роботи із землеустрою щодо спірної земельної ділянки призвели до її формування як об`єкту цивільних прав та відповідно підготовки лоту до проведення земельних торгів. Таким чином, затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 не створює будь яких перешкод для подальшої реалізації прав на земельну ділянку Харківською міською радою відповідно до процедури земельних торгів. Оскаржуваним рішенням не надано ніяких переваг жодній особі для отримання земельної ділянки в користування (оренду).

Прокурор у судовому засіданні 03.11.2020 позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник першого відповідача у дане судове засідання не з`явився, однак направив на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю у розгляді іншої справи.

Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки Харківською міською радою не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, а також не доведено факту об`єктивної неможливості забезпечити явку іншого представника для участі у даному засіданні. Крім того, відкладення розгляду справи на іншу дату призведе до порушення строку розгляду справи по суті, передбаченого частиною 2 статті 195 ГПК України.

Представник другого відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 03.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

12 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" звернулось до Харківської міської ради з листом №11/02-3 від 11.02.2015, в якому просило дозволити розробку проектів відведення земельних ділянок №1 площею 0,2238га, №2 площею 0,2610га, №3 площею 0,0422га, кадастрові номери відповідно - 6310137500:02:043:0037, 6310137500:02:043:0038, 6310137500:02:043:0039, по пр.П`ятдесятиріччя СРСР ріг пр. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ у м.Харкові, раніше наданих приватному підприємству "Стратус" (договір оренди землі №7573/05 та №7574/05 от 11.04.2005) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом і підземним паркінгом, та з подальшою експлуатацією цього об`єкта зі зміною категорії та цільового призначення земельної ділянки.

Пунктом 3.6 додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 25.02.2015 № 1848/15, Товариству з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м.Харкова, в тому числі ділянки №6 площею орієнтовно 0,0422 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0039) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ (теперішня назва - просп.Ювілейний), 26, у м.Харкові.

Згідно з Актом обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для будівництва об`єкта, затвердженого головним архітектором міста Чечельницьким С.Г. 24.02.2015, спірна земельна ділянка №6 раніше надавалась ПП "Стратус" для будівництва комплексного центру по обслуговування автомобілів з тимчасовою автостоянкою (але не пізніше прийняття об`єкту в експлуатації) та подальшої експлуатації цього об`єкту до 01.12.2029. Договір оренди землі № 7574/05 від 11.04.2005. Рішенням 24 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 115/13 від 22.05.2015 п.5 Приватному підприємству "Стратус" припинено право користування земельною ділянкою площею 0,5270га по просп.П`ятдесятиріччя СРСР ріг просп.П`ятдесятиріччя ВЛКСМ за його добровільною відмовою (лист №1504 від 15.04.2013). Договір оренди землі від 11.04.2005 зареєстрований за №7574/05 втратив чинність у зв`язку із закінчення терміну дії. Лист відмова підприємства від права користування земельною ділянкою №11/02 від 11.02.2015. Площа земельної ділянки складає 0,0422 га.

Відповідно до пункту 3 договору оренди землі № 7574/05 від 11.04.2005 об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні.

За результатом розгляду проекту землеустрою Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради склало висновок № 3422/0/27-15 від 20.08.2015, згідно з яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва торгового центру з гіпермаркетом.

В подальшому рішенням 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради №262/16 від 06.07.2016 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування", відповідно до пункту 1 якого затверджено документацію із землеустрою для будівництва об`єктів особам, зазначеним у додатках 1,2.

Зокрема, у пункті 5 додатку 1 до вищевказаного рішення визначено, що:

"5. ТОВ "Перехрестя Плюс":

5.1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0422га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0039) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 (колишній просп.П`ятдесятиріччя ВЛКСМ).

5.2. Змінити вид використання земельної ділянки площею 0,0422га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0039) з "для будівництва комплексного центру по обслуговування автомобілів з тимчасовою автостоянкою та подальшої експлуатації об`єкту" на "для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп.Ювілейному, 26 (колишній просп.П`ятдесятиріччя ВЛКСМ)".

Не погодившись з даним рішенням №262/16 від 06.07.2016, прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати п.5.1 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 06.07.2016 №262/16, яким затверджено ТОВ "Перехрестя Плюс" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0422га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0039) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп.Ювілейному, 26 (колишній просп.П`ятдесятиріччя ВЛКСМ).

При цьому, прокурор зазначає, що Харківська міська рада, з огляду на приписи статей 125, 134, 135 Земельного кодексу України, не мала законних підстав для надання оспорюваної земельної ділянки TOB "Перехрестя Плюс" для будівництва торгового центру інакше як за результатами проведених земельних торгів. Внаслідок передачі права оренди на земельну ділянку без проведення торгів, громаді міста Харкова наноситься матеріальна шкода (збитки) у вигляді упущеної вигоди. Так, у випадку, якщо би права на земельні ділянки (право власності, оренди) надавались за результатами земельних торгів, то до міського бюджету було би забезпечено надходження більшого обсягу грошових коштів, адже ціна за якою відповідні фізичні та юридичні особи отримують права на земельні ділянки була би тільки початковою на відповідних торгах та могли би суттєво збільшитись.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зокрема, відповідно до пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, необхідною умовою для визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування одночасно є наявність порушення прав особи, яка звертається до суду, та невідповідність оспорюваного рішення актам цивільного законодавства.

Проте, у даному випадку прокурором не доведено в чому саме вбачаються порушення інтересів держави або територіальної громади оспорюваним пунктом рішення Харківської міської ради, не подано належних та допустимих доказів, які б своїй сукупності давали б підстави вважати, що наявне порушення цивільного права або інтересу, за відсутності рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на ст. ст. 124, 134 та 135 Земельного Кодексу України, якими врегульовано порядок продажу земельних ділянок (прав на них).

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного Кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими у лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами ч.1 ст. 135 Земельного Кодексу України, земельні торги проводяться у, формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 135 Земельного Кодексу України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної .власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

В той же час, оспорюваний пункт рішення Харківської міської ради №262/16 від 06.07.2016 стосується іншої процедури, а саме питань, пов`язаних з формуванням земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав. При цьому, у даному рішенні відсутнє посилання на подальшу передачу земельної ділянки на праві оренди (чи будь-якому іншому праві) приватній особі - замовнику землевпорядної документації.

Порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою врегульовано ст. 50 Закону України "Про землеустрій", якою встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Статтею 184 Земельного Кодексу України встановлено, що землеулеустрій передбачає складання проектів відведення земельних ділянок.

Частиною 6 ст. 186 Земельного Кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Оспорюваним пунктом рішенням №262/16 від 06.07.2016 передбачено лише затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0422 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0039) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних рішень про надання у користування, власність чи продажу зазначеної земельної ділянки, Харківською міською радою не приймалось. Договорів оренди, чи будь-яких інших цивільно-правових угод щодо передачі прав на земельну ділянку не укладено.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду розроблення документації з землеустрою не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16).

Разом із тим, прокурор, керуючись нормами матеріального права, що стосуються порядку надання земельних ділянок в оренду, робить висновок про незаконність зовсім іншого етапу оформлення земельної ділянки (затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки). Однак реалізація кожного з цих етапів не гарантує особі позитивного вирішення питання про надання її у власність (користування).

Статтею 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином, за результатами проведених робіт із землеустрою, відповідно до ч.3 ст.79-1 ЗК України у Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6310137500:02:043:0039.

Тобто, фактично зазначені дії призвели до формування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав та відповідно підготовки лоту до проведення земельних торгів.

Відповідно до частини 4 статті 136 Земельного Кодексу України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає, зокрема, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості).

Крім того, статтею 135 Земельного Кодексу України встановлено, що учасником земельних торгів є фізична або юридична особа, яка подала виконавцю земельних торгів документи, зазначені в частині сьомій статті 137 цього Кодексу, сплатила реєстраційний та гарантійний внески, зареєстрована у книзі реєстрації учасників земельних торгів і відповідно до закону може набувати право власності чи користування земельною ділянкою, яка виставляється на земельні торги.

Отже, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0422 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0039) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп.Ювілейному, 26 не створює будь яких перешкод для подальшої реалізації прав на земельну ділянку Харківською міською радою відповідно до процедури земельних торгів. Оспорюваним пунктом рішення Харківської міської ради не надано ніяких переваг жодній особі для отримання земельної ділянки в користування (оренду).

Таким чином, посилання прокурора на те, що оспорюваним пунктом рішення №262/16 від 06.07.2016 порушено права громади міста Харкова на отримання орендної плати в більшому розмірі (у випадку якщо б права на оренду земельної ділянки були продані на земельних торгах), є необґрунтованими та передчасними.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 13 ст. 123 ЗК України встановлено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

За змістом ч. 7 ст. 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Прокурор у позовній заяві зазначає про те, що відсутність погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, а також їх відсутність при закріпленні межових знаків суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд не погоджується з таким висновком прокурора з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 473/1952/16-ц.

За таких обставин, оскільки будь-які законні інтереси держави або громади міста Харкова при затвердженні проекту землеустрою не були порушені, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

У зв`язку із викладеним, суд не розглядає клопотання другого відповідача про застосування позовної давності, яке викладено у відзиві, оскільки у задоволенні позову було відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю.

Щодо посилань першого відповідача на відсутність у прокурора права на заявлення даного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні Конституційного Суду України 4-р(ІІ)/2019 у справі 3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.

Позов у даній справі подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 116, 123-126, 134, 137 Земельного кодексу України, статей 21, 203, Цивільного кодексу України і статей 23, 24, 53 Закону України "Про прокуратуру" та аргументовані недотриманням Харківською міською радою вимог законодавства, що на переконання прокуратури свідчить про незаконність надання оспорюваної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Перехрестя плюс" для будівництва торгового центру без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), внаслідок чого було порушено цивільні права громади міста Харкова на отримання орендної плати в більшому розмірі.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”);

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони”) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Перший відповідач вказує на те, що прокурор у позові не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. На його думку, таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру і саме вона мала звертатися до суду з даним позовом.

Суд вважає вказану позицію помилковою, з огляду на наступне.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначні Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі віднесено, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Крім того, згідно з абз. 4 ст. 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до підпункт 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення) основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За змістом підпункту 31 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з пунктом 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що до компетенції Держгеокадастру належать повноваження щодо розпорядження земельними ділянками саме сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №911/2058/18.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а тому до компетенції Держгеокадастру не належать повноваження щодо розпорядження даною землею.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю компетентного органу, а також з урахуванням того, що Харківська міська рада визначена у позові як відповідач, прокурор мав право на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 (61002, м.Харків, вул.Сумська, 76) до Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" (61002, м.Харків, вул.Сумська, буд. 70 код 34755139) про визнання незаконним та скасування п.5.1 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 06.07.2016 №262/16, яким затверджено ТОВ "Перехрестя Плюс" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0422га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0039) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп.Ювілейному, 26 (колишній просп.П`ятдесятиріччя ВЛКСМ) - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "13" листопада 2020 р.

Суддя М.В. Калантай